Українська Банерна Мережа
UkrKniga.org.ua
Що більше в народі байдужих “я”, то трагічніша доля народу. / Лев Силенко

Додати в закладки



Додати в закладки zakladki.ukr.net Додати в закладки links.i.ua Додати в закладки kopay.com.ua Додати в закладки uca.kiev.ua Написати нотатку в vkontakte.ru Додати в закладки twitter.com Додати в закладки facebook.com Додати в закладки myspace.com Додати в закладки google.com Додати в закладки myweb2.search.yahoo.com Додати в закладки myjeeves.ask.com Додати в закладки del.icio.us Додати в закладки technorati.com Додати в закладки stumbleupon.com Додати в закладки slashdot.org Додати в закладки digg.com
Додати в закладки bobrdobr.ru Додати в закладки moemesto.ru Додати в закладки memori.ru Додати в закладки linkstore.ru Додати в закладки news2.ru Додати в закладки rumarkz.ru Додати в закладки smi2.ru Додати в закладки zakladki.yandex.ru Додати в закладки ruspace.ru Додати в закладки mister-wong.ru Додати в закладки toodoo.ru Додати в закладки 100zakladok.ru Додати в закладки myscoop.ru Додати в закладки newsland.ru Додати в закладки vaau.ru Додати в закладки moikrug.ru
Додати в інші сервіси закладок   RSS - Стрічка новин сайту.
Переклад Натисни для перекладу. Сlick to translate.Translate


Вхід в УЧАН
Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.



Додати книгу на сайт:
Завантажити книгу


Скачати одним файлом. Книга: Облiк та аудит в комерцiйних банках - Герасимович


ГЛАВА 12 ОБЛІК ВАЛЮТНИХ ОПЕРАЦІЙ

Мета вивчення

Після вивчення глави 12 Ви повинні знати:

1. Основні валютні операції, які потребують ліцензування.

2. Правила відкриття поточних рахунків у іноземній валюті.

3. Банківські операції, які можуть здійснюватись за поточними валютними рахунками клієнтів.

4. Сутність неторгових операцій.

5. Порядок роботи обмінних пунктів.

6. Бухгалтерські записи з обліку операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та дорожніх чеків, видачі готівки за міжнародними платіжними картками та проведення конверсійних операцій в обмінних пунктах банку.

7. Принципи організації кореспондентських відносин із зарубіжними банками.

8. Сутність експортно-імпортних операцій клієнтів.

9. Облік операцій при використанні банківського переказу.

10. Облік операцій при акредитивній формі розрахунків.

11. Облік операцій при документарному інкасо.

12. Порядок торгівлі іноземною валютою.

13. Особливості оформлення форвардних та ф'ючерсних контрактів.

14. Сутність активно-пасивних валютних операцій.

12.1. Сутність валютних операцій

З переходом України на ринкову економіку, інтернаціоналізацією товарного виробництва та обігу посилюється значення експортно-імпортних операцій, які є складовою валютних операцій, що здійснюються на підставі декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» № 15 — 93 від 19.02.93 р. в якому визначаються окремі терміни, такі як:

Валюта України:

— грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет та ін., що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти на рахунках, внески в банківських та інших кредитно-фінансових установах на території України;

— платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, бони, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, ощадні книжки, інші фінансові та банківські документи), виражені у валюті України.

Іноземна валюта:

— іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та е законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших кредитно-фінансових установ за межами України;

— платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, ощадні книжки, інші фінансові та банківські документи), виражені в іноземній валюті або в монетарних металах;

— монетарні метали — золото і метали іридієво-платинової групи в будь-якому вигляді та стані, за винятком ювелірних, промислових і побутових виробів з цих металів і брухту цих металів.

Резиденти:

— фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, які мають постійне місце проживання на території України, у тому числі ті, що тимчасово перебувають за кордоном);

— юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з місцезнаходженням на території України, які здійснюють свою діяльність на підставі законів України;

— дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва України за кордоном, які користуються імунітетом і Дипломатичними привілеями, а також філії та представництва підприємств і організацій України за кордоном, що не здійснюють підприємницької діяльності.

Нерезиденти:

— фізичні особи (іноземні громадяни, громадяни України, особи без громадянства, які мають постійне місце проживання за межами України, у тому числі ті, що тимчасово перебувають на території України);

— юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, що не

мають статусу юридичної особи (філії, представництва), з місцезнаходженням за межами України, які створені й діють відповідно до законодавства іноземної держави, у тому числі юридичні особи та інші суб'єкти підприємницької діяльності з участю юридичних осіб та інших суб'єктів підприємницької діяльності України;

— розташовані на території України іноземні, дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва, міжнародні організації та їх філії, що користуються імунітетом і дипломатичними привілеями, а також представництва інших організацій і фірм, які не здійснюють підприємницької діяльності на підставі законів України.

Обмінні операції — операції, які виконуються у двох різню валютах (причому одна з них може бути національною валютою і впливають на валютну позицію банку.

Валютна позиція банку — залишки коштів в іноземній валюті, які формують активи та пасиви (з урахуванням позабалансових вимог та зобов'язань за незавершеними операціями) у відповідних валютах Існують закрита та відкрита валютні позиції.

Закрита валютна позиція — валютна позиція у відповідній валюті, коли активи та пасиви (з урахуванням позабалансових вимог та зобов'язань за незавершеними операціями) зберігаються.

Відкрита валютна позиція — різниця між залишками коштів у іноземній валюті, що формують активи та пасиви (з урахуванням в позабалансових вимог та зобов'язань за незавершеними операціями), у відповідних валютах, внаслідок якої з'являється можливість отримання додаткових прибутків або ризик додаткових збитків у результаті зміни обмінних курсів валют.

Коротка відкрита валютна позиція — відкрита валютна позиція у відповідній валюті, колі пасиви та позабалансові вимоги перевищують пасиви та позабалансові зобов'язання.

Законодавством України передбачено отримання ліцензій на будь-які операції, пов'язані з рухом валютних коштів та цінностей.

Ліцензії на здійснення валютних операцій надаються банком на підставі положення № 181 від 06.05.98 р., затвердженого Постановою Правління НБУ, де обумовлені вимоги до банків для отримання права на здійснення операцій за певними пунктами ліцензії. Право на отримання ліцензії мають банки, які:

— є юридичними особами;

— працюють на Україні не менше одного року;

— протягом минулих років не мали серйозних зауважень з боку банківського нагляду та податкової адміністрації;

— мають розмір зареєстрованого Статутного фонду, що відповідає вимогам інструкції НБУ № 10 «Про порядок регулювання та аналіз діяльності, комерційних банків», затвердженої Постановою правління НБУ № 141 від 14.04.98р. та обчислюється в ЕКЮ. Курс ЕКЮ запроваджується за підсумками торгів на Українській міжбанківській валютній біржі (УМВБ).

Банки, що отримали ліцензію на здійснення валютних операцій, називаються уповноваженими банками.

Ліцензії поділяються на генеральні та індивідуальні. Генеральні ліцензії надаються банкам та іншим кредитно-фінансовим установам України на здійснення валютних операцій, які не потребують індивідуальної ліцензії на весь термін дії режиму валютного регулювання. Індивідуальні ліцензії надаються підприємствам та організаціям на здійснення разової валютної операції на термін, необхідний для здійснення такої операції.

У згаданому вище положенні № 181 «Про порядок видачі банкам ліцензії на здійснення банками операцій» наведені окремі пункти валютної діяльності, що підлягають ліцензуванню:

— ведення рахунків клієнтів (резидентів та нерезидентів) У іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України (п. 15);

— неторговельні операції з валютними цінностями (п. 16);

— ведення коррахунків банків (резидентів і нерезидентів) у іноземній валюті (п. 17);

— ведення коррахунків банків (нерезидентів) у грошовій одиниці України (п. 18);

— відкриття коррахунків в уповноважених банках України у іноземній валюті та здійснення операцій за ними (п. 19);

— відкриття коррахунків у банках (нерезидентах) у іноземній валюті та здійснення операцій за ними (п. 20);

— залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України (п. 21);

— залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках (п.22);

— валютні операції на міжнародних ринках (п. 23);

— операції з банківськими металами на валютному ринку України (п. 24);

— операції з банківськими металами на міжнародних ринках (п. 25),

Для отримання дозволу на здійснення операцій за окремими пунктами ліцензії передбачено певний розмір капіталу підприємства та вимоги щодо їх технічного забезпечення. Крім того, існують загальні вимоги, до яких належать: наявність служби внутрішнього аудиту, наявність внутрішніх підрозділів, здатних проводити дозволені операції, наявність внутрішньої регламентації проведення подібних операцій — посадових інструкцій та положень. У разі порушень зазначених вимог НБУ має право відмовити у наданні ліцензії.

Відмова з боку НБУ в наданні ліцензії може бути оскаржена в арбітражному суді.

12.2. Ведення банками рахунків клієнтів у іноземній валюті

Банки відкривають рахунки у іноземній валюті юридичним та фізичним особам згідно з чинним законодавством України. Порядок відкриття рахунків клієнтам регламентовано інструкцією № 3 «Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті», затвердженою НБУ 04.02.98 р.

Для відкриття поточних рахунків у іноземній валюті юридичні особи подають до банків такі ж документи, що і для відкриття поточних рахунків у національній валюті.

Якщо поточний рахунок у іноземній валюті відкривається в тому самому банку, де відкрито поточний рахунок у національній валюті, то в банк подається лише заява та картки із зразками підписів та відбитком печатки.

Види валютних рахунків клієнтів передбачені інструкцією НБУ № 3 у залежності від режиму їх функціонування.

1. Поточні валютні рахунки резидентів — юридичним особам для здійснення торговельних та неторговельних операцій з нерезидентами.

2. Поточні валютні рахунки іноземним інвесторам.

3. Поточні валютні рахунки фізичних осіб:

а) громадянам України без підтвердження джерел надходження коштів у іноземній валюті;

б) іноземцям-резидентам, що отримали право на проживання в Україні;

в) іноземцям-нерезидентам, що отримали право на проживання в Україні терміном до одного року (з підтвердженням джерел надходження коштів).

4. Позичкові рахунки юридичних осіб та їх представництв (резидентів та нерезидентів).

5. Депозитні рахунки юридичних осіб та їх представництв (резидентів та нерезидентів).

На поточні рахунки в іноземній валюті фізичних осіб — громадян України (додаток 25) зараховуються валюта:

— готівкова;

— за платіжними документами, що надіслані з-за кордону на ім'я власника рахунку згідно з чинним законодавством України;

— за іменними платіжними документами, які надіслані з-за кордону на ім'я власника рахунку;

— за іменними платіжними документами (чеками), виписаними уповноваженими банками України;

— переказана з-за кордону на ім'я власника рахунку через уповноважені банки України;

— одержана з-за кордону як оплата праці, премії, призи, авторські гонорари від юридичної особи-нерезидента;

— за платіжними документами, ввезеними з-за кордону власником рахунку і зареєстрованими митною службою при в'їзді в Україну;

— перерахована власнику рахунку за дорученням юридичної особи-нерезидента через юридичну особу-резидента (посередника) на підставі укладених міжнародних угод (контрактів, договорів), якими передбачено отримання резидентами України гонорарів, премій, призів та інших виплат від нерезидентів з-за кордону за використання їх творів, винаходів, відкриттів тощо згідно з чинним законодавством України;

— перерахована в межах України іншою фізичною особою (резидентом чи нерезидентом) з особового рахунку в іноземній валюті.

З поточного рахунку в іноземній валюті за розпорядженням фізичної особи — громадянина України чи за його дорученням — проводяться такі операції.

1. У іноземній валюті:

а) перерахування за межі України через коррахунки уповноважених банків України відповідно до «Правил переказу іноземної валюти за межі України за рахунок власних коштів фізичних осіб резидентів і нерезидентів»;

б) виплата готівкою (вивезення за межі України здійснюється згідно з порядком переміщення валюти через митний кордон України);

в) виплата платіжними документами (вивезення за межі України здійснюється згідно з порядком переміщення валюти через митний кордон України);

г) перерахування у межах України на рахунок іншої фізичної особи — громадянина України;

д) перерахування на особовий поточний рахунок в іншому уповноваженому банку України чи на вкладений рахунок.

2. У грошовій одиниці України:

а) виплата готівкою в грошовій одиниці України (при здійсненні операції продажу іноземної валюти уповноваженому банку України використовується курс НБУ);

б) перерахування коштів для сплати юридичній особі за продаж товару чи надання послуг на території України (при здійсненні операції продажу іноземної валюти використовується курс НБУ).

На поточний рахунок в іноземній валюті фізичної особи — іноземця (резидента чи нерезидента), особи без громадянства, а також громадянина України — нерезидента (додаток № 26) зараховується валюта:

— перерахована з-за кордону на ім'я власника рахунку через уповноважені банки України;

— готівкова, яка ввезена на територію України і зареєстрована митною службою в митній декларації при в'їзді в Україну (в митній декларації робиться відмітка уповноваженого банку України про зарахування іноземної валюти на рахунок);

— за платіжними документами, ввезеними на територію України власником рахунку і зареєстрованими митною службою при в'їзді в Україну (в митній декларації робиться відмітка уповноваженого банку України про зарахування іноземної валюти на рахунок);

— за платіжними документами, що надіслані з-за кордону на ім'я власника рахунку в порядку, визначеному чинним законодавством України;

— за іменними платіжними документами (чеками), виписаними уповноваженими банками України;

— одержана як оплата праці, премії, призи чи авторські гонорари в Україні згідно з чинним законодавством України;

— перерахована у межах України іншою фізичною особою іноземцем з особового рахунку в іноземній валюті (перерахування іноземцем-резидентом валюти на рахунок нерезидента здійснюється тільки за наявності підтвердження джерел придбання цієї валюти).

З поточного рахунку в іноземній валюті за розпорядженням власника чи за його дорученням проводяться такі операції.

