Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Шукасаптаті, або Сімдесят оповідок папуги Переклад Тамари Іваненко
Настав новий день, і знову Прабгаваті відпрошується в папуги, а він їй каже:
«Іди, упийся щастям, чарівна,
Якщо в хвилину трудну
У тебе буде славний помічник,
Подібний до Вітарки.
Є село, населене брахманами, називається воно Відьястхана - обитель мудрості. А в ньому жив брахман Кешава. Пішов він якось на берег річки зробити обмивання й побачив там вродливу купецьку жінку. Кешаві дуже захотілось обняти її. Одного разу, коли він виходив з води, та попросила його: «Постав мені другий глечик на голову». Підіймаючи посудину, брахман поцілував красуню в губи, а її чоловік побачив це і потягнув нахабу до царського двору на суд і розправу. Як тепер було брахманові позбутись такої напасті?»
І сам папуга відповів: «Був у того брахмана приятель Вітарка, який, дізнавшись про його нещастя, порадив: «Слухай, друже, коли тебе приведуть у царський двір, ти нічого не кажи, а тільки цмокай губами». Той так і зробив, а міністр глянув на нього й розсудив: «Нема на ньому гріха! Це в нього просто звичка від природи - цмокати губами!» Отож завдяки розумові Вітарки брахмана виправдали. Якщо тобі мудрості не забракне, тоді йди, куди надумалася». [366]
Дослухала цю історію Прабгаваті й заснула.
Така шістдесят восьма з сімдесяти оповідок папуги.
Наступного дня Прабгаваті знову відпрошується в папуги, а він їй і каже:
«Йди, велеока, з любим потішайся,
Якщо зумієш від гріха звільнитись,
Як Веджіка,- вона гайнула з дому,
Лишивши недомитим чоловіка.
Є таке містечко Каластхана, а там жив купецький син, дружина якого, Веджіка, була страшенно палка в коханні. Одного разу сталося так, що, коли вона допомагала своєму чоловікові робити обмивання, дорогою проходив її коханець, з яким вона раніше домовилася про зустріч. Веджіка сказала чоловікові, що, мовляв, забракло води, і під цим приводом вибігла з дому до того молодика і десь дуже довго пробула з ним. Як їй тепер виправдатися перед недомитим чоловіком?»
А ось і відповідь, яку дав сам папуга: «Після того, коли красуня натішилася з коханцем, їй спало на думку обдурити свого чоловіка, і вона шубовснула в криницю. Тут зчинився страшенний ґвалт, і до купецького сина дійшла звістка, що хтось кинувся в криницю. Він подумав: «То, мабуть, моя жінка в криницю впала!» - і щодуху подався рятувати її. У криниці таки справді була його дружина; чоловік витягнув її й повів додому».
Дослухала цю історію Прабгаваті й заснула.
Така шістдесят дев'ята з сімдесяти оповідок папуги.
Поки Прабгаваті одну за одною слухала ці кумедні історії, з далекого краю повернувся додому її чоловік Ма-дана, і вона зустріла його, сповнена ніжності й кохання, а папуга усе примовляв:
«Марно бути з жінкою гарячим,
Марно з нею буть зарозумілим,
Коли ніжний я до неї завжди,
Не завжди вона до мене ніжна».
Проте Мадана нічого цього не чув. Усміхнувся тоді папуга і сказав: «Хто - байдуже від кого - доброї поради [367] слухає і чинить згідно з нею, той і тут, і на тім світі зазнає щастя!» Папуга торочив це без угаву, і Мадана врешті запитав, що він має на увазі? Прабгаваті, знітившись, сама йому про все розповіла. Недарма кажуть:
Чистий хто - твердий душею всюди,
Гордий добрими ділами.
Грішники, злочинці, волоцюги
Всюди спокою не знають.
«О любий, тобі поклоняюсь я, в чий дім Тривікрама приніс пару птахів, з яких лише папуга прорікає на благо всіх людей, а для мене він був і замість батька з матір'ю, і замість родичів». Чим більше вона хвалила папугу, тим більше він ніяковів.
Бо ж кажуть:
Полюючи в воді на рибу,
При цьому журавель кричить,
А лев, коли у лоб слонові
Вганяє пазурі, мовчить.
І спитав Мадана: «Чим же тобі папуга допоміг? Чому він такий добрий?»
А вона відповіла чоловікові: «О повелителю мій, важко знайти таких, що говорять і слухають лише правдиві слова! Недарма люди кажуть:
Завжди, о царю, доста тих,
Хто здатен радість дарувать.
Але знайти нелегко тих,
Хто ладен говорить і слухать
Хай неприємне, але слушне.
O мій володарю, коли
Говорять про жінок, бува,
Що то кокетки, без чеснот,
Гадюки злі і ледащиці,
їх мудрість - в тілі, то це - правда.
Відвернеться від чоловіка -
I занедба своїх дітей.
З любов'ю в серці, добра й мила
Клубком жорстокості стає.[368]
А ще кажуть:
Жінки ласкаві до тих пір, допоки не збагнуть,-
Мужчина клюнув - він у сіті до Мадани вже попав,
Тож його і підсічуть,- на живця отак рибину ловлять.
Жінок рухливість - їхній дар, вони - морський прибій,
Миттєва пристрасть в них, мов зблиски хмар у час заграви.
Мети досягши, вичавлять увесь із тебе сік.
Чарують, споюють, шельмують, кплять,
І насміхом до відчаю доводять.
