
Вхід в УЧАН
Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
Додати книгу на сайт:

21.3. Партійна система і її вплив на формування державних органів.
Організуючою силою, що давала і дає можливість усім верствам американського суспільства брати участь у формуванні політики країни, є американська двопартійна система. Дві партії – республіканців (емблема – слон), які оголосили себе партією національного відродження, і демократів (емблема – осел), які вважаються партією реформ, суперничають між собою і навперемінно приходять до влади. Обидві партії виражають інтереси державно-монополістичного – капіталу, монополістичних угруповань. Вони мають сильний центральний та місцевий апарат, низовою ланкою якого є комітети виборчих дільниць, а вищими органами – національні партійні комітети і національні партійні з‘їзди.
Основими функціями політичних партій США є: функція представництва інтересів певних прошарків населення, функція зв'язуючої ланки між різними верствами населення і державним апаратом, функція засобу боротьби за державну владу, функція формування і проведення в життя політичного курсу в інтересах певної частини населення і т.ін. Прямі вказівки на функції буржуазних партій США та їх органів мають місце у Статуті, «підзаконному акті» демократичної партії, і в Правилах, схвалених у 1976 р. Національним конвентом республіканської партії.
Функція знаряддя боротьби політичних партій США за державну владу проявляється перш за все у висуненні кандидатів на посаду президента, у поновленні правлячої еліти. Головним у діяльності партій є завоювання й утримання державної влади. Для обрання своїх кандидатів у відповідні державні органи вони використовували організаційні, фінансові, пропагандистські та інші засоби.
Суть американської двопартійної системи полягає у тому, що вона дає можливість американському суспільству уникати серйозної політичної кризи, відіграє роль альтернативи і противаги у боротьбі за владу між різними групами за інтересами, підтримує спокій і мир у житті американського народу.
Відомо, що структура республіканської і демократичної партій надзвичайно децентралізована, а тому їх роль у керівництві органами влади і управління є незначною. Роль, наприклад, Національного партійного комітету відчутна тільки у період обрання президента. Але відсутність партійної дисципліни, принципів партійного голосування у конгресі усуває Національний комітет від визначення навіть загального направлення державної політики. Президенти також не вмотивовують партійними інтересами свої дії в питаннях формування, розробки і реалізації політики. Тому, наприклад, президент – республіканець Р. Ніксон частіше мав підтримку у конгресі, де більшість мали демократи, аніж Дж. Картер, який представляв демократичну партію, яка також мала більшість місць у конгресі. Американський дослідник К. Дейч вірно зазначив, що президент США "більше залежить від коаліції працюючої більшості у конгресі, аніж від підтримки більшості у своїй партії". Після виборів, наприклад, у 1980р. біля 50 конгресменів-демократів об‘єдналися у Консервативний форум демократів із усіх найважливіших питань, блокувалися із республіканцями, підтримували президентів-республіканців Р. Рейгана і Дж. Буша.
Законодавці у своїй діяльності керуються не партійними програмами (вони відсутні), а власним розумінням тих чи інших питань, політичними й економічними інтересами своїх виборців.
Кандидат на посаду президента від демократичної чи республіканської партії робить ті чи інші питання центральним пунктом тільки під час виборчої кампанії, а після приходу до влади, як правило, дотримується наступності у політиці. Самі виборці перебувають не стільки під впливом республіканської чи демократичної партії, скільки під впливом програми того чи іншого кандидата.
Важливу роль у боротьбі за вищі державні посади відіграє популярність того чи іншого кандидата, його вміння організовувати електоральну машину агітації і пропаганди.
Отже, ні демократична, ні республіканська партії Сполучених Штатів не беруть безпосередньої участі у формуванні політики країни чи в державному управлінні. Їх функції полягають головним чином у залученні голосів виборців на бік того чи іншого кандидата на виборну посаду.
