Українська Банерна Мережа
UkrKniga.org.ua
Любов к Отчизні де героїть, там сила вража не устоїть. / Іван Котляревський

Додати в закладки



Додати в закладки zakladki.ukr.net Додати в закладки links.i.ua Додати в закладки kopay.com.ua Додати в закладки uca.kiev.ua Написати нотатку в vkontakte.ru Додати в закладки twitter.com Додати в закладки facebook.com Додати в закладки myspace.com Додати в закладки google.com Додати в закладки myweb2.search.yahoo.com Додати в закладки myjeeves.ask.com Додати в закладки del.icio.us Додати в закладки technorati.com Додати в закладки stumbleupon.com Додати в закладки slashdot.org Додати в закладки digg.com
Додати в закладки bobrdobr.ru Додати в закладки moemesto.ru Додати в закладки memori.ru Додати в закладки linkstore.ru Додати в закладки news2.ru Додати в закладки rumarkz.ru Додати в закладки smi2.ru Додати в закладки zakladki.yandex.ru Додати в закладки ruspace.ru Додати в закладки mister-wong.ru Додати в закладки toodoo.ru Додати в закладки 100zakladok.ru Додати в закладки myscoop.ru Додати в закладки newsland.ru Додати в закладки vaau.ru Додати в закладки moikrug.ru
Додати в інші сервіси закладок   RSS - Стрічка новин сайту.
Переклад Натисни для перекладу. Сlick to translate.Translate


Вхід в УЧАН
Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.



Додати книгу на сайт:
Завантажити книгу


Скачати одним файлом. Книга: ІНВЕСТОЗНАВСТВО. В. Г. Федоренко. Частина 1.


Розділ 8 ПЕРСПЕКТИВИ ВІДРОДЖЕННЯ І РОЗВИТКУ ФІНАНСОВОГО РИНКУ ІНВЕСТИЦІЙ В УКРАЇНІ. 8.1. ОСНОВНІ ЕКОНОМІЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ВІДРОДЖЕННЯ ФІНАНСОВОГО РИНКУ ІНВЕСТИЦІЙ

У неринковій радянській економіці існував особливий механізм і фі-нансові інструменти формування й розподілу між галузями, регіонами, підприємствами капітальних вкладень на нове будівництво, реконструк-цію, технічне переозброєння, відновлення устаткування, упровадження прогресивних технологічних процесів. В основу цього механізму було покладено принцип формування капітальних вкладень з двох основних джерел. Перше з них становили державні інвестиції, що виділялися із за-гальнодержавного, республіканського, місцевого бюджетів і утворювали одну з видаткових статей бюджету. Друге інвестиційне джерело становили фонди розвитку виробництва, науки і техніки підприємств, що

113

утворювалися з їх прибутку [1; 7; 9]. Конкретними інструментами фор-мування капітальних вкладень були методи і способи планування проект-них, будівельних, монтажних робіт і їх матеріально-технічне забезпе-чення. Однак цей механізм та інструменти виявилися недосконалими і малоефективними.

У сучасній ринковій економіці змінюється як механізм утворення дже-рел фінансування інвестиційних об’єктів, так і інструменти матеріалі-зації грошового капіталу. Основними джерелами інвестування стають банківські кредити, приватний капітал, кошти одних підприємств, вкла-дені в розвиток інших. Це можуть бути прямі позички, придбання акцій, вкладення коштів для участі у прибутку або інші джерела. У будь-якому разі істотно розширюються інвестиційні можливості підприємства або організації.

Зазначимо, що сучасні форми організації, регулювання і саморегуляції фінансового ринку характерні для високорозвиненої ринкової економіки. У цих умовах, незважаючи на різноманітність форм організації і діяль-ності інвестиційних структур у різних країнах, внаслідок розвитку інтег-раційних процесів в економіці розвинених країн (насамперед західноєв-ропейських) намітилася тенденція до певної уніфікації загальних правил і процедур діяльності фондових бірж і позабіржових інститутів, поглиб-люються контакти між органами державної влади з контролю за ринком цінних паперів і діяльністю інвестиційних інститутів різних країн. Усе це створює вагомі передумови для організаційного оформлення світового і регіональних ринків позичкових капіталів.

Щоб стати повноправним членом світового економічного співтовари-ства, повноправним учасником світового ринку позичкових капіталів, Україна має досягти сучасного рівня організації ринкових відносин. Однак на шляху до досягнення цієї мети лежить ряд проміжних етапів розвитку форм капіталу, які не можна обминути. Історичний досвід по-казує, що етапи розвитку (від державних цінних паперів до корпоратив-них, від паперів фінансового сектору до паперів нефінансового, від імен-них паперів до паперів на подавця тощо) визначаються насамперед процесами нагромадження капіталу.

У розвинених країнах сучасний рівень розвитку фінансового ринку зумовлюється переважно рівнем нагромадження, розмірами суспільного багатства, добробутом нації.