1. У іноземній валюті:

а) перерахування за межі України через коррахунки уповноважених банків України відповідно до «Правил переказу іноземної валюти за межі України за рахунок власних коштів фізичних осіб резидентів і нерезидентів»;

б) виплата готівкою (вивезення за межі України здійснюється згідно з «Порядком переміщення валюти через митний кордон України»);

в) виплата платіжними документами (вивезення за межі України здійснюється згідно з «Порядком переміщення валюти через митний кордон України»);

г) перерахування на особовий поточний рахунок в іншому уповноваженому банку України чи на інший вкладений рахунок.

д) перерахування у межах України на поточний рахунок іншої фізичної особи — резидента чи нерезидента;

2. У грошовій одиниці України:

а) виплата готівкою в грошовій одиниці України (при здійсненні операції продажу іноземної валюти використовується курс НБУ);

б) перерахування коштів для сплати юридичній особі за продаж товару чи надання послуг на території України (при здійсненні операції продажу іноземної валюти використовується курс НБУ).

Операції за поточними рахунками в іноземній валюті представництв та установ здійснюються за таким порядком. На поточні рахунки в іноземній валюті офіційних представництв, представництв юридичних осіб-нерезидентів, які не займаються підприємницькою діяльністю в Україні, установ (груп управління програмами або проектами міжнародної технічної допомоги) зараховуються кошти:

— у готівковій формі, що ввезені на територію України уповноваженим представником юридичної особи — нерезидента і зареєстровані митною службою при в'їзді в Україну;

— невикористаний залишок готівкової іноземної валюти чи іноземна валюта за платіжними документами, що були раніше отримані (куплені) в уповноважених банках України для сплати витрат на відрядження, експлуатаційні витрати, пов'язані з обслуговуванням транспортних засобів закордоном, та представницькі витрати закордоном;

— перераховані з-за кордону на ім'я власника рахунку через уповноважені банки (у тому числі для виконання міжнародних програм або проектів технічної допомоги);

— за платіжними документами, що надіслані з-за кордону на ім'я власника рахунку в порядку, передбаченому чинним законодавством України;

— за платіжними документами на ім'я власника рахунку, ввезеними на територію України і зареєстрованими митною службою при в'їзді в Україну (у ввізній митній декларації робиться відмітка уповноваженого банку про прийняття платіжних документів, а копія митної декларації залишається в уповноваженому банку);

— у сумі відсотків, нарахованих за залишком коштів на особовому поточному рахунку;

— інших надходжень на користь власника рахунку, що не суперечать чинному законодавству України;

— перераховані в межах України власнику рахунку відповідно до чинного законодавства У країни.

З поточного рахунку в іноземній валюті офіційних представництв, представництв юридичних осіб-нерезидентів, які не займаються підприємницькою діяльністю в Україні, установ (груп управління програмами або проектами міжнародної технічної допомоги) за розпорядженням власника проводяться такі операції:

— виплата готівкою для оплати праці працівникам-нерезидентам, які працюють в Україні за контрактом (угодою) згідно з чинним законодавством України;

— виплата готівкою чи платіжними документами працівникам на службові відрядження при виїзді за кордон, на експлуатаційні витрати, пов'язані з обслуговуванням транспортних засобів за кордоном, та представницькі витрати за кордоном (вивезення валюти за межі України здійснюється згідно з «Порядком переміщення валюти через митний кордон України»);

— виплата готівкою для забезпечення статутної діяльності міжнародних організацій, що користуються привілеями та імунітетом спеціалізованих установ (вивезення валюти за межі України здійснюється згідно з «Порядком переміщення валюти через митний кордон України»);

— інші перерахування, що не суперечать чинному законодавству України.

На поточні рахунки в іноземній валюті постійних представництв іноземних компаній, фірм, міжнародних організацій, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність в Україні, зараховуються кошти:

— у готівковій формі, що ввезені на територію України уповноваженим представником юридичної особи-нерезидента і зареєстровані митною службою при в'їзді в Україну;

— у сумі невикористаного залишку готівкової іноземної валюти та іноземна валюта за платіжними документами, що були раніше отримані (куплені) в уповноважених банках України, для сплати витрат на відрядження та експлуатаційні витрати, пов'язані з обслуговуванням транспортних засобів за кордоном, та представницькі витрати за кордоном;

— перераховані з-за кордону на ім'я власника рахунку через уповноважені банки України;

— за платіжними документами, що надіслані з-за кордону на ім'я власника рахунку в порядку, передбаченому чинним законодавством України;

— перераховані в межах України власнику рахунку відповідно До чинного законодавства України;

— у сумі відсотків, нарахованих за залишком коштів на особовому поточному рахунку;

— перераховані в межах України з особового поточного рахунку

при його закритті в іншому банку;

— у сумі кредитів, отриманих від уповноважених банків за кредитними угодами;

— інших надходжень, що не суперечать чинному законодавству

України.

З поточного рахунку в іноземній валюті постійних представництв іноземних компаній, фірм, міжнародних організацій, через які повністю

або частково здійснюється підприємницька діяльність в Україні, за розпорядженням власника рахунку проводяться такі операції:

— виплата готівкою для оплати праці працівникам-нерезидентам, які працюють в Україні за контрактом (угодою) згідно з чинним законодавством України;

— виплата готівкою чи платіжними документами працівникам на службові відрядження при виїзді за кордон, на експлуатаційні витрати, пов'язані з обслуговуванням транспортних засобів за кордоном, представницькі витрати за кордоном відповідно до чинного законодавства України (вивезення валюти за межі України здійснюється згідно з «Порядком переміщення валюти через митний кордон України»);

— перерахування за межі України на рахунки юридичних осіб нерезидентів, інтереси яких представляють в Україні ці постійні представництва (також при закритті цього рахунку);

— перерахування на користь юридичної особи-резидента, якщо у призначенні платежу коштів, що надійшли з-за кордону, зазначено, що ці кошти згідно з угодою (контрактом) належать цьому резиденту;

— перерахування на рахунок юридичної особи-резидента в уповноваженому банку як благочинний внесок;

— перерахування залишків коштів при закритті поточного рахунку в одному уповноваженому банку і відкритті поточного рахунку в іншому уповноваженому банку;

— перерахування з рахунок погашення кредиту та відсотків за ним;

— інші будь-які перерахування, що не суперечать законодавству України.

Операції за поточними рахунками в іноземній валюті юридичних осіб-резидентів здійснюються за такими напрямками.

1. Зарахування коштів через власні розподільчі рахунки:

а) у готівковій формі — кошти, що надійшли від нерезидента до каси уповноваженого банку згідно з експортним контрактом (угодою) в порядку, передбаченому чинним законодавством України;

б) у готівковій формі — кошти, що ввезені у випадках, передбачених чинним законодавством України, уповноваженими особами на територію України на транспортних засобах, які надають послуги за межами України та зареєстровані митною службою при в'їзді в Україну (у ввізній митній декларації робиться відмітка уповноваженого банку про прийняття валюти, а копія митної декларації залишається в уповноваженому банку);

в) у готівковій формі — кошти, одержані як сплата за державне мито, митні платежі та інші збори відповідно до чинного законодавства України;

г) невикористаний залишок готівкової іноземної валюти та іноземна валюта за платіжними документами, що були раніше отримані (куплені) в уповноважених банках України чи за кордоном для сплати витрат на відрядження та експлуатаційні витрати, пов'язані з обслуговуванням транспортних засобів за кордоном та представницькі витрати за кордоном;

д) за платіжними документами, що надіслані з-за кордону на ім'я власника рахунку в порядку, визначеному чинним законодавством України;

е) за платіжними документами на ім'я власника рахунку, ввезеними на територію України і зареєстрованими митною службою при в'їзді в Україну (у ввізній митній декларації робиться відмітка уповноваженого банку про прийняття платіжних документів, а копія митної декларації залишається в уповноваженому банку);

ж) перераховані з-за кордону нерезидентами за зовнішньоекономічними контрактами (угодами);

з) повернуті з будь-яких причин нерезидентом, на користь якого були перераховані раніше;

і) перераховані з-за кордону нерезидентом на рахунок резидента, який виступає посередником, для подальшого перерахування іншим резидентам — суб'єктам господарської діяльності, за дорученням яких на підставі договорів комісії, доручення, консигнації або агентських УГОД було здійснено продаж товарів (робіт, послуг);

к) перераховані як благочинний внесок юридичними особами-президентами (у тому числі через їх представництва в Україні);

л) перераховані з-за кордону за видачу охоронних документів на використання об'єктів промислової власності та підтвердження їх чинності на території України (зараховуються на рахунок юридичних осіб-резидентів, які мають відповідні повноваження згідно з чинним законодавством України).

2. Зарахування коштів безпосередньо на поточні рахунки:

а) куплені за дорученням власника рахунку уповноваженим банком відповідно до чинного законодавства України;

б) перераховані з кредитного рахунку як кредит згідно з кредитною угодою;

в) перераховані з власного депозитного рахунку в уповноваженому банку відповідно до депозитної угоди;

г) у сумі відсотків, нарахованих за залишком коштів на особовому, поточному та депозитному рахунках.

З поточного рахунку в іноземній валюті юридичних осіб-резидентів за розпорядженням власника рахунку проводяться такі операції:

— виплата готівкою для оплати праці працівникам-нерезидентам, які працюють в Україні за контрактом (угодою);

— виплата готівкою чи платіжними документами працівникам на службові відрядження при виїзді за кордон, на експлуатаційні витрати, пов'язані з обслуговуванням транспортних засобів за кордоном, представницькі витрати за кордоном відповідно до чинного законодавства України (вивезення за межі України здійснюється згідно з «Порядком переміщення валюти через митний кордон України»)

— виплата готівкою на експлуатаційні потреби для виконання обов'язків перед капітаном судна, яке належить судновласнику-нерезиденту, за контрактом (угодою) на здійснення агентських послуг, укладених згідно з Кодексом торговельного мореплавства;

— перерахування на користь нерезидента за межі України за

зовнішньоекономічними договорами (контрактами, угодами);

— перерахування за кордон на рахунок юридичних осіб-нерезидентів за видачу охоронних документів на використання об'єктів промислової власності та підтвердження їх чинності (здійснюється організаціями, що мають відповідні на це повноваження згідно з чинним законодавством України);

— перерахування за кордон на рахунок юридичних осіб-нерезидентів згідно з відповідними зобов'язаннями за використання творів зарубіжних авторів (здійснюється організаціями, що мають відповідні на це повноваження згідно з чинним законодавством України);

— перерахування за кордон за навчання, участь у конференціях, виставках за наявності підтверджувальних документів (запрошення, рахунку-фактури тощо);

— перерахування закордон на рахунок юридичних осіб-нерезидентів, адвокату або нотаріусу для відшкодування витрат судовим, арбітражним, нотаріальним та іншим правоохоронним органам іноземних держав, а також витрат на державне мито за справами, що розглядаються цими органами (на підставі рішень судових органів, рахунків та інших підтверджувальних документів);

— перерахування фізичними особами коштів, які отримані адвокатськими компаніями-резидентами з-за кордону за дорученням фізичних осіб за справами, що перебувають у провадженні цих компаній згідно з їх статутною діяльністю;

— перерахування на рахунок у іноземній валюті фізичним особам-резидентам за використання їх творів за кордоном (здійснюється юридичними особами-резидентами, які мають відповідні на це повноваження згідно з чинним законодавством України, за рахунок коштів, отриманих з-за кордону);

— перерахування на кредитний рахунок для погашення заборгованості з отриманим кредитом та відсотків за ним;

— перерахування на території України за умови одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України згідно з чинним законодавством України;

— продаж валюти уповноваженим банком відповідно до чинного законодавства України;

— перерахування на особовий депозитний рахунок в іноземній валюті в обслуговуючому або в іншому уповноваженому банку;

— перерахування як благочинні внески на рахунок іншої юридичної особи-резидента за умови отримання індивідуальної ліцензії НБУ;

— перерахування за сплату державного мита згідно з чинним законодавством України;

— інші перерахування, що не суперечать чинному законодавству України.

12.3. Неторговельні операції з валютними цінностями

Неторговельні операції включають у себе наступні банківські операції:

— купівля та продаж готівкової іноземної валюти у фізичних осіб;

— оплата (купівля) платіжних документів (дорожних чеків) у іноземній валюті;

— продаж платіжних документів (дорожніх чеків) у іноземній валюті;

— інкасо готівкової іноземної валюти та платіжних документів у іноземній валюті;

— конверсійні операції з іноземною валютою;

— виплата переказів, що надходять із-за кордону, перекази фізичних осіб за кордон;

— зворотний обмін невикористаної громадянами-нерезидентами національної валюти на іноземну;

— операції з міжнародними пластиковими картками.

Неторговельні операції з іноземною валютою здійснюються на підставі декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» № 15 — 93 від 19.02.93 р., вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Правил бухгалтерського обліку уповноваженими банками обмінних операцій в інвалюті та банківських металах», затверджених постановою Правління НБУ № 238 від 01.07.97 р. та інших чинних нормативних актів.

Для здійснення касових операцій в іноземній валюті комерційні банки, що отримали ліцензію НБУ на право ведення операцій неторгового характеру, в залежності від умов, обсягів і режиму роботи в межах операцій, передбачених ліцензією, можуть облаштовувати:

валютне сховище — для зберігання запасу готівкової іноземної валюти, бланків суворої звітності, бланків платіжних документів, різних бланків за іноземними операціями, примірників іноземних грошових білетів, цінних паперів у іноземній валюті, цінностей і документів, прийнятих від організацій та громадян на зберігання, нерозібраних посилок з іноземною валютою та інших цінностей, що обліковуються на позабалансових рахунках;

касу перерахунку — для перерахунку, визначення платіжності, проведення експертизи, обробки, об'єднання і формування валютних та інших цінностей, контрольного перерахунку під час ревізій, перерахунку, формування та оформлення значних сум готівкової валюти, купленої банком або призначеної для продажу, а також прийому валютних цінностей, що надійшли в банк в інкасаторських сумках (від обмінних пунктів, територіально віддалених від приміщень банку);

операційні каси — для здійснення валютно-касового обслуговування клієнтів банку щодо прийому і видачі готівкової іноземної валюти та інших цінностей;

вечірні каси — для забезпечення валютно-касового обслуговування в другій половині операційного дня або у вечірній час;

обмінні пункти — для здійснення операцій купівлі-продажу готівкової іноземної валюти і платіжних документів;

каси підготовки авансів обмінним пунктам.

