Українська Банерна Мережа
UkrKniga.org.ua
Щоб бути собою, треба себе знати. / Українська народна мудрість

Додати в закладки



Додати в закладки zakladki.ukr.net Додати в закладки links.i.ua Додати в закладки kopay.com.ua Додати в закладки uca.kiev.ua Написати нотатку в vkontakte.ru Додати в закладки twitter.com Додати в закладки facebook.com Додати в закладки myspace.com Додати в закладки google.com Додати в закладки myweb2.search.yahoo.com Додати в закладки myjeeves.ask.com Додати в закладки del.icio.us Додати в закладки technorati.com Додати в закладки stumbleupon.com Додати в закладки slashdot.org Додати в закладки digg.com
Додати в закладки bobrdobr.ru Додати в закладки moemesto.ru Додати в закладки memori.ru Додати в закладки linkstore.ru Додати в закладки news2.ru Додати в закладки rumarkz.ru Додати в закладки smi2.ru Додати в закладки zakladki.yandex.ru Додати в закладки ruspace.ru Додати в закладки mister-wong.ru Додати в закладки toodoo.ru Додати в закладки 100zakladok.ru Додати в закладки myscoop.ru Додати в закладки newsland.ru Додати в закладки vaau.ru Додати в закладки moikrug.ru
Додати в інші сервіси закладок   RSS - Стрічка новин сайту.
Переклад Натисни для перекладу. Сlick to translate.Translate


Вхід в УЧАН
Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.



Додати книгу на сайт:
Завантажити книгу


Скачати одним файлом. Книга: Панчатантра, або П'ять кошиків житейської мудрості Переклад Ігоря Серебрякова


Оповідка восьма

«Жив у одному лісі лев на ім'я Бгасурака. Одурманений своєю могутністю, він безперестану нищив газелей, зайців та інших звірів, що жили в тому самому лісі. От якось зібралися разом вепри, буйволи, плямисті олені, зайці й звернулись до нього з такими словами: «О повелителю, чого ж це ти суціль усіх тварин вигублюєш, коли тобі, Щоб наїстися, й одної досить? Давай домовимося поміж собою - віднині щодня до тебе приходитиме один звір, Щоб ти його з'їв. Якщо ти пристанеш на цю угоду, то до кінця життя не матимеш ніякого клопоту, а ми не порушимо свого слова, і таким чином буде дотримано царської Дгарми (звичаю). Бо ж сказано:

Хто ліками не зловжива, а в них бо є й живе срібло,

Той мудро чинить, певна річ,- здоров'я зміцнює своє. [59]

Якщо народом цар розумно править,

То й край його, хоч небагатий,

Даватиме прибуток, як арані,

Що їх потреш, дають вогонь жертовний.

Якщо правдиво править цар,

Він має райську благодать,

Якщо пригнічує народ,-

Себе знеславить, поганьбить.

Владика доїть свій народ

Потроху, як пастух корів,

Проте годує й стереже.

Так чинить справедливо він.

Якщо з народу хоче цар

Все вичавить, то - глупота!

Це все одно, що цапа вбить,

Щоб раз лиш голод вдовольнить.

Якщо достатку прагне цар, він мусить дбати про народ,

Давать дарунки, шанувать,- так дбає садівник про сад.

Щоб бути світочем, владар олію з підданих бере,

Тож мусить пам'ятать про них і їм віддячувать як слід.

Корову в час доїння чимсь задобрюють - так і народ.

Щоб дерево дало плоди, його слід щедро поливать.

Лиш на доглянутій землі зерно приносить урожай,

Так і доглянутий народ царю відплачує добром.

Коштовні речі та скарби, зерно і все, що має цар,

Володарю дає народ, як упослідження не зна.

На троні процвітає цар, як робить підданим добро,

А як народ живе в біді, цар до погибелі іде».

Після цієї довгої тиради Бгасурака мовив: «Істинну правду кажете ви, шановні! Але, якщо хоч один день до мене ніхто не приходитиме, тоді я вас усіх пожеру!» Звірі на тому порішили і стали спокійно блукати собі лісом, не боячись за своє життя. Минали дні, і кожного разу перед обідом до лісового царя приходив чи то якийсь немічний [60] звір, чи той, що впадав у вайраг'ю, чи такий, котрого турбувала доля дружини або дитинчати.