Книга: Історія держави і права зарубіжних країн.Мудрак
ЗМІСТ
| 1. | Історія держави і права зарубіжних країн.Мудрак
| |
| 2. | 1.2. Значення історії держави і права як науки та її місце в системі юридичних дисциплін
| |
| 3. | 1.3. Періодизація історії держави і права зарубіжних країн
| |
| 4. | 1.4. Виникнення держави і права
| |
| 5. | 2.1. Виникнення держави та її розвиток
| |
| 6. | 2.2. Суспільний устрій та його еволюція
| |
| 7. | 2.3. Державний лад, суд, збройні сили
| |
| 8. | 2.4. Основні риси права
| |
| 9. | 3.1. Особливості виникнення і розвитку держави і права Месопотамії
| |
| 10. | 3.2. Утворення Вавилонської держави
| |
| 11. | 3.3. Правове становище окремих груп населення. Особливості рабства
| |
| 12. | 3.4. Державний устрій, суд, збройні сили
| |
| 13. | 3.5. Джерела права. Закони царя Хаммурапі
| |
| 14. | 4.1. Виникнення держави та її розвиток
| |
| 15. | 4.2. Особливості суспільного ладу
| |
| 16. | 4.3. Державний устрій, суд, збройні сили
| |
| 17. | 4.4. Закони Ману
| |
| 18. | 5.1. Виникнення держави та її розвиток. Держава Шан (Інь)
| |
| 19. | 5.2. Держава Чжоу
| |
| 20. | 5.3. Держава Цінь
| |
| 21. | 5.4. Держава Хань
| |
| 22. | 5.5. Основні риси права
| |
| 23. | 6.1. Розклад родоплемінних відносин і зародження держави в Афінах. Реформи Тезея
| |
| 24. | 6.2. Реформи Солона. Реформи Клісфена. Їх оцінка, демократизація державного ладу
| |
| 25. | 6.3. Правове становище населення. Рабовласницька демократія в Афінах
| |
| 26. | 6.4. Державний лад, суд, збройні сили. Основні риси афінського права
| |
| 27. | 6.5. Виникнення держави у Спарті
| |
| 28. | 6.6. Суспільний лад та державний устрій Спарти
| |
| 29. | 7.1. Зародження римської державності. Реформа Сервія Туллія
| |
| 30. | 7.2. Утворення аристократичної республіки. Правове становище населення
| |
| 31. | 7.3. Державний устрій, суд, збройні сили. Управління провінціями
| |
| 32. | 7.4. Криза і падіння республіки. Зміни в суспільному ладі
| |
| 33. | 7.5. Перехід до монархії. Принципат. Зміни в економіці, суспільному ладі та державному устрої в період принципату
| |
| 34. | 7.6. Домінат. Суспільний лад та державний устрій. Реформи Діоклетіана
| |
| 35. | 7.7. Джерела римського права
| |
| 36. | 8.1. Особливості виникнення держави у франків
| |
| 37. | 8.2. Суспільний лад. Реформа Карла Мартелла
| |
| 38. | 8.3. Державний устрій. Верденський договір 843 р. і розпад франкської держави
| |
| 39. | 8.4. Джерела права. Салічна правда
| |
| 40. | 9.1. Розвиток феодальних відносин. Період феодальної роздробленості
| |
| 41. | 9.2. Станово-представницька монархія. Центральне і місцеве управління (XІV – XV ст.)
| |
| 42. | 9.3. Абсолютна монархія. Державний устрій в період аб-солютизму. Реформи Рішельє та Людовіка XІV
| |
| 43. | 9.4. Джерела та характерні риси права
| |
| 44. | 10.1. Poзвитoк фeoдaльниx віднocин в Aнглії. Утвopeння aнглocaкcoнcькиx дepжaв
| |
| 45. | 10.2. Hopмaндcькe зaвoювaння ma йoгo вплив нa суспільний і дepжaвний уcтpій Aнглії в XІ – XІІ cт. Peфopми Генріха ІІ. Beликa Xapтія вoльнocтeй 1215 p.
| |
| 46. | 10.3. Утвopeння cтaнoвo-пpeдcтaвницькoї мoнapxії. Дepжaвний ycтpій.
| |
| 47. | 10.4. Bиникнeння і ocoбливocті aнглійcькoгo aбcoлютизмy. Зміни в cycпільнoмy лaді тa дepжaвний ycтpій.
| |
| 48. | 10.5. Xapaктepні ocoбливocті джepeл пpaвa. Cyдoвий пpeцeдeнт.
| |
| 49. | 11.1. Утворення і розвиток феодальної держави в X – XІІ ст.
