Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Панчатантра, або П'ять кошиків житейської мудрості Переклад Ігоря Серебрякова
НЕСПОДІВАНІ ДІЯННЯ
Починається книга, найменована «Несподівані діяння», п'ята тантра, в якій перша шлока така:
Чого як слід не осягнув, не роздивився, не розчув,
Того робить не поспішай - не будь такий, як той голяр.
Ось що розповідають.
«Є в південних краях місто Паталіпутра, а там жив купець на ім'я Манібгадра. Він свято шанував віру, дбав про примноження свого багатства та й любові не цурався, але з веління долі зубожів і впав у розпуку, бо не міг стерпіти людської наруги. От якось, прокинувшись уночі, він подумав:
«Цнотливість, ґречність, чистота,
Обачність, гордість, доброчинність,
В якім роду б не народивсь,
Це все не втішить бідаря.
Честь, гідність, розум і знання,
Завбачливість, далекоглядність
Все разом достеменно гине,
Варт лиш багатство розгубить.
Як сніг під вітром весняним,
Тьмяніє розум день при дні
В людей розумних від турботи:
Нагодувати чим родину?
Який би розум той не мав,
Чиє хазяйство занепало,
Із глузду з'їде - змучить клопіт
Про одяг, дрова, хліб і сіль.
Хоч був розкішний дім того,
Кого спіткали раптом злидні, [237]
Він - небо без зірок, він - цвинтар,
Усохле озеро в жару.
Нікчемні ті, хто обіднів,
їх багачі не помічають,
Хоча й живуть, вони мерці,
Неначе бульки на воді.
Кидають люди доброчесних,
Потоком плинуть до багатих,
Немов до пожалій-дерев,
Хоч і немає в них чеснот.
З якого б роду не пішов,
Який не мав би світлий розум,
А ти у цьому світі станеш
Невільником багатія.
«Який ласкавий він!» - кричать
Про Океан в час шторму люди,-
Минається багатіям,
Чого б не скоїли вони».
Помізкувавши, він дійшов такої думки: «Ось почну я голодувати й розлучуся з життям. Безглуздо нидіти й злидарювати на цьому світі!» - та й заснув. А уві сні йому явився «Скарб у лотосі» в подобі кшапанаки і мовив: «О купче, не впадай у вайраг'ю - не зрікайся світу. Я Пад-манідгі, якого шанували твої предки. Саме в такому вигляді я й прийду на світанку у твій дім. Ти вдариш мене дрючком по голові, і я перетворюсь на невичерпне джерело золота».
Вранці прокинувся Манібгадра й почав гарячково згадувати бачене уві сні. «Ой, чи справдиться мій сон, чи ні? - розмірковував він.- Мабуть, то тільки мара. У мене ж багатство з голови не йде, тому й верзеться таке. Кажуть:
Нічого не дарують сни тим, хто упав у забуття,
Хто вбитий горем, захмелів чи від кохання очамрів».
Тоді саме до жінки купця прийшов цирульник, щоб помити їй ноги, а за ним слідом здалеку прибув, як і провіщав сон, кшапанака. Купець зрадів і дрючком, що потрапив йому під руку, вперіщив кшапанаку по голові, а той одразу став золотим бовваном і повалився додолу. Тоді [238] купець підняв його, заніс у дім і, пригостивши цирульника, мовив: «Я тобі, любий, дам грошей і одежі, тільки нікому не кажи, що тут сталося».
Повернувся цирульник додому й подумав: «Напевно, усі ті дигамбари, які ходять голяка, перетворюються на золотих, коли кожного з них лупонути палицею по голові. Ось завтра вранці запрошу їх до себе, гахну того й цього довбешкою по голові, і вони стануть золотими». У таких роздумах він ледве перебув ніч. Як стало на світ братися, цирульник виламав здоровенну ломаку і сховав її, а сам пішов до оселі джайнів, тричі благословив їхнього Повелителя, тричі проповз коліньми по землі навколо його зображення і, прикривши рот долонею, щоб не бризкати слиною, прочитав таку строфу:
«Джайни тим перемагають, що знаннями володіють,
Як їм виснажити душу для народження любові.
