Українська Банерна Мережа
UkrKniga.org.ua
Гріх плоті значить менше, ніж гріх духу. / Юрій Меліхов

Додати в закладки



Додати в закладки zakladki.ukr.net Додати в закладки links.i.ua Додати в закладки kopay.com.ua Додати в закладки uca.kiev.ua Написати нотатку в vkontakte.ru Додати в закладки twitter.com Додати в закладки facebook.com Додати в закладки myspace.com Додати в закладки google.com Додати в закладки myweb2.search.yahoo.com Додати в закладки myjeeves.ask.com Додати в закладки del.icio.us Додати в закладки technorati.com Додати в закладки stumbleupon.com Додати в закладки slashdot.org Додати в закладки digg.com
Додати в закладки bobrdobr.ru Додати в закладки moemesto.ru Додати в закладки memori.ru Додати в закладки linkstore.ru Додати в закладки news2.ru Додати в закладки rumarkz.ru Додати в закладки smi2.ru Додати в закладки zakladki.yandex.ru Додати в закладки ruspace.ru Додати в закладки mister-wong.ru Додати в закладки toodoo.ru Додати в закладки 100zakladok.ru Додати в закладки myscoop.ru Додати в закладки newsland.ru Додати в закладки vaau.ru Додати в закладки moikrug.ru
Додати в інші сервіси закладок   RSS - Стрічка новин сайту.
Переклад Натисни для перекладу. Сlick to translate.Translate


Вхід в УЧАН
Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.



Додати книгу на сайт:
Завантажити книгу


Скачати одним файлом. Книга: Панчатантра, або П'ять кошиків житейської мудрості Переклад Ігоря Серебрякова


Оповідка шістнадцята

«Живе в одній країні, де густі-прегусті ліси, лев на ім'я Ваджраданштра, і завжди повсюдно супроводжують його шакал Чатурака і вовк Крав'ямукха. І от якась верблюдиця, відчувши, що їй настав час родити, відбилася від стада й примостилась для пологів у невеличкому гаю. Довго вона там мучилась, аж поки з її утроби вискочило маленьке верблюденя. Лев та його почет, що саме нагодилися, втамували голод м'ясом верблюдиці, а дитинча повелитель забрав з собою і так йому сказав: «Любий, ти нічого не бійся - ні я, ні мої підлеглі тебе не вб'ють. Гуляй собі в лісі, де тобі тільки заманеться; а через те, що твої вуха подібні до наконечника стріли, шанку, ти будеш зватися Шанкукарна - Карнавухий». І відтоді вони, вже вчотирьох, стали щасливо жити, втішаючи один одного розмовами про всяку всячину.

Одного разу десь на галявині Ваджраданштра зчепився з несамовитим слоном, який у гніві своїми іклами так поколошматив лева, що той навіть поворухнутись не міг. Довгенько пролежав він так, понівечений та голодний, а потім сказав своїм наближеним: «Знайдіть-но мені якусь тварину, щоб я, лежачи отут, спромігся б її вбити й нагодувати вас». І от, коли смеркло, вони кинулись по лісу шукати здобичі, але намагання їхні були марними. Тоді Чатурака подумав: «От якби Шанкукарна віддав себе в жертву, то ми кілька днів прохарчувалися б. Та на це надія мала, бо [93] наш повелитель його шанує. Доведеться, мабуть, силою розуму спонукати володаря на вбивство. Бо ж кажуть:

Для розумних в цьому світі все приступне, все осяжне,

Переборне і знищенне,- тож пускай у діло розум!»