Існує чітка залежність між рівнем прибутку і фінансовими інвестиціями: чим більший прибуток, тим більші інвестиції. Звідси випливає,

114

що процес нагромадження капіталу визначається пропорціями розподі-лу новоствореного продукту на придбання й інвестиції, тобто в остаточ-ному підсумку залежить від норми нагромадження і проходить кілька стадій, що виражаються через еволюцію форм капіталу: від грошового — до позичкового, від позичкового —до фінансового. Відповідно до цього визначаються й фази розвитку фінансового ринку інвестицій.

Зі становленням позичкового капіталу виникають умови, коли части-на акумульованих кредитною системою грошових капіталів не може знайти вигідного (не нижче середньої норми прибутку) продуктивного вкладення. У такому разі ці капітали мобілізуються державою за допо-могою емісії державних цінних паперів. Так виникає початкова форма фінансового ринку —ринок державних цінних паперів, що водночас фор-мує передумови для появи більш розвинених ринкових форм.

Найширші інвестиційні можливості мають підприємства фінансового сектору економіки. Це зумовлюється в основному впливом двох чин-ників: по-перше, вищою порівняно з багатьма підприємствами нефінан-сового сектору нормою прибутку за рахунок диверсифікації вкладень; по-друге, швидкою оборотністю позичкового капіталу. З розширенням інвестиційної пропозиції, упровадженням інновацій збільшуються на-громадження (інвестиції) у нефінансовому секторі. Так формується ринок корпоративних паперів, спочатку переважно у фінансовому секторі, а згодом у нефінансовому.

Отже, на шляху створення сучасного фінансового ринку Україна має пройти ряд проміжних етапів. Послідовність і швидкість досягнення проміжних цілей, тобто створення окремих секторів єдиного фінансово-го ринку, залежатимуть від швидкості зміни відносин власності й темпів розвитку капіталонагромадження.

Сталість і стабільний розвиток фінансового ринку, що зароджується в Україні, залежать насамперед від сталості грошового ринку, ефективного виконання національною валютою функції критерію вартості, кош-тів обігу і платежу, умов конвертованості гривні стосовно іноземних валют. Зазначена залежність фінансового ринку від грошового зумовлюється “родовими ознаками” фінансового ринку, що виник унаслідок еволюції грошового ринку. Тому стійка валюта є основою стабільного збалансованого розвитку фінансового ринку. У свою чергу, стійкість ва-люти визначається такими макроекономічними чинниками, як ступінь збалансованості економіки, темпи її розвитку, стан держбюджету і пла-тіжного балансу країни, розмір нагромаджень і заощаджень для інвесту-вання, грошово-кредитна і фінансова політика.

115

Нині українська економіка перебуває у критичному стані. Відповідно до оцінок експертів науково-дослідних інститутів природа економічного спаду, що охопив народне господарство, складна, комплексна. Такий спад має не тимчасовий, кон’юнктурний, а структурний характер. Структур-но-технологічна незбалансованість економіки проявляється в різнома-нітних формах: від ресурсної незбалансованості до щораз більшої не-відповідності обсягу грошової маси і її товарного покриття. Незважаючи на різні форми прояву, загалом структурно-технологічна незбалансова-ність справляє пролонгований вплив на масштаби і характер кризового спаду, що набирає ознак довготривалої структурної кризи.

Індикатором глибини кризи є рівень інфляції, що характеризує стан грошового ринку і, отже, сукупного платіжного обороту.

Ескалація готівково-грошової емісії в 1992-1993 pp., що не супровод-жувалась відповідним збільшенням товарної маси, і прогресування на цій основі знецінення українського карбованця унеможливили подальше зберігання фіксованих цін у державній торгівлі. Емісійне підвищення то-варних цін у ринкових секторах економіки неминуче призвело до номі-нального збільшення державних витрат і часткового знецінення держав-них доходів, включаючи й таке джерело, як емісія; у результаті набув стійкої тенденції до розширення внутрішній державний борг. Щоб посла-бити, а в перспективі й усунути негативний вплив емісії на державний бюджет, уряд України змушений був лібералізувати ціни.

Практично цілковита відмова від державного регулювання цін, за ви-нятком кількох життєво важливих товарних позицій, по суті означає пе-рехід економіки до стану відкритої інфляції. Суть політики відкритої інфляції полягає в тому, що основним джерелом фінансування бюджет-ного дефіциту стає грошова емісія. Це призводить до зниження ролі та-ких дохідних джерел, як прямі й непрямі податки і надходження до бюд-жету від бюджетів нижчого рівня. При цьому державний контроль за цінами і доходами економічно активного населення істотно послаблюєть-ся. Основною регулятивною функцією держави в цих умовах стає періо-дичне підвищення номінального рівня фіксованих доходів до розміру мінімального споживчого бюджету. Застосовуючи зазначений комплекс заходів, уряд намагається запустити ринкові механізми для виправлення диспропорцій на інвестиційних ринках і ринку праці.