А також
Той язик, що Джину славить, та душа, що Джині вірна,
Руки, що несуть їй жертви, заслуговують шаноби.
І крім того,
Про яку красуню мариш ти в удаваній задумі?
Подивись на душу пильно - вцілили Ананги стріли.
Хоч і можеш врятувать нас, та одначе не рятуєш.
Співчуття твої нещирі. Чом безжалісний такий ти?
Це жінки, що Мари стріли наскрізь їм серця прошили,
Голосно волають: «Всіх вас порятує світлий Джина!»
Віддавши таку хвалу, цирульник наблизився до кшапанаки і, зігнувшись у три погибелі, виголосив: «Слава тобі!» - за що той благословив його на примноження високих чеснот. Вислухавши напутнє слово кріпити віру і свято триматися обітниці, аби досягти вічного блаженства, він на знак покори зав'язав вузлом своє верхнє вбрання і шанобливо мовив: «О господарю, коли завершиш усі обряди в обителі, прошу тебе з усіма ченцями завітати до моєї оселі». Головний кшапанака на те сказав: «Слухай, шравако, хоч ти і знаєш закон, а говориш казна-що! Хіба ми брахмани, що ти запрошуєш нас у гості? Ми собі мандруємо, сподіваючись на принагідну гостинність; стрівши якогось ревного шраваку, заходимо до нього в дім, коли він нас гарненько попросить, і їмо дуже мало, щоб [239] тільки підтримати життя. Отож іди звідси й більше нічого не кажи».
Цирульник вислухав його і мовив: «Знаю я, повелителю, вашу віру; багато шраваків складають вам славу, але ж я приготував чимало дорогих хусток для обгортання пустак і зібрав грошей для писарів, які переписуватимуть святі пустаки. Ці діяння гідні часу». Потім цирульник пішов додому, поклав, щоб була напохваті, палицю з дерева кхадира й розчинив навстіж ворота, а згодом подався до оселі й, з дозволу наставника, повів усіх ченців до себе додому. А ті жаднюги, зрадівши дармовим хусткам та грошам, забули про своїх вірних шраваків і вервечкою подріботіли за цирульником. Недарма кажуть:
І в тих, хто полишив свій дім, кому за одяг - неба синь,
Рука - за чашу для пожертв,- оселиться корисливість.
Он випадають зуби вже, тьмяніє зір і слабне слух,
Сивіє в старця голова, жадання ж не старіє в нім.
Тільки-но ченці увійшли в двір, цирульник хутко зачинив ворота й почав молотити їх палицею по головах. Декотрі з ченців одразу ж померли, інші конали в муках, а ті, що здужали кричати, наробили ґвалту на все місто. Почули голосний крик міські стражі й спитали: «Що це воно за шум та розгардіяш? Рушаймо туди, рушаймо!» Коли вони підійшли до подвір'я цирульника, то побачили, як звідтіля вибігали закривавлені кшапанаки. Стражники схопили цирульника й привели до суду, туди ж поприносили і вбитих кшапанаків. Судді спитали цирульника: «Що ж це ти, шановний, учинив?» Той відповів їм: «Ой, що ж мені було робити? Я побачив на подвір'ї в купця Манібгадри отаке й таке»,- і він розказав, яке диво йому там довелося побачити. Тоді покликали купця й спитали: «Ти навіщо, купче, кшапанаку вбив?» Купець повідав суддям історію з золотим кшапанакою, і вони постановили: «Ну, треба посадовити на палю цього лихого, нетямущого цирульника-перукаря!»
Чого не звідав, не збагнув, не роздивився, не дочув,
Того робить не поспішай - не будь такий, як той голяр.
Як добре сказано: [240]
Незнаного не починай, коли пізнав - сміливо йди,
Бо будеш побиватися, як Девашармана жона».
Манібгадра спитав: «Це ж як?», і судді йому розповіли.
Книга: Панчатантра, або П'ять кошиків житейської мудрості Переклад Ігоря Серебрякова
ЗМІСТ
На попередню
|
|