Усе обмізкувавши, він удався до Шанкукарни з такими словами: «Послухай, Шанкукарно, там лежить наш повелитель і знемагає від голоду, якщо він помре, то й ми довго не протягнемо. Отож вислухай мене в ім'я повелителя». Шанкукарна стурбовано мовив: «Швидше кажи, що треба робити, і я за твоїм велінням без вагань піду на все. Заради блага повелителя нашого я ладен звершити не одне добре діло, а хоч би й сто». І Чатурака сказав: «О любий, от якби ти віддав своє тіло повелителеві, то була б від цього подвійна користь, бо ти мав би два тіла і повелитель зостався б живий». Шанкукарна йому відповів: «Ну, що ж, так я й зроблю задля нашого повелителя. Вірність дгар-мі - тому запорука!» Дійшовши згоди, вони пішли удвох до лева, і Чатурака сказав йому: «Ніякої звірини, о божественний, ми, на жаль, не вловили, та й божественне Сонце вже зайшло. Та ось Шанкукарна поклявся своєю вірою, що віддасть тобі своє тіло, аби ти розділив його на дві половини, і він матиме від того подвійну користь». Лев проричав: «Це мене дуже радує, тим паче, шо діло скріплене вірою, і його треба негайно виконувати!» Тільки-но лев прорік ці слова, вовк і шакал накинулись на Шан-кукарну й роздерли його навпіл. Тоді Ваджраданштра звелів Чатураці: «Я спущусь до річки, зроблю обмивання і помолюсь богам, а ти сиди тут невідступно»,- та й подався до води. Не встиг лев щезнути з-перед очей, як Чатурака став думу думати: «Як би мені самому цього верблюда з'їсти?» - і він звернувся до вовка: «О Крав'я-мукхо, ти, любий, напевне, змучився від голоду? Так-от, поки немає нашого повелителя, скуштуй верблюжинки, а я левові про це не скажу». Та лишень вовк заходився коло верблюжого м'яса, як Чатурака й гукнув: «Гей, Крав'я-мукхо, володар повертається! Ти десь там збоку сядь і чекай, аж поки він сам стане призволятися». На тому й згодилися між собою. А коли підійшов лев і побачив, що у верблюда вже вирвано серце, він грізно насупив брови й заревів: «Хто ж це так випотрошив верблюда, якого я вбив?!» Заледве прогриміли ці слова, Крав'ямукха зиркнув [94] на Чатураку, мовляв, скажи, як домовилися, щоб мене повелитель не чіпав. Але Чатурака, осміхнувшись, прошамкотів: «О повелителю, Крав'ямукха не послухав моєї поради й наївся м'яса. А тепер поглянь на його морду і ти переконаєшся, хто скуштував плодів дерева непристойної поведінки». Почувши таке, вовк, рятуючи свою шкуру, забіг безвісти.

А тим часом лісовою дорогою проходив верблюжий караван з важкими в'юками. На шиї в переднього верблюда висів чималий дзвінок, вловивши теленькання якого, лев сказав шакалові: «Дізнайся, любий, звідкіля долинає цей нечуваний досі жахливий дзенькіт». Чатурака гайнув кудись і, невдовзі повернувшись, заторохтів: «Тікати, тікати треба, повелителю, якщо маєш змогу!» - «Чого ти мені душу гризеш? Кажи, що там таке!» - розпорядився лев, і Чатурака мовив: «О повелителю, це сам Дгармараджа, бог смерті, розгнівався на тебе за те, що ти нібито сказав: «Цьому верблюдові я вкоротив віку!», і тому вирішив: «Візьму я з собою тисячу верблюдів!» І от він зібрав усіх чисто родичів убитого верблюда, дідів та прадідів його, головному з них повісив на шию дзвіночок, і він іде сюди, щоб помститися». Лев, усе це вислухавши, так перелякався, що навіть не зважився підійти до мертвого верблюда, він тільки здалеку блимнув на нього очима і одразу ж переставився на той світ, а Чатурака залюбки поласував свіжиною. Через те я й кажу:

Зло іншим заподіявши, досягне успіху мудрець,

Вмре з голоду недоумок, як нещасний Ваджраданштра».

Коли Даманака пішов, Санджівака задумався: «Чого ж Це я, травоїдний, опинився між м'ясоїдних, таких, як лев Пінгалака і його оточення? Правду кажуть:

Не варто іншого вітать, не варто іншому служить,-

Хто цим зневажить, той помре, так само, як ослиця.

А що ж я маю робити? І куди мені податися? Де знайти спокій? Піду я, мабуть, до Пінгалаки - він же мені дав притулок, то й не позбавить мене життя. Бо сказано:

Із тим, кому служить судилось вік,

буває доля люта,

Тож мусять мудреці настійніше завжди

йти до мети своєї. [95]

Повсюди на землі віддавна знає люд

відому приповідку:

«Обпаленим вогнем цінніші за бальзам

щедротні узливання».

А також

В цьому світі всяк, хто тільки має плоть,

Згідно з кармою плоди трудів збирає -

Мимо волі їх добро чи зло уродить.

Що вже буде, те вже й буде. Що ж гадати!

І тому єдиний вихід для мене - це прийняти смерть від когось із восьми видів м'ясоїдних тварин, краще всього від самого лева. Недарма ж кажуть:

Людей великих іще більш нещастя возвеличує,-

Так славиться найбільше слон, що ікла об стрімчак зламав.

До того ж

Заслуговує хвали й малий,-

Муку терпить він, немов великий.

Так узяток свій бере бджола

З поту, що із вух слона збігає».

Отак поміркувавши, спотикаючись на кожнім кроці, Санджівака почвалав до лева і, як угледів здалеку його лігво, подумки промовив: «Правду ж кажуть:

Подібний до гнізда отруйних лютих змій,

оселі крокодилів,

Лісів, де тьма страхіть, зболочених озер,

де лотоси й не пахнуть,

Палац правителя - це справжній океан,

наповнений нещастям,-

В нім стільки вірних слуг, однак нікому з них

ніяк не можна вірить».

