Українська Банерна Мережа
UkrKniga.org.ua
Історія мого життя складає частину історії моєї Батьківщини. / Тарас Шевченко

Додати в закладки



Додати в закладки zakladki.ukr.net Додати в закладки links.i.ua Додати в закладки kopay.com.ua Додати в закладки uca.kiev.ua Написати нотатку в vkontakte.ru Додати в закладки twitter.com Додати в закладки facebook.com Додати в закладки myspace.com Додати в закладки google.com Додати в закладки myweb2.search.yahoo.com Додати в закладки myjeeves.ask.com Додати в закладки del.icio.us Додати в закладки technorati.com Додати в закладки stumbleupon.com Додати в закладки slashdot.org Додати в закладки digg.com
Додати в закладки bobrdobr.ru Додати в закладки moemesto.ru Додати в закладки memori.ru Додати в закладки linkstore.ru Додати в закладки news2.ru Додати в закладки rumarkz.ru Додати в закладки smi2.ru Додати в закладки zakladki.yandex.ru Додати в закладки ruspace.ru Додати в закладки mister-wong.ru Додати в закладки toodoo.ru Додати в закладки 100zakladok.ru Додати в закладки myscoop.ru Додати в закладки newsland.ru Додати в закладки vaau.ru Додати в закладки moikrug.ru
Додати в інші сервіси закладок   RSS - Стрічка новин сайту.
Переклад Натисни для перекладу. Сlick to translate.Translate


Вхід в УЧАН
Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.



Додати книгу на сайт:
Завантажити книгу


Скачати одним файлом. Книга: Цивільний процес - М. Й. Штефан


§ 3. Вимоги, яким має задовольняти судове рішення

Норми гл. 22 («Рішення суду») ЦПК визначають, що рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим (ст. 202), постановлене у передбаченому порядку (ст. 209), викладеним в письмовій формі (ст. 211), за встановленим змістом (ст. 203) і проголошене публічно (ст. 212).

Законність рішення суду визначає його правосудність. Це якісний стан рішення, що характеризується правильним застосуванням судом при розгляді і вирішенні справи норм матеріального і процесуального права. Відповідно до статей 11, 202, 203, 309 ЦПК умовами законності (тобто правильного застосування норм матеріального права) є: правильне застосування закону, який підлягає застосуванню; незастосування закону, який не підлягає застосуванню; правильне тлумачення закону.

Вимога правильного застосування матеріального закону обумовлюється завданнями суду по захисту прав, які реалізуються шляхом встановлення судом суб'єктивних прав і обов'язків сторін, існуючих між ними правовідносин, та сприяння в їх здійсненні — усунення порушень і реалізація положень в життя.

Застосування права — реалізація диспозиції і санкції норми (норм) права. До змісту реалізації диспозиції норми права входять: встановлення юридичних фактів, як умов наявності правовідносин; визначення об'єктивної істини юридичних фактів; правильна правова оцінка фактичних обставин. Реалізація санкції норми права полягає: в усуненні порушень суб'єктивного права; вжитті заходів (засобів), щоб сторони діяли відповідно до визначених правовідносин, за необхідності — примусова реалізація. У зв'язку з цим законність судового рішення про присудження визначається правильною реалізацією диспозиції і санкції норми права, а про визнання — лише диспозиції.

Вимоги законності рішення суду забезпечуються також правильним застосуванням судом норм цивільного процесуального права — додержанням передбаченого ними цивільного процесуального порядку, процесуальної форми, точним здійсненням прав і обов'язків суб'єктами цивільних процесуальних правовідносин та правильною реалізацією ними повноважень.

Отже, рішення буде законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального права та всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності — на підставі закону, який регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обгрунтованість судового рішення — це його правильність з фактичної сторони. Відповідно до статей 15, 202, 203, 309 ЦПК умовами обгрунтованості рішення є: повне з'ясування обставин, що мають значення для справи; доведеність обставин, які мають значення для справи, котрі суд вважає встановленими; відповідність висновків суду, викладених у рішенні, обставинам справи.