Документальне оформлення касових операцій в іноземній валюті відбувається за допомогою приходних та видаткових валютних ордерів.

Слід зазначити, що приходні валютні операції дуже обмежені, оскільки готівкова іноземна валюта в розрахунку між фізичними і юридичними особами в Україні не використовується. Підставою для виписування документів і виконання операцій заяви клієнтів, платіжні документи та ін.

Послідовність виконання зобов'язань за касовими валютними операціями полягає у наступному:

1) клієнт звертається з заявою або іншими підставами на право отримання або здачі готівкової валюти;

2) операціоніст виписує касові документи, підписує їх у відповідальних осіб, що мають право контрольного підпису. В касу передаються всі примірники приходних валютних ордерів; за видатковими документами контрольний талон видається клієнту, а видатковий ордер (без контрольного талону) передається касиру;

3) касир перевіряє наявність підписів посадових осіб банку і відповідність їх зразкам, підписує всі примірники приходних Документів, приймає валюту (перший примірник приходного ордера залишає в себе, другий — з печаткою каси — видає клієнту; інші примірники передаються в обліково-операційний відділ). За видатковими Документами касир перевіряє наявність підпису про отримання цінностей, за номером контрольного талона викликає клієнта, звіряє номер контрольного талона з номером на касовому документі, наклеює його на касовий документ, видає гроші та підписує документи. Після закінчення операційного дня касир складає довідку про касові обіги за день і залишки цінностей в касі та передає її завідувачу каси;

4) завідувач каси складає зведену довідку про касові обіги і звіряє її з даними обліку операціоніста.

Для забезпечення валютного обслуговування фізичних осіб — резидентів і нерезидентів — комерційні банки, за умови одержання ліцензії НБУ, організують пункти обміну іноземної валюти.

Обмінні пункти банків з одночасним (повним або частковим) виконанням функцій обмінної каси банку відкриваються при підприємствах торговельної мережі та підприємствах, що надають послуги населенню (далі — підприємства) за наказом уповноваженого банку на підставі угоди між уповноваженим банком та підприємством. Угода укладається відповідно до чинного законодавства України. Обмінна каса банку є структурним підрозділом уповноваженого банку і здійснює усі операції, які покладені на неї керівництвом банку відповідно до Генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій.

Основні принципи роботи обмінної каси банку. Обмінна каса банку виконує операції з купівлі та продажу іноземної валюти у фізичних осіб — як резидентів, так і нерезидентів України — згідно з чинними нормами та правилами. Обмін валюти здійснюється з обов'язковим оформленням квитанцій суворої звітності за формою № 377, 377-А.

Обмінна каса банку протягом робочого дня на підставі пред'явленого покупцем уніфікованого розрахунково-товарного чека, виданого працівником цього підприємства, приймає готівку як розрахунок за товари або послуги у національній валюті України.

Обмінна каса банку купує іноземну валюту як розрахунок за товари або послуги. У цьому разі її касир здійснює обмін іноземної валюти у сумі, що еквівалентна зазначеній у товарно-розрахунковому чеку за курсом, визначеним уповноваженим банком. При цьому покупець замість грошової готівки отримує оформлену касиром обмінної каси банку квитанцію суворої звітності за формою № 377, 377-А із зазначенням номера розрахунково-товарного чека, за яким здійснена купівля.

Розрахунково-товарний чек виписується працівником підприємства у трьох примірниках і надається покупцю. Працівник підприємства зобов'язаний заповнити всі реквізити товарно-розрахункового чека за винятком тих, що заповнюються касиром обмінної каси банку. Покупець, отримавши ці розрахунково-товарні чеки, передає їх разом із готівкою у національній валюті України або в іноземній валюті касиру обмінної каси банку.

Перший примірник розрахунково-товарного чека залишається в обмінній касі банку, другий примірник повертається працівнику підприємства. На другому примірнику касир обмінної каси банку в обов'язковому порядку пробиває на контрольно-касовому апараті суму в гривнях, яка внесена покупцем як оплата за товари або послуги. На цьому ж примірнику касир проставляє штамп обмінної каси банку, який закріплений за ним, та свій підпис. Штамп повинен мати такі реквізити: назву уповноваженого банку, назву підприємства, де розташована обмінна каса, номер обмінної каси, прізвище та ініціали касира. Третій примірник чека надається покупцю.

Якщо розрахунково-товарний чек виписаний на декілька видів товару або послуг, то підставою банку для прийняття готівки є загальна сума цього чека. За неправильний підсумок несе відповідальність працівник, який виписав чек.

Касир обмінної каси банку обробляє, формує і пакує готівку в порядку, регламентованому в п. 96—104 інструкції Національного банку України «З організації емісійно-касової роботи в установах банків України» за № 1 від 07.07.94р. Уразі виявлення фальшивих банкнот касир обмінної каси банку повинен терміново повідомити про це керівників уповноваженого банку та підприємства для вжиття необхідних заходів з обов'язковим повідомленням правоохоронних органів.

Облік грошових надходжень протягом робочого дня, як у національній валюті України, так і в іноземній валюті, ведеться касиром обмінної каси банку з використанням комп'ютерної техніки або електронно-касового апарата. Касир обмінної каси банку зобов'язаний паралельно з касовим апаратом вести журнали-реєстри суворої звітності окремо за операціями купівлі та продажу іноземної валюти та окремо журнал-реєстр за касовими операціями у національній валюті України.

Касир обмінної каси банку щоденно у кінці робочого дня звіряє суму виручки з працівником підприємства та формує окремо двi інкасаторські сумки: одну — з національною валютою, іншу — з іноземною валютою. Інкасаторські сумки мають бути того ж дня доставлені через інкасаторів уповноваженому банку.

Не пізніше наступного дня, якщо інший термін не обумовлено угодою, готівкова виручка від реалізації товарів та надання послуг зараховується у безготівковому порядку на розрахунковий рахунок підприємства. Якщо розрахунковий рахунок підприємству відкрито в іншій установі банку, виручка уповноваженим банком у термін, зазначений в угоді, перераховується на його розрахунковий рахунок до банку, який обслуговує це підприємство.

Виходячи із технічних можливостей (наявності в обмінній касі банку електронного модемного зв'язку з уповноваженим банком) виручка на розрахунковий рахунок відповідного підприємства уповноваженим банком у безготівковому порядку може зараховуватись протягом робочого дня.

Облік операцій купівлі-продажу іноземної валюти та дорожніх чеків, видачі готівки за міжнародними платіжними картками та проведення конверсійних операцій в обмінних пунктах банку. Облік операцій з купівлі-продажу іноземної валюти здійснюється згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Правилами бухгалтерського обліку уповноваженими банками обмінних операцій в інвалюті та банківських металах», затвердженими постановою Правління НБУ № 238 від 01.07.97 р. Нарахування доходів та витрат у процесі виконання неторгових операцій в обмінних пунктах регламентується «Правилами бухгалтерського обліку відсоткових та комісійних доходів і витрат банків», затвердженими постановою Правління НБУ № 316 від 25.09.97р.

При здійсненні операцій купівлі-продажу іноземної валюти, конверсії, операцій з дорожніми чеками та виплати готівки за міжнародними платіжними картками використовуються рахунки відповідно до «Плану рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України», затвердженого постановою Правління НБУ № 388 від 21.11.97 р. Рахунки, які використовуються за цими операціями, поділяються на балансові та позабалансові. До балансових рахунків належать:

1001 (А) «Банкноти та монети в касі банку» (відкриваються субрахунки за кожним видом валюти);

1003 (А) «Банкноти та монети в обмінних пунктах» (відкриваються субрахунки для кожного касира за кожним видом валюти);

1011 (А) «Дорожні чеки в касі банку» (відкриваються окремі субрахунки для дорожніх чеків, куплених у емітентів для продажу клієнтам та придбаних банком у клієнтів);

1013 (А) «Дорожні чеки в обмінних пунктах» (відкриваються субрахунки для кожного касира);

1017 (А) «Дорожні чеки в дорозі»;

1919 (П) «Інша кредиторська заборгованість за операціями з банками» (відкривається транзитний субрахунок за розрахунками за дорожні чеки з емітентом);

2809 (А) «Інша дебіторська заборгованість за операціями з клієнтами банку» (відкривається транзитний субрахунок за операціями з платіжними картками);

2900 (П) «Кредиторська заборгованість за операціями з купівлі, продажу іноземної валюти та дорогоцінних металів для клієнтів банку» (відкривається транзитний субрахунок за операціями з купівлі іноземної валюти);

2909 (П) «Інша кредиторська заборгованість за операціями з клієнтами банку» (відкриваються транзитні субрахунки за операціями з платіжними картками та дорожніми чеками «Відшкодування за платіжними картками» та «Компенсація за чеками»);

3540 (А) «Дебіторська заборгованість з придбання іноземної валюти та банківських металів за рахунок банку» (відкриваються транзитні субрахунки за операціями з продажу іноземної валюти, а також національної валюти за кожну іноземну валюту);

3578 (А) «Інші нараховані доходи» (відкриваються транзитні субрахунки за операціями з дорожніми чеками, пластиковими картками та з конверсії);

3640 (П) «Кредиторська заборгованість з придбання іноземної валюти та банківських металів за рахунок банку» (відкриваються транзитні субрахунки за операціями з купівлі іноземної валюти, а також національної валюти за кожну іноземну валюту);

3800 (АП) «Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів» (відкриваються субрахунки за кожним видом валюти);

3801 (АП) «Еквівалент позиції банку щодо іноземної валюти та банківських металів»;

6119 (П) «Інші комісійні доходи за операціями з клієнтами» (відкриваються субрахунки за операціями з дорожніми чеками та платіжними картками);

6204 (П) «Кредиторська заборгованість з придбання іноземної валюти і банківських операцій»;

6399 (П) «Інші банківські операційні доходи» (відкривається субрахунок за доходами від операцій з конверсії). До позабалансових рахунків належать:

9819 (А) «Інші цінності і документи» (субрахунок «Дорожні чеки, отримані на консигнацію від емітентів»);

9898 (А) «Інші цінності в підзвіті» (відкриваються субрахунки «Підзвіт у дорожніх чеках»);

9911 Контррахунок.

Техніка оформлення операцій з видачі підзвіту касиру обмінного пункту. Бухгалтерія неторгових розрахунків на підставі авансової заявки на наступний банківський день виписує видаткові

касові ордери, згідно з якими валютна каса готує підзвіти касирам обмінних пунктів. У видаткових касових ордерах на дорожні чеки вказуються номінали, номери та суми чеків.

На початку дня операціоніст бухгалтерії неторгових розрахунків виконує проводки щодо надання касирам пунктів обміну в підзвіт коштів у національній та іноземних валютах, а також дорожніх чеків:

Д-т рахунку

№ 1003 «Банкноти та монети в обмінних пунктах бачку»;

К-т рахунку

№ 1001 «Банкноти та монети в касі бачку» на суму авансу в усіх видах валют.

Д-т рахунку

№ 1013 «Дорожні чеки в обмінних пунктах банку»;

К-т рахунку

№ 1011 «Дорожчі чеки в касі бачку» на суму авансової заявки за дорожніми чеками, купленим в емітентів для продажу клієнтам.

Д-т рахунку

№ 9911 Контррахунок;

К-т рахунку

№ 9819 «Інші цінності і документи» (субрахунок «Дорожні чеки, отримані на консигнацію від емітентів») на суму авансової заявки за дорожніми чеками, отриманими від емітентів на консигнацію.

Д-т рахунку

№ 9898 «Інші цінності в підзвіті» (субрахунок «Підзвіт у дорожніх чеках»);

К-т рахунку

№ 9911 Контррахунок

на суму авансової заявки за дорожніми чеками, отриманими від емітентів на консигнацію.

Завідувач каси підтверджує видачу дорожніх чеків у підзвіт касиру обмінного пункту та вилучає їх номери з бази даних системи.

Списання з підзвіту касира залишків цінностей. Після розробки інкасаторської сумки касира операціоніст здійснює проводки згідно з отриманими документами. За звітною довідкою касира обмінного пункту списуються залишки цінностей з підзвіту касира в касу банку:

Д-т рахунку

№ 1001 «Банкноти та монети в касі банку»;

К-т рахунку

№ 1003 «Банкноти та монети в обмінних пунктах банку» на суму залишку в усіх видах валют.

Д-т рахунку

№ 1011 «Дорожні чеки в касі банку»;

К-т рахунку

№ 1011 «Дорожні чеки в обмінних пунктах» на суму придбаних у клієнтів дорожніх чеків, а також нереалізованих дорожніх чеків, куплених у емітентів для продажу клієнтам.

Д-т рахунку

№ 9911 Контррахунок;

К-т рахунку

№ 9898 «Інші цінності в підзвіті» (субрахунок «Підзвіт у дорожніх чеках») на суму нереалізованих дорожніх чеків, отриманих за авансовою заявкою.

Д-т рахунку

№ 9819 «Інші цінності і документи» (субрахунок «Дорожні чеки, отримані на консигнацію від емітентів»);

К-т рахунку

№ 9911 Контррахунок

на суму нереалізованих дорожніх чеків, отриманих за авансовою заявкою.

