Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: ІНВЕСТОЗНАВСТВО. В. Г. Федоренко. Частина 1.
Розділ 2. УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ. 2.1. ВАЖЕЛІ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
За макроекономічне сприяння інвестиційній діяльності відповідають органи державної влади країни. У розпорядженні держави є важелі як прямої дії у вигляді централізованих державних капітальних вкладень в об’єкти загальнодержавного значення, розвиток дер-жавного сектора економіки, так і непрямі засоби регулювання інвес-тиційного середовища за рахунок бюджетної та грошово-кредитної політики.
Бюджетні важелі — це встановлена державою система податків, що практично визначають систему перерозподілу доходів підприємств і
17
громадян країни, яку держава вважає оптимальною для формування при-буткової частини бюджету та збереження у підприємств і підприємців ринкових стимулів до роботи та отримання прибутків. З бюджетом не мо-жуть порівнятися фінанси наймогутніших корпорацій. Витрати бюджету є вагомим засобом формування сукупного попиту, а через нього — сти-мулювання інвестицій взагалі. Навіть система соціальних бюджетних програм (не кажучи вже про прямі бюджетні інвестиції в державний сек-тор) впливає на структуру попиту, тому що соціальні виплати з бюджету одержують люди, які мають витратити їх на ринку споживчих товарів, а це стимулює виробництво та відповідні інвестиції.
Грошово-кредитна політика держави впливає на інвестиційні умови, регулюючи грошовий обіг і роботу банківської системи, яка, по суті, реп-родукує збільшення коштів в економічній системі. Вирізняють такі ос-новні інструменти грошово-кредитного регулювання:
- норми страхових резервів, які зобов’язані мати комерційні банки й тим самим відволікати певну частину своїх коштів від активного використання для кредитування та інвестування;
- облікова ставка Національного банку, за якою він продає кредитні ресурси комерційним банкам, збільшуючи або зменшуючи обсяги кредитних джерел для фінансування інвестицій;
- операції з державними цінними паперами на відкритому ринку. Встановлюючи вигідні умови (у вигляді ціни чи дивідендів) для своїх
цінних паперів, держава стимулює їх купівлю юридичними та фізич-ними особами і цим зменшує кількість вільних грошей, які можуть бути використані для кредитування інвестицій через банківську систему. По-гіршуючи цінові та дивідендні умови продажу своїх цінних паперів, держава стимулює їх викуп у юридичних і фізичних осіб. Унаслідок цього в останніх з’являються додаткові кошти, які через банківську си-стему або безпосередньо використовуються для фінансування інвес-тицій.
Ринкова економіка розвивається циклічно: періоди швидкого зростан-ня й активного інвестування змінюються економічними кризами, падін-ням темпів, а іноді й абсолютних рівнів ВВП. Мета державного регулю-вання — вирівнювати такі циклічні тенденції, гальмуючи надлишкову інвестиційну активність у періоди піднесення та стимулюючи інвестиції перед спадами виробництва.
Загальну схему важелів державного регулювання умов інвестиційної діяльності показано на рис. 5.
18
Регулювання фондового ринку
Законодавче
забезпечення прав
інвесторів
та їх захист
Податкове законодавство
Форми
державного
регулювання умов
для інвестицій
Регулювання умов
для іноземних
інвестицій та інвестицій
за межами країни
Грошово-кредитна політика держави
Амортизаційна політика
Рис. 5. Важелі державного регулювання умов інвестиційної діяльності
Книга: ІНВЕСТОЗНАВСТВО. В. Г. Федоренко. Частина 1.
ЗМІСТ
На попередню
|
|