Обставини у справі — це юридичні факти. Тому з'ясування обставин у справі полягає у встановленні всіх юридичних фактів, які згідно з нормами права мають значення для розкриття існуючих між сторонами правових відносин чи існування певних подій. Встановленню підлягають і неюридичні факти, коли вони можуть розкривати динаміку дій чи подій, які підлягають встановленню. Повнота і всебічність забезпечує відповідність обставин справи об'єктивній істині. Встановлені судом факти повинні відбивати реальну дійсність, ті фактичні обставини, що існували чи існують в об'єктивному світі.

Встановлені судом обставини справи мають бути обгрунтовані доказами, що були одержані у визначеному законом порядку, за допомогою передбачених ч. 2 ст. 27 ЦПК засобів доказування і перевірені в тому самому судовому засіданні, в якому постановляється рішення. Відхилення доказів має бути обгрунтованим.

Важливою умовою обгрунтованості рішення суду є відповідність його висновків істині — відповідність їх дійсним обставинам справи, правам і обов'язкам сторін. Істина встановлюється тільки в результаті повного, всебічного і об'єктивного дослідження судом всіх обставин справи, на підставі змагальності між заінтересованими особами із сукупності всіх сторін, явищ, дійсності та їх взаємовідносин.

Зміст істини, що встановлюється в цивільному процесі, перебуває в прямій залежності від його завдань, тому юридичним фактам суд повинен дати не тільки фактичну, а й правову оцінку. Оцінка доказів справи провадиться суддями за внутрішнім переконанням, яке створюється в процесі дослідження матеріалів справи і є його наслідком. Внутрішнє переконання суддів — це їх переконаність у правильності рішення, яке основується на перевірці і оцінці у сукупності доказів, досліджених ними в процесі судового розгляду. Воно грунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності із законом. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ст. 62 ЦПК).

Отже, обгрунтованим визнається рішення, в якому відображені всі обставини, що мають значення для справи, всебічно і повно з'ясовані в судовому засіданні, а висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, такими, що відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Рішення за формою має бути викладено письмово, а за змістом — відповідати ст. 203 ЦПК.

Зміст судового рішення — це його структура у взаємозв'язку, взаємообу-мовленості і послідовності його частин та їх складових елементів.

Постановлене у справі рішення має бути гранично повним, зрозумілим, чітким і відповідно до ст. 203 ЦПК обов'язково в рішенні суду зазначається: 1) час і місце його постановлення; 2) назва суду, що його ухвалив; 3) прізвище та ініціали судді та секретаря судового засідання; 4) сторони та інші особи, які брали участь у справі; 5) вимоги позивача, заперечення відповідача, узагальнений виклад пояснень інших осіб, які брали участь у справі; 6) встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини; 7) наявність порушення прав і свобод, за захистом яких спрямоване звернення до суду, чи невиконання зобов'язань або інші підстави щодо задоволення вимог; 8) назва, стаття, її частина, абзац, пункт, підпункт закону, за якими вирішено справу, норми процесуального закону, якими суд керувався; 9) висновок суду про задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково, вказівка на розподіл судових витрат, строк і порядок оскарження рішення (ст. 203 в редакції Закону № 2540-ІП від 21 червня 2001 p.).

Зазначені вимоги щодо змісту рішення можуть бути об'єднанні в чотири складові частини рішення: вступну, описову, мотивувальну, резолютивну у встановленій послідовності.

Вступна — це перша частина, яка розпочинається найменуванням документа та вказівкою на ім'я України, від якої воно постановляється. Після цього у вступній частині послідовно зазначається: час і місце постановлення рішення, найменування суду, що його постановив; в якому засіданні розглядалася справа: у відкритому чи закритому; склад суду; прізвище секретаря судового засідання; найменування сторін та інших осіб, котрі брали участь у справі.

