Українська Банерна Мережа
UkrKniga.org.ua
Краще в пеклі вікувати, ніж дати зайдам панувати. / Степан Горлач

Додати в закладки



Додати в закладки zakladki.ukr.net Додати в закладки links.i.ua Додати в закладки kopay.com.ua Додати в закладки uca.kiev.ua Написати нотатку в vkontakte.ru Додати в закладки twitter.com Додати в закладки facebook.com Додати в закладки myspace.com Додати в закладки google.com Додати в закладки myweb2.search.yahoo.com Додати в закладки myjeeves.ask.com Додати в закладки del.icio.us Додати в закладки technorati.com Додати в закладки stumbleupon.com Додати в закладки slashdot.org Додати в закладки digg.com
Додати в закладки bobrdobr.ru Додати в закладки moemesto.ru Додати в закладки memori.ru Додати в закладки linkstore.ru Додати в закладки news2.ru Додати в закладки rumarkz.ru Додати в закладки smi2.ru Додати в закладки zakladki.yandex.ru Додати в закладки ruspace.ru Додати в закладки mister-wong.ru Додати в закладки toodoo.ru Додати в закладки 100zakladok.ru Додати в закладки myscoop.ru Додати в закладки newsland.ru Додати в закладки vaau.ru Додати в закладки moikrug.ru
Додати в інші сервіси закладок   RSS - Стрічка новин сайту.
Переклад Натисни для перекладу. Сlick to translate.Translate


Вхід в УЧАН
Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.



Додати книгу на сайт:
Завантажити книгу


Скачати одним файлом. Книга: Тарас ШЕВЧЕНКО / “КОБЗАР”


