Українська Банерна Мережа
UkrKniga.org.ua
Що натхненніше співають солов’ї, то більше роботи лелекам. / Юрій Рибников

Додати в закладки



Додати в закладки zakladki.ukr.net Додати в закладки links.i.ua Додати в закладки kopay.com.ua Додати в закладки uca.kiev.ua Написати нотатку в vkontakte.ru Додати в закладки twitter.com Додати в закладки facebook.com Додати в закладки myspace.com Додати в закладки google.com Додати в закладки myweb2.search.yahoo.com Додати в закладки myjeeves.ask.com Додати в закладки del.icio.us Додати в закладки technorati.com Додати в закладки stumbleupon.com Додати в закладки slashdot.org Додати в закладки digg.com
Додати в закладки bobrdobr.ru Додати в закладки moemesto.ru Додати в закладки memori.ru Додати в закладки linkstore.ru Додати в закладки news2.ru Додати в закладки rumarkz.ru Додати в закладки smi2.ru Додати в закладки zakladki.yandex.ru Додати в закладки ruspace.ru Додати в закладки mister-wong.ru Додати в закладки toodoo.ru Додати в закладки 100zakladok.ru Додати в закладки myscoop.ru Додати в закладки newsland.ru Додати в закладки vaau.ru Додати в закладки moikrug.ru
Додати в інші сервіси закладок   RSS - Стрічка новин сайту.
Переклад Натисни для перекладу. Сlick to translate.Translate


Вхід в УЧАН
Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.



Додати книгу на сайт:
Завантажити книгу


Скачати одним файлом. Книга: Панчатантра, або П'ять кошиків житейської мудрості Переклад Ігоря Серебрякова


Оповідка одинадцята

«В одній порослій густим лісом країні жив лев Мадотка-та. А серед його наближених були пантера, ворон та шакал. От якось блукали вони хащами й натрапили на верблюда Катханаку, що відбився од каравану. Тоді лев запитав: «Що це за незнайомець тут об'явився? Хто мені скаже, чи це лісова, чи сільська тварина?» Найперше озвався ворон: «Це сільська тварина, називається верблюд і належить до таких живих істот, котрі можуть правити тобі за їжу. Так-от, убий її!» Лев відповів на це: «Не можу ж я вбити гостя, який завітав до моєї оселі. Бо ж кажуть:

Якщо у дім прийшов до тебе ворог,

Зустрінь його, щоб страху він не знав.

Якщо ж уб'єш, то візьмеш гріх на душу,

Такий, якби убив брахманів сотню!

Отож віднині я дарую йому свободу від страху та запрошую до себе. Нехай він прийде й повідає, з якою метою [74] прибув сюди». Прислужники, запевнивши його, що він може не боятися, привели верблюда до Мадоткати і, низько вклонившись, наблизились до повелителя. Верблюд розповів, яке лихо його спіткало і чому він відбився від каравану. Тоді лев сказав: «Не вертайся, Катханако, до свого села, бо нелегка робота клунки тягати. Залишайся краще тут, у цьому лісі, харчуйся ніжними паростками й живи завжди при мені». Погодився Катханака й став блукати разом з усією звіротою, не відаючи страху. Почував він себе дуже щасливим.

Одного разу левові довелося зіткнутися з величезним слоном, який хтозна-де взявся у лісі. Ударами своїх бивнів слон так розколошматив Мадоткату, що той мало не випустив дух. І після того побоїща дуже підупав на силі і без сторонньої допомоги навіть кроку не міг ступити. Всі його супутники, ворон та інші, страшенно засмутилися, бо повелитель тепер не здатний був постачати їм харч.

І сказав тоді лев: «Знайдіть де-небудь тварину, яку б я спромігся забити й нагодувати вас». Пустились ті четверо на розшуки, але нічогісінько не знайшли. Ворон став радитися з шакалом. Той сказав: «Кепське діло, вороне, втратив наш повелитель здатність полювати. Коли б нам порішити Катханаку, то ми врятували б своє життя, тільки ж цар прихильно ставиться до нього». Ворон відповів: «Справедливо мовить шановний, справедливо. Повелитель ніколи не пристане на нашу думку, бо він же подарував верблюдові свободу від страху». А шакал його підбадьорив: «Та я, вороне, так усе розмалюю і підстрою, що наш володар його неодмінно вб'є. Ви почекайте мене тут, а я збігаю до лігва повелителя Мадоткати і, заручившись його згодою, повернусь назад». По цих словах він метнувся до лева і, наблизившись до нього, сказав так: «Ми, повелителю, увесь ліс обнишпорили, проте нічого для пожитку не роздобули. Що діяти і що починати? Ми вже такі голодні, що ледве ноги волочимо. І тобі, о божественний, час попоїсти. От коли б на те воля повелителя, то скуштували б ми сьогодні м'ясця Катханаки». Лева розлютила шакалова зухвалість, і він заревів: «Тьху на тебе, несосвітенний грішнику! Що це ти верзеш? Та я тебе зараз на порох зітру! Хіба можна вбивати того, кому я дарував свободу від страху?! Сказано ж:

Дарунки буйвола, дари корови

Й найкращий харч, як кажуть мудрі люди, [75]

Для нас не можуть бути головними.