Комплекс заходів, спрямованих на лібералізацію, передбачає вивіль-нення цін у державній торгівлі з одночасним запровадженням їх ниж-нього (граничного) значення, зняття численних заборон у зовнішньоеконо-

116

мічній, зокрема посередницькій, діяльності. Захисні заходи передбача-ють підвищення заробітної плати працівників, які перебувають на бюд-жетному фінансуванні, запровадження мінімального рівня оплати праці та пенсій, індексацію грошових доходів та заощаджень громадян. Слід зазначити істотний розрив між рівнем компенсаційних витрат держави і підвищенням цін на споживчі товари: наприклад, доходи населення у ве-ресні 1993 р. збільшились порівняно із серпнем того ж року втричі, а ціни на споживчому ринку — в середньому в 6 разів. Підтримування фіксова-ного розриву в рівнях приросту доходів і цін є необхідною умовою для приведення у відповідність товарної і грошової маси, поступової стабілі-зації гривні, зниження на цій основі рівня інфляції.

Водночас ефективність політики відкритої інфляції значною мірою визначається глибиною і характером диспропорцій у народному госпо-дарстві України, що впливають на темпи знецінення грошей. Насампе-ред продовжують діяти макроекономічні чинники, що підривають ста-більність гривні: по-перше, триває відплив за кордон різними каналами валютних резервів України, по-друге, збільшується розбалансованість платіжного балансу, внаслідок чого поточні платежі за зовнішніми пози-ками і кредитами здійснюються за рахунок залучення нових позик і кре-дитів.

Відбиваючи структурні перекоси в економіці, інфляція проявляється також з боку товарної пропозиції, що за багатьма позиціями абсолютно зменшується за рахунок зниження виробництва.

Перехід до політики відкритої інфляції, безсумнівно, посилює інфля-ційний вплив чинників, що діють у сфері виробництва й обміну, призво-дить до переростання галопуючої інфляції в гіперінфляцію. В умовах подальшої лібералізації доходів це, по суті, означає настання третьої ста-дії інфляційного процесу, коли темпи знецінення грошей починають перевищувати темпи грошової емісії. У цих умовах потреба у грошах зростає швидше, ніж вони з’являються в обігу; неминуче настає криза платіжного обороту. Як замінники законних платіжних коштів дедалі ширше починають використовуватись різні сурогати, переважно платіжні зобов’язання комерційних банків, розрахункові чеки і талони підпри-ємств аж до натуралізації заробітної плати.

Розглянуті окремі ознаки кризи платіжного обороту як одного з основ-них показників стану грошового ринку свідчать про настання такої стадії інфляційного процесу, коли гроші знецінюються швидше, ніж надходять в обіг.

117

Визначальною характеристикою стратегії ринкової поведінки є співвідношення між споживанням та інвестиціями. У класичній ринковій економіці чітко простежується взаємозв’язок: високі темпи інфляції зни-жують стимули до нагромадження та інвестування. Ця загальноекономіч-на тенденція виявляється і в Україні, тобто у процесі розподілу доходів зменшується частка інвестицій і збільшується частка споживання. Однак ця загальноекономічна тенденція істотно модифікується в різних сек-торах ринку залежно від розміру нагромаджень різними економічними суб’єктами.

Так, на споживчому ринку залежно від платоспроможного попиту на-селення можна виокремити такі типові стратегії поведінки. Перша, най-численніша група споживачів практично не має заощаджень, а поточні грошові доходи спрямовує переважно на придбання продовольства. Дру-га група населення, яка має невеликі заощадження, побоюючись зростан-ня інфляції, інтенсивно спрямовує власні грошові заощадження у споживчі інвестиції, інвестиції у вільно конвертовану валюту (ВКВ) і валютні цінності, інвестиції в реальні активи (фінансовий капітал). Тре-тя група населення, яка має великі заощадження, інвестує їх, як правило, у нерухомість, автомобілі, валюту і валютні цінності, складну побутову техніку, а також здійснює виробничі інвестиції через придбання у при-ватну власність підприємств, в основному сфери обслуговування, торгів-лі, та фінансові інвестиції за допомогою купівлі акцій та облігацій.

Таким чином, фізичні особи, які мають великі заощадження, утворю-ють клас підприємців і фінансових інвесторів. Вони переорієнтовують операції зі споживчого ринку на інвестиційний. Саме вони мають ту не-обхідну критичну масу заощаджень (частку нагромадження у складі до-ходу), яка дає можливість переключити платоспроможний попит із спо-живання на інвестиції.

Поряд із формуванням класу підприємців, які здійснюють зараз процес первісного нагромадження і стануть у перспективі групою найактив-ніших фінансових інвесторів, існує також досить численна група “зму-шених” заощаджувачів — виразників налагодженого споживчого попиту. Про це свідчить коефіцієнт схильності до заощадження (ощадна квота), який, наприклад, у 1990 р. становив 12 %, удвічі перевищуючи відповід-ний коефіцієнт у США. Тому цю частину заощаджень можна вважати потенційними інвестиціями.