Марина

Неначе цвяшок, в серце вбитий,
Оцю Марину я ношу.
Давно б списать несамовиту,
Так що ж? Сказали б, що брешу,
Що на панів, бачиш, сердитий,
То все такеє і пишу
Про їх собачії звичаї...
Сказали б просто — дурень лає
За те, що сам крепак,
Неодукований сіряк.
Неправда! Єй-богу, не лаю:
Мені не жаль, що я не пан,
А жаль мені, і жаль великий,
На просвіщенних християн.
. . . . . . . . . . . . . . . .
І звір того не зробить дикий,
Що ви, б'ючи поклони,
З братами дієте... Закони
Катами писані за вас,
То вам байдуже; в добрий час
У Київ їздите щороку
Та сповідаєтесь, нівроку,
У схимника!..
Та й те сказать:
Чого я турбуюсь?
Ані злого, ні доброго
Я вже не почую.
А як, кажу, хто не чує,
То тому й байдуже.
Прилітай же з України,
Єдиний мій друже,
Моя думо пречистая,
Вірная дружино,
Та розкажи, моя зоре,
Про тую Марину,
Як вона у пана злого
І за що страждала?
Та нищечком, щоб не чули
Або не дознались.
А то скажуть, що на шляху
Чинимо розбої,
Та ще дальше запровторять.
Пропадем обоє...
. . . . . . . . . . . . .
. . . . . . . . . . . . .
. . . . Недавно це було.
Через село весілля йшло,
А пан з костьолу їхав,
Чи управитель, а не пан.
За вихилясами придан,
За зиком та за сміхом
Ніхто й не бачив, як проїхав
Той управитель, лях ледачий.
А він так добре бачив,
А надто молодую!..
За що пак милує господь
Лихую твар такую,
Як цей правитель?.. Другий год,
Як він з німецькими плугами
Забрався голий в цей куток.
А що тих бідних покриток
Пустив по світу з байстрюками!
Отже й нічого! А жонатий
І має двоє діточок,
Як ангеляточок.
Дивітесь, вийшла погуляти,
Мов краля, пані молодая
З двома маленькими дітьми.
Із коча пан мій вилізає
І посила за молодим.
А потім діточок вітає
І жінку, кралю молодую,
Аж тричі, бідную, цілує.
І, розмовляючи, пішли
Собі в покої... Незабаром
І молодого привели
< (З весілля та в гусари).>
Назавтра в город одвезли
Та й заголили в москалі!
Отак по нашому звичаю
Не думавши кончають! —
А молода? мабуть, без пари
Судилось господом зносить
Красу і молодость... Мов чари,
Розсипалось та розлилось,
І знову в люде довелось
Проситись в найми? Ні, не знову:
Вона вже панна покойова,
Уже Марисею зовуть,
А не Мариною! Найпаче
Сердешній плакать не дають,
Вона ж сховається та й плаче.
Дурна! їй шкода мужика
Та жаль святого сіряка.
А глянь лиш гарно кругом себе,—
І раю кращого не треба!
Чого ти хочеш, забажай,
Всього дадуть, та ще й багато!
«Не треба,— кажеш,— дайте хату!»
Цього вже лучче й не благай,
Бо це... сама здорова знаєш...
Дивися, огирем яким
Сам пан круг тебе походжає,
Уже чи добрим, чи лихим,
А будеш панською ріднею,
Хіба повісишся!.. За нею
Приходила мати
У пана просити.
Звелів не пускати,
А як прийде, бити,—
Що тут їй робити?
Пішла ридаючи в село.
Одним одно дитя було,
Та й те пропало. ....
Неначе ворон той летячи
Про непогоду людям кряче,
Так я про сльози, та печаль,
Та про байстрят отих ледачих,
Хоть і нікому їх не жаль,
Розказую та плачу.
Мені їх жаль!.. Мій боже милий,
Даруй словам святую силу —
Людськеє серце пробивать,
Людськії сльози проливать,
Щоб милость душу осінила,
Щоб спала тихая печаль
На очі їх, щоб стало жаль
Моїх дівчаток, щоб навчились
Путями добрими ходить,
Святого господа любить
І брата миловать...
Насилу
Прийшла додому, подивилась:
Цвіти за образом святим,
І на вікні стоять цвіти,
На стінах фарбами хрести,
Неначе добрая картина,
Понамальовані... Марина!
І все Марина, все сама!
Тілько Мариночки нема.
І ледве-ледве вийшла з хати,
Пішла на гору, на прокляті
Палати глянуть, та й пішла
Аж до палат, під тином сіла
І ніч цілісіньку сиділа
Та плакала. Уже з села
Ватажники ватагу гнали,
А мати плакала, ридала.
Уже і сонечко зійшло,
Уже й зайшло, смеркати стало
Не йде, сердешная, в село,
Сидить під тином; проганяли,
Уже й собаками цькували —
Не йде, та й годі. . . .
А Марина в сукні білій,
Неначе білиця,
Богу молиться та плаче,
Замкнута в світлиці.
Опріч пана, у світлицю