Найбільший дар - буть вільним від страху».

Вислухав усе це шакал і мовив: «Справді, гріх убивати того, кого повелитель удостоїв такої високої честі, але якщо він, бувши відданим стопам божественного, прийде і сам запропонує себе для цього діла, то його треба вбити. Інакше комусь із нас доведеться розпрощатися з життям, бо від голоду твої божественні стопи незабаром переселяться в інший світ. Проте коли хтось серед нас і наважиться зійти на погребне вогнище, то від цього стопам нашого повелителя ніякого пуття не буде. Бо ж кажуть:

Хто у роду за головного править,

Той у роду всіма і всім керує,

Якщо загине він, то й рід загине.

Зламалась вісь - на чім триматись спицям?»

Вислухав його Мадотката й прорік: «Коли так, то чини, як вважаєш за краще!» Після цього шакал щодуху помчав до своєї братії і сказав: «О, велике горе в нашого повелителя. Що ж нам робити? Хто нас захистить, крім нього? Адже коли від голоду він переселиться в інший світ, жертвуючи своїм тілом, то ми каратимемось за те, що не виконали свого обов'язку перед ним. Сказано ж:

Коли слуга сам жив-здоров, а терпить цар біду при нім,

Слузі такому за гріхи до пекла шлях прямий лежить».

Тоді всі вони, з повними сліз очима, прийшли до Мадот-кати, і він їх запитав: «Ну, як, пощастило вам уполювати чи хоч побачити якусь тварину?» Знову ж таки озвався перший ворон: «Все чисто, повелителю, ми обдивилися, але ніякого звіра не зловили і навіть не бачили. Отож, володарю, щоб підтримать життя в своїм тілі, з'їж мене - нагородою мені за це буде небесне блаженство. Правду кажуть:

Як пану відданий слуга прийнять за нього ладен смерть,

Сягне великих він висот і смерть, і старість обмине».

Потім, дослухавши ворона, заговорив шакал: «Ти, шановний, невеличкий собою, який з тебе наїдок? Якщо і [76] з'їсть тебе повелитель, однаково він довго не проживе. Бо сказано:

Недоїдки собачі, крук - занадто нетривкий це харч.

Якщо і з'їсти їх за раз, то голоду не вгамувать.

Але ти, вороне, показав, як щиросердо служиш повелителеві, й, таким чином, віддячив йому за те, що він тебе годував. Будь же благословен і на цьому; й на тому світі, найдостойніший з-між вірнопідданих володаря! А тепер я звернусь до повелителя».

Шакал вийшов наперед, поштиво вклонився і мовив: «О державче, пошли мені блаженство в обох світах, не погребуй з'їсти мене для підтримки свого життя! Бо ж відомо, що

Достатком і життям слуги розпоряджається владар.

І в тім, либонь, гріха нема, як ними порядкує він».

Але тут заговорила пантера: «Золоті слова твої, шановний. Але й ти не дуже великий на зріст і належиш, як і наш повелитель, до того ж роду, який добуває корм своїми пазурями, через те не може він тебе з'їсти. Неспроста мовиться:

Чи ж їсть мудрець неїстівне? Не їсть, якщо і висить смерть.

А щось дрібне - і поготів, бо ж згубить в двох світах життя.

Однак ти вчинив вельми благородно. Влучно і мудро з Цього приводу сказано:

Тому й підшукують царі високочесних слуг собі,

Бо ж ні середні, ні низькі надійними не можуть буть.

Поступися-но місцем мені, я поговорю з повелителем». Пантера вийшла наперед, низько вклонилась левові й сказала: «О володарю, заради збереження свого життя, не відмовся з'їсти мене, дай зазнати безмежного райського блаженства. І хай про це довіку по всій землі гримить Нечувана слава. Бо ж кажуть:

Той, хто віддав своє життя, щоб вславити свого царя,

Знайде життя на небесах і вічну славу на землі». [77]

І тоді подумав Катханака: «Скільки благородства в їхньому поводженні. Вони приносять себе в пожертву, але нікого з них повелитель не погубив! Ось і я в слушний момент звернусь до нього з промовою, яку оці троє схвалять!»