І ось настав час зайцеві туди йти. Дуже не хотілося сірому вирушати в дорогу, однак його підганяв увесь тваринний світ. Він ледве плентався, думаючи про те, яких мук йому доведеться зазнати, і раптом помітив криницю. Заєць підскочив до неї, зазирнув у воду й побачив там своє відображення. Отут він здогадався, як можна знищити лева: «Я роздратую Бгасураку, доведу його до шаленства і хитрощами примушу стрибнути в криницю». Аж наприкінці дня причапав заєць до Бгасураки, який з голоду так розлютився, що в нього навіть піна збилася в куточках пащі. І подумав лев: «Ну, завтра вранці я всю звіроту пожеру в цьому лісі!» Поки він отак міркував, до нього тихенько підійшов заєць і низько вклонився. Розгніваний Бгасурака накинувся на нього з лайкою: «Як же це ти, найнікчемніший серед зайців, посмів запізнитися і чого прийшов сюди один, такий мізерний?! Так-от, через твій негідний вчинок я тепер винищу всі звірячі роди!»

А заєць покірливо мовив: «Ні, повелителю, нема в тому моєї вини, інші звірі теж не винні. Звольте, наш володарю, вислухати, з якої причини це сталося». Лев проричав: «Швидше розповідай, поки не попав мені на зуби!» І тоді заєць повідав: «О повелителю, сьогодні всі звірі, знаючи, що настала моя черга і що я дуже малий, послали разом зі мною ще чотирьох зайців. І от, коли я з ними йшов до тебе, із свого лігва вискочив якийсь величезний лев і страшенно заричав: «Куди це ви прямуєте? Ану, згадуйте своїх богів-покровителів та готуйтесь до смерті!» Тут я йому й кажу: «Ми йдемо до нашого повелителя лева Бгасураки, який нас чекає, щоб пообідати нами у призначений час». А він як заричить: «Та як на те ішлося, то це мій ліс. Зі мною всі звірі мають домовлятися, в який час їм слід приходити до мене на обід! Злодій і брехун отой ваш Бгасурака! Мотай швидше до нього й поклич сюди,'а четверо зайців зостануться в мене заложниками. Хто з нас двох виявиться могутнішим, той буде тут раджею і дістане право всіх пожерти. От я й поспішив з цією звісткою до повелителя. Через те й спізнився. Більше мені нема чого сказати, володарю».

Вислухав його Бгасурака й мовив: «Ну, ось що, любий, покажи-но мені того лева-розбишаку, на якого я вивергну свій гнів. Сказано ж:[61]

Земля, союзник, золото,- ось вірних три мети війни,

Якщо нема з них жодної - не треба й затівать її.

Якщо мала пожива жде, а то й поразка може буть,

Хто розуму не втратив, той не буде затівать війни».

Заєць погодився: «Істинна правда, владико. За свою землю або проти кривдників б'ються кшатрії (воїни). А той лев притаївся у своєму лігві, як у фортеці, і напав на нас зненацька. З ворогом, який засів у фортеці, впоратися важко. Недарма ж кажуть:

Ні табун слонів могутніх, ані коней сотня тисяч

Для царя не важать стільки, як одна міцна фортеця.

Лучників загін хоробрий, що за мурами товстими,

Вславить і царя, й фортецю - твердять так в боях навчені.

Вішвакарман, що злякався воїв Хірашньякашіпа,

За порадою владики звів у давній час фортецю.

Цар сказав: «Хто у фортеці, той звитяжно бій завершить».

Ось чому із того часу зведено фортець багато.

Без зубів змія - слониха без потіння в пору тічки.

Без фортеці повелитель - для нападників пожива».

Вислухавши зайця, Бгасурака проричав: «Хоч він і в фортеці засів, ти, любий, покажи мені того лева-розби-шаку, і я з ним розправлюсь. Бо ж сказано:

Хто хворості не подола, не переможе ворогів,

Той знайде смерть свою від них, хоч би яким могутнім був.

А також

Якщо жадаєш в щасті жить, ні ворогів, ані хвороб

Ще в зародку не зневажай, адже ж однакові вони.

До того ж

Хай, як на неміч, дивиться на ворога,

хто захмелів од слави,-

Хоча спочатку можна з ним розправитись.