Можна припустити, що в умовах наростання кризи грошового ринку “змушені” заощадження у формі коштів на рахунках Ощадбанку через загрозу їх повного знецінення треба буде інвестувати, насамперед у спо-

118

живчі товари, особливо тривалого користування, і нерухомість, переваж-но в межах приватизації житла. Водночас практика показує, що у зв’язку з багаторазовим збільшенням цін на такі товари можливості вкладення основної маси особистих заощаджень у споживчі товари і житло багато в чому вичерпані. Причому, як правило, розрахунки за ці товари здійсню-ються у ВКВ. Тим самим заощадження у гривнях практично відтинають-ся від споживчих інвестицій. У цій ситуації заощаджувачі з метою збе-реження власних заощаджень змушені будуть переорієнтовуватися на фінансові інвестиції.

Соціально-економічна база фінансового ринку, що формується в Ук-раїні, недостатньо широка. Можна визначити дві основні, на наш погляд, стратегії потенційних інвесторів на фінансовому ринку. Так, приватні підприємці орієнтуватимуться переважно на приріст капіталу і закріплення у зв’язку з цим за собою якомога щонайширшого набору (зумов-леного межами заощаджень) прав власності на реальні фінансові акти-ви. Великі приватні підприємці прагнутимуть скупити контрольні пакети акцій. “Змушені” заощаджувачі керуватимуться потребою зберегти (за-страхувати) заощадження від знецінення й одержати право на регуляр-ний прибуток.

Інвестиційні можливості підприємств або інституціональних інвес-торів також визначаються кризовим станом грошового ринку, тому що це змінює пропорцію між споживанням і нагромадженням у прибутку під-приємства. Закономірно збільшуються частка споживання і поточні вит-рати на обслуговування платіжного обороту, що пов’язано з розвитком інфляції попиту і витрат. Витрати на інвестиційні цілі зменшуються. Цей процес характерний для підприємств будь-якої форми власності [30; 36; 38; 53; 54; 57].

Ретроспективний аналіз показує, що внаслідок штучно створеного за-конодавчими актами розриву в умовах господарювання державних і не-державних структур з 1988 р. почалося активне переливання капіталів у сферу так званої альтернативної економіки [29]. Причому вкладення в колективні та приватні підприємства здійснювалися в будь-якій формі — грошовій, матеріальній, трудовій, прав на будь-які цінності. Цей інвестиційний процес можна охарактеризувати як своєрідне “первісне нагромадження” економічних структур нового капіталістичного типу. Інвестиційна діяльність здійснювалася в основному в такому напрямі [39]: інвестиції підприємств — створення капітального майна коопера-тивів, малих, спільних структур — формування нагромаджень приватних осіб.

119

По суті, були перервані кругообіги інвестицій, що забезпечували роз-ширене відтворення в державному і кооперативному секторах. Це, на наш погляд, украй небезпечний для економіки України напрям. Небезпека його полягає насамперед у пролонгованому характері впливу на відтворення. З поглибленням інфляції і скороченням інвестицій у відтво-рення зростає недовироблення товарів, що переростає у глибокий еконо-мічний спад виробництва.

Найглибший спад виробництва переживають колишні державні під-приємства. Він зумовлений впливом ряду чинників структурного харак-теру. По-перше, державні підприємства були монополістами у сфері ви-робництва певного товару. З розпадом єдиного економічного простору СРСР розпалася й база постачання цих підприємств необхідними ресур-сами. Це призвело до скорочення або навіть до припинення виробництва конкретного, монополізованого товару, нестача якого, у свою чергу, впли-нула на стан виробництва інших підприємств, що входили в єдиний тех-нологічний ланцюжок. А оскільки державні підприємства-монополісти становили структурну основу радянської економіки, то й спад став глобальним, загальноекономічним, торкнувся всіх галузей і сфер економіки.

По-друге, структурна перебудова галузей, що спеціалізувалися пере-важно на виробництві інвестиційних товарів, тобто товарів, призначених для виробничого споживання, може розтягнутися на довгий час. Це зу-мовлюється великими витратами на заміну або ремонт украй зношеного устаткування, на забезпечення регулярного надходження сировини, ма-теріалів, енергоносіїв, на реорганізацію.

Загальний рівень зазначених витрат, що збільшуються з розвитком інфляційних процесів, не дає можливості підприємцям, які здійснюють інвестиції в зазначені галузі, одержувати середню норму прибутку. Отже, інвестиції в такі галузі (за винятком фінансової підтримки держави) не робитимуться. Оскільки через інфляцію реальні доходи України зменшу-ються, то найближчим часом малоймовірним видається масоване бюд-жетне інвестування в такі життєзабезпечуючі галузі, як енергетика, важке машинобудування, транспорт, видобувні галузі, а також фундаментальні науки. Це, безперечно, спричинить довгострокову кризу галузей, що об-слуговують споживання: зокрема, легкої та харчової промисловості, сіль-ського та комунального господарства, охорони здоров’я.

