Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: ІНВЕСТОЗНАВСТВО. В. Г. Федоренко. Частина 1.
7.2. ФІНАНСОВІ ЗВ’ЯЗКИ МІЖ ДЕРЖАВОЮ І ПІДПРИЄМСТВОМ, ПІДПРИЄМСТВОМ І ДЕРЖАВОЮ
У зв’язках “держава — підприємство” і “підприємство — держава” можна виокремити фінансові відносини між державою та державними підприємствами.
82
За допомогою системи оподаткування, а також різних платежів і від-рахувань підприємств до державного бюджету та інших централізованих фондів держава через свої фінансові органи реалізує право власності на засоби виробництва, вилучаючи у підприємств і централізуючи частину їх прибутку, тобто держава одержує від підприємств кошти. Але фінан-совий потік на цьому рівні не односторонній. Підприємства також можуть одержувати від держави кошти. Державна фінансова підтримка під-приємств здійснюється за допомогою прямих асигнувань, наприклад централізованих капітальних вкладень і дотацій, а також як надання різ-них економічних пільг (з оподаткування, через звільнення від сплати пев-них платежів). Відтак виникають розгалужені фінансові потоки (рис. 15) в обох напрямах [34]. Такі зв’язки займають поки що чільне місце в економіці України. Проте в міру роздержавлення економіки і розвитку колективної та приватної власності вони слабшатимуть, а взаємодія дер-жави з підприємствами колективної і приватної власності, включаючи підприємницькі підприємства, посилюватиметься.
Податки, платежі, відрахування
Централізоване бюджетне фінансу-вання, асигнування, дотації, пільги
Рис. 15. Фінансові зв'язки "держава — державне підприємство"
Фінансові відносини між державою і підприємствами недержавних форм власності різняться видами грошових надходжень і платежів. Взає-мовідносини цього типу складаються відповідно до економічної ролі держави, функцією якої є створення коштів державного, республікансь-кого (Автономної Республіки Крим) і місцевого бюджетів, що йдуть на задоволення суспільних потреб. Ці кошти створюються через їх вилучен-ня, насамперед, у підприємств. Це основний канал фінансових надход-жень до державного бюджету. І хоча вилучення коштів у підприємств зменшує їх інтерес до одержання прибутку, державі доводиться це робити.
83
Державні органи застосовують систему податків, платежів, ренти за користування землею, орендної плати, одержання частки прибутку за наявності у підприємства частини власності, що належить державі.
Однак зазначимо, що держава не є лише пасивним виконавцем су-спільних функцій. Вона може виконувати стосовно недержавних під-приємств і підприємців роль активного учасника фінансових відносин, надаючи свої замовлення і спрямовуючи фінансові ресурси в потрібну сферу виробництва. У цьому разі недержавні підприємства одержують від державних органів кошти у формі оплати, а також певних асигнувань, дотацій, пільг, кредитів.
Фінансова політика держави спрямована не тільки на збирання не-обхідних суспільству та державним структурам коштів і їх цільове ви-користання на загальнодержавні соціальні потреби. Вона може бути та-кож заборонною і обмежувальною, нести елемент примусу, створюючи межі, в яких функціонує колективне або приватне підприємство. Отже, через систему жорстких фінансових санкцій держава може змінити спря-мованість підприємницької діяльності або взагалі заборонити її. Так ро-биться в будь-якій розвиненій економічній системі, практично в кожній країні незалежно від її суспільно-політичного устрою, зокрема у країнах з ринковою економікою.
Однак масштаби вилучення коштів у підприємств як державної, так і недержавних форм власності й заборонно-обмежувальні заходи потре-бують перегляду та прийняття продуманих послідовних і компетентних рішень на основі законів. На жаль, поки що доводиться спостерігати інше. Наприклад, практично постійно змінюються ставки податків, від-рахувань, запроваджуються і скасовуються заборони.
Основною тенденцією розвитку фінансових відносин між державою і підприємствами при переході до ринкових відносин має бути насам-перед прагнення до їх вирівнювання, універсалізації незалежно від фор-ми власності, яку вони використовують у підприємницькій діяльності. Водночас потрібно враховувати деякі елементи специфіки, особливості податків і платежів, масштаби оподаткування, а також передавання під-приємствам фінансових коштів з державного бюджету, особливо у про-цесі інвестування підприємств пріоритетних галузей народного госпо-дарства.