Описова частина судового рішення вміщує коротке викладення обставин справи так, як подали до суду заінтересовані особи в заявах та поясненнях, а саме: зміст вимог позивача та їх обгрунтування; заперечення відповідача та їх обгрунтування; вимоги відповідача за зустрічним позовом та їх обгрунтування і пояснення позивача на цю вимогу та його обгрунтування; розпорядчі дії сторін: позивача про зміну позову та відповідача про повне або часткове його визнання; самостійні вимоги третіх осіб та їх обгрунтування; вимоги прокурора, органів держави та інших суб'єктів, пред'явлені на захист інших осіб, їх обгрунтування і ставлення осіб, в інтересах яких порушено цивільний процес, до цих вимог; наявність у справі рішення суду і причини його скасування; інші обставини у справі: пояснення інших осіб, які беруть участь у справі тощо.

У мотивувальній частині рішення наводяться всі міркування суду, на яких грунтується рішення у справі. Це фактичні і юридичні мотиви висновків суду в справі. В них наводяться: обставини справи, встановлені судом; докази, на яких грунтуються висновки суду; доводи, за котрими суд відхиляє ті чи інші докази; закони, якими керувався суд.

Обставини справи встановлюються судом на підставі перевірки всіх матеріалів, поданих заінтересованими особами та зібраних за допомогою суду (ст. ЗО ЦПК). Висновки суду щодо фактичних обставин справи, які він вважає встановленими, прав і обов'язків сторін обґрунтовуються певними доказами. Коли останні відхиляються, суд зобов'язаний навести щодо цього свої доводи. Обгрунтуванню підлягають як задоволені частини, так і відмови в позові. В цій частині рішення суд може зробити оцінку дій осіб, які беруть участь у справі, як стосовно їх процесуальної сумлінності, так і додержання ними, особливо підприємствами, установами і організаціями, законності. Висновки суду підлягають правовому обгрунтуванню, мають містити посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на статті 15, ЗО, 62 ЦПК та ін., керуючись якими суд встановив обставини справи, права та обов'язки сторін, а в необхідних випадках — також на відповідні керівні постанови Пленуму Верховного Суду України з питань застосування законодавства при вирішенні цивільних справ.

Резолютивна частина рішення повинна містити сформульовані в імперативній формі завершальні висновки суду по суті справи: про задоволення позову або про відмову в ньому повністю або частково; вказівку на розподіл судових витрат, строк і порядок оскарження рішення.

Резолютивна частина рішення у деяких справах, залежно від характеру спірних правовідносин і змісту позовних вимог, має певні особливості (статті 203-208 ЦПК).

Відповіді суду на всі правові питання повинні випливати з встановлених фактичних обставин, бути вичерпними, визначеними і безумовними.

Вичерпними будуть рішення, в яких судом дається повна відповідь на всі передані на його вирішення правові питання.

Вимога визначеності полягає в тому, що рішення суду повинно дати чітку і конкретну відповідь на всі поставлені перед ним питання, зокрема: повністю або частково задовольняються позовні вимоги чи в ньому відмовлено; які конкретно права позивача визнані або поновлені; розмір грошових сум чи перелік майна, що присуджується стороні; які конкретно дії і на користь кого повинен виконати відповідач або якими іншими передбаченими законом способами піддягає захисту порушене право.

При об'єднанні в одне провадження декількох вимог або прийняття зустрічного позову чи позову третьої особи повинно бути визначено, що конкретно постановив суд по кожній вимозі. При задоволенні позову про визнання, суд, в необхідних випадках, повинен зазначити в резолютивній частині і про ті правові наслідки, які настають у зв'язку з таким визнанням (про анулювання актового запису про реєстрацію шлюбу внаслідок визнання його недійсним). З метою запобігання виникненню незрозумілості при виконанні рішення в резолютивній частині зазначається точна і повна назва юридичної особи, прізвище, ім'я, по батькові громадянина, щодо якого вирішена правова вимога.

Безумовність полягає в тому, що висновки, зроблені в рішенні, не повинні включати умови, які поставили б його виконання від їх настання. Суд не може покласти на відповідача обов'язок виконати певні дії за умови виконання зустрічних дій з боку позивача або настання певних подій.

Якщо суд на підставі статей 217 і 218 ЦПК допускає негайне виконання рішення, то він зазначає про це також в резолютивній частині рішення (ст. 204 ЦПК). Допуск негайного факультативного виконання (з підстав ст. 218 ЦПК), а також надання розстрочки чи відстрочки мотивується у відповідній частині рішення.