Ніхто не вступає,
Сам і їсти їй приносить,
І просить, благає,
Щоб на його подивилась,
Щоб утерла очі...
І дивитися не хоче,
І їсти не хоче.
Мордується лях поганий,
Не зна, що й почати?
А Марина в'яне, сохне
У білих палатах.
Уже й літо минулося,
Зима вже надворі,
А Марина сидить собі,
Уже й не говорить,
І не плаче... отак її
Доконав, небогу,
Той правитель... а все-таки
Не вдіє нічого,
Хоч заріж її, та й годі,
Така вже вродилась.
Раз увечері зимою
Марина дивилась
На ліс чорний, а з-за лісу
Червоний діжою
Місяць сходив... «І я колись
Була молодою...» —
Прошептала, задумалась.
Потім заспівала:
«Хата на помості,
Наїхали гості,
Розплітали коси
Та стрічки знімали,
А пан просить сала,
А чорт їсти просить.
Гуси, гуси білі
В ірій полетіли,
А сірі на море!..»
. . . . . . . . . .
Завили пси надворі,
Зареготалися псарі,
А пан червоний, аж горить,
Іде в світлицю до Марини,
Як К и р и к п'яний...
Ніби в хаті,
На холоді сердешна мати
Під тином, знай собі, сидить.
Стара неначе одуріла.
Мороз лютує, аж скрипить,
Луна червона побіліла,
І сторож боязно кричить,
Щоб злого пана не збудить.
Аж глядь, палати зайнялися.
Пожар! пожар! І де взялися
Ті люде в бога? Мов з землі
Родилися і тут росли;
Неначе хвилі, напливали
Та на пожар той дивувались.
Та й диво там таки було!
Марина гола наголо
Перед будинком танцьовала
У парі з матір'ю! — і страх,
З ножем окровленим в руках,
І приспівувала .....
«Чи не це ж та кумася,
Що підтикалася!..
Як була я пані
В новому жупані,
Паничі лицялись,
Руку цілували!..»
(До матері).
А ви до мене на весілля
З того світу прийшли?
Мені вже й косу розплели,
Та пан приїхав... Гиля! Гиля!
Чи то не гуси, то пани,
Дивися, в ірій полетіли —
Агу! гиля! — до сатани,
До чорта в гості! Чуєш! Чуєш!
У Києві всі дзвони дзвонять.
Чи бачиш, он огонь горить,
А пан лежить собі, читає
І просить пити... А ти знаєш,
Що я зарізала його?..
Дивися, онде головнею
Стоїть на комині. Чого,
Чого ти дивишся на неї?
Це мати! мати! Не дивись!
А то з'їси. Ось на, давись!
(Дає дулі і співає).
«Полюбила москаля,
Та ще й зуби вискали!
Москалі! москалі!
Запасок навезли,
Паничі
Дукачів,
А поповичі з міста
Навезли намиста!..
Бий, дзвоне, бий,
Хмару розбий,
Нехай хмара
На татари,
А сонечко на хрестьяне,
Бий, дзвоне, бий!»
Мати
Мариночко, ходімо спать!
Марина
Ходімо спать, бо завтра рано
До церкви підемо; поганий,
Дивися, лізе цілувать.
Ось тобі, на!..
Мати
Ходімо спать.
(До людей).
Хрещені люде, поможіте!
Марина
Беріть мене! беріть, в'яжіте,
Ведіть до пана у світлицю!
А ти чи підеш подивиться,
Якою панною Марина
У пана взаперті сидить?
І в'яне, сохне, гине, гине
Твоя єдиная дитина,
Твоя Мариночка ....
(Співає).
«Ой гиля, гиля, сірії гуси,
Гиля на Дунай.
Зав'язала головоньку,
Тепер сиди та думай».
І пташкам воля в чистім полі
І пташкам весело літать,
А я зов'янула в неволі.
(Плаче).
Хоча б намисто було взять,
Оце б повісилась... От бачиш,
Тепер і шкода... хоч топись!
Чого ж ти, мамо моя, плачеш?
Не плач, голубочко, дивись,
Це я, Мариночка твоя!
Дивися, чорная змія
По снігу лізе... Утечу,
У ірій знову полечу,
Бо я зозулею вже стала...
Чи він у гості не приходив?
Убили, мабуть, на войні?
А знаєш, снилося мені:
Удень неначе місяць сходив,
А ми гуляєм понад морем
Удвох собі. Дивлюся, зорі
Попадали неначе в воду,
Тілько осталася одна,
Одна-однісінька на небі,—
А я,— неначе навісна,
В Дунаєві шукаю броду,
З байстрям розхристана бреду.
Сміються люде надо мною,
Зовуть покриткою, дурною,
І ти смієшся, а я плачу,
Ба ні, не плачу, регочусь...
Дивися, як я полечу,
Бо я сова...— Та й замахала,
Неначе крилами, руками,
І пострибала через двір
У поле, виючи, мов звір.
Пошкандибала стара мати
Свою Марину доганяти.
Пани до одного спеклись,
Неначе добрі поросята,
Згоріли білії палати,
А люде тихо розійшлись.
Марини й матері не стало.
Уже весною, як орали,
Два трупи на полі найшли
І на могилі поховали.
[Друга половина 1848,
Косарал]