Дуже складними і багато в чому невизначеними залишаються фінан-сові зв’язки між різними державними структурами та державними орга-нами різних рівнів, які відображають одночасно розподіл і перерозпо-
84
діл фінансових ресурсів державного бюджету України (зв’язок ДД на рис. 14).
Оскільки Україна стала самостійною державою, то колишній республіканський фінансовий фонд є, по суті, її основним державним бюджетом. З огляду на таку спадкоємність його можна назвати державно-рес-публіканським. Крім того, елементи фінансової державності виявляють-ся і на місцевому рівні як регіональні, муніципальні фінансові ресурси і фонди у формі місцевих бюджетів.
Між цими трьома державними за природою фінансовими структура-ми і складаються розподільні та перерозподільні фінансові відносини. Вони набули зараз особливої гостроти у зв’язку з виокремленням з колишнього СРСР незалежної Української держави, здобуттям державного й економічного суверенітету, прагненням Автономної Республіки Крим, окремих регіонів до фінансової самостійності, взаємними фінансовими претензіями нових учасників поновлених фінансових відносин. Усе це позначається на взаємовідносинах з приводу створення і розподілу фі-нансових ресурсів. Відбуваються істотні зміни у фінансових відносинах і фінансовій владі, а також змінюється співвідношення фінансових прав та обов’язків на всіх рівнях і в усіх сферах економіки України.
Процес фінансової перебудови в Україні відбувається дуже напруже-но насамперед тому, що на перших стадіях перебудови реформі фінансо-вих відносин не приділялось належної уваги. Вона рухалася вниз, тоді як рух знизу вгору був загальмований. Не було природного, погоджено-го делегування фінансових повноважень, їх чіткої регламентації з ура-хуванням інтересів усіх рівнів. Потім відбулося зворотне відторгнення фінансових функцій у центральних органів України. У результаті центра-лізовані в минулому державні фінансові ресурси під тиском знизу пере-розподілялись на користь органів нижчих рівнів, центр поділився фінан-совими правами і можливостями з областями, містами та районами.
Налагодження нормальних фінансових відносин між рівнями держав-ної фінансової системи України багато в чому залежить від наявності та дотримання законів України, подолання місцевими органами фінансової безпорадності.
Розглянемо фінансові відносини між підприємствами-контрагентами, що мають господарські зв’язки (рис. 16).
В умовах переходу до ринку активізуються фінансові відносини між підприємствами всіх форм власності та видів підприємництва, що ви-пливають з їх економічних взаємозв’язків. Сукупність фінансових, гро-шових розрахунків зумовлена наявністю господарських договорів, які
85
1_______________________________________________________Г
Регламентовані договором платежі, штрафні санкції, неустойки
І І
1_________________
Оплата продукції, товарів, послуг, регламентовані договором платежі, ________винагороди, інвестиції
Рис. 16. Фінансові відносини між підприємствами
регламентують взаємні платіжні зобов’язання, штрафні санкції, сплату неустойок за порушення договірної дисципліни, матеріальну винагоро-ду за виконання особливих вимог.
Крім того, виникають нові форми фінансових взаємовідносин. Так, за допомогою створення системи підприємств, заінтересованих в участі у господарській і фінансовій діяльності один одного, розмиваються або навіть руйнуються відомчі перегородки. Насамперед це виявляється при запровадженні підприємств акціонерних форм власності. У цьому разі підприємства, маючи цінні папери один одного, стають не просто суміж-никами, а заінтересованими партнерами. І хоча у процесі виробництва і постачань їхні інтереси різняться, акціонери здійснюють взаємний конт-роль, обмежуючи прояви егоїзму однієї зі сторін у зв’язку із заінтересо-ваністю у стабільності й високому курсі спільних акцій [34].
У фінансовому аспекті така система означає створення умов вільного переливання фінансового капіталу з галузі в галузь. Справді, якщо під-приємства і підприємці самостійно вирішують, куди вкладати капітал, то навіть за наявності централізованих державних капіталовкладень розмі-ри інвестицій та об’єкти їх вкладення передусім визначає ринок.
Розглянемо особливий тип фінансових відносин між підприємства-ми, а також між державою і підприємством, опосередкований наявністю банківської системи. Ідеться про фінансові зв’язки, що виявляються у формі взаємовідносин підприємств і банків з приводу кредитування у процесі господарської діяльності та надання банками фінансово-посе-редницьких послуг підприємствам. Крім того, банки можуть стати і співвласниками-акціонерами підприємств, тоді їх фінансові взаємовід-
86
носини можуть виникнути і з приводу часткового розподілу чистого доходу (прибутку).