По-третє, зазначені процеси спаду в державній економіці багато в чому зумовлені її внутрішньою “корозією” через неконтрольований роз-

120

виток ринкових ланок, що переключили на себе основні інвестиційні по-токи, неминуче зачепили й “кооперативну”, ринкову складову державних підприємств. Оскільки малі, кооперативні, орендні та інші підприємства, створені при державних підприємствах, використовують таке саме устат-кування, приміщення, сировину, матеріали, працю, що й державні під-приємства, то, відповідно, інвестиції у структурну перебудову, незважа-ючи на форсоване підвищення цін на продукцію, призведуть до зниження норми прибутку, що й так дедалі швидше “з’їдається” інфляцією. Тому інвестиційна стратегія малих та інших підприємств залишиться пасив-ною, тобто основним інвестиційним каналом, як і раніше, будуть надход-ження ресурсів з “державних ланок”, а валовий дохід піде переважно на споживання. Частина цих коштів є, по суті, потенційними інвестиціями.

Серед стратегій фінансового інвестування в нефінансовому секторі можна виокремити такі:

1. Насамперед традиційну — політика створення малих та інших підприємств однією або кількома приватними особами. Такі під-приємства використовують найману працю на основі договірних відносин. Нагромадження (капітал) цих підприємств є, по суті, на-громадженням приватних осіб-засновників.

2. Крім того, починається процес легалізації відносин приватної і гру-пової власності на колишніх державних підприємствах через їх ви-куп або придбання в них частин, паїв, акцій (як правило, контроль-ного пакета).

3. Становлення фінансового ринку відбувається за рахунок не тільки створення малих підприємств і кооперативів, а й акціонування ве-ликих підприємств. Акції торговельно-промислових та інших під-приємств нефінансового сектору є формою вираження фінансово-го капіталу, найвищим ступенем розвитку дійсного капіталу. Тому послідовне здійснення приватизації та акціонування підприємств нефінансового сектору стане основою для формування фінансово-го ринку.

Поряд із згаданими учасниками фінансового ринку — резидентами у найближчому майбутньому вагому роль на українському фінансовому ринку відіграватимуть нерезиденти, які представляють іноземний ка-пітал.

Незважаючи на пільгове законодавство про іноземні інвестиції іноземні інвестори поки що не здійснюють вкладень у фінансову сферу.

121

На нашу думку, це пов’язано насамперед з негативними тенденціями на фінансовому ринку, ескалацією засновництва, що породжує вторинні фінансові структури, які не мають реальної опори у процесі відтворення дійсного капіталу. Таке розбухання спекулятивної оболонки фінансового ринку в умовах спаду виробництва і кризи грошової системи зупиняє іноземних інвесторів, вони побоюються втратити свої вкладення в ре-зультаті краху спекулятивних структур.

Іноземний капітал на українському ринку займає вичікувальну пози-цію. Вкладення у фінансовий сектор практично не здійснюються, немає прикладів створення акціонерних товариств відкритого типу в нефінан-совому секторі.

Нині представниками інвестиційної пропозиції (позичальниками капі-талу) є підприємства (бізнес) і держава. Інвестиційні потреби бізнесу дедалі більшою мірою задовольняються за рахунок емісії акцій у процесі акціонування великих підприємств, внесення частин (або паїв) у процесі створення товариств з обмеженою відповідальністю. Основним джере-лом зовнішнього фінансування є випуск акцій або короткострокових бор-гових зобов’язань. Довгостроковий банківський кредит перестав існува-ти в результаті прогресуючої інфляції. Внаслідок знецінення реальних доходів держави і збільшення банкнотної емісії різко скоротилися бюд-жетні асигнування. Таким чином, виживання багатьох галузей прямо визначається швидкістю розвитку фінансового ринку. Нерегульований розвиток фінансового ринку, “дика” приватизація призводять до нерівно-мірного припливу інвестицій у галузі народного господарства. Пере-насичена інвестиціями сфера оптової торгівлі, вкладення в яку дають найвищу норму прибутку на основі роздування цін на споживчі та інвес-тиційні товари. Лібералізація цін у масштабі всього народного господар-ства дасть можливість усунути цінові перекоси, що спричинить знижен-ня норми прибутку і закриття багатьох товарних бірж. Тим часом гострий брак інвестицій відчувають великі підприємства видобувної, заготівель-ної та обробних галузей промисловості. Криза цих структуроутворю-ючих галузей спричинить тривалий загальноекономічний спад, позначить-ся на стані всього народного господарства. Тому одночасно з державною фінансовою підтримкою цих галузей конче потрібно послідовно і якомо-га швидше здійснити приватизацію.

Розглядаючи процес становлення фінансового ринку в цілому, зазна-чимо, що основні параметри його розвитку багато в чому визначаються процесами, що відбуваються на грошовому ринку. Галопуюча інфляція

122

надає нестійкого характеру фінансовому ринку. Основою ринку стає спе-кулятивна складова. Порівнюючи етапи розвитку фінансового ринку у країнах з класичною ринковою економікою і становлення фінансового ринку в Україні, доходимо висновку про глибокі відмінності в цих про-цесах.

