Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Калліст (Уер), єпископ Діоклійський Внутрішнє Царство Переклад з англійської
3. Не вода освячує Христа під час Його хрещення, а Він передає святість воді й поширює її на весь тварний світ.
Говорячи, що вода "брудна", ми маємо на увазі, що світ довкола нас, хоча й наповнений значенням та красою, все ж таки є духовно збіднілим, розбитим і розколотим, заплямованим стражданням і гріховністю.
Але Сам Господь вступає у цей занепалий світ, повністю поєднується з нами, приймає у Себе всю цілісність людської натури — тіла, душі та духу. Через Його воплочення і через усе, що Він пройшов пізніше: хрещення у водах Йордану, Преображення, розіп'яття та воскресіння, — Христос очищує та зцілює заплямований і занепалий світ, оновлюючи не лише людство, а й всесвіт.
Кожного разу, святкуючи Богоявлення і освячуючи воду, ми підтверджуємо своє відчуття подиву перед невід'ємною благістю та красою світу, первинно створеного Господом і перетвореного у Христі. Власне, ніщо не є потворним або ницим, лише наше викривлене сприйняття робить його таким. Силою хрещення воплоченого Бога у водах Йордану всі люди і всі речі можуть освятитися, преобразитися і набути Духа Святого. Кожна річ може стати символом Божої присутності.
Ми висловлюємо це в одному з гімнів під час Богоявлення:
Коли Ти воплотився у людській подобі,
Земля освятилася,
Вода стала благословенною,
Небеса освітилися,
А людство звільнилося
Від гіркої тиранії ворога4.
Вода, земля, небо, людське тіло і все людське єство з його емоціями та почуттями — все це перероджується, преображається і освячується через Христове воплочення і хрещення. Таким чином, велике освячення води проголошує, що всесвіт довкола нас — космос, а не хаос. Ця велич в усьому. Це світ, сповнений відчуттям подиву.
Для нас життєво важливо осягнути всю глибину християнського богослужіння; це також допоможе нам краще зрозуміти мету християнської освіти. Слово "освіта" походить від латинського educere (пробуджувати). Тому школа чи університет — це саме те місце, де у строгості та дисципліні в нас пробуджується і вдосконалюється (культивується) відчуття подиву. Як викладачі і студенти ми перебуваємо тут, щоб пізнати істину та знання. Але істина і знання, за Платаном, неможливі без відчуття подиву: "Відчуття подиву є початком філософи"5. Таким чином, університет є структурованим середовищем, у якому ми розвиваємо наше відчуття подиву перед всесвітом, створеним Богом, перед людиною, яка є мікрокосмом і посередником у центрі цього всесвіту, перед усім, що було започатковане людським розумом або зроблене людськими руками. Це місце, де ми відкриваємо для себе різноманіття і несподіваність світу, в якому живемо. Це місце, де "очі мої підвожу я на гори" (Пс 121 (120),1), зі здивуванням пізнаючи широту і щедрість мого оточення. Це місце, де ми вголос або в душі промовляємо: "Яка їх, твоїх діл, Господи, сила! У мудрості усе ти створив". Усе це ми можемо сказати і про кожну нашу дію під час богослужіння.
Платонове твердження про зв'язок між відчуттям подиву та істиною підтримує поет XVII століття Сідні Годолфін:
Господь, коли мудреці прийшли здалеку,
Повів їх до колиски за зорею,
Пастухи також зраділи,
Почувши голос ангела:
Благословенні мудреці у їхньому умінні,
І пастухи у їхньому невинному бажанні...
Заслуга не в мудрості,
А в любові (пожертві пастухів).
Мудреці пізнали все знання,
Пастухи пізнали подив:
Знання тільки підживлює подив,
А незнання його породжує6.
"Знання тільки підживлює подив": "мудреці" наших сучасних університетів не можуть обійтися без подиву пастухів. Бо знання і подив завжди йдуть разом.
Якось кілька місяців тому мені наснилося, що я повернувся до школи, де проходило моє навчання понад півстоліття тому. Друг повів мене через знайомі мені наяву кімнати. Але далі ми пішли через інші кімнати, яких я ніколи раніше не бачив — просторі, вишукані, наповнені світлом. Нарешті, ми зайшли до маленької темної каплиці з мозаїкою, що мерехтіла від запалених свічок. "Як дивно, — сказав я своєму товаришу, — я жив тут роками, але ніколи не знав про існування усіх цих кімнат". А він відповів: "Так завжди трапляється".
Саме такою є мета кожного справжнього богослужіння, як і навчання у кожній школі чи коледжі. Коледж — це місце, де ми весь час відкриваємо нові кімнати у всесвіті та у людському серці, у макрокосмі та мікрокосмі; місце, де ми відкриваємо двері один одному та запрошуємо дослідити ці кімнати разом.
Існує також інший, пов'язаний з цим, аспект християнського розуміння навчання в коледжі чи школі. Це місце, де виховується не тільки подив та прагнення до істини, а й свобода — речі, узалежнені на глибинному рівні. Подив може бути пробуджений, але не нав'язаний; а правда, як сказав Христос, визволяє (Йн 8,32). Наше завдання в університеті полягає у тому, щоб засвідчувати цінність свободи і чинити опір усьому, що її руйнує та обмежує. Якби в Оксфорді студенти запитали мене: "Чого саме ви намагаєтеся нас тут навчити?" — можливо, найкраще було б дати таку відповідь: "Ми хочемо, щоб ви навчилися бути вільними".
"Навчитися бути вільними": свободу не можна просто отримати; свободи треба вчитися. Припустімо, ви запитаєте мене, чи можу я грати на скрипці, а я відповім: "Не знаю, бо ніколи не пробував". Моя відповідь дещо здивувала б вас. Поки я не навчуся грати на скрипці через вимогливу дисципліну музичних репетицій, я не вільний грати сонати для скрипки Бетховена. Так само відбувається з кожною формою свободи. Свободи можна навчитися в аскезі — аскетичній дисципліні, уважному спостереженні та творчому мисленні; пізніше свободу треба мужньо і самовіддано захищати. Як зазначав Микола Бердяєв: "Свобода народжує страждання, тоді як відмова від неї їх зменшує. Свобода не є легкою, як стверджують її вороги та клеврети: свобода обтяжлива; це важкий тягар. Люди, як дуже виразно показав Достоєвський, часто відмовляються від свободи, щоб полегшити свою долю"
Книга: Калліст (Уер), єпископ Діоклійський Внутрішнє Царство Переклад з англійської
ЗМІСТ
На попередню
|
|