У формі рішення виносяться тільки ті постанови суду першої інстанції, якими вирішується цивільна справа по суті, у зв'язку з чим включення до резолютивної частини рішення висновків з питань, не пов'язаних з вирішенням справи по суті, не допускається. Тому в ній неприпустимо вирішувати питання про виділення частини вимог в самостійне провадження або про закриття провадження у них, залишення без розгляду тощо. Вирішення таких питань викладається у самостійній процесуальній формі ухвал (ст. 232 ЦПК), які можуть постановлятися одночасно з рішенням.

Порядок постановлення рішення передбачений статтями 16,17,209, 210 ЦПК. Суди України постановляють рішення ім'ям України негайно після розгляду справи, більшістю голосів суддів, які входять до складу суду в даній справі.

Рішення суду постановляється в нарадчій кімнаті з додержанням її таємниці — ніхто не має права бути присутнім в ній, крім складу суду в даній справі. Суддям забороняється розголошувати міркування, що були висловлені в нарадчій кімнаті (ст. 210 ЦПК).

Постановлене рішення викладається в письмовій формі головуючим або одним з суддів при колегіальному розгляді справи і підписується всім складом суду, який бере участь у його постановленні. Виправлення в рішенні можуть бути застережені перед підписом суддів (ст. 211 ЦПК)

Постановлене судом рішення проголошується прилюдно, крім рішень про усиновлення дітей. Головуючий роз'яснює зміст рішення, порядок і строк його оскарження (ст. 212 ЦПК).

Сторонам та третім особам, притягнутим до участі в справі, які не були присутніми в судовому засіданні при її розгляді, суд надсилає копії рішення і ухвал про зупинення чи закриття справи або залишення заяви без розгляду протягом п'яти днів з дня їх оголошення (ст. 216 ЦПК).

Сторони, інші особи, які беруть участь у справі, мають право подати протягом десяти днів письмову заяву, а суд зобов'язаний у десятиденний строк з дня її заявления обгрунтувати висновки суду в окремому процесуальному документі, оформленому відповідно до вимог ч. 1 ст. 203 ЦПК.