Відмінності у становленні фінансового ринку зумовлюються насампе-ред різними типами грошових систем, які справляють стабілізуючий або дестабілізуючий вплив на фінансовий ринок. Так, у країнах з класичною ринковою економікою фінансовий ринок формувався в умовах досить стійких грошових систем, заснованих на розмінних на золото кредитних грошах. Розмін припинявся тільки у воєнний час, і тоді ринок наводню-вався паперовими грошима, що емітувалися казначейством. Тут чітко простежується закономірність: що стійкіша грошова система, то стабіль-ніший фінансовий ринок. А отже, виникає міцна база розвитку фінансового ринку на основі динамічних, взаємозалежних кругообігів дійсного і позичкового капіталів.

Сучасний український фінансовий ринок формується в умовах грошо-вої системи, заснованої на нерозмінних кредитних грошах. Мало того, він створюється під впливом інфляції, що посилюється і переростає в гіперінфляцію. Як наслідок, знецінюються заощадження, підривається соціально-економічна база формування фінансового ринку, основна маса населення не має можливості брати участі в операціях на фінансовому ринку. Скорочуються також інвестиційні можливості вітчизняного бізне-су: більшість підприємств переключається у своїх операціях на грошовий ринок з метою підтримання безперервності платіжного обороту та вижи-вання; інвестиційні проекти відкладаються. Практично формується порт-фель цінних паперів як резерв ліквідності, що забезпечує оперативний зв’язок з фінансовим ринком.

В умовах руйнації адміністративно-командної системи відбувається стихійне формування первісних заощаджень. Цей процес відбувається переважно через самозахоплення колишньої державної власності, інвес-тування в “альтернативну” економіку. Усе це надає специфічних рис роз-витку сучасного процесу капіталонагромадження, серед яких можна ви-окремити такі:

- перетворення держави на чистого позичальника за рахунок різкого зменшення вартості державного майна в матеріальній і грошовій формі, зниження реальних доходів держбюджету, знецінення нагро-маджень внаслідок інтенсивної емісійної діяльності;

123

- швидке збільшення спекулятивних нагромаджень у приватнопід-приємницькому секторі, особливо у великому приватному підпри-ємництві в особі чиновників, управлінської верхівки колишніх дер-жавних підприємств, представників “альтернативного” сектору;

- поглиблення диференціації доходів, зубожіння широких верств на-селення.

Динаміка зазначених процесів у сфері капіталонагромадження може призвести до соціального вибуху, різко деформувати фінансовий ринок, що ставить під сумнів сталість багатьох спекулятивних нагромаджень.

Уже зараз зрозуміло, що фінансовий ринок не має надійного економіч-ного фундаменту розвитку у сфері руху як позичкового, так і дійсного капіталу. Розвиток його має переважно спекулятивний характер на основі форсування засновництва. Тим самим рух фінансового капіталу відри-вається від руху дійсного капіталу. Мало того, спостерігаються протилежні тенденції на фінансовому ринку і ринках реальних інвестицій-них товарів: фінансовий капітал розширюється, а дійсний зменшується внаслідок дальшого спаду виробництва. Розбіжність тенденцій розвитку фінансового і дійсного капіталів зумовлює неминучий крах нинішнього фінансового псевдоринку. З метою його стабілізації держава має ціле-спрямовано регулювати економічні процеси. Необхідно також розвивати механізми саморегулювання фондових бірж, інших інститутів фінансо-вого ринку.

Основні напрями регулювання фінансового ринку визначимо під час дослідження процесів, що відбуваються на первинних і вторинних фінан-сових ринках.


Книга: ІНВЕСТОЗНАВСТВО. В. Г. Федоренко. Частина 1.