Касир валютної каси, який перераховував цінності інкасаторської сумки обмінного пункту, підтверджує вищенаведені проводки. Операціоніст до закриття операційного дня передає в касу прибуткові касові ордери із зазначенням номіналів та номерів нереалізованих чеків. Номери нереалізованих дорожніх чеків згідно прибуткових касових ордерів вводяться завідувачем каси в базу даних системи.

Купівля та продаж готівкової іноземної валюти в обмінних пунктах банку. Результати роботи обмінних пунктів за операціями з купівлі та продажу іноземної валюти відображаються на транзитних рахунках. За обігами, що фіксуються на спеціальних транзитних рахунках, можна вести позасистемний облік прибутків обмінних пунктів, що необхідно для оцінки їх прибутковості у зв'язку з патентуванням.

За реєстрами купленої іноземної валюти здійснюються наступні проводки:

Д-т рахунку

№ 1003 «Банкноти та монети в обмінних пунктах банку»;

К-т рахунку

№ 3640 «Кредиторська заборгованість з придбання іноземної валюти та банківських металів за рахунок банку» (субрахунок за операціями з купівлі іноземної валюти)

на суму купленої іноземної валюти.

Д-т рахунку

№ 3540 «Дебіторська заборгованість з придбання іноземної валюта та банківських металів за рахунок банку» (субрахунок за операціями з продажу національної валюти);

К-т рахунку

№ 1003 «Банкноти та монети в обмінних пунктах банку» на суму виданих гривень.

За реєстрами проданої іноземної валюти здійснюються наступні» проводки:

Д-т рахунку

№ 3540 «Дебіторська заборгованість з придбання іноземної валюти та банківських металів за рахунок банку» (субрахунок за операціями з продажу іноземної валюти);

К-т рахунку

№ 1003 «Банкноти та монети в обмінних пунктах банку» на суму проданої валюти.

Д-т рахунку

№ 1003 «Банкноти та монети в обмінних пунктах банку»;

К-т рахунку

№ 3640 «Кредиторська заборгованість з придбання іноземної валюти та банківських металів за рахунок банку» (субрахунок за операціями з купівлі іноземної валюти) на суму отриманої національної валюти.

Продаж дорожніх чеків. Продаж дорожніх чеків за іноземну валюту відбувається на загальних підставах. При реалізації дорожніх чеків за національну валюту України спочатку виконується операція продажу іноземної валюти за гривню в сумі, необхідній для купівлі дорожніх чеків без урахування комісійної винагороди банку. При цьому комісійна винагорода банку розраховується в національній валюті, перерахованій за курсом НБУ на день проведення операції. Після цього за реєстрами проданих дорожніх чеків здійснюються наступні проводки:

Д-т рахунку

№ 1003 «Банкноти та монети в обмінних пунктах банку»;

К-т рахунку

№1013 «Дорожні чеки в обмінних пунктах» на суму реалізованих дорожніх чеків, куплених у емітентів для продажу клієнтам.

Д-т рахунку

№ 1003 «Банкноти та монети в обмінних пунктах банку»;

К-т рахунку

№ 1919 «Інша кредиторська заборгованість за операціями з банками»

(транзитний рахунок по розрахунках за дорожнi чеки з емітентом)

на суму отриманої іноземної валюти за реалізовані дорожні чеки, отримані від емітентів на консигнацію. І одночасно:

Д-т рахунку

№ 9911 Контррахунок;

К-т рахунку

№ 9898 «Інші цінності в підзвіті» (субрахунок «Підзвіт у дорожніх чеках»)

на суму реалізованих дорожніх чеків, отриманих від емітентів на консигнацію.

Крім того, на суму комісійної винагороди банку, отриманої в національній валюті, виконуються наступні проводки:

Д-т рахунку

№ 1003 «Банкноти та монети в обмінних пунктах банку»;

К-т рахунку

№ 3578 «Інші нараховані доходи» (субрахунок «Нараховані доходи від операцій з дорожніми чеками») на суму комісійної винагороди банку в національній валюті.

Д-т рахунку

№ 3578 «Інші нараховані доходи» (субрахунок «Нараховані доходи від операцій з дорожніми чеками»);

К-т рахунку

№ 6119 «Інші комісійні доходи за операціями з клієнтами» (субрахунок «Доходи за операціями з чеками»)

на суму комісійної винагороди банку в національній валюті. Якщо комісійна винагорода отримана в іноземній валюті, виконуються наступні проводки:

Д-т рахунку

№ 1003 «Банкноти та монети в обмінних пунктах банку»;

К-т рахунку

№ 35 78 «Інші нараховані доходи» (субрахунок «Нараховані доходи від операцій з дорожніми чеками») на суму комісійної винагороди в іноземній валюті.

Д-т рахунку

№ 35 78 «Інші нараховані доходи» (субрахунок «Нараховані доходи від операцій з дорожніми чеками»);

К-т рахунку

№ 3800 «Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів»

на суму комісійної винагороди в іноземній валюті.

І одночасно:

Д-т рахунку

№ 3801 «Еквівалент позиції банку щодо іноземної валюти та банківських металів»;

К-т рахунку

№ 6119 «Інші комісійні доходи за операціями з клієнтами» (субрахунок «Доходи за операціями з чеками»)

на суму гривневого еквівалента отриманої комісійної винагороди за курсом НБУ на дату здійснення проводки.

Виплата готівкової іноземної валюти за дорожніми чеками.

Ця операція виконується на загальних підставах. У разі виплати за дорожніми чеками національної валюти здійснюється купівля іноземної валюти у сумі, належній до виплати за чеком, за винятком комісійної винагороди банку. Після цього за реєстрами куплених дорожніх чеків здійснюються такі проводки:

Д-т рахунку

№ 1013 «Дорожні чеки в обмінних пунктах»:

К-т рахунку

№ 1003 «Банкноти та монети в обмінних пунктах банку» на суму виданих готівкових коштів (за винятком комісії банку).

Д-т рахунку

№ 1013 «Дорожні чєки в обмінних пунктах»;

К-т рахунку

№ 3578 «Інші нараховані доходи» (субрахунок «Нараховані доходи від операцій з дорожніми чеками») на суму комісійної винагороди банку в іноземній валюті.

Д-т рахунку

№ 3578 «Інші нараховані доходи» (субрахунок «Нараховані доходи від операцій з дорожніми чеками»);

К-т рахунку

№ 3800 «Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів»

на суму комісійної винагороди банку в іноземній валюті.

І одночасно:

Д-т рахунку

№ 3801 «Еквівалент позиції банку щодо іноземної валюти та банківських металів»;

К-т рахунку

№ 6119 «Інші комісійні доходи за операціями з клієнтами» (субрахунок «Доходи за операціями з чеками») на суму гривневого еквівалента отриманої комісійної винагороди за курсом НБУ на дату здійснення проводки.

Виплата готівкової іноземної валюти за пластиковими картками міжнародних платіжних систем. Ця операція виконується на загальних підставах. У разі виплати за пластиковими картками національної валюти здійснюється купівля іноземної валюти, належної до виплати, за винятком комісійної винагороди банку. Після цього згідно з реєстром виплат за платіжними картками здійснюються наступні проводки:

Д-т рахунку

№ 2809 «Інша дебіторська заборгованість за операціями з клієнтами банку» (субрахунок «Дебіторська заборгованість за платіжними картками»);

К-т рахунку

№ 1003 «Банкноти та монети в обмінних пунктах банку» на суму виданих готівкових коштів за платіжними картками.

Д-т рахунку

№ 2809 «Інша дебіторська заборгованість за операціями з клієнтами банку» (субрахунок «Дебіторська заборгованість за платіжними картками»);

К-т рахунку

№ 3578 «Інші нараховані доходи» (субрахунок «Нараховані доходи вiд операцій з платіжними картками») на суму комісійної винагороди банку в іноземній валюті.

Д-т рахунку

№ 3578 «Інші нараховані доходи» (субрахунок «Нараховані доходи вiд операцій з платіжними картками»);

К-т рахунку

№ 3800 «Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів» на суму комісійної винагороди банку в іноземній валюті.

І одночасно:

Д-т рахунку

№ 3801 «Еквівалент позиції банку щодо іноземної валюти та банківських металів»;

К-т рахунку

№6119 «Інші комісійні доходи за операціями з клієнтами» (субрахунок)

«Доходи за операціями з платіжними картками») на суму гривневого еквівалента комісійної винагороди банку за курсом НБУ на дату здійснення проводки.

Конверсія іноземної валюти. Конверсія готівкової іноземної валюти проводиться тільки для вільноконвертованої валюти (ВКВ) з використанням крос-курсів, розрахованих через офіційний курс НБУ на підставі «Правил здійснення конверсійних операцій з готівковою іноземною валютою», затверджених постановою Правління НБУ № 68 від 25.03.96 р. При цьому спочатку утримується комісійна винагорода банку (згідно з затвердженими тарифами) у валюті, наданій для конверсії.

На суму отриманої комісійної винагороди здійснюються наступні проводки:

Д-т рахунку

№ 1003 «Банкноти та монети в обмінних пунктах банку»;

К-т рахунку

№ 3578 «Інші нараховані доходи» (субрахунок «Нараховані доходи від операцій з конверсії»)

на суму комісійної винагороди банку в іноземній валюті, яка надана для конверсії.

Д-т рахунку

№ 3578 «Інші нараховані доходи» (субрахунок «Нараховані доходи від операцій з конверсії»);

К-т рахунку

№ 3800 «Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів»

на суму комісійної винагороди банку в іноземній валюті, яка надана для конверсії.

І одночасно:

Д-т рахунку

№ 3801 «Еквівалент позиції банку щодо іноземної валюти та банківських металів»;

К-т рахунку

№ 6399 «Інші банківські операційні доходи» (субрахунок за доходами за операціями з конверсії)

на суму гривневого еквівалента комісійної винагороди банку за курсом НБУ на дату здійснення проводки.

Решта валюти, що залишилась після стягнення комісійної винагороди банку, конвертується в іншу іноземну валюту за крос-курсом, Розрахованим на підставі офіційного курсу НБУ. При цьому, здійснюються наступні проводки:

Д-т рахунку

№ 1003 «Банкноти та монети в обмінних пунктах банку»;

К-т рахунку

№ 3640 «Кредиторська заборгованість з придбання іноземної валюти за рахунок банку» (субрахунок за операціями з купівлі іноземної валюти)

на суму отриманої ВКВ для конверсії, за винятком винагороди банку.

Д-т рахунку

№ 3540 «Дебіторська заборгованість з придбання іноземної валюти за рахунок банку» (субрахунок за операціями з продажу іноземної валюти);

К-т рахунку

№ 1003 «Банкноти та монети в обмінних пунктах банку» на суму проконвертованої ВКВ.

А також:

Д-т рахунку

№ 3540 «Дебіторська заборгованість з придбання іноземної валюти за рахунок банку» (субрахунок за операціями з продажу національної валюти по коду ВКВ, отриманої для конверсії);

К-т рахунку

№ 3640 «Кредиторська заборгованість з придбання іноземної валют за рахунок банку» (субрахунок за операціями з купівлі національної валюти по коду ВКВ, що видана) на суму гривневого еквівалента проконвертованої ВКВ за курсом НБУ на дату здійснення проводки.

Нерозмінний залишок проконвертованої валюти купується за курсом купівлі уповноваженого банку і відображається в реєстр купленої валюти.

12.4. Організація та облік безготівкових міжнародних розрахунків

12.4.1. Запровадження кореспондентських відносин. Організація міжнародних розрахунків припускає вибір видів і способів платежу, валютної ціни, валюти платежу і форми розрахунків. У міжнародних торгових розрахунках переважно використовується валюта країни партнера-резидента України, або вільно конвертована валюта.

Операції комерційного банку з іноземною валютою можна розподілити на три групи:

1. Операції, що здійснюються за ініціативою банків-кореспондентів («зовнішні» операції).

2. Операції, що здійснюються з ініціативи клієнта (клієнтські операції).

3. Операції, що здійснюються з ініціативи банку (внутрішньобанківські операції).

До першої групи належать:

а) операції, що відображають зміну стану коррахунків банку;

б) операції, пов'язані з надходженням коштів (у тому числі валютної виручки) на рахунки клієнтів банку через коррахунки в інших банках.

До другої групи належить велика кількість операцій, що ініціюються клієнтами. Найбільш розповсюдженими з них є:

а) відкриття і закриття валютних рахунків клієнтів;

б) переказ валюти в інші фінансові установи (банк);

в) переказ валюти клієнту того ж банку;

г) видача готівкової валюти клієнту;

д) прийом готівкової валюти від клієнта;

е) купівля-продаж валюти на біржі за дорученням клієнта. До третьої групи належать такі операції:

а) операції, пов'язані з одержанням і видачею міжбанківських кредитів;

б) купівля та продаж банком валюти на біржі;

в) безумовна конвертація фіксованої частини валютної виручки клієнта після закінчення строку переказу клієнтом цих грошей;

г) нарахування і відрахування відсотків за розрахунками, позичковими і депозитними рахунками клієнтів у іноземній валюті;

д) відкриття та закриття внутрішньобанківських (внутрішніх) особових рахунків для обліку операцій в іноземній валюті (рахунки конверсії, комісії, доходів і видатків банку і т. ін.);

е) внутрішньобанківський переказ валюти (з одного внутрішнього рахунку на інший);

ж) переоцінка залишку на валютних рахунках.

Особлива увага приділяється безготівковим міжнародним розрахункам як торговим операціям банку.

Для розрахунків між банками в іноземній валюті доцільно мати прямі кореспондентські відносини з банками-нерезидентами або (якщо нормативи не дозволяють чи немає іншої потреби) відкрити кореспондентський рахунок у іноземній валюті в уповноваженому українському банку.

Кореспондентські відносини — це договірні відносини між банками, мета яких — здійснення платежів і розрахунків за дорученням один одному. Вони регламентуються угодою про кореспондентські відносини між банками, які знаходяться як усередині країни, так і за її межами.