Усе це він перебирав у своїй голові, аж поки побачив лева в тому стані, про який йому говорив Даманака. Зні-чений віл насупився і здалеку вклонився повелителеві, не наважуючись підійти до нього. А Пінгалака теж помітив, що Санджівака виглядає саме таким, яким розмалював його Даманака, і страшенно розлютився, мріючи запопасти його собі в потраву. «Ага, он Санджівака вигнув горбом спину, б'є копитами об землю і обома рогами націлився мені в черево, прагнучи кинутися в бій, щоб заколоти мене!» Каратака, як побачив, що вони обидва понадувались, немов розквітле дерево палаша, і от-от ладні один одного вбити, сказав Даманаці: «О дурню, кепсько ти зробив, що нацькував їх одного на одного. Нічогісінько не тямиш ти в політиці! Ось що твердять її знавці: [96]

Лише міністри ті, котрі умом своїм

влаштовують всі справи

Й по роздумах тяжких ідуть на крайній крок,

політики достойні;

А ті, хто, як і ти, щоб досягти мети,

безглуздої до краю,

Втрачають міру і саме життя царя

підводять під загрозу.

Якщо повелителя нашого зараз буде поранено, то це завдяки твоїм наговорам. А Санджівака неодмінно загине в цьому двобої, бо зневірився він у житті. І ти ще, дурню, сподіваєшся на пост міністра?! Не знаєш шляху до миру, а, сповнений пустопорожньої пихи, спонукаєш до розпалювання воєн! Сказано ж:

Політику сам Брахма розписав

На складові - від миру до війни,

Із них - війна - найгірша складова,-

Лиш змушено вдаються до війни.

А також

Де не вирішити миром, там іде мудрець війною,-

Мед жовтухи не лікує - нащо пить настій патолу?

До того ж

Тим, політику хто знає, спершу мирно треба діять,

Бо ж ні в якім добрім ділі мирні заходи не марні.

Тьму ворожої загрози можна миром розігнати -

Ані місяцем, ні сонцем, ні мечем, ні смолоскипом. [97]

З усього видно, що не слід тобі пнутися в міністри, бо ти навіть не уявляєш, які завдання на них покладаються, а їх, цих завдань, як свідчать про те шастри, аж п'ять. Перше - знати, до яких заходів треба вдаватися, започатковуючи ту чи іншу справу; друге - дбати про наявність людей і певних засобів; третє - заздалегідь обумовлювати час і місце дії; четверте - запобігати лихові; п'яте - досягати успіхів на ниві своїх діянь. Хіба не знаменує неминучості лиха те, що немає одностайності між володарем і міністром? І коли в тебе лишилася хоч крихта здатності мислити, то подумай, як відвернути нещастя. В різних ситуаціях випробовується розум міністрів, але тобі, дурневі, не під силу таке випробовування, бо ти погруз у нікчемній метушні. Сказано ж:

Міністрів в ділі пізнають, в час кризи хворих,- лікарів.

Як все гаразд - то й мудрі всі, здорові - хто не вчений муж?

А також

Ниций кпить із діла інших, як зробити сам не може,-

Миша звалить кіш з харчами, а піднять його не зможе.

А втім, це навіть не твій гріх, а гріх повелителя, який повірив твоїм словам. Бо ж кажуть:

Цар негідникам довіривсь, і не йде тим шляхом,

Що його на нього наставляють мудрі слуги,-

Попадає в клітку перешкод, оман, безглуздя,

Що спокою позбавляє і до зла призводить.

То чому ж ти хочеш стати його міністром? Може, знайдеться хтось істинно порядний? Недарма ж кажуть:

До володаря того, який не має слуг розумних,

Хай він буде добродійним, наближатися не слід,-

Не підходь також до ставу, хоч вода у ньому й чиста:

Адже хижі крокодили в чистій водяться воді.

Повелитель, який не має доброчесних і освічених слуг, приречений на загибель. Сказано ж:

Багатствами володарів, що тішаться балачкою

Облесливих веселих слуг, всолоджуються вороги.[98]

Чого варті, о дурню, твої поради? Яке від них пуття - саме лише горе. То правда, що

Не гнеться кедр, хоч тисне гурт, за бритву камінь не зійде.

Отож-бо, Сучимукхо, знай, безтямного учить не варт».

«А це ж чому?» - спитав Даманака, і Каратака розповів йому.