А що з ним буде згодом? [62]

А згодом нездоланним ворог зробиться,

мов навісна хвороба,

Що нам спочатку не загрожує,

а потім з ніг нас валить.

А ще

Хто в силі власній впевнений і йде в похід на ворога,

Той знищить багатьох один, як той Бгаргава кшатріїв».

Заєць промовив: «Все це справедливо, але мені здалося, що він дуже могутній! То хіба ж можна повелителеві вирушати в бій, не знаючи, на що здатний ворог?! Неспроста ж кажуть:

Хто в бій іде, не знаючи ворожих сил і сил своїх,

Той неодмінно пропаде, немов метелик у вогні.

Хто на сусіда сильного в гордині йде, відступить той,

Як слон від кручі відступив, зламавши ікла об стрімчак».

Бгасурака гаркнув на нього: «А тобі яке діло? Веди до нього, та й годі, хоч він і в фортеці!»

Заєць озвався на те: «Якщо так, то ходімо, володарю!» - і сам поскакав попереду... Коли наблизились до криниці, він сказав: «О повелителю, хто може встояти перед твоєю могутністю?! Отой лев-розбишака, тільки-но помітив тебе, одразу ж сховався в своєму лігві. Іди туди, куди я тебе направлю». Бгасурака звелів: «Ану, кажи, де його лігво!» І тоді заєць показав йому криницю. Дурний лев заглянув у неї і, побачивши в воді своє відображення, нестямно заричав, а з глибини те ричання відлунило вдвічі голосніше. Бгасурака подумав, що то заревів його ворог, миттю кинувся в криницю сторч головою й розпрощався з життям. Заєць дуже зрадів, що так усе скінчилося, і заспокоїв інших звірів. Заживши серед них великої слави, він розкошував у тому лісі довіку. Так-от я й кажу:

Якщо в малого розум є, то що йому дурного міць?

Отож у лісі гордий лев із волі зайця утопивсь.

Якщо шановний хоче цього, то я зараз же піду туди й силою свого розуму зруйную дружбу Санджіваки й Пінгалаки».[63]

«Що ж,- відповів йому Каратака,- тоді йди, і щасти тобі доле. Хай справдяться наші надії!»

І ось Даманака, вибравши час, коли біля Пінгалаки не було Санджіваки, підійшов до лева й шанобливо вклонився, а той його запитав: «Де це ти так довго пропадав?» Даманака відповів: «Не потрібен я був божественному, через те й не приходив! А тепер, як довідався, що благоденство раджі під загрозою, я, сповнений тривоги, скріпивши змучене лиховісним полум'ям серце, сам явився до тебе на розмову. Сказано ж:

Хто іншим не бажа біди, тому повинен всяк сказать

Хай добре щось, хай прикре щось, приємне чи образливе».

Вислухавши слова Даманаки, що за ними крився якийсь намір, Пінгалака спитав: «На що шановний натякає? Розповідай, коли вже розповідати почав!» І Даманака повів таку мову: «Божественний, Санджівака замислив чорне діло проти влади твоїх благословенних лап і сам сказав мені про це віч-на-віч: «О Даманако, бачу я, що своєю могутністю перевершую Пінгалаку і знаю його сильні й слабкі сторони. Через те я його вб'ю і сам правитиму всіма звірами, а тебе візьму до себе за міністра». Зачувши цю брехливу оповідь, Пінгалака, немов уражений ударом грому, приголомшено мовчав. Даманака помітив, що Пінгалака змінився на морді,й подумав: «Ну, ось тепер неодмінно раджа погубить міністра Санджіваку, хоч вони і в дружніх стосунках. Адже кажуть:

Панує в царстві цар, в руках міністра - лад,

обтяжливий для нього.

Однак, що він слуга, зневажує міністр,

від влади захмелівши.

Він, вершачи діла підлеглих, у душі

подумує про царство

І на життя царя, в полоні дум отих,

готує підлий замах.

То що ж далі робити?» А Пінгалака, сяк-так оговтавшись, сказав Даманаці: «Санджівака - вірний мій слуга, чого б він затівав проти мене змову?», на що той відповів: «Слуга він чи не слуга, це ще нічого не означає. Недарма сказано:[64]

Нема людини на землі, що не жадала б стать царем.

Той, хто не думає про це, приречений служить царю».