Міжбанківські кореспондентські відносини включають у себе сукупність усіх можливих форм співробітництва між двома банками; Банки по-різному взаємодіють між собою; вони можуть бути конкурентами, змагаючись у зацікавленості клієнтів, або діловими партнерами, надаючи кредити один одному.

Нарешті, банки можуть бути кореспондентами, водночас міняючись ролями — почергово виступати в якості клієнтів один одного. Кореспондентські відносини між двома банками розвиваються в часі від порівняно простої вихідної бази до комплексного співробітництва.

Необхідність у кореспондентських відносинах виникає в тих випадках, коли банк не може надати будь-які послуги своїм клієнтам або коли інший банк зробить це краще, швидше і дешевше. З урахуванням цього і потрібно серйозно підходити до вибору банків-кореспондентів, щоб за характером діяльності вони доповнювали операції один одного, що виконуються банками для своїх клієнтів.

На початковому етапі комерційні банки запроваджують кореспондентські відносини з іноземними банками, виходячи з інтересів своєї клієнтури. Комерційні банки шукають контакти з банками тих країн де знаходяться партнери їх власних клієнтів, яким необхідно виконати розрахунки згідно з зовнішньоторговельними угодами.

Окрім угоди банки обмінюються стандартними документами, що свідчать про їх юридичний статус, фінансовий стан на час укладання угоди та про осіб, уповноважених підтверджувати фінансові документи. Отже, такий комплект документів містить:

1) заяву про відкриття коррахунку (форма № 0401025);

2) дві картки зі зразками підписів і відбитком печатки (форма №0401026);

3) копію Статуту банку;

4) копію засновницької угоди;

5) копію Генеральної ліцензії (свідоцтва про право відкриття коррахунків в Україні, розширеної ліцензії);

6) річний звіт банку;

7) баланс на останню звітну дату;

8) список банків-кореспондентів;

9) заключення аудиторської перевірки.

Питання про запровадження кореспондентських відносин з банками-партнерами виникає тоді, коли діяльність банку набуває перехідної національної межі, що залежить передусім від клієнтів або від географічної орієнтації їх бізнесу. Виходячи з цього слід визначати види операцій, а також відповідні географічні регіони. Тому, звичайно, банки мають один, максимум два, накопичуваних рахунки за кожним видом валюти, де концентруються основні валютні кошти.

У випадку не конкурентоспроможності умов, запропонованих банком-партнером, існує можливість співпраці без відкриття коррахунку, задовольняючи, таким чином, інтереси своїх клієнтів щодо проведення ділових операцій у певному регіоні, але не зазнаючи збитків від необхідності сплачувати значні комісійні за підтримання і ведення рахунків.

Кореспондентські відносини без рахунку — це відносини між кредитними установами за рахунками певної кредитної установи та її кореспондента в третій кредитній установі.

Сьогодні гривневі та валютні прямі коррахунки банків в Україні здійснюються таким чином (зазначені номери відповідних балансових рахунків):

— реально використовуються для розрахунків у іноземній валюті рахунки № 1500А як через уповноважені банки України, так і через іноземні банки;

— прямі гривневі рахунки між банками-резидентами відкриваються тільки з дозволу НБУ при достатньому обґрунтуванні потреб У прямих кореспондентських відносинах, оскільки всі гривневі платежі повинні проходити через систему електронних платежів;

— за відсутності рахунків можна проводити документальні операції, у тому числі акредитивні, операції інкасо і форексні операції. При укладанні угоди щодо кореспондентських відносин банки беруть до уваги низку факторів, що свідчать про надійність (кредито- і платоспроможність) майбутнього банку-партнера.

Вимоги до фінансових документів і рейтингової інформації банку передбачають наявність наступної інформації:

1) річний звіт банку (англійський варіант для зарубіжних банків-кореспондентів);

2) заключення міжнародних аудиторів (найбільш відомі аудиторські фірми: Coopers & Lybrand, Deloitte Touche, Arthur Andersen, Ernst & Young, Price Waterhouse, KPMGPeatMarwickH та ін.);

3) різноманітна рейтингова інформація. Вимоги до сучасних засобів телекомунікації передбачають наявність:

1) SWIFT;

2) телекса;

3) модема;

4) інформаційно-дилінгових систем:

а) Reuter Dealing System 2000 — укладання угод у режимі реального часу;

б) інформаційної і консультаційної підтримки через системи RELCOM, CC: Mail, SPRINT, REMART, MFD.

При всій різноманітності існуючих рахунків банки, встановлюючи один з одним кореспондентські відносини, використовують три термінологічні одиниці.

1. «Лоро» — рахунок, що відкривається банком своїм банкам-кореспондентам, на який вносяться всі суми, що одержані або видані за їхнім дорученням. За рахунком «лоро» звичайно нараховуються відсотки за кредитним залишком та комісійна винагорода з виконання доручень. По відношенню до балансу банку цей рахунок пасивний.

Активно використовуються гривневі рахунки «лоро» іноземних банків у банках України (рахунок № 1600П). Хоча вони відкриваються в національній валюті, але щоб мати право на відкриття, банк повинен отримати валютну ліцензію.

Використання рахунків «лоро» визначено в «Порядку бухгалтерського обліку та розрахунків за рахунками «лоро» банків-нерезидентів у валюті України», який запроваджений 23.05.97 р., де йдеться про такі напрямки платежів з «лоро» рахунків:

— на гривневий депозит в уповноважених банках України;

— на рахунки «лоро» інших банків-нерезидентів;

— на користь резидентів України на рахунки у вітчизняних банках (при цьому повинен бути експортний контракт, за яким вітчизняний резидент отримує гроші від нерезидента);

— до фонду резервування валюти в ОПЕРУ НБУ;

— на купівлю іноземної валюти на міжбанківській валютній біржі (на суму, яку отримує нерезидент від вітчизняного резидента згідно з імпортним контрактом, або на суму відсотків, отриманих за депозитом);

Інший рух за рахунком № 1600П забороняється.

2. «Ностро» — це рахунок певної кредитної установи у банках-кореспондентах, на якому відображаються взаємні платежі.

3. «Востро» — рахунок, що ведеться банком за кордоном у місцевій валюті. Банк, що розміщує на цей рахунок кошти, буде посилатися на нього, як на рахунок «ностро».

Умови ведення рахунків регламентуються під час запровадження кореспондентських відносин між двома кредитними установами. При цьому передбачається, в якій валюті буде вестись рахунок, чи повинні платежі проводитися в межах на рахунку сум, що обліковуються на них, або в порядку овердрафта. При цьому, як правило, обумовлюється ліміт овердрафта, що надається, з урахуванням категорійності банку. Врешті, сума ліміту овердрафта може варіювати залежно від обігів за цим рахунком, рівня інфляції та підвищення нормативів надійності.

12.4.2. Облік експортно-імпортних операцій клієнтів Система безготівкових розрахунків уособлює сукупність принципів організації розрахунків, вимог до них, форм і способів розрахунків.

Порядок проведення та обліку платежів за експортно-імпортними контрактами викладено в інструкції НБУ № 139 від 16.06.94 р. «Порядок проведення розрахунків за експортно-імпортними операціями за УМОВИ відстрочки платежів або постачань». У безготівкових розрахунках гроші виконують функцію засобу платежу. Це означає, що їх рух має відповідно самостійний характер, розрахунок може відбуватися раніше чи пізніше руху коштів у розрахунках, максимально достовірно відображаючи господарські процеси. Наступний принцип організації

безготівкових розрахунків свідчить про те, що платежі здійснюються, як правило, після відвантаження продукції, виконання робіт чи послуг. Отже, це не виключає авансових платежів та передплати, які допускаються за згодою платника та отримання коштів.

Платежі здійснюються при наявності коштів на рахунку платника чи його права на кредит. За відсутності власних коштів та права на кредит розрахункові документи розміщують у спеціальну картотеку та сплачують по мірі надходження коштів на рахунок у календарній черговості платежів. Така черговість визнає однакову важливість розрахунків за всіма зобов'язаннями, однак вона є примусовою, тобто відбувається під банківським контролем.

Подальше розширення самостійності підприємств щодо витрачання зароблених коштів сприятиме скасуванню будь-якої черговості платежів та вивільненню банків від контролю за ними. Усі розрахунки повинні здійснюватись згідно з розпорядженням підприємства-власника рахунку.

Одним з принципів безготівкових розрахунків є згода платника на списання коштів з його рахунку. Згода дається платником шляхом виписки платіжних документів або акцепта документів, виписаних отримувачем коштів. В окремих випадках розрахункові документи за товари та послуги сплачуються без згоди (акцепта) платника, що врівноважує стосунки з отримувачем коштів. При цьому визнається необгрунтованою наявність визначеної сфери списання коштів у безакцептному порядку.

Інше положення стосується стягнення податків та інших обов'язкових платежів у бюджет. Державні податкові адміністрації подають до беззаперечного стягнення, забезпечуючи тим самим загально-державні інтереси. Беззаперечне списання коштів з розрахункових рахунків виконується також на підставі виконавчих документів, які видані судами.

Крім того, законодавством можуть бути передбачені випадки беззаперечного списання коштів з рахунків, наприклад, деяких штрафів за розпорядженням стягувачів.

Вимоги до безготівкових розрахунків. Організація безготівкових розрахунків повинна відповідати певним вимогам, а саме: сприяти нормальному обігу коштів, забезпечувати безперебійну реалізацію продукції. Це зумовлено тим, що завершальним етапом виробничо-збуткової діяльності підприємства, невід'ємною умовою здійснення повного господарського розрахунку та самофінансування є сплата споживачем продукції (робіт, послуг) згідно з вимогами угоди. В процесі безготівкових розрахунків відбувається визнання покупцем користі продукції, рівня затрат на її виробництво, додатковий продукт, перетворюючись на чистий прибуток.

Одна з умов, що висувається до безготівкових розрахунків, є їх своєчасність. Підприємство-покупець повинно своєчасно сплатити поставлену йому згідно з угодою продукцію (роботи, послуги). Платоспроможність платника пов'язана з результатами його господарсько-фінансової діяльності, отриманням відповідного прибутку. Важливим засобом забезпечення своєчасності розрахунків є банківський кредит. Він дозволяє підприємствам подолати тимчасові фінансові труднощі. Своєчасність розрахунків запобігає відволіканню коштів підприємств у прострочену дебіторську заборгованість. Безготівкові розрахунки повинні бути організовані таким чином, щоб існував мінімальний розрив у часі між отриманням продукції покупцем та її сплати. Чим більший цей інтервал, тим довше покупець користується коштами, які йому не належать. Таким чином, у постачальника зростає потреба у кредиті.

Платники несуть відповідальність за здійснення платежів у визначені терміни; за затримку в розрахунках вони сплачують штраф за кожний день прострочки платежу в відсотках. У більшості випадків ця сума значно менша, ніж підприємство платить банкам за кредит. Тому нерідко підприємства йдуть на менші витрати, вносячи штраф за прострочку платежів. У результаті опиняються у скрутному фінансовому стані постачальники; виникає ланцюг неплатежів. Існуюча прострочена дебіторська заборгованість за своєю суттю є нелегальним комерційним кредитом.

Необхідність контролю за безготівковими розрахунками зумовлена для кожної сторони різними факторами. Для постачальника це своєчасне отримання грошового еквівалента виробленої у відповідності з УГОДОЮ та відвантаженої продукції, для покупця — виконання постачальником умов угоди.

Державні податкові адміністрації контролюють своєчасність та повноту платежів у бюджет, банки —повернення кредитів.

Банківські органи не мають права визначати і контролювати напрямки використання грошових коштів клієнта, крім випадків, передбачених чинним законодавством. Одночасно банки самі несуть матеріальну відповідальність перед клієнтами. Якщо, наприклад, банк зарахує кошти на рахунок пізніше наступного дня після отримання платіжного документа, то він сплатить власникові рахунку штраф за кожен прострочений день. Такий же штраф передбачений за затримку списання банком коштів з рахунку платника за його вказівкою, а також якщо списання або зарахування було здійснено неправильно.

Банки можуть визнати неплатоспроможним позичальника, який не виконує зобов'язання щодо своєчасного повернення кредиту або за іншими рахунками. Про це основний постачальник товарноматеріальних цінностей повідомляє, вищестоящому органу господарського управління (при наявності такого) і виконавчому комітету Ради народних депутатів, де зареєстроване підприємство.

Розрахунок між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в Україні та іноземними суб'єктами господарської діяльності за експортно-імпортними операціями в межах торговельного обігу в іноземній валюті здійснюється у безготівковій формі через уповноважені банки (банки, що мають ліцензію НБУ на здійснення валютних операцій).

Основними формами міжнародних розрахунків при здійсненні зовнішньо-економічної діяльності є:

— банківський переказ;

— документарне інкасо;

— документарний акредитив;

— розрахунки за відкритим рахунком;

— розрахунки з використанням чеків, векселів.

Враховуючи специфіку конкретної операції та можливості банку щодо техніки розрахунку, контрагенти в контракті передбачають найбільш доцільну для них форму розрахунку з урахуванням чинного законодавства, що регламентує форми і терміни здійснення міжнародних розрахунків.

Облік операцій при використанні банківського переказу. Банківський переказ (bank transfer, remmitance) — це розрахункова операція, яка здійснюється між банками на підставі вказівок підприємства, що переводить грошові кошти, шляхом видачі одним банком іншому банку наказу про сплату (зарахування на рахунок) у визначеній кількості грошових коштів підприсмству-одержувачу (бенефіціару) за умови пред'явлення ним відповідних документів. Імпортер, що переводить грошові кошти, дає інструкції своєму банку щодо умов сплати переказу. В банківській практиці такий наказ називають платіжним дорученням.