Фінансові потоки, що виникають у процесі становлення і функціону-вання фінансових ринків, де суб’єктами відносин стають банки, біржа, підприємства і підприємці, набувають особливого значення. Якщо роз-глядати банки як своєрідні “фінансові підприємства”, то описувані фінан-сові відносини правомірно віднести до специфічних відносин між підприємствами, організаціями виробничої і невиробничої сфер, з одного боку, і фінансовими підприємствами — з іншого. До таких підпри-ємств належать комерційні та будь-які інші фінансово-кредитні товари-ства, у тому числі страхові. Якщо ж у відносинах з підприємствами бере участь державний банк, то, по суті, виникає фінансовий зв’язок між під-приємствами і державою.
Ринкові відносини потребують гнучкого механізму різнобічного грошово-кредитного регулювання господарського обороту, руху матеріаль-них цінностей, фінансових потоків, де визначальну роль відіграють еле-менти банківської системи. Глибина і розмаїтість фінансових зв’язків, грошових переміщень між підприємствами (підприємцями) і банками ха-рактеризують зрілість ринкових відносин, ступінь становлення і розвит-ку ринкової економіки в державі.
Поглиблення фінансових зв’язків і відносин між підприємствами і банками, взаємопроникнення їх функцій в умовах вільного ринку є по-тужним важелем фінансового впливу на економічні та соціальні проце-си, засобом регулювання грошового обігу. Організацію банківської сис-теми в економіці ринкового типу докладніше висвітлимо в наступних підрозділах.
Перехід до госпрозрахункових відносин усередині підприємств, пере-ведення структурних підрозділів на колективний підряд та інші форми організації й оплати праці активізують внутрішньогосподарські фінан-сові відносини, де підрозділ є самостійним фінансовим об’єктом. Такі відносини найчастіше пов’язані з формуванням і розподілом власного прибутку та прибутку структурної одиниці, підрозділу, колективного фонду оплати праці й встановленням пайової участі кожного працівника у прибутку підрозділу. Крім того, виникають фінансові відносини між структурним підрозділом і підприємством з приводу відрахування час-тини прибутків структурної одиниці на користь усього підприємства. Такі відрахування неминучі, якщо підприємство функціонує як цілісна господарська одиниця з власними фондами, прибутками, витратами [34].
87
Фінансові зв’язки між підприємством і його структурними підрозді-лами (цехами, ділянками, бригадами), які не є самостійними одиницями, наведено на рис. 17.
1__________________
Виручка від реалізації продукції, позики, інвестиції
1_______________________________________________________І
Відшкодування матеріальних затрат,
плата за ресурси, відрахування від
прибутку, платежі за роботу і послуги
інших підрозділів, внески на формуван-
___________ня спільних фондів_________
J L
Рис. 17. Фінансові зв'язки між підприємством і його структурними підрозділами
Така схема можлива за наявності розвиненого внутрішньовиробничо-го госпрозрахунку, самофінансування підрозділів, системи взаємних роз-рахунків, коли структурна одиниця одержує і розподіляє виторг (прибу-ток) від власної діяльності, тобто перетворюється у фінансовому плані на своєрідне підприємство всередині підприємства (у будівництві, на-приклад, це трест і будівельно-монтажні та будівельні управління). Роз-виненість внутрішніх фінансових відносин між підрозділами, а також підрозділів із спільною адміністрацією підприємства призводить до не-обхідності ведення власного бухгалтерського обліку, окремого рахунку структурної одиниці (субрахунку). Однак доцільність фінансового суве-ренітету підрозділів, структурних одиниць підприємства може виявити-ся сумнівною; у будь-якому разі тут мають існувати розумні межі.
Фінансові зв’язки між структурними підрозділами підприємства і під-приємством, адекватні зв’язкам між підприємствами або між підприємством і державою, обгрунтовані лише тоді, коли структурний підрозділ є досить відособленою виробничо-економічною одиницею і якщо поділ фінансів і перехід до взаємних фінансових розрахунків стимулюють збільшення доходів та підвищення ефективності роботи.
88
Книга: ІНВЕСТОЗНАВСТВО. В. Г. Федоренко. Частина 1.
ЗМІСТ
На попередню
|
|