ЗМІСТ

1. ІНВЕСТОЗНАВСТВО. В. Г. Федоренко. Частина 1.
2. ВСТУП
3. Розділ 1. ПОНЯТТЯ ІНВЕСТИЦІЙ ТА ІНВЕСТИЦІЙНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
4. 1.1. ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ІНВЕСТИЦІЙ
5. 1.2. КЛАСИФІКАЦІЯ ІНВЕСТИЦІЙ
6. 1.3. СУТНІСТЬ, МЕТА І ЗАВДАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
7. 1.4. ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
8. Розділ 2. УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ. 2.1. ВАЖЕЛІ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
9. 2.2. ФУНКЦІЇ УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ
10. Розділ З ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ПРОЦЕС
11. 3.1. РЕГУЛЮВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВНИМИ ОРГАНАМИ
12. 3.2. СТАДІЇ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ
13. 3.3. ПОТРЕБА ЗМІНИ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ СТРАТЕГІЇ В УКРАЇНІ
14. Розділ 4. ПЕРСПЕКТИВНІ НАПРЯМИ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ СТРАТЕГІЇ. 4.1. ОСНОВНІ НАПРЯМИ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ СТРАТЕГІЇ
15. 4.2. ПЛАНУВАННЯ ТА КОНТРОЛЬ КАПІТАЛОВКЛАДЕНЬ
16. 4.3. ДОСВІД КЛАСИФІКАЦІЇ КАПІТАЛОВКЛАДЕНЬ В ЕКОНОМІЧНО РОЗВИНЕНИХ КРАЇНАХ
17. Розділ 5 ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ КАПІТАЛЬНОГО БУДІВНИЦТВА У РИНКОВИХ УМОВАХ. ПІДПРИЄМНИЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ У БУДІВЕЛЬНОМУ КОМПЛЕКСІ УКРАЇНИ. 5.1. ОРГАНІЗАЦІЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В БУДІВЕЛЬНОМУ КОМПЛЕКСІ УКРАЇНИ
18. 5.2. СТРУКТУРА УПРАВЛІННЯ БУДІВЕЛЬНИМ КОМПЛЕКСОМ УКРАЇНИ. МЕТОДИ АКТИВІЗАЦІЇ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ
19. 5.3. ОСНОВНІ НАПРЯМИ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМНИЦТВА В БУДІВЕЛЬНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ
20. 5.4. ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОЕКТУВАННЯ ТА ЛІЦЕНЗУВАННЯ
21. Розділ 6 ЦІННІ ПАПЕРИ ТА ФІНАНСОВІ ІНВЕСТИЦІЇ. 6.1. ВИДИ ЦІННИХ ПАПЕРІВ, ЇХ ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ПРИЗНАЧЕННЯ. ОСНОВНІ ОПЕРАЦІЇ З ЦІННИМИ ПАПЕРАМИ
22. 6.2. РИНОК ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ І ЦІННИХ ПАПЕРІВ
23. 6.3. РИЗИК ІНВЕСТУВАННЯ
24. 6.4. ВИБІР ОБ’ЄКТІВ ІНВЕСТУВАННЯ ТА ДЖЕРЕЛА ІНФОРМАЦІЇ ПРО ОБ’ЄКТИ ІНВЕСТУВАННЯ
25. Розділ 7 РОЗВИТОК ФІНАНСОВИХ СИСТЕМ УКРАЇНИ В УМОВАХ ПЕРЕХОДУ ДО РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ. 7.1. ФІНАНСИ І ФОРМИ ФІНАНСОВИХ ВІДНОСИН В ЕКОНОМІЦІ
26. 7.2. ФІНАНСОВІ ЗВ’ЯЗКИ МІЖ ДЕРЖАВОЮ І ПІДПРИЄМСТВОМ, ПІДПРИЄМСТВОМ І ДЕРЖАВОЮ
27. 7.3. ФІНАНСОВІ ЗВ’ЯЗКИ МІЖ ДЕРЖАВОЮ І ГРОМАДСЬКИМИ ОРГАНІЗАЦІЯМИ, ДЕРЖАВОЮ І НАСЕЛЕННЯМ
28. 7.4. ПОДАТКИ І ПОДАТКОВА СИСТЕМА
29. 7.5. КРЕДИТИ НАСЕЛЕННЯ І ДЕПОЗИТИ НЕБАНКІВСЬКИХ КРЕДИТНО-ФІНАНСОВИХ СТРУКТУР
30. 7.6. БЮДЖЕТ I СТРУКТУРА ДЕРЖАВНОЇ БЮДЖЕТНОЇ СИСТЕМИ
31. 7.7. БАНКИ І БАНКІВСЬКА СИСТЕМА
32. Розділ 8 ПЕРСПЕКТИВИ ВІДРОДЖЕННЯ І РОЗВИТКУ ФІНАНСОВОГО РИНКУ ІНВЕСТИЦІЙ В УКРАЇНІ. 8.1. ОСНОВНІ ЕКОНОМІЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ВІДРОДЖЕННЯ ФІНАНСОВОГО РИНКУ ІНВЕСТИЦІЙ
33. 8.2. ДЕРЖАВНИЙ ВНУТРІШНІЙ БОРГ І ЙОГО РОЛЬ У РОЗВИТКУ ГРОШОВОГО ТА ФІНАНСОВОГО РИНКУ
34. 8.3. ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ФІНАНСОВОГО РИНКУ В УКРАЇНІ
35. 8.4. РОЗВИТОК ІНСТИТУЦЮНАЛЬНОЇ СТРУКТУРИ ФІНАНСОВОГО РИНКУ
36. 8.5. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНІ УМОВИ РОЗВИТКУ РИНКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ В УКРАЇНІ
37. Розділ 9 ФОРМУВАННЯ ФІНАНСОВОГО РИНКУ В РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ. 9.1. ЗАГАЛЬНЕ ПОНЯТТЯ РИНКУ І КЛАСИФІКАЦІЯ РИНКІВ
38. 9.2. ФІНАНСОВИЙ РИНОК І КЛАСИФІКАЦІЯ ФІНАНСОВИХ РИНКІВ
39. 9.3. РИНОК ЦІННИХ ПАПЕРІВ
40. 9.4. ФІНАНСОВІ ІНСТРУМЕНТИ ГРОШОВОГО РИНКУ
41. 9.5. ФІНАНСОВІ ІНСТРУМЕНТИ РИНКУ ІНВЕСТИЦІЙ
42. 9.6. ФОРМУВАННЯ ІНФРАСТРУКТУРИ ФІНАНСОВОГО РИНКУ
43. 9.7. ФІНАНСОВІ ПОСЕРЕДНИКИ
44. Розділ 10 ФІНАНСОВИЙ КАПІТАЛ І ФІНАНСОВИЙ РИНОК. 10.1. РИНОК ЧИННИКІВ ВИРОБНИЦТВА І КАПІТАЛУ
45. 10.2. ІНВЕСТИЦІЙНИЙ КАПІТАЛ, ЙОГО ПОСТАЧАЛЬНИКИ І СПОЖИВАЧІ
46. 10.3. ОСОБЛИВОСТІ КРУГООБІГУ ФІНАНСОВИХ ІНВЕСТИЦІЙ
47. 10.4. ФІНАНСОВИЙ КАПІТАЛ
48. 10.5. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ФІНАНСОВИХ РИНКІВ У СУЧАСНІЙ РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ
49. 10.6. СТРАХУВАННЯ І ФІНАНСОВІ ІНВЕСТИЦІЇ
50. Розділ 11 РОЗВИТОК ОРГАНІЗАЦІЙНО-ГОСПОДАРСЬКИХ СТРУКТУР У РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ ТА УПРАВЛІННЯ ЇХ ФІНАНСОВИМ КАПІТАЛОМ. 11.1. ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ГОСПОДАРСЬКИХ СТРУКТУР І УТВОРЕННЯ В НИХ ФІНАНСОВОГО КАПІТАЛУ
51. 11.2. ПОКАЗНИКИ ФІНАНСОВОЇ СТАБІЛЬНОСТІ Й ІНТЕНСИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВА
52. 11.3. ОСОБЛИВОСТІ ФІНАНСОВОГО УПРАВЛІННЯ В РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ
53. 11.4. КОМЕРЦІЙНЕ І ФІНАНСОВЕ ПІДПРИЄМНИЦТВО
54. 11.5. ЦІНА І МЕХАНІЗМ РИНКОВОГО ЦІНОУТВОРЕННЯ
55. Розділ 12 ФІНАНСОВІ ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ІНВЕСТИЦІЙ ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ РИНКУ. 12.1. СПОСОБИ І МЕТОДИ ВИБОРУ ІНВЕСТИЦІЙНИХ РІШЕНЬ В УМОВАХ РИЗИКУ
56. 12.2. ФОРМУВАННЯ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ І ДЖЕРЕЛА ЇХ УТВОРЕННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ
57. 12.3. МЕТОДИ ОЦІНЮВАННЯ РИНКОВОЇ ВАРТОСТІ АКЦІЙ І БОРГУ
58. 12.4. БОРГОВІ ФІНАНСОВІ РЕСУРСИ ПІДПРИЄМСТВА
59. 12.5. УПРАВЛІННЯ ПОРТФЕЛЕМ ЦІННИХ ПАПЕРІВ НА ПІДПРИЄМСТВІ
60. 12.6. РОЗПОДІЛ ПРИБУТКУ ПІДПРИЄМСТВА НА РЕІНВЕСТУВАННЯ РОЗВИТКУ ВИРОБНИЦТВА І ДИВІДЕНДИ