Книга: Цивільний процес - М. Й. Штефан

ЗМІСТ

1. Цивільний процес - М. Й. Штефан
2. Передмова
3. Розділ І Загальні положення Глава 1. Поняття, завдання і джерела цивільного процесуального права України
4. § 1. Цивільний процесуальний порядок (форма) захисту майнових і особистих немайнових прав та охоронюваних законом інтересів громадян і організацій
5. § 2. Поняття цивільного процесуального права і його значення
6. § 3. Місце цивільного процесуального права в правовій системі України
7. § 4. Джерела цивільного процесуального права і межі його дії
8. § 5. Цивільне судочинство і його стадії
9. § 6. Наука цивільного процесуального права
10. § 7. Цивільний процес в іноземних державах
11. Глава 2. Принципи цивільного процесуального права § 1. Поняття принципів та їх значення
12. § 2. Система принципів та їх класифікація
13. § 3. Принципи, закріплені Конституцією України § 4. Принципи, закріплені законодавством про судочинство
14. § 5. Система принципів цивільного процесу іноземних держав
15. Глава 3. Цивільні процесуальні правовідносини § 1. Поняття цивільних процесуальних правовідносин
16. § 2. Підстави і передумови виникнення цивільних процесуальних правовідносин
17. § 3. Суб`єкти цивільних процесуальних правовідносин
18. § 4. Зміст цивільних процесуальних правовідносин
19. § 5. Об`єкт цивільних процесуальних правовідносин
20. Глава 4. Сторони в цивільному процесі § 1. Поняття сторін у цивільному процесі, їх процесуальні права і обов`язки
21. § 2. Процесуальна співучасть
22. § 3. Заміна неналежної сторони
23. § 4. Процесуальне правонаступництво
24. § 5. Участь сторін у цивільному процесі іноземних держав
25. Глава 5. Треті особи в цивільному процесі § 1. Поняття і види третіх осіб
26. § 2. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги
27. § 3. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог
28. § 4. Участь третіх осіб в цивільному процесі іноземних держав
29. Глава 6. Участь органів прокуратури в цивільному процесі § 1. Завдання органів прокуратури в цивільному процесі
30. § 2. Підстави, процесуальні форми і види участі прокурора в цивільному процесі
31. § 3. Участь прокурора в цивільному процесі у справі в суді першої інстанції
32. § 4. Участь прокурора в провадженні по оскарженню і перегляду судових рішень і ухвал
33. § 5. Цивільна процесуальна правосуб`єктність прокурора
34. § 6. Участь прокурора в цивільному процесі іноземних держав
35. Глава 7. Участь у процесі органів державної влади, органів місцевого самоврядування та осіб, яким надано законом право захищати права і свободи інших осіб § 1. Мета, підстави і процесуальні форми участі
36. § 2. Участь органів державної влади, органів місцевого самоврядування в цивільному процесі
37. § 3. Участь профспілок у цивільному процесі
38. § 4. Участь у цивільному процесі підприємств, установ, організацій та окремих громадян з метою захисту прав інших осіб
39. § 5. Цивільна процесуальна правосуб`єктність
40. § 6. Участь у цивільному процесі країн СНД органів державного управління, місцевого самоврядування, організацій і громадян з метою захисту прав, свобод і охоронюваних законом інтересів інших осіб
41. Глава 8. Представництво в цивільному процесі § 1. Поняття та значення процесуального представництва
42. § 2. Види процесуального представництва
43. § 3. Повноваження процесуального представника
44. § 4. Процесуально-правове становище представника в провадженні цивільних справ у суді першої інстанції
45. § 5. Процесуально-правове становище представника в провадженні по перевірці законності і обґрунтованості судових рішень та зверненні їх до виконання
46. § 6. Представництво в цивільному процесі іноземних держав
47. Глава 9. Цивільні процесуальні строки § 1. Поняття, значення і види процесуальних строків
48. § 2. Обчислення, зупинення, продовження і поновлення процесуальних строків
49. Глава 10. Підвідомчість цивільних справ § 1. Поняття і види підвідомчості
50. § 2. Загальні правила визначення підвідомчості цивільних справ суду
51. § 3. Підвідомчість справ, що виникають з цивільних правовідносин
52. § 4. Підвідомчість спорів, що виникають з житлових правовідносин
53. § 5. Підвідомчість спорів, що виникають з авторських і суміжних прав
54. § 6. Підвідомчість спорів, що виникають з відносин, які врегульовані правом на відкриття, винаходи, корисні моделі, промислові зразки та знаки для товарів і послуг
55. § 7. Підвідомчість спорів, що виникають з шлюбно-сімейних правовідносин
56. § 8. Підвідомчість спорів, що виникають з трудових правовідносин
57. § 9. Підвідомчість справ, що виникають з екологічних правовідносин
58. § 10. Підвідомчість спорів, що виникають з кооперативних та інших правовідносин
59. Глава 11. Підсудність цивільних справ § 1. Поняття і види підсудності
60. § 2. Наслідки порушення правил про підсудність. Зміна підсудності
61. Глава 12. Витрати по провадженню цивільної справи § 1. Поняття та види витрат та їх значення
62. § 2. Державне мито
63. § 3. Витрати, пов`язані з розглядом справи в суді
64. § 4. Розподіл та відшкодування понесених витрат у справі
65. Глава 13. Санкції цивільного процесуального права § 1. Поняття, види і структура норм цивільного процесуального права
66. § 2. Поняття, види і функції санкцій цивільного процесуального права
67. § 3. Цивільні процесуальні штрафи
68. § 4. Відшкодування майнових збитків
69. Глава 14. Докази і доказування в цивільному процесі § 1. Роль доказів і доказування в цивільному процесі
70. § 2. Поняття і види доказів
71. § 3. Доказування
72. § 4. Засоби доказування Пояснення сторін і третіх осіб
73. § 5. Докази і доказування в цивільному процесі іноземних держав Розділ II. Провадження в суді першої інстанції А. Позовне провадження Глава 15. Порушення цивільної справи в суді
74. § 1. Позов — процесуальний засіб порушення цивільної справи в суді
75. § 2. Право на позов. Право на пред`явлення позову і процесуальний порядок його реалізації
76. § 3. Об`єднання і роз`єднання позовів
77. § 4. Процесуальні засоби, що забезпечують відповідачу захист своїх інтересів проти позову
78. § 5. Зміни в позовному спорі
79. § 6. Забезпечення позову
80. § 7. Процесуальні засоби порушення цивільної справи в судах іноземних держав Глава 16. Підготовка цивільних справ до судового розгляду § 1. Мета і значення підготовки цивільних справ до судового розгляду