Книга: Тарас ШЕВЧЕНКО / “КОБЗАР”

ЗМІСТ

1. Тарас ШЕВЧЕНКО / “КОБЗАР”
2. Причинна
3. Думка
4. Думка
5. Думка
6. Думка
7. На вічну пам'ять
8. Катерина
9. Тарасова ніч
10. Думи мої, думи мої,
11. Перебендя
12. Тополя
13. До Основ'яненка
14. Іван Підкова
15. Н. Маркевичу
16. На незабудь Штернбергові
17. Гайдамаки
18. Інтродукція
19. Галайда
20. Конфедерати
21. Титар
22. Свято в Чигирині
23. Треті півні
24. Червоний бенкет
25. Гупалівщина
26. Бенкет у Лисянці
27. Лебедин
28. Ґонта в Умані
29. Епілог
30. Передмова
31. Панове субскрибенти!
32. ***
33. Мар'яна-черниця
34. Утоплена
35. Песня караульного у тюрьмы
36. Слепая
37. Гамалія
38. Тризна
39. *,
40. * Как цветок, процвевший на их болоте.
41. Розрита могила
42. ***
43. Сова
44. Дівичії ночі
45. Сон
46. ***
47. ***
48. ***
49. Гоголю
50. ***
51. Не женися на багатій,
52. Єретик
53. Невольник
54. Великий льох
55. Стоїть в селі Суботові
56. Наймичка
57. Кавказ
58. І мертвим, і живим,
59. Німець скаже: «Ви слав'яне».
60. Холодний яр
61. Псалми Давидові 1
62. 12
63. 43
64. 52
65. 53
66. 81
67. 93
68. 132
69. 136
70. 149
71. Маленькій Мар'яні
72. ***
73. Три літа
74. Заповіт
75. Лілея
76. Русалка
77. Відьма
78. Згадайте, братія моя…
79. Ой одна я, одна,
80. За байраком байрак,
81. Мені однаково, чи буду
82. “Не кидай матері!” – казали,
83. “Чого ти ходиш на могилу? –
84. Ой три шляхи широкії
85. Веселе сонечко ховалось
86. Садок вишневий коло хати,
87. Рано-вранці новобранці
88. В неволі тяжко, хоча й волі,
89. Понад полем іде,
90. Чи ми ще зійдемося знову
91. ***
92. ***
93. Княжна
94. N. N.
95. N. N.
96. ***
97. Сон
98. Іржавець
99. N. N.
100. Полякам
101. Чернець
102. ***
103. ***
104. ***
105. Хустина
106. А. О. Козачковському
107. Москалева криниця
108. ***
109. А нумо знову віршувать.
110. Варнак
111. ***
112. ***
113. Та не дай, господи, нікому,
114. Царі
115. Добро, у кого є господа,
116. Титарівна
117. ***
118. Мов за подушне, оступили
119. П. С.
120. Г. 3.
121. Якби зустрілися ми знову,
122. Марина
123. Пророк
124. Сичі
125. ***
126. І небо невмите, і заспані хвилі;
127. І виріс я на чужині,
128. Не для людей, тієї слави,
129. Коло гаю к чистім полі,
130. ***
131. І багата я,
132. Полюбилася я,
133. Породила мене мати
134. Ой я свого чоловіка
135. Ой виострю товариша,
136. По улиці вітер віє
137. Ой сяду я під хатою,
138. Закувала зозуленька
139. Швачка
140. Он не п'ються пива-меди,
141. На улиці невесело,
142. У тієї Катерини
143. ***
144. Ой пішла я у яр за водою,
145. Не так тії вороги,
146. Ой люлі, люлі, моя дитино,
147. «Он чого ти почорніло,
148. Туман, туман долиною,
149. У неділеньку у святую
150. У перетику ходила
151. У неділеньку та ранесенько,
152. Не тополю високую
153. Утоптала стежечку
154. І широкую долину,
155. На вгороді коло броду
156. Якби мені, мамо, намисто,
157. «Не хочу я женитися,
158. Чума
159. І знов мені не привезла
160. В неволі, в самоті немає,
161. «Ой умер старий батько
162. Не вернувся із походу
163. У Вільні, городі преславнім,
164. Заступила чорна хмара
165. Не додому вночі йдучи
166. Неначе степом чумаки
167. Сотник
168. За сонцем хмаронька пливе,
169. Як маю я журитися,
170. Нащо мені женитися?
171. Ой крикнули сірії гуси
172. «Якби тобі довелося
173. Заросли шляхи тернами
174. Зацвіла в долині
175. У нашім раї на землі
176. На Великдень, на соломі
177. Було, роблю що, чи гуляю,
178. Буває, іноді старий
179. Хіба самому написать
180. Дурні та гордії ми люди
181. І золотої й дорогої
182. Ми вкупочці колись росли ,
183. Готово! Парус розпустили,
184. Ми восени таки похожі
185. Лічу в неволі дні і ночі,
186. Лічу в неволі дні і ночі,
187. Ми заспівали, розійшлись,
188. Не молилася за мене,
189. Петрусь
190. Мені здається, я не знаю,
191. Якби ви пішли, паничі, **
192. ** Якби ви знали, паничі, ("Кобзар", Київ, видавничий центр "Просвіта") *** Буває, в неволі іноді згадаю
193. * Далі в автографі закреслено півтора рядка, прочитати неможливо. *** І станом гнучим, і красою
194. Огні горять, музика грає,
195. Чи то недоля та неволя,
196. На батька бісового я трачу
197. І досі сниться: під горою,
198. Мій боже милий, знову лихо!..
199. Неофіти
200. Юродивий
201. * Ці рядки закреслені автором в рукописі. Доля
202. Муза
203. Слава
204. Сон
205. Я не нездужаю, нівроку,
206. Подражаніє 11 псалму
207. Марку Вовчку
208. Ісаія Глава 35
209. N. N.
210. ***
211. Ой маю, маю я оченята...
212. Сестрі
213. Колись дурною головою
214. Во Іудеї во дні они,
215. Марія
216. Подражаніє Едуарду Сові
217. Подражаніє Ієзекіїлю
218. Осії глава XIV
219. ***
220. Ой діброво — темний гаю!
221. Подражаніє сербському
222. Молитва
223. Колись-то ще, во время оно,
224. Тим неситим очам,
225. Плач Ярославни
226. ***
227. ***
228. Гімн черничий
229. Над Дніпровою сагою
230. ***
231. ***
232. Ликері
233. Барвінок цвів і зеленів,
234. ***
235. Л.
236. ***
237. Саул
238. ***
239. Титарівна
240. ***
241. І тут, і всюди — скрізь погано.
242. О люди! люди небораки!
243. ***
244. *** І день іде, і ніч іде. І, голову схопивши в руки, Дивуєшся, чому не йде Апостол правди і науки? 5 ноября [1860, С.-Петербург] *** Тече вода з-під явора
245. Якось-то йдучи уночі
246. Бували войни й військовії свари:
247. Н.Т
248. Зійшлись, побрались, поєднались,
249. Кума моя і я
250. Чи не покинуть нам, небого,
251. За що ми любимо Богдана? За те, що москалі його забули, У дурні німчики обули Великомудрого гетьмана. 1845-1846 * * * Якби-то ти, Богдане п'яний,
252. Москалева криниця
253. Тарасова ніч
254. Гамалія
255. Лічу в неволі дні і ночі
256. ***
257. Не журюсь я, а не спиться
258. Вип’єш перву – стрепенешся,