Платіжне доручення — це наказ банку, що адресується своєму банку-кореспонденту, про виплату певної суми грошей бенефіціару (тобто переказоодержувач), пред'явнику чека або інших платіжних документів. Платіжне доручення дається банком на підставі вказівок відправника переказу — клієнта банку. Останній інструктує банк про умови виплати бенефіціару суми переказу. Існує певна, прийнята в міжнародній практиці, форма платіжного доручення. Кожне платіжне доручення повинно містити наступні дані:

— найменування платника;

— найменування і номер рахунку бенефіціара (одержувача);

— банк бенефіціара;

— сума і валюта платежу;

— призначення платежу (на підставі яких документів і за що здійснюється оплата).

Для забезпечення своєчасності та швидкості перерахування додержання зазначених умов дуже важливе, бо навіть незначні розбіжності й неточності можуть призвести до затримки сплати або повернення платежу зарубіжним банком і спричинять додаткові витрати з боку клієнта.

Схему банківського переказу при наданні відповідних документів на відвантажену продукцію наведено нижче:

Отже, наведена схема передбачає певну послідовність операцій:

1 — передача документів у відповідності з умовами контракту;

2 — надання вказівки банку про переказ коштів;

3 — повідомлення (авізування) банку експортера про перерахування коштів;

4 — авізування експортера про зарахування коштів на його рахунок.

При розглянутій формі розрахунку здійснюються такі платежі:

— авансові (попередня оплата);

— за товарними документами (за товар, роботи, послуги після надходження або надання, а також на арбітраж);

— за штрафами, вимогами;

— погашення заборгованості за розрахунками;

— за перерахунком;

— за векселями, чеками та ін.

Недоліком банківського переказу (окрім авансових платежів) є те, що надходження валютної виручки експортеру затримується в часі. Як правило, експортери поєднують банківський переказ з гарантією на випадок несплати товару або відмови від його сплати імпортером.

Банк, який приймає від клієнта платіжне доручення, повинен перевірити, чи має резидент — одержувач валютних коштів — ліцензію НБУ, оскільки розрахунок між резидентами на території України здійснюється тільки в національній грошовій одиниці, тобто в гривнях. Використання іноземної валюти як засобу платежу на території України дозволяється тільки для проведення платежів на підприємствах торгівлі, які мають індивідуальну ліцензію НБУ на здійснення торгівлі товаром з оплатою в іноземній валюті.

Крім того, клієнт повинен надати в уповноважений банк контракт, на підставі якого буде проводитись платіж, для перевірки законності операції.

Банк-платник виплачує бенефіціару суму платіжного доручення за свій рахунок, але має право претендувати на відповідне відшкодування. Засобами такого відшкодування можуть бути: суми, зараховані на рахунок «ностро» або кліринговий рахунок банку-платника в третьому банку; надання банку-платнику права списати суму переказу з рахунку «лоро» банку-відправника — переказу, що знаходиться в банку-платника.

У бухгалтерському обліку комерційного банку клієнта-постачальника відбувається зарахування суми валюти:

Д-т рахунку

№ 1500А «Рахунок у банках-нерезидентах у ВКВ»;

К-т рахунку

№ 2603П «Рахунки за довірчими операціями суб'єктів господарської діяльності».

У банку клієнта-платника:

Д-т рахунку

№ 2600П «Поточні рахунки суб'єктів господарської діяльності»;

К-т рахунку

№ І500А «Рахунок у банках-нерезидентах у ВКВ».

Деякі банки для відображення міжнародних розрахунків використовують рахунок № 2900П «Дебітори і кредитори банку за операціями клієнтів у ВКВ».

Д-т рахунку

№ 2600П «Поточні рахунки суб'єктів господарської діяльності»;

К-т рахунку

№ 2909 «Рахунки за довірчими операціями суб'єктів господарської

діяльності».

Д-т рахунку

№ 2909 «Рахунки за довірчими операціями суб'єктів господарської діяльності»;

К-т рахунку

№ 1500 «Рахунок у банках-нерезидентах у ВКВ».

У двох випадках комерційним банком стягується комісія залежно від умов договору з відображенням на рахунках:

Д-т рахунку

№ 2600 «Поточні рахунки суб'єктів господарської діяльності»:

К-т рахунку

№ 3800 «Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів».

У відповідності з «Правилами здійснення операцій з іноземною валютою на території України» валютна виручка об'єктів господарської діяльності — резидентів, тобто сума валютних надходжень від продажу товару і послуг за іноземну валюту (у тому числі й валюту країн колишнього СРСР), незалежно від джерел їхнього утворення, підлягає обов'язковому і повному зарахуванню сум на спеціальні розподільчі рахунки (балансовий рахунок № 2603 «Розподільчий рахунок у ВКВ і НКВ резидента України»). Вони відкриваються і ведуться в розрізі клієнтів та за видами валют. Після зарахування суми валюти, що надійшла на спеціальний розподільчий рахунок, банк не пізніше наступного дня повідомляє про це власника рахунку. Якщо клієнт протягом п'яти банківських днів з моменту зарахування суми валютних коштів на розподільчий рахунок не подав у банк доручення на їхнє перерахування на розрахунковий валютний рахунок, то на шостий день банк самостійно перераховує ці кошти на рахунок резидента.

Уповноважений банк самостійно протягом трьох банківських днів здійснює продаж тих валютних надходжень на адресу резидента, що згідно з нормативними документами НБУ підлягають продажу в повному обсязі на міжбанківському валютному ринку України, а саме:

— валюти, отриманої резидентом на території України без індивідуальної ліцензії НБУ згідно з «Тимчасовим порядком використання готівкової ВКВ як засобу платежу на території України» № 13—135/1556—5528 від 18.09.96 р.;

— валюти, отриманої резидентом при здійсненні розрахунку з використанням пластикових карток міжнародних платіжних систем;

— валюти, купленої на міжбанківському валютному ринку України для виконання зобов'язань у цій валюті перед нерезидентом, у випадку їхнього повернення від нерезидента;

Гривні, отримані від продажу валюти, повинні бути зараховані на розрахунковий рахунок клієнта протягом двох робочих днів з моменту зарахування визначених сум на баланс банку.

Облік операцій при використанні документарного акредитива. Надійною формою платіжної гарантії для експортера є документарний акредитив. Більша частина зовнішньої торгівлі з року в рік здійснюється за допомогою цього випробуваного інструмента. Останнім часом значно зросла зацікавленість у акредитивах і в нашій країні.

Попередня сплата і постачання товару на кредитній основі є невід'ємною частиною зовнішньоторговельних операцій. Якщо договір купівлі-продажу або подібна угода передбачає платіж проти виставлення акредитива, то обов'язок покупця — надати інструкції своєму банку про відкриття акредитива на користь продавця. Документарний акредитив являє собою зобов'язання продавця, що бере на себе за проханням та розпорядженням наказодавця (імпортера) банк і включає в себе виплату певної суми бенефіціару (експортеру) за поданням передбаченого набору документів до встановленого терміну.

Для того щоб забезпечити однозначність тлумачення акредитива в світовій торгівлі, Міжнародна Торговельна Палата (МТП) в Парижі виробила Уніфіковані правила і умови застосування документарного акредитива (UCPDC), які застосовуються банками майже всіх країн. Лише формулювання документарного акредитива вважається для банку зобов'язанням.

Що стосується клієнтури, то це означає, що банки діють тільки на підставі тексту акредитива, виконуючи угоди, і не можуть брати до уваги жодні інші положення угоди, що відрізняються від формулювання документарного акредитива. Це стосується й угод, змінених на пізнішу дату, без відповідної зміни тексту документарного акредитива. У цьому випадку банки також будуть діяти винятково у відповідності з чинним формулюванням документарного акредитива, одержуючи і перевіряючи документи (UCPDC, ст. 3).

Усі банки здійснюють перевірку, послуговуючись наданими їм документами, стежать за виконанням усіх умов документарного акредитива. Вони не в стані перевірити, чи відповідають поставлені в даний момент товари зазначеним в документарному акредитиві. Банки не можуть нести відповідальність за розбіжності між товарами, виписаними за комерційними рахунками, і тими, що поставлені в даний момент. Врегулювання подібних проблем покладено на покупця і продавця. Скарги (позови) дозволяються безпосередньо між покупцем і продавцем (UCPDC, ст. 4).

Банки не несуть відповідальність за чинність, форму або за юридичне значення документів.

Банки з належною ретельністю приймають передбачені за акредитивом документи, контролюють, чи відповідають ці документи за зовнішніми ознаками зазначеним термінам і умовам. Банки не несуть відповідальність за вчинки третіх сторін, що беруть участь в угоді за документарним акредитивом (UCPDC, ст. 17).

Банки не несуть фінансової відповідальності за:

— затримки, що трапилися не за їхньої вини в передачі документів;

— наслідки стихійних лих;

— вчинки банків-кореспондентів або інших третіх сторін, яких вони проінструктували щодо виконання угоди.

Основними формами документарного акредитива є:

1. Відкличний акредитив, що може бути змінений або анульований в будь-який момент. Ця форма дуже рідко використовується, бо вона не забезпечує належної гарантії.

2. Безвідкличний акредитив, тобто зобов'язання банкуемітента (банку покупця) виконати умови за документарним акредитивом у тому випадку, якщо бенефіціар виконав усі умови. Таким чином, бенефіціар одержує тверду гарантію банку-емітента що надасть йому бажану забезпеченість. Якщо відповідне застереження не зроблене, то акредитив вважається відкличним.

Існують два типи безвідкличних акредитивів:

а) безвідкличний акредитив, не підтверджений банком, що авізує (fjiocable credit not confirined by the advising bank). Безвідкличні документарні акредитиви завжди передбачають зобов'язання оплати з боку банку-емітента. У цьому випадку банк, що авізує, не дає жодних зобов'язань щодо платежу. Він тільки діє від особи банку-емітента;

б) безвідкличний підтверджений акредитив (irrevocable firmed credit). Підтверджуючи акредитив, банк, що авізує, підключається до зобов'язань заплатити незалежно від і в доповнення до зобов'язань банку-емітента. Банк, що підтверджує, гарантує виконати свої зобов'язання незалежно від спроможності банку-емітента відшкодувати суму. Документарний акредитив дає експортеру найбільшу гарантію, якщо він емітований іноземним і підтверджений вітчизняним банком безвідклично.

Існують різноманітні форми одержання коштів за акредитивом:

1. Акредитив з оплатою тратт на пред'явника. Сума за даним акредитивом підлягає до виплати одразу ж після подання документів і перевірки їх банком. Тоді виручка негайно надходить у розпорядження бенефіціара. У деяких випадках може минути декілька днів від пред'явлення документів і до власне переказу коштів. Як правило, цей час необхідний банку для переказу суми акредитива. У випадку з непідтвердженими акредитивами можуть виникнути такі ситуації, коли банк, що авізує, затримує платіж бенефіціару до того часу, поки він не отримає від банку-емітента зазначену в документах суму.

2. Акредитив, дійсний проти виставлення негайних векселів, або акредитив з встановленим терміном сплати іноземних векселів. Додатково до подання документів від бенефіціара вимагається виписати негайний вексель на певний банк (емітент, що авізує, або третій банк). Після з'ясування, що документи в порядку, експортер одержує тратту зворотньо після того, як вона була акцептована банком-платником (трасатом), за його бажанням. Існує можливість дисконтувати акцепт цього банку. Тоді можна негайно отримати готівку за траттою продавцю, в той час як одержувач отримає суму тільки після закінчення строку платежу за векселем.

3. Акредитив з платежами в розстрочку. Платіж нараховується не одразу після подання документів, а лише після певного періоду часу, обумовленого акредитивом. Акредитив з платежем у розстрочку надає покупцю пільговий період і створює гарантію продавцю, що платіж буде здійснений на вказану дату.

Існують також спеціальні акредитиви.

1. Акредитив «стенд-бай», або резервний акредитив, акредитив підтримки. По суті це заява про гарантію. Він використовується переважно в США, оскільки за правилами цієї країни американським банкам не дозволяється надавати гарантії. Згадані акредитиви можуть використовуватися, наприклад, для гарантування наступних типів платежів і дій:

— виплата позик;

— виконання субконтрактів;

— страхування сплати поставок товару третіми сторонами незалежно від реципієнта.

2. Револьверний, або відновлюваний, акредитив. Револьверний акредитив — це зобов'язання з боку банку-емітента відновити акредитив до первісної суми після того, як він був використаний. Число використання і період часу, протягом якого вони можуть мати місце, обумовлені в акредитиві. Револьверний акредитив може бути кумулятивний або некумулятивний. Перший означає, що невикористані суми можуть бути долучені до наступного внеску. У випадку не кумулятивних акредитивів додавання невикористаних вчасно сум за терміном не виконуються. Револьверний акредитив використовується тоді, коли покупець потребує одержання певної кількості замовлених товарів частинами, що відправляються через визначені інтервали (контракт неодноразової поставки).

3. Переказний акредитив може бути цілком або частково переданий первісним бенефіціаром одній або декільком особам (іншим бенефіціарам). Він звичайно використовується, коли перший бенефіціар сам не постачає товар, а діє як посередник між постачальником і покупцем. Він може бути також агентом, відповідальним за закупівельні контракти покупця. Перевага переказного акредитива полягає в тому, що він не зачіпає власних кредитних ресурсів посередника.

Це важливо, якщо банк посередника не зацікавлений надавати йому додатковий кредит.

4. «Бек-ту-Бек» — це новий акредитив, відкритий на базі вже існуючого переказного (базового акредитива) на користь іншого бенефіціара.

Документарні акредитиви є класичним інструментом фінансування купівлі іноземних товарів та іноземного обладнання. Вони є засобом надання короткострокового фінансування імпортеру його банком; забезпечують елемент безпеки і довіри у міжнародній торгівлі (особливо відтоді, як правила і звичаї стандартизовані у міжнародному масштабі). Вони практично безпечні з точки зору експортера; забезпечують гарантію платежу після відвантаження товарів (інколи до відвантаження) звичайним способом і допомагають урівноважити адміністративну діяльність експортера.