Книга: Панчатантра, або П'ять кошиків житейської мудрості Переклад Ігоря Серебрякова

ЗМІСТ

1. Панчатантра, або П'ять кошиків житейської мудрості Переклад Ігоря Серебрякова
2. ВТРАТА ДРУЖБИ Отож починається перша книга «Втрата...
3. Оповідка перша «А було це так. Неподалік од якогось міста...
4. Оповідка друга «Один шакал, з худющою від голоду шиєю,...
5. Оповідка третя «Є в цих краях місто, відоме під назвою...
6. Оповідка четверта «В одній, бог його знає якій, країні, є...
7. Оповідка п'ята «В одному містечку жили двоє друзів - ткач...
8. Оповідка шоста «Росло в одній країні крислате дерево...
9. Оповідка восьма «Жив у одному лісі лев на ім'я...
10. Оповідка дев'ята «В одного володаря була дуже гарна...
11. Оповідка одинадцята «В одній порослій густим лісом країні...
12. Оповідка дванадцята «В одній країні на березі Океану жила...
13. Оповідка п'ятнадцята «В одній лісистій країні жило...
14. Оповідка шістнадцята «Живе в одній країні, де...
15. Оповідка сімнадцята «Живе в якійсь країні, на високій...
16. Оповідка двадцята «Росте в одній лісистій країні велика...
17. Оповідка двадцять друга «В одного раджі була улюблена...
18. ПРИДБАННЯ ДРУЗІВ Відсіль починається «Придбання друзів»,...
19. Оповідка перша «Є в країні Дакшінатьї місто, що зветься...
20. Оповідка третя «Жив у якійсь лісистій країні пулінда. І...
21. Оповідка четверта «Жив в одному місці купець на ім'я...
22. Оповідка п'ята «В одному селищі жив ткач на ім'я...
23. Оповідка шоста «В одному селищі жив могутній бик на ім'я...
24. ПРО ВІЙНУ ВОРОН І СОВ Третя тантра - «Сказання про війну...
25. Оповідка перша «В якомусь лісі жив ватажок слонячого...
26. Оповідка друга «Жив я колись на одному дереві, а трохи...
27. Оповідка третя «В якомусь селищі жив брахман на ім'я...
28. Оповідка п'ята «В якомусь селі жив брахман на ім'я...
29. Оповідка восьма «Живе собі в одному селищі бідний брахман...
30. Оповідка десята «Росло на якійсь горі у далекій країні...
31. Оповідка дванадцята «Жила неподалік від гори Варуни, в...
32. ВТРАТА НАБУТОГО Починається четверта тантра, що зветься...
33. Оповідка перша «Кажуть, що жив у якійсь криниці жаб'ячий...
34. Оповідка друга «Кажуть, що в якійсь країні жив лев на ім'я...
35. Оповідка третя «В одному селищі жив гончар, який колись...
36. Оповідка п'ята «Жив у якомусь селищі пральник на ім'я...
37. Оповідка восьма «Є в одному селищі місце, де живуть...
38. Оповідка десята «В одному селищі жив багатий старий...
39. Оповідка дванадцята «В якомусь лісі на гіллястому дереві...
40. Оповідка чотирнадцята «Є цар на ім'я Нанда, чоловік Землі,...
41. Оповідка шістнадцята «Жив у якійсь лісистій місцевості...
42. НЕСПОДІВАНІ ДІЯННЯ Починається книга, найменована...
43. Оповідка перша «В одному селищі жив брахман Девашарман,...
44. Оповідка третя «Жили в якомусь селищі четверо брахманських...
45. Оповідка п'ята «В якомусь озері жили дві рибини. Одну з...
46. Оповідка сьома «В одному селищі жив ткач Мантхара. Якось,...
47. Оповідка восьма «В невеличкому місті жив дуже скупий...
48. Оповідка десята «В якомусь місті правив цар на ім'я...
49. Оповідка тринадцята «Жив на якомусь озері птах Бгаранда,...

На попередню


Додати в закладки



Додати в закладки zakladki.ukr.net Додати в закладки links.i.ua Додати в закладки kopay.com.ua Додати в закладки uca.kiev.ua Написати нотатку в vkontakte.ru Додати в закладки twitter.com Додати в закладки facebook.com Додати в закладки myspace.com Додати в закладки google.com Додати в закладки myweb2.search.yahoo.com Додати в закладки myjeeves.ask.com Додати в закладки del.icio.us Додати в закладки technorati.com Додати в закладки stumbleupon.com Додати в закладки slashdot.org Додати в закладки digg.com
Додати в закладки bobrdobr.ru Додати в закладки moemesto.ru Додати в закладки memori.ru Додати в закладки linkstore.ru Додати в закладки news2.ru Додати в закладки rumarkz.ru Додати в закладки smi2.ru Додати в закладки zakladki.yandex.ru Додати в закладки ruspace.ru Додати в закладки mister-wong.ru Додати в закладки toodoo.ru Додати в закладки 100zakladok.ru Додати в закладки myscoop.ru Додати в закладки newsland.ru Додати в закладки vaau.ru Додати в закладки moikrug.ru
Додати в інші сервіси закладок   RSS - Стрічка новин сайту.
Переклад Натисни для перекладу. Сlick to translate.Translate