Отак він вирішив і сказав: «Справедливо мовила шановна пантера, але й вона добуває собі їжу за допомогою пазурів. Хіба може повелитель її з'їсти?! Як то кажуть:

Хто хоч у гадці свояку небажане щось побажав,

На цьому світі і на тім на нього звалиться воно.

Дай-но й мені поговорити з повелителем». І от Катханака рушив наперед і сказав: «Жодного з них, о повелителю, ти вбити не можеш. Щоб урятувати своє життя, тобі доведеться з'їсти мене, а я тоді гараздуватиму і на цьому, і на тому світі. Бо ж кажуть:

Ні жертвуватель, ані йог по тій дорозі не ідуть,

Що нею йшов на смерть слуга задля велителя свого».

Не встиг Катханака договорити, як на нього накинулись шакал з пантерою, розпороли йому черево, і бідолаха розпрощався з життям. А ті, підлі душею, подібні до пандитів мерзотники, допались до жертви і строщили її дотла. Тому я й кажу:

Звик багато хто з пандитів жити з підступу, обману,

Чинить добре і недобре, мов верблюд або ворона.

Повір, любий, я знаю ціну володареві, оточеному підлими- слугами. Доброчесні такому не служать. Недарма кажуть:

Оточений підлотою, не любий цар народові,-

Наслідує він лебедя в оточенні стерв'ятників.

До того ж

Як цар - немов стерв'ятник той, а слуги - ніби лебеді,

То у стерв'ятників страшних вони обернуться також.

Мабуть, на мене якийсь лиходій наклеп звів, і тому повелитель розгнівався. Буває й таке. Правду кажуть: [78]

Чого не викине глупак, якщо отруту в вухо влить!

Буде з людського черепа і кшапанака пить вино.

Влучно сказано:

Ціпком удар чи придави ногою,

Але якщо змія когось ужалить,

Той неодмінно вмре; наклепник тільки

На вухо шепче та стина під корінь.

А також

Зі змією слід інакше, ніж з наклепником квитатись:

Ледве він торкнеться вуха, із життям навік розлучить.

Ну, коли до цього діло дійшло, то порадь мені, друже, що я маю тепер робити?» І Даманака на те сказав: «Слід податися до тієї країни, де не треба служити нерозумному господареві. Ти ж, певно, чув, що:

І наставник чванькуватий, що вчиняє неподобства,

Заслуговує уповні, щоб зневаженому бути».

Озвався Санджівака: «А якщо ніде нема такого господаря, до якого можна втекти від цього, розгніваного, то не варта справа заходу. Сказано ж:

Хто великого образить, той не може буть спокійним,-

Надто руки в нього довгі - знищить кривдника свойого.

Я гадаю, шановний, що найкращий вихід - не чинити опору. Як то кажуть:

Адже герої ті, котрі в бою жаркім,

смерть зневаживши,

За край свій полягли, ураз на небесах

блаженства досягають.

Але ніяк не ті, котрі святі місця

подвижницьки обходять

І сотнями дарів жадали б заслужить

небесного блаженства.

На небесах полеглі досягають благодаті,

Хто залишається в живих, той - слави осяйної.

Отож небесного блаженства і земної слави

Не так вже важко досягти героям доброчесним. [79]

До того ж

Нагороду ту, що за дари,

Узливання у вогонь жертовний,

За паломництво в святі місця,

За подвижництво, дотримання обітів,

На полі бою дістають одразу ж».

Вислухав усе Даманака й подумав: «Видно, цей бовдур ладен вступити в бій. Якщо він своїми рогами розпоре черево повелителеві, біди не оминути. То краще розумом своїм я примушу його вирушити в іншу країну!», і мовив: «О друже, правдиві слова твої! Але хіба можливий бій між слугою і повелителем? Сказано ж:

Могутній ворог стрівсь тобі, що ж, захищайсь, рятуй себе.

Як місяць, будь могутній сам,- він світло ллє, а не пече.

А також

Хто ворожнечу почина, розвідавши ворожу міць,

Той подолає ворогів, як долає море пташка».

«Як же це може бути?» - спитав Санджівака, і Даманака розповів йому.