81. § 2. Завдання, зміст і процесуальний порядок підготовки цивільних справ до судового розгляду
82. § 3. Судові виклики і повідомлення
83. § 4. Підготовча стадія в цивільному процесі іноземних держав
84. Глава 17. Судовий розгляд цивільних справ § 1. Значення стадії судового розгляду цивільних справ
85. § 2. Судове засідання — процесуальна форма розгляду цивільних справ
86. § 3. Ускладнення в процесі судового розгляду цивільних справ
87. § 4. фіксування цивільного процесу та протоколи
88. § 5. Розгляд цивільних справ в судах іноземних держав
89. Глава 18. Постанови суду першої інстанції § 1. Поняття і види судових постанов
90. § 2. Суть судового рішення
91. § 3. Вимоги, яким має задовольняти судове рішення
92. § 4. Негайне виконання, визначення порядку виконання, надання відстрочки і розстрочки виконання
93. § 5. Виправлення недоліків рішення судом, що його постановив
94. § 6. Набрання чинності рішенням суду
95. § 7. Ухвали суду першої інстанції
96. § 8. Рішення суду в цивільному процесі іноземних держав
97. Б. Непозовні провадження Глава 19. Провадження у справах, що виникають з адміністративно-правових відносин § 1. Суть, значення провадження у справах, що виникають з адміністративно-правових відносин
98. § 2. Справи по скаргах на неправильності в списках виборців та в списках громадян, які мають право брати участь в референдумі
99. § 3. Справи по скаргах на рішення і дії територіальної, окружної (територіальної) виборчої комісії по виборах депутатів і голів сільських, селищних, районних, міських, районних у містах, обласних рад і заявах про скасування рішення виборчої комісії
100. § 4. Справи по скаргах на рішення, дії або бездіяльність Центральної виборчої комісії, територіальної, дільничної виборчої комісії по виборах Президента України та заявах про скасування реєстрації кандидатом у Президенти України
101. § 5. Справи по скаргах, заявах на рішення, дії` або бездіяльність виборчих комісій по виборах народних депутатів України
102. § 6. Справи по скаргах на р_ішення, дії або бездіяльність Центральної виборчої комісії
103. § 7. Справи по заявах про дострокове припинення повноважень народного депутата України у разі невиконання ним вимог щодо несумісництва депутатської діяльності з іншими видами діяльності
104. § 8. Справи по скаргах на дії органів і посадових осіб у зв`язку з накладенням адміністративних стягнень
105. § 9. Справи по скаргах громадян на рішення, дії або бездіяльність державних органів, юридичних чи посадових осіб у сфері управлінської діяльності
106. § 10. Справи по скаргах на рішення, прийнятті щодо релігійних організацій
107. §11. Справи за заявами прокурора про визнання незаконними правового акта органу, рішення чи дії службової особи
108. § 12. Справи по скаргах на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби
109. § 13. Справи про стягнення з громадян недоїмки по податках, самооподаткуванню сільського населення і державному обов`язковому страхуванню
110. § 14. Справи про заборону політичної партії і про анулювання реєстраційного свідоцтва
111. Глава 20. Окреме провадження § 1. Суть і значення окремого провадження
112. § 2. Особи, які беруть участь у справах окремого провадження
113. § 3. Процесуальний порядок розгляду справ окремого провадження
114. § 4. Визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним
115. § 5. Визнання громадянина безвісно відсутнім або оголошення його померлим
116. § 6. Усиновлення дітей, які проживають на території України
117. § 7. Встановлення неправильності запису в актах громадянського стану
118. § 8. Встановлення фактів, що мають юридичне значення
119. § 9. Відновлення прав на втрачені цінні папери на пред`явника
120. § 10. Оскарження нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні
121. Розділ III. Провадження по оскарженню і перегляду рішень, ухвал суду Глава 21. Сучасні системи оскарження і перегляду судових рішень Глава 22. Апеляційне провадження
122. § 1. Суть і значення апеляційного оскарження і перевірки рішень і ухвал суду першої інстанції
123. § 2. Право апеляційного оскарження рішень і ухвал суду першої інстанції та процесуальний порядок його реалізації
124. § 3. Підготовка і розгляд справи судом апеляційної інстанції
125. § 4. Повноваження суду апеляційної інстанції
126. § 5. Апеляційне оскарження і перевірка ухвал суду першої інстанції
127. § 6. Рішення і ухвали суду апеляційної інстанції
128. Глава 23. Касаційне провадження § 1. Суть і значення касаційного оскарження і перевірки рішень і ухвал суду першої і апеляційної інстанцій
129. § 2. Право касаційного оскарження рішень і ухвал суду та процесуальний порядок його реалізації
130. § 3. Передача справи на касаційний розгляд складу судової палати, підготовка до розгляду і процесуальний порядок розгляду справи судом касаційної інстанції
131. § 4. Повноваження суду касаційної інстанції, його рішення та ухвали
132. Глава 24. Перегляд рішень, ухвал суду, що набрали законної сили, у зв`язку з нововиявленими та винятковими обставинами
133. § 1. Суть і значення перегляду рішень, ухвал суду, що набрали законної сили, у зв`язку з нововиявленими і винятковими обставинами
134. § 2. Підстави перегляду рішень і ухвал суду в зв`язку з нововиявленими та винятковими обставинами
135. § 3. Процесуальний порядок перегляду справи у зв`язку з нововиявленими і винятковими обставинами
136. Глава 25. Звернення судових рішень до виконання та поворот виконання Рішення, ухвали і постанови суду або судді в цивільних справах, що набрали зак§ 1. Рішення, які звертаються до примусового виконання, і виконавчі документи
137. § 2. Повноваження суду, пов`язані з виконавчим провадженням по примусовому виконанню його рішень
138. Розділ V. Міжнародний цивільний процес
139. Глава 26. Цивільне судочинство України з іноземним елементом § 1. Правове регулювання цивільного судочинства з іноземним елементом
140. § 2. Правове становище іноземців у цивільному процесі
141. § 3. Підсудність справ з іноземним елементом
142. § 4. Докази і доказування у справах з іноземним елементом
143. § 5. Виконання доручень іноземних судів
144. § 6. Визнання і виконання рішень іноземних судів
145.