| |
| 50. | 11.2. Виникнення та особливості станово-представницької монархії
| |
| 51. | 11.3. Становлення князівського абсолютизму
| |
| 52. | 11.4. Особливості розвитку феодального права в Німеччині
| |
| 53. | 12.1. Особливості становлення класового суспільства і держави в арабів
| |
| 54. | 12.2. Суспільний лад
| |
| 55. | 12.3. Організація держави і влади. Суд
| |
| 56. | 12.4. Джерела права
| |
| 57. | 13.1. Виникнення і розвиток феодальної держави в Польщі
| |
| 58. | 13.2. Виникнення і розвиток феодальної держави у Чехії
| |
| 59. | 13.3. Особливості виникнення і розвитку феодальної держави у Болгарії
| |
| 60. | 13.4. Виникнення і розвиток феодальної держави у Сербії
| |
| 61. | 14.1. Виникнення держави і її розвиток
| |
| 62. | 14.2. Суспільний лад
| |
| 63. | 14.3. Державний лад станово-представницької монархії
| |
| 64. | 14.4. Становлення абсолютної монархії і її особливості
| |
| 65. | 14.5. Джерела права
| |
| 66. | 15.1. Історія виникнення податків.
| |
| 67. | 15.2. Види податків.
| |
| 68. | 15.3. Податкові органи.
| |
| 69. | 15.4. Відповідальність за ухилення від сплати податків.
| |
| 70. | 16.1. Передумови, етапи та особливості англійської буржуазної революції. Проголошення республіки. Державний устрій. Реставрація монархії.
| |
| 71. | 16.2. Розвиток конституційної монархії і парламенту в XVII – XIXст.
| |
| 72. | 16.3. Зміни в державному устрої в кінці ХІХ – на початку ХХ століття.
| |
| 73. | 16.4. Основні джерела і риси права.
| |
| 74. | 17.1. Економічне і політичне становище північно-американських колоній Англії. Революційна війна за незалежність. Декларація незалежності 1776 року.
| |
| 75. | 17.2. Створення конфедерації. Конституція США 1787 року. Білль про права 1791року.
| |
| 76. | 17.3. Причини та хід громадянської війни 1861-1865 р.р. Другий цикл по-правок до конституції. Реконструкція Півдня.
| |
| 77. | 17.4. Зміни в державному устрої США у другій половині ХІХ століття.
| |
| 78. | 18.1. Буржуазна революція 1789-1794 р. Проголошення республіки.
| |
| 79. | 18.2. Державний переворот 1799 року. Проголошення імперії і її падіння. Реставрація монархії Бурбонів.
| |
| 80. | 18.3. Революція 1848 року і проголошення Другої республіки. Паризька Комуна.
| |
| 81. | 18.4. Проголошення Третьої республіки. Конституційні закони 1875 року.
| |
| 82. | 18.5. Джерела і основні риси права.
| |
| 83. | 19.1. Німеччина після Віденського конгресу.
| |
| 84. | 19.2. Революція 1848 року і її вплив на розвиток німецьких держав.
| |
| 85. | 19.3. Утворення Німецької імперії. Конституція 1871 року.
| |
| 86. | 19.4. Характерні риси права.
| |
| 87. | 20.1. Державні реформи першої половини 18 століття.
| |
| 88. | 20.2. Формування нової системи права.
| |
| 89. | 20.3. Реформи 60-х—70-х років .Селянська реформа 1861р. Земська реформа 1864 р. Міська 1864р.Військова реформа 1874р.
| |
| 90. | 20.4. Оформлення конституційної монархії
| |
| 91. | 20.5. Розвиток права на початку ХХ ст.
| |
| 92. | 21.1. Централізація державної влади. Новий курс президента Ф.Д. Рузвельта.
| |
| 93. | 21.2. Зміни в конституції.
| |
| 94. | 21.3. Партійна система і її вплив на формування державних органів.
| |
| 95. | 21.4. Місцеве управління, суд, поліція.
| |
| 96. | 21.5. Характеристика основних джерел і галузей права.
| |
| 97. | 22.1. Листопадова революція 1918 року. Зміни в державному ладі, політичному режимі та партійній системі.
| |
| 98. | 22.2. Встановлення фашистської диктатури. Зміни в державному ладі та праві.
| |
| 99. | 22.3. Крах фашистської диктатури. Потсдамські угоди. Проголошення Федеративної Республіки Німеччини. Державний лад ФРН.
| |
| 100. | 22.4. Проголошення Німецької демократичної республіки. Об’єднання Німеччини.
| |
| 101. | 23.1. Зміни в державному устрої та політичному режимі між двома світовими війнами. Падіння Третьої республіки.
| |
| 102. | 23.2. Державний устрій та політичний режим Четвертої республіки.
| |
| 103. | 23.3. Державний устрій та політичний режим П’ятої республіки.
| |
| 104. | 23.4. Основні джерела та риси права.
| |
На попередню
|