Книга: Панчатантра, або П'ять кошиків житейської мудрості Переклад Ігоря Серебрякова

ЗМІСТ

1. Панчатантра, або П'ять кошиків житейської мудрості Переклад Ігоря Серебрякова
2. ВТРАТА ДРУЖБИ Отож починається перша книга «Втрата...
3. Оповідка перша «А було це так. Неподалік од якогось міста...
4. Оповідка друга «Один шакал, з худющою від голоду шиєю,...
5. Оповідка третя «Є в цих краях місто, відоме під назвою...
6. Оповідка четверта «В одній, бог його знає якій, країні, є...
7. Оповідка п'ята «В одному містечку жили двоє друзів - ткач...
8. Оповідка шоста «Росло в одній країні крислате дерево...
9. Оповідка восьма «Жив у одному лісі лев на ім'я...
10. Оповідка дев'ята «В одного володаря була дуже гарна...
11. Оповідка одинадцята «В одній порослій густим лісом країні...
12. Оповідка дванадцята «В одній країні на березі Океану жила...
13. Оповідка п'ятнадцята «В одній лісистій країні жило...
14. Оповідка шістнадцята «Живе в одній країні, де...
15. Оповідка сімнадцята «Живе в якійсь країні, на високій...
16. Оповідка двадцята «Росте в одній лісистій країні велика...
17. Оповідка двадцять друга «В одного раджі була улюблена...
18. ПРИДБАННЯ ДРУЗІВ Відсіль починається «Придбання друзів»,...
19. Оповідка перша «Є в країні Дакшінатьї місто, що зветься...
20. Оповідка третя «Жив у якійсь лісистій країні пулінда. І...
21. Оповідка четверта «Жив в одному місці купець на ім'я...
22. Оповідка п'ята «В одному селищі жив ткач на ім'я...
23. Оповідка шоста «В одному селищі жив могутній бик на ім'я...
24. ПРО ВІЙНУ ВОРОН І СОВ Третя тантра - «Сказання про війну...
25. Оповідка перша «В якомусь лісі жив ватажок слонячого...
26. Оповідка друга «Жив я колись на одному дереві, а трохи...
27. Оповідка третя «В якомусь селищі жив брахман на ім'я...
28. Оповідка п'ята «В якомусь селі жив брахман на ім'я...
29. Оповідка восьма «Живе собі в одному селищі бідний брахман...
30. Оповідка десята «Росло на якійсь горі у далекій країні...
31. Оповідка дванадцята «Жила неподалік від гори Варуни, в...
32. ВТРАТА НАБУТОГО Починається четверта тантра, що зветься...
33. Оповідка перша «Кажуть, що жив у якійсь криниці жаб'ячий...
34. Оповідка друга «Кажуть, що в якійсь країні жив лев на ім'я...
35. Оповідка третя «В одному селищі жив гончар, який колись...
36. Оповідка п'ята «Жив у якомусь селищі пральник на ім'я...
37. Оповідка восьма «Є в одному селищі місце, де живуть...
38. Оповідка десята «В одному селищі жив багатий старий...
39. Оповідка дванадцята «В якомусь лісі на гіллястому дереві...
40. Оповідка чотирнадцята «Є цар на ім'я Нанда, чоловік Землі,...
41. Оповідка шістнадцята «Жив у якійсь лісистій місцевості...
42. НЕСПОДІВАНІ ДІЯННЯ Починається книга, найменована...
43. Оповідка перша «В одному селищі жив брахман Девашарман,...
44. Оповідка третя «Жили в якомусь селищі четверо брахманських...
45. Оповідка п'ята «В якомусь озері жили дві рибини. Одну з...
46. Оповідка сьома «В одному селищі жив ткач Мантхара. Якось,...
47. Оповідка восьма «В невеличкому місті жив дуже скупий...
48. Оповідка десята «В якомусь місті правив цар на ім'я...
49. Оповідка тринадцята «Жив на якомусь озері птах Бгаранда,...

На попередню


Додати в закладки



Додати в закладки zakladki.ukr.net Додати в закладки links.i.ua Додати в закладки kopay.com.ua Додати в закладки uca.kiev.ua Написати нотатку в vkontakte.ru Додати в закладки twitter.com Додати в закладки facebook.com Додати в закладки myspace.com Додати в закладки google.com Додати в закладки myweb2.search.yahoo.com Додати в закладки myjeeves.ask.com Додати в закладки del.icio.us Додати в закладки technorati.com Додати в закладки stumbleupon.com Додати в закладки slashdot.org Додати в закладки digg.com
Додати в закладки bobrdobr.ru Додати в закладки moemesto.ru Додати в закладки memori.ru Додати в закладки linkstore.ru Додати в закладки news2.ru Додати в закладки rumarkz.ru Додати в закладки smi2.ru Додати в закладки zakladki.yandex.ru Додати в закладки ruspace.ru Додати в закладки mister-wong.ru Додати в закладки toodoo.ru Додати в закладки 100zakladok.ru Додати в закладки myscoop.ru Додати в закладки newsland.ru Додати в закладки vaau.ru Додати в закладки moikrug.ru
Додати в інші сервіси закладок   RSS - Стрічка новин сайту.
Переклад Натисни для перекладу. Сlick to translate.Translate