На попередню


Додати в закладки



Додати в закладки zakladki.ukr.net Додати в закладки links.i.ua Додати в закладки kopay.com.ua Додати в закладки uca.kiev.ua Написати нотатку в vkontakte.ru Додати в закладки twitter.com Додати в закладки facebook.com Додати в закладки myspace.com Додати в закладки google.com Додати в закладки myweb2.search.yahoo.com Додати в закладки myjeeves.ask.com Додати в закладки del.icio.us Додати в закладки technorati.com Додати в закладки stumbleupon.com Додати в закладки slashdot.org Додати в закладки digg.com
Додати в закладки bobrdobr.ru Додати в закладки moemesto.ru Додати в закладки memori.ru Додати в закладки linkstore.ru Додати в закладки news2.ru Додати в закладки rumarkz.ru Додати в закладки smi2.ru Додати в закладки zakladki.yandex.ru Додати в закладки ruspace.ru Додати в закладки mister-wong.ru Додати в закладки toodoo.ru Додати в закладки 100zakladok.ru Додати в закладки myscoop.ru Додати в закладки newsland.ru Додати в закладки vaau.ru Додати в закладки moikrug.ru
Додати в інші сервіси закладок   RSS - Стрічка новин сайту.
Переклад Натисни для перекладу. Сlick to translate.Translate