Пінгалака заперечив: «І все ж таки, друже, не маю я на нього зла. Адже справедливо мовиться:

Хто із любих нам безгрішний? Хоч неправильно він чинить,

Але вже як нам він любий, всі гріхи йому прощаєм».

Даманака на це сказав: «Ось у цьому і вся біда.

Тим, до кого цар прихильний, байдуже, які ті будуть,-

Благородні чи не дуже,- а найперш дається щастя.

З іншого боку, за які це заслуги повелитель наблизив до себе Санджіваку, таж той не славиться жодною з чеснот?! Може, ти, божественний, сподіваєшся за допомогою цього опасистого велетня подолати своїх ворогів? Даремно! Він же травоїдний, а всі недруги твоїх божественних лап хижаки, які харчуються м'ясом. Отже, у зіткненні з ворогами він тобі не помічник. Його слід було б звинуватити у зраді й прикінчити!»

Пінгалака не погодився з ним:

«Як цар про когось добре слово мовив,

Того провини згадувать безглуздо.

Адже інакше люди це й не сприймуть,

Як вихватку проти царя самого.

До речі, я за твоєю порадою пообіцяв йому безпеку. Чого ж ти на нього наговорюєш? Крім того, нема ніяких вагомих доказів проти друга нашого Санджіваки. Правду ж кажуть:

Не треба дайтью убивать лише за те, що викрав Шрі,

Отруйне дерево рубать не слід, якщо вже сам зростив.

Тим, хто живе, чи слід було життя давать?

Якщо вже дав, то і підтримуй повсякчас;

Той, хто підняв і кинув - в соромі горить.

Падіння не боїться той, хто на землі стоїть.

Хто добрий у ділах усіх, того чесноти в доброті,

Того, хто добрий в глупоті, лиш милостиво добрим звуть.[65]

Так-от, не бачу я причин підозрювати його в змові і кари на нього не накладатиму».

Сказав на це Даманака: «Не в тому, владико, полягає ; царева дгарма, щоб прощати умисел змови. Бо ж кажуть:

Якщо у тебе і в когось одна і та мета, і

І певно знає той про це ще й слабкості твої, з

Його негайно треба вбить, немов того слугу,

Який півцарства увірвав,- інакше й сам загинеш.

Але ти забув про дгарму царя заради дружби з Санджі-вакою і таким чином посіяв невдоволення серед підданих своїх. Через цього травоїдного і твоє єство незабаром зміниться. Коли ти його не вб'єш, то втратиш здатність добувати на прожиток м'ясо. Тоді тебе всі покинуть і ти неодмінно загинеш. Товаришування з Санджівакою до добра не доведе - тобі ніколи й не заманеться піти на полювання. Неспроста мовиться:

Як смертні служать іншому, так інші служать смертному.

Немає в цьому сумніву - людина так влаштована.

До того ж

На гарячій сковорідці висиха води краплина,

А на лотоса пелюстці блискотить, немов перлина.

В мушлі ж, десь на дні морському, крапля справжнім перлом стане.

Тож якою буть краплині, від оточення залежить.

А також

Від стосунків з непорядним, далебі, й святі псуються,

Від зв'язків з Дурйодганою крадієм корів став Бгішма.

Через те святі й відкидають спілкування з підлими. Сказано ж:

Не слід давати захистку тому, кого не знаєш ти.

Так Мандавісарпіні, бач, через блощиць загинула».

Спитав Пінгалака: «Як же це сталося?», і Даманака розповів йому.[66]

Книга: Панчатантра, або П'ять кошиків житейської мудрості Переклад Ігоря Серебрякова