Угода за документарним акредитивом укладається таким чином

1. Експортер та імпортер укладають контракт, предметом якого є постачання деякого товару і в якому обумовлено, що розрахунки за угодою будуть проведені через акредитив (саме тут повинні бути обумовлені і найбільш суттєві умови акредитива).

2. Імпортер дає своєму банку доручення відкрити акредитив.

3. Банк, що відкриває акредитив (банк-емітент), пересилає його своєму банку-кореспонденту в країні експортера.

4. Банк авізує акредитив бенефіціару (експортеру).

5. Експортер відправляє товар.

6. Експортер одержує відвантажувальні документи від фрахтівника.

7. Експортер подає передбачені акредитивом документи банку, що авізує.

8. Цей банк перевіряє документи щодо їхньої відповідності умовам акредитива і, якщо він уповноважений здійснити оплату, а умови акредитива виконані, виплачує еквівалент суми за документами бенефіціара.

9. Згаданий банк пересилає документи банку, що відкриває акредитив (банк-емітент).

10. Сума, сплачена бенефіціару, фігурує в розрахунку між банком платником і банком-емітентом. Якщо банк, що відкриває акредитив при одержанні документів виявить, що вони не відповідають умовам акредитива, він має право звернути на це увагу банку-платника і відмовити йому в так званому рамбурсі.

11. Банк-емітент передає документи імпортеру,

12. Одночасно він дебітує його на еквівалент суми за документами.

13. Імпортер використовує документи для одержання товару.

14. Імпортер одержує товар.

Таким чином, учасниками розрахунку за акредитивом є:

Отже, згідно з наведеною схемою:

Банк-емітент — це банк, що виставив акредитив від свого імені, але за рахунок клієнта.

Наказодавець — клієнт банку-емітента, що дав банку-емітенту наказ про виставлення акредитива.

Банк, що авізує,— банк-емітент зобов'язаний організувати розрахунки, але не проводити їх. У процесі розрахунку можуть виникнути різноманітні відношення банку-емітента з іншими банками. Тому до виконання акредитива в країні експортера залучається банк, що авізує. Авізування акредитива передбачає повідомлення бенефіціара, перевірку відповідності розрахунків умовам акредитива і передачу їх банку-емітенту.

Банк, що підтверджує,— у випадку підтвердження акредитива банком країни експортера або третьої країни, цей банк приймає на себе ті ж зобов'язання, що і банк-емітент.

Виконуючий банк — це може бути власне банк-емітент; банк, що підтверджує; банк, що авізує, або інший банк, уповноважений банком-емітентом. Він безпосередньо передбачає дії, які обумовлені акредитивом.

Бенефіціар — контрагент наказодавця, на користь якого виставлений акредитив.

Розрахунки за акредитивами відбуваються у звичайній послідовності, а саме:

— акредитив виставляє платник (покупець) на ім'я постачальника (країна, банк, сума тощо) до моменту відвантаження постачальником товару на його адресу і за його умовами;

— банк одержувача (постачальника-імпортера) — ремітент повідомляє останнього про суму і умови виставленого акредитива;

— постачальник відвантажує товар і подає в свій банк відповідно до умов контракту відвантажувальні документи (індосамент), завдяки чому на його розрахунковий рахунок зараховується платіж.

Нижче наведено схему розрахунку акредитивом по експорту:

Таким чином, наведена вище схема передбачає певну послідовність операцій:

1 — укладання угоди-контракту;

2 — заява на відкриття акредитива;

3 — повідомлення про відкриття акредитива;

4 — повідомлення постачальника про відкриття на його ім'я акредитива і умови відкриття;

5 — відвантаження товару і передача відвантажувальних документів у банк;

6 — пересилка документів у банк покупця;

7 — передача їхньому покупцю для одержання товару;

8 — виписки з розрахункового рахунку.

Отже, зобов'язань у банку постачальника не виникає. Бухгалтерський облік зводиться до відкриття на позабалансовому рахунку № 9802 особового рахунку одержувача «Акредитиви в іноземній валюті отримані» надходження з позначкою: країна, банк, номер акредитива, код валюти, сума, термін і т. ін. Акредитив подається у чотирьох примірниках: перший примірник пересилається бенефіціару; другий — інобанку платника; третій — використовується як прибутковий ордер у банку постачальника (прибуток — рахунок № 9802); четвертий —залишається в досьє.

В акредитиві зазначається розмір комісії та поштових витрат за тарифом міжнародного поштамту (всі суми обліковуються в інвалюті акредитива). Після перевірки банком транспортних та інших документів постачальника на відвантаження згідно з контрактом банк постачальника пересилає їх банку платника — користується як видатковий ордер за рахунком № 9802, а третій — як прибутковий ордер за позабалансовим рахунком № 9831 «Документи і цінності, відправлені на інкасо». Четвертий примірник зберігається в досьє.

Після цього інобанку надсилається лист із вказівкою про місце перерахування платежу: «Кредитуйте наш рахунок у Вас (або наш рахунок у певному банку)», або «Кредитуйте рахунок інкомбанку у Вас на користь нашого банку і нашого клієнта».

Крім того, згідно з визначеним терміном платежу його пересилають поштою — одразу або впродовж 90 днів із дня передачі індосамента.

По мірі одержання кредитового авізо про зарахування коштів на рахунок клієнта банк постачальника списує з обліку акредитив за позабалансовим рахунком № 9831 — видаток. Водночас складається наступна кореспонденція рахунку:

№ з/п

Зміст операції

Дебет

Кредит

1.

Зарахування суми платежу на транзитний рахунок клієнта

1500

2603

2.

3.

4.

Стягнення суми комісії за послуги банку в валюті платежу

2600

3800

Після закінчення строку платежу акредитив не використаний — банк виписує видатковий ордер за позабалансовим рахунком № 9831

Комісію за анульованим акредитивом сплачує:

а) постачальник

б) покупець

Примітка. До моменту надходження платежу прихід обліковується на позабалансовому рахунку №9831; на час одержання платежу видаток обліковується на позабалансовому рахунку №9831.

Нижче наведено схему розрахунку акредитивом по імпорту

Таким чином, наведена вище схема передбачає певну послідовність операцій:

1 — укладання угоди-контракту;

2 — заява на відкриття акредитива;

3 — повідомлення про відкриття акредитива з повним текстом;

4 — повідомлення про відкриття акредитива;

5 — відвантаження товару з повним додержанням умов акредитива;

6 — передача відвантажувальних і платіжних документів;

7 — пересилка документів про відвантаження і авізо про запитання платежу;

8 — виписки банків про зарахування суми платежу (постачальнику) і про використання акредитива (платнику).

Якщо імпортером-покупцем є комерційний банк України, то він фактично бере на себе зобов'язання забезпечити платіж або за рахунок вільної решти коштів на поточному рахунку клієнта, або за рахунок виданої йому позички. При цьому виконується бухгалтерський запис:

Д-т рахунку

№ 2600 «Поточні рахунки в іноземній валюті»;

К-т рахунку

№ 2602 «Кредитори за акредитивами з іноземних операцій».

Після цього виконуються всі умови контракту. По мірі одержання документів від банку постачальника про відвантаження товару оформлюється платіж. Інобанку надсилається авізо про дебетування нашого рахунку «ностро» в Інобанку (країна, банк):

Д-т рахунку

№ 2602 «Кредитори за акредитивами з іноземних операцій»;

К-т рахунку

№ 1500.

Інобанк повідомляє: «Я дебетував Ваш рахунок на суму акредитива і комісії». Комерційний банк видає клієнту документи про відвантаження, отримані від банку постачальника; за ними платникодержувач отримує товар на митниці.

Із рахунку акредитива списується тільки вартість товару, а страховий поліс і комісію банк списує з рахунку клієнта:

Д-т рахунку

№ 2600 «Поточні рахунки в іноземній валюті»:

К-т рахунку

№ 1500.

Якщо комерційний банк не має виходу на інобанк, то він звертається з проханням до іншого банку виконати операції щодо розрахунку з його клієнтом, за що з клієнта береться комісія:

Д-т рахунку

№ 2600 «Поточні рахунки в іноземній валюті»;

К-т рахунку

№ 3800.

Фіксування видатків за послуги банку, що виконав розрахункові операції:

Д-т рахунку № 3800;

К-т рахунку № 1500.

Облік операцій при використанні документарного інкасо.

Інкасові операції регламентовані уніфікованими правилами на інкасо, опублікованими Міжнародною торговельною палатою у 1978 р. У відповідності з ними постачальник після відвантаження товару передає в обслуговуючий його банк товарні документи (дублікати залізничних накладних, коносаменти, страхові поліси, рахунки-фактури, специфікації, інкасові доручення та ін.). Банк перевіряє комерційні та фінансові документи і пересилає їх банку, що обслуговує імпортера.

Банк імпортера передає документи покупцю і знімає з його розрахункового рахунку суму, що потрібна, у випадку його згоди з оплатою.

Отримавши повідомлення від банку імпортера, банк експортера розраховується з постачальником. Розрахунки в формі документарного інкасо здійснюються за наведеною нижче схемою:

Отже, наведена вище схема передбачає певну послідовність операцій:

1 — відвантаження товарів;

2 — передача документів для інкасового доручення;

3 — доручення на інкасо;

4 — повідомлення імпортера про одержання документів;

5 — сплата документів;

6 — передача документів імпортеру;

7 — повідомлення банку про перерахування грошових засобів;

8 — повідомлення експортера про надходження і зарахування суми грошових засобів на його рахунок.

Бухгалтерські записи при оплаті інкасових документів та комісії за рахунок імпортера:

Д-т рахунку № 2600;

К-т рахунку № 1500.

На суму комісії:

Д-т рахунку № 2600;

К-т рахунку № 3800.

При сплаті інкасових документів та комісії за рахунок експортера сума комісії утримується з суми платежу:

Д-т рахунку № 2600;

К-т рахунку № 2909.

На суму комісії:

Д-т рахунку № 2909;

К-т рахунку № 3800.

В угоді за документарним інкасо беруть участь:

1. Довіритель (відправник, продавець, експортер) — звичайно продавець, що готує інкасові документи і передає їх з інкасовим дорученням у банк.

2. Банк-ремітент (remitting bank) — одержує документи від відправника (продавця) і надсилає їх у банк, що інкасує, у відповідності з отриманими інструкціями.

3. Покупець (платник, імпортер) — той, кому подаються документи за інкасо.

4. Банк, що інкасує, або банк, що подає,— інкасує готівковий платіж або одержує акцепт від платника у відповідності з отриманими під банку-ремітента інструкціями.

Для імпортера інкасова форма розрахунку вигідна тим, що він перебуває під захистом свого банку, а отримані ним для перевірки документи залишаються в розпорядженні його банку до моменту розрахунку. У разі несплати їх вертають банку-емітенту з зазначенням причин несплати або відмови від акцепту. Експортеру належить юридичне право розпоряджатися товаром до повної його сплати, якщо це передбачено контрактом.

Певним недоліком інкасової форми розрахунку є значний розрив у часі між відвантаженням товару і одержанням валютної виручки, особливо при тривалому транспортуванні вантажу. Існує два типи інкасо:

а) чисте інкасо — інкасування фінансових документів, що не супроводжуються комерційними документами, тобто при чистому інкасо банки обробляють переказний вексель, чек і т. ін.;

б) документарне інкасо — доручення своєму банку про інкасування певної суми, отриманої від одержувача, проти переказу відвантажувальних документів.

Документарне інкасо включає:

— фінансові та комерційні документи;

— тільки комерційні документи.

Це практичний підхід до виконання торговельних угод, коли сторони, які беруть у них участь, за контрактом можуть відмовитися від забезпеченості документарного акредитива, але не мають наміру здійснювати відставки за відкритим рахунком.

Документарне інкасо доречно, головним чином, у випадках, коли:

— платоспроможність покупця і його готовність до сплати не викликає сумнівів;

— політичні, економічні та правові умови країни-імпортера вважаються нормальними;

— в імпортуючій країні не існує імпортних обмежень, а саме валютного контролю, або якщо всі необхідні ліцензії вже отримані.

У випадку застосування документарного інкасо банки, як і у випадку з документарним акредитивом, відіграють роль довіреної особи, або фідуциара, бо вони погоджуються виконати інкасове доручення продавця. Намагаючись інкасувати платежі належним чином, вони не несуть жодної відповідальності щодо цього.

Банки діють тільки за інструкціями інкасового доручення. Отже, сторона, що дає доручення, повинна бути впевнена, що надає банку чіткі та достатні інструкції.

Банки перевіряють чи відповідають інкасовому дорученню отримані ними документи. Разом з тим банк не зобов'язаний виконувати будь-яку додаткову перевірку документів.

Банки не несуть фінансової відповідальності за акти третіх осіб (експедиторів, страхових компаній, митної служби або навіть інших банків), що беруть участь у інкасових операціях.

Банки не несуть відповідальність за:

— затримки у передачі документації, що виникли не з їхньої вини;

— наслідки стихійних лих (форсмажор);

— вчинки або недогляди третіх осіб.

Будь-які непорозуміння щодо якості або кількості поставлених товарів повинні бути врегульовані безпосередньо між платником і довірителем.

Існує три види інкасо.

1. Видача документів проти платежу. Банку, що інкасує, дозволено видавати документи одержувачу тільки проти платежу готівкою у зазначеній валюті. Документи можуть бути видані банком, що інкасує, у випадку, коли сплачена сума негайно використовується без обмежень (вільно), якщо тільки це не суперечить місцевому законодавству або правилам, яких не можна уникнути.

2. Видача документів проти акцепту. Банку, що інкасує, дозволено видавати документи одержувачу тільки проти акцепту переказного векселя. Продавець повинен усвідомлювати, що переказний вексель для нього являє собою лише гарантію після видачі документів. Він продає на такому забезпеченні тільки у тому випадку, якщо впевнений, що покупець оплатить вексель після закінчення строку платежу.