На попередню


Додати в закладки



Додати в закладки zakladki.ukr.net Додати в закладки links.i.ua Додати в закладки kopay.com.ua Додати в закладки uca.kiev.ua Написати нотатку в vkontakte.ru Додати в закладки twitter.com Додати в закладки facebook.com Додати в закладки myspace.com Додати в закладки google.com Додати в закладки myweb2.search.yahoo.com Додати в закладки myjeeves.ask.com Додати в закладки del.icio.us Додати в закладки technorati.com Додати в закладки stumbleupon.com Додати в закладки slashdot.org Додати в закладки digg.com
Додати в закладки bobrdobr.ru Додати в закладки moemesto.ru Додати в закладки memori.ru Додати в закладки linkstore.ru Додати в закладки news2.ru Додати в закладки rumarkz.ru Додати в закладки smi2.ru Додати в закладки zakladki.yandex.ru Додати в закладки ruspace.ru Додати в закладки mister-wong.ru Додати в закладки toodoo.ru Додати в закладки 100zakladok.ru Додати в закладки myscoop.ru Додати в закладки newsland.ru Додати в закладки vaau.ru Додати в закладки moikrug.ru
Додати в інші сервіси закладок   RSS - Стрічка новин сайту.
Переклад Натисни для перекладу. Сlick to translate.Translate