ЗМІСТ

1. Панчатантра, або П'ять кошиків житейської мудрості Переклад Ігоря Серебрякова
2. ВТРАТА ДРУЖБИ Отож починається перша книга «Втрата...
3. Оповідка перша «А було це так. Неподалік од якогось міста...
4. Оповідка друга «Один шакал, з худющою від голоду шиєю,...
5. Оповідка третя «Є в цих краях місто, відоме під назвою...
6. Оповідка четверта «В одній, бог його знає якій, країні, є...
7. Оповідка п'ята «В одному містечку жили двоє друзів - ткач...
8. Оповідка шоста «Росло в одній країні крислате дерево...
9. Оповідка восьма «Жив у одному лісі лев на ім'я...
10. Оповідка дев'ята «В одного володаря була дуже гарна...
11. Оповідка одинадцята «В одній порослій густим лісом країні...
12. Оповідка дванадцята «В одній країні на березі Океану жила...
13. Оповідка п'ятнадцята «В одній лісистій країні жило...
14. Оповідка шістнадцята «Живе в одній країні, де...
15. Оповідка сімнадцята «Живе в якійсь країні, на високій...
16. Оповідка двадцята «Росте в одній лісистій країні велика...
17. Оповідка двадцять друга «В одного раджі була улюблена...
18. ПРИДБАННЯ ДРУЗІВ Відсіль починається «Придбання друзів»,...
19. Оповідка перша «Є в країні Дакшінатьї місто, що зветься...
20. Оповідка третя «Жив у якійсь лісистій країні пулінда. І...
21. Оповідка четверта «Жив в одному місці купець на ім'я...
22. Оповідка п'ята «В одному селищі жив ткач на ім'я...
23. Оповідка шоста «В одному селищі жив могутній бик на ім'я...
24. ПРО ВІЙНУ ВОРОН І СОВ Третя тантра - «Сказання про війну...
25. Оповідка перша «В якомусь лісі жив ватажок слонячого...
26. Оповідка друга «Жив я колись на одному дереві, а трохи...
27. Оповідка третя «В якомусь селищі жив брахман на ім'я...
28. Оповідка п'ята «В якомусь селі жив брахман на ім'я...
29. Оповідка восьма «Живе собі в одному селищі бідний брахман...
30. Оповідка десята «Росло на якійсь горі у далекій країні...
31. Оповідка дванадцята «Жила неподалік від гори Варуни, в...
32. ВТРАТА НАБУТОГО Починається четверта тантра, що зветься...
33. Оповідка перша «Кажуть, що жив у якійсь криниці жаб'ячий...
34. Оповідка друга «Кажуть, що в якійсь країні жив лев на ім'я...
35. Оповідка третя «В одному селищі жив гончар, який колись...
36. Оповідка п'ята «Жив у якомусь селищі пральник на ім'я...
37. Оповідка восьма «Є в одному селищі місце, де живуть...
38. Оповідка десята «В одному селищі жив багатий старий...
39. Оповідка дванадцята «В якомусь лісі на гіллястому дереві...
40. Оповідка чотирнадцята «Є цар на ім'я Нанда, чоловік Землі,...
41. Оповідка шістнадцята «Жив у якійсь лісистій місцевості...
42. НЕСПОДІВАНІ ДІЯННЯ Починається книга, найменована...
43. Оповідка перша «В одному селищі жив брахман Девашарман,...
44. Оповідка третя «Жили в якомусь селищі четверо брахманських...
45. Оповідка п'ята «В якомусь озері жили дві рибини. Одну з...
46. Оповідка сьома «В одному селищі жив ткач Мантхара. Якось,...
47. Оповідка восьма «В невеличкому місті жив дуже скупий...
48. Оповідка десята «В якомусь місті правив цар на ім'я...
49. Оповідка тринадцята «Жив на якомусь озері птах Бгаранда,...

На попередню


Додати в закладки



Додати в закладки zakladki.ukr.net Додати в закладки links.i.ua Додати в закладки kopay.com.ua Додати в закладки uca.kiev.ua Написати нотатку в vkontakte.ru Додати в закладки twitter.com Додати в закладки facebook.com Додати в закладки myspace.com Додати в закладки google.com Додати в закладки myweb2.search.yahoo.com Додати в закладки myjeeves.ask.com Додати в закладки del.icio.us Додати в закладки technorati.com Додати в закладки stumbleupon.com Додати в закладки slashdot.org Додати в закладки digg.com
Додати в закладки bobrdobr.ru Додати в закладки moemesto.ru Додати в закладки memori.ru Додати в закладки linkstore.ru Додати в закладки news2.ru Додати в закладки rumarkz.ru Додати в закладки smi2.ru Додати в закладки zakladki.yandex.ru Додати в закладки ruspace.ru Додати в закладки mister-wong.ru Додати в закладки toodoo.ru Додати в закладки 100zakladok.ru Додати в закладки myscoop.ru Додати в закладки newsland.ru Додати в закладки vaau.ru Додати в закладки moikrug.ru
Додати в інші сервіси закладок   RSS - Стрічка новин сайту.
Переклад Натисни для перекладу. Сlick to translate.Translate