Чого не вчинять ті жінки кокетні,
Аби проникнуть в серце чоловіче.
Коли ти поїхав, мій повелителю, я довго мучилась від розлуки з тобою, а потім лукаві подруги порадили мені піти до іншого мужчини, і я хотіла вбити майну, яка перечила мені в цьому. Але завдяки папузі та його хитромудрим оповідям я сімдесят днів нікуди не виходила з дому. Отож гріха я ніякого не вчинила, хіба що в думках. Тепер, повелителю мій, від тебе залежить - жити мені чи померти».
Вислухав усе це Мадана й спитав папугу, як було насправді, а той і сказав йому:
«Не слід розумному, не знаючи обставин
Чи навіть знаючи, суть розкривать спрожогу
Чи до якогось рішення доходить.
Від долі і кохана довгождана,
Й життя, й набутки - все у нас від неї,
Отож і слово гідне і негідне.
Хоч і не варто було б, о господарю, про це розповідати, але послухай:
Милостиві люди не беруть до серця
Ні погане, ані добре, якщо те учинить
Напідпитку жінка, дурень, страхопуд,
Ошалілий з пристрасті чи хворий,
Обезумілий від голоду страждалець. [369]
Говориться у «Сказанні про Бгаратів»:
Десятеро на закон не важать.
Дгрітарашто, пам'ятай про них:
Випивака та безумець, дурень,
Зморений хто чи страхополох,
Той, хто квапиться кудись, захланець,
Зголоднілий, впалий в лють, коханець.
І тому їхні провини слід прощати, бо такі люди негрішні. Через те й Прабгаваті треба пробачити, бо винувате в усьому її спілкування з легковажними подругами».
До хитрощів удавшись, відьядгара
Зажив з дочкою раджі втіх.
Хоч сумнівів і не було,
Та виправдав дружину чоловік.
А ось яку історію розповів папуга Мадані: «Є на тверді земній гора, яку називають Малая, а на її верховинах лежить чудове місто гандгарвів, яке носить назву Манохара. В ньому жив гандгарва на ім'я Мадана з дружиною Ратнавалі, і мали вони дочку Маданаманджарі. Дивлячись на її вроду, і боги, і данави падали перед нею ниць у нестямі. А пристойного жениха, за якого можна було б видати її, не траплялося. Одного разу прийшов до них мудрець, який також не встояв перед її красою і закохався в дівчину. Але згодом схаменувся і став проклинати її.
Недарма кажуть:
Коли оселиться в щасливця серці
Струнка, зваблива, ніжна і жагуча,
Від себе в захваті, хто переможе?
Хто переможе? То хто ж переможе?!
«Якщо через її вроду навіть я став жертвою Смари, то хай же позбавлено буде її цнотливості!» - мовив мудрець, а раджа нахилився до нього і попросив: «О повелителю, зглянься, зроби ласку!»
Нарада відказав йому: «Хоч і позбавлено буде її цнотливості, але ні гріх її не торкнеться, ні розлука з чоловіком. На горі Мару стоїть місто Віпулапурі, а там живе гандгарва на ім'я Канакапрабга, який і стане нареченим твоєї дочки». І Нарада собі пішов. [370]
Потім, як і провістив мудрець, Маданаманджарі вийшла заміж за того гандгарву. Якось він залишив її вдома, а сам вирушив на гору Кайласу. Одного разу, коли жінка, змучена розлукою з чоловіком, лежала без одежі й прикрас, вражений її незрівнянною красою відьядгара забажав злитися з нею в любовних обіймах, але вона того не захотіла. Тоді він прибрав вигляду її чоловіка і оволодів вродливицею.
Згодом повернувся додому чоловік і відразу ж помітив, що дружина без нього аж ніяк не нудилася. «Інший утішався її тілом!» - з прикрістю подумав він і вирішив убити зрадницю. З цією метою гандгарва повів її до храму Чандіки. Коли перед статуєю богині він збирався вбити свою жінку, вона закричала: «О володарко! Ти ж обіцяла мені в нагороду, що мій син стане верховним повелителем гандгарвів. Ну, то як, чи доведеться мені побачити личко мого сина?»
Зглянувшись на благання безталанної, з'явилася сама богиня і мовила: «О мужній гандгарво, негрішна вона! Якийсь відьядгара, вигляду твого прибравши, спокусив її, але вона про те не знала, отож нема на ній вини. А ще ж над нею тяжіло прокляття мудреця. Тому так і вийшло!»
Почувши слова богині: «Не відала вона про прокляття Наради, за його ж словами - невинна вона, і ти мусиш її взяти». Отож гандгарва Канакапрабга забрав свою дружину, пішов з нею додому, і зажили вони щасливим життям.
О купецький сину, коли ти слову моєму віриш, то повинен її, яка нічого лихого на думці не мала, простити!» І погодився Мадана з пернатим, а Харідатта, зрадівши, що повернувся син, влаштував велике свято, під час якого з неба падали вінки, сплетені з божественних квітів, і саме на цьому торжестві папуга, майна й Тривікрама, позбувшись прокляття, піднеслися в небо. А Мадана зі своєю чарівною Прабгаваті жив, купаючись у щасті».
Така сімдесята з сімдесяти оповідок папуги.
От і скінчилися «Сімдесят оповідок папуги».
Книга: Шукасаптаті, або Сімдесят оповідок папуги Переклад Тамари Іваненко
ЗМІСТ
На попередню
|
|