На попередню


Додати в закладки



Додати в закладки zakladki.ukr.net Додати в закладки links.i.ua Додати в закладки kopay.com.ua Додати в закладки uca.kiev.ua Написати нотатку в vkontakte.ru Додати в закладки twitter.com Додати в закладки facebook.com Додати в закладки myspace.com Додати в закладки google.com Додати в закладки myweb2.search.yahoo.com Додати в закладки myjeeves.ask.com Додати в закладки del.icio.us Додати в закладки technorati.com Додати в закладки stumbleupon.com Додати в закладки slashdot.org Додати в закладки digg.com
Додати в закладки bobrdobr.ru Додати в закладки moemesto.ru Додати в закладки memori.ru Додати в закладки linkstore.ru Додати в закладки news2.ru Додати в закладки rumarkz.ru Додати в закладки smi2.ru Додати в закладки zakladki.yandex.ru Додати в закладки ruspace.ru Додати в закладки mister-wong.ru Додати в закладки toodoo.ru Додати в закладки 100zakladok.ru Додати в закладки myscoop.ru Додати в закладки newsland.ru Додати в закладки vaau.ru Додати в закладки moikrug.ru
Додати в інші сервіси закладок   RSS - Стрічка новин сайту.
Переклад Натисни для перекладу. Сlick to translate.Translate