3. Інкасо з акцептом — видача документів тільки проти платежу. Банк, що інкасує, подає переказний вексель покупцю на акцепт. Вексель, що акцептувався, залишається у банку, що інкасує, разом з документами до закінчення строку платежу. Тільки тоді документи будуть видані покупцю. Продавець надає покупцю певний термін для платежу, але повинен бути впевнений, що покупець зможе отримати документи тільки після того, як здійснить платіж. Якщо покупець відмовляється акцептувати переказний вексель, то продавець має завчасне попередження для себе, що його чекають неприємності після завершення угоди. Це дасть йому можливість вжити достатніх запобіжних заходів, або, про всяк випадок, знайти іншого замовника для товару.

Банки надають також спеціальні послуги, пов'язані з документарним інкасо.

1. Відвантаження товарів на адресу банку, що інкасує. Якщо товар відправляють залізницею, поштою, авіа- або автошляховим фрахтом, покупцеві буде відмовлено у відвантаженні без попереднього акцепту інкасових документів, наданих йому банком. Якщо продавець бажає бути впевненим, що покупець не входив у володіння товаром, не сплативши, він може скерувати документи на адресу банку, що інкасує, або відрядити експедитора у місцезнаходження покупця з інструкціями тримати партію вантажу в розпорядженні банку. Зазначені послуги можна надавати лише з попередньої згоди банку, що інкасує.

2. Моніторинг (контроль). Банки стежать за належною обробкою інкасових доручень до повернення документів до них. Однак вони не можуть нести відповідальність, якщо відправник не одержує повідомлення про затримку платежу і несе внаслідок цього збитки. Без чітких інструкцій банк, що інкасує, не вживає заходів щодо збереження або страхування товару.

Таким чином, документарне інкасо — це засіб платежу, який, як і документарний акредитив, є компромісом між авансовим платежем і торгівлею за відкритим рахунком. Хоча це не ідеальний варіант ні для експортера, ні для імпортера, але у багатьох ситуаціях його можна пристосувати до їхніх основних вимог.

12.5. Інші валютні операції

Окрім суто експортно-імпортних та неторгових, до складу валютних операцій належать торгові операції з купівлі-продажу валюти, активно-пасивні операції, форвардні та ф'ючерсні операції.

Правила здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку визначені постановою Правління НБУ № 150 від 15.04.98 р., яка повністю, враховуючи її важливість, наводиться у додатку 27.

З-поміж торгових операцій, що здійснюються банками, найбільшу питому вагу мають операції з купівлі-продажу валюти на міжбанківській біржі та активно-пасивні операції, до складу яких входять кредитні та депозитні операції, а також операції з придбання або продажу інших фінансових інструментів (цінних паперів, боргових зобов'язань, векселів тощо). Окрім звичайних способів здійснення зазначених операцій, можливе застосування форвардних та ф'ючерсних угод.

Операції форвард здійснюються передусім у межах міжбанківської торгівлі іноземною валютою, коли заздалегідь обумовлюється майбутня ціна, розмір та термін поставки.

Форвардний контракт — це угода між двома сторонами про майбутню поставку предмету контракту, укладеного поза біржою. Форвардний контракт є твердою угодою, тобто угодою, обов'язковою до виконання, без припущення можливих змін, та використовується як метод страхування від можливих несприятливих змін у цінах. Як виняток предметом форвардного контракту, крім валюти, можуть бути інші активи, наприклад, акції, облігації, боргові зобов'язання тощо.

Економічним змістом форвардного контракту для продавця (відкриває коротку валютну позицію) є сподівання майбутнього зниження ціни активу, що продається; для покупця (відкриває довгу валютну позицію) — це очікуване зростання ціни.

Правила бухгалтерського обліку при здійсненні форвардних валютних операцій передбачає наступні види операцій:

— бухгалтерський облік на дату виконання операції;

— бухгалтерський облік на дату оцінки вартості (кінець місяця, якщо за угодою не сплачено);

— бухгалтерський облік на дату розрахунку.

Бухгалтерський облік па дату виконання операції означає, що всі форвардні контракти обліковуються за позабалансовими рахунками: для покупця — № 9202 «Валюта та банківські метали, які куплені за форвардними контрактами»; для продавця — № 9212 «Валюта та банківські метали, які продані за форвардами контрактами».

Бухгалтерський облік на дату оцінки вартості (кінець місяця) означає, що форвардні угоди не виконані, але їх потрібно оцінити згідно з новими ринковими цінами, що відображається наступними бухгалтерськими проводками (при позитивній різниці):

Д-т рахунку

№ 3810 «Балансовий рахунок за результатами переоцінки позабалансової позиції щодо іноземної валюти та банківських металів»;

К-т рахунку

№ 6204 «Результати від торгівлі іноземною валютою та банківськими металами».

При від'ємній різниці робиться зворотна проводка. Переоцінку проводять також при зміні біржового курсу валюти.

При бухгалтерському обліку на дату розрахунку необхідно в першу чергу сторнувати позабалансові бухгалтерські проводки, виконані на дату операції у позабалансі. Другий крок — виконання операцій у балансі.

У разі купівлі валюти:

Д-т рахунку № 1500;

К-т рахунку № 3800 — сума купленої валюти.

Д-т рахунку № 3801;

К-т рахунку №1200 — сума валюти за курсом угоди.

Д-т рахунку № 3801;

К-т рахунку № 3810 (або навпаки, залежно від додаткової чи від'ємної різниці) — сума останньої переоцінки форвардного контракту.

Додатково робиться проводка:

Д-т рахунку № 3801;

К-т рахунку № 6204 — при позитивному значенні різниці між офіційним курсом та вартістю після останньої переоцінки.

Д-т рахунку № 6204:

К-т рахунку № 3801 — при від'ємному значенні різниці.

У разі продажу робляться зворотні проводки. Після здійснення згаданих операцій залишку за рахунком № 3810 не повинно бути.

Економічний зміст ф'ючерсних контрактів аналогічний економічному змісту форвардних контрактів, але існують певні обмеження, а саме: біржовий характер торгівлі, стандартні умови контракту (крім ціни), строки надання контракту (лише останній місяць кварталу), гарантія клірингової плати, можливість перепродажу контракту. Основним предметом ф'ючерсних контрактів є купівля (продаж) кредитів (депозитів) або інших фінансових інструментів (цінні папери, боргові зобов'язання, валюта).

Бухгалтерський облік валютних ф'ючерсів аналогічний порядку бухгалтерського обліку форвардних угод; замість рахунку № 1500 «Коррахунки в інших банках» додатково може використовуватися рахунок № 1511 «Гарантійні депозити в інших банках».

У зв'язку з існуванням в Україні режиму валютного регулювання операції з розміщення коштів — надання позик та кредитів — мають певні обмеження, що коригуються залежно від ситуації, що склалася на фінансовому та валютному ринках України.

До активних операцій належить надання кредитів прямим позичальникам — юридичним і фізичним особам.

На поточний момент надання валютного кредиту фізичній особі можливе тільки як підприємцю на ведення зовнішньоекономічної діяльності (лист НБУ № 19013/1093 від 05.05.95 р.). Кредит може надаватись тільки в безготівковій формі, що унеможливлює надання споживчого кредиту.

Кредит може видаватися юридичним особам як для зовнішньоекономічної діяльності під сплату нерезиденту, так і під сплату контрактів у національній валюті України. При цьому допускається конвертація кредиту через УМВБ або міжбанківський ринок з наступним зарахуванням на розрахунковий рахунок клієнта і проведення поточних операцій (лист НБУ №13-126/486 від 20.03.96 р.). Допускається також конвертація валюти кредиту в іншу валюту.

Враховуючи відсутність у валютному розділі балансу рахунків обліку термінових зобов'язань у валюті, допускається не приймати від позичальника позики термінові зобов'язання (лист НБУ №13-126/2041 від 22.11.96р.).

Порядок розгляду банком заявок клієнтури на отримання кредиту визначений «Положенням про кредитування» НБУ, згідно з яким комерційний банк зобов'язаний реєструвати всі заявки клієнтури на отримання кредиту і розглядати їх (постанова Правління НБУ № 246 від 28.09.95 р.). Наявність журналу реєстрації надходжень заявок на кредит є обов'язковою. Клієнт, звергаючись у банк за кредитом, надає копії контрактів і угод, які обумовлюють мету кредитування, засоби отримання прибутку підприємством (якщо кредит короткостроковий) і фінансовий план оцінки окупності інвестицій (якщо кредит середньостроковий або довгостроковий — під придбання основних засобів, технологій і т. п., постанова Правління НБУ № 246 від 28.09.95 р.).

Рішення про надання кредиту повинно прийматись колегіально фінансовим комітетом, кредитним комітетом або іншим уповноваженим органом банку (постанова Правління НБУ № 246 від 28.09.95 р.). Надання кредиту проводиться або на розрахунковий рахунок позичальника, або безпосередньо на сплату розрахункових документів, що є підставою для кредитної заявки. Незалежно від засобу оплати банком здійснюється наступний контроль за цільовим використанням кредиту за допомогою перевірки первинних документів позичальника. За наслідками перевірки складається акт, у якому констатується цільове використання позички або порушення щодо цього (постанова Правління НБУ № 246 від 28.09.95 р.).

У відповідності з вимогами НБУ відсотки за користування кредитом нараховуються щомісяця. Облік нарахованих відсотків ведеться в окремих відомостях (штафелях) з одночасним відображенням у балансі банку (за кредитом шостого класу). Відсотки, прострочені понад 30 днів, обліковуються на позабалансовому рахунку № 9601.

У сучасних умовах черговість сплати основного боргу та відсотків за кредитом регламентована ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно з якою передусім сплачуються відсотки, а потім гаситься основний борг.

Позичка нерезиденту — нефінансовій структурі — вимагає індивідуальної ліцензії НБУ.

Позичка на покриття поточних збитків або на формування статутних фондів регламентується постановою Правління НБУ № 246 від 28.09.95р.

Згідно з Законом України «Про порядок розрахунків у іноземній валюті» до обов'язкового продажу будь-яка юридична особа може використати отриманий валютний виторг на погашення валютного кредиту, наданого уповноваженим банком. В інших випадках, за відсутності валютних засобів, підприємство може купувати кошти на УМВБ або на міжбанківському ринку. Проводки з надання погашення позички, а також щодо сплати відсотків за курсом НБУ наведені нижче:

Дебет Кредит Зміст операції

2050/001 1500/001 Надання позички

2600/001 2058/001 Сплата відсотків

2058/001 6025/001 Нарахування відсотків до сплати

2600/001 2050/001 Повернення позички

2057/001 2050/001 Винесення кредиту на прогаяння

2059/001 2058/001 Винесення відсотків на прогаяння

2095/001 2057/001 Визнання позички сумнівної

При цьому використовуються такі рахунки:

№ 2050 — короткострокові кредити суб'єктам господарської діяльності за експортно-імпортними операціями (активний);

№ 1500 — коррахунки, що відкриті в інших банках (активний)

№ 2600 — поточні рахунки суб'єктів господарської діяльності (пасивний);

№ 2058 — нараховані доходи за кредитами суб'єктам господарської діяльності за експортно-імпортними операціями (активний);

№ 6025 — відсоткові доходи за кредитами суб'єктам господарської діяльності за експортно-імпортними операціями (пасивний);

№ 2059 — прострочені нараховані доходи за кредитами суб'єктам господарської діяльності за експортно-імпортними операціями (активний);

№ 2095 — сумнівна заборгованість за кредитами суб'єктам господарської діяльності за експортно-імпортними операціями (активний);

№ 2057 — прострочена заборгованість за кредитами суб'єктам господарської діяльності за експортно-імпортними операціями (активний).

Банком можуть проводитись пасивні операції щодо залучення ресурсів у іноземній валюті від юридичних і фізичних осіб. При цьому з власником депозиту укладається угода, в якій обумовлюються такі питання:

— відсоткова ставка;

— періодичність сплати відсотків за користування ресурсами;

— інші питання.

Організація на облік депозитних операцій ведеться, як і у національній валюті (див. главу 10).

Контрольні запитання

1. Назвіть умови отримання ліцензії.

2. Чим регламентується надання дозволів за окремими пунктами ліцензії та обгрунтування відмови у наданні ліцензії?

3. Пригадайте, які операції належать до валютних операцій та здійснення яких потребує ліцензії?

4. Яким документом регламентується відкриття банками рахунків клієнтів у іноземній валюті?

5. На підставі яких документів відкриваються поточні рахунки?

6. Які, операції можуть здійснюватись за поточним рахунком в іноземній валюті фізичних осіб?

7. Які операції здійснюються за поточним рахунком в іноземній валюті юридичних осіб-резидентів?

8. Які операції проводяться за поточними рахунками в іноземній валюті представництв та установ?

9. Пригадайте особливості здійснення касових операцій в іноземній валюті.

10. У чому полягає порядок роботи обмінних пунктів банків?

11. Які бухгалтерські записи виконуються при купівлі та продажу готівкової іноземної валюти?

12. Як здійснюється продаж дорожніх чеків?

13. Наведіть визначення кореспондентських відносин та обгрунтуйте їх необхідність.

14. З чого складається комплект необхідних документів для укладання угоди про кореспондентські відносини?

15. Доведіть можливість кореспондентських відносин без рахунку.

16. Які типи кореспондентських рахунків Вам відомі? Наведіть їх коротку характеристику.

17. Назвіть форми міжнародних безготівкових розрахунків при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності.

18. Дайте визначення банківського переказу.

19. У чому полягає контроль за валютними платежами з боку уповноважених банків?

20. Наведіть бухгалтерські проводки при списанні та зарахуванні валюти та стягненні комісії банками.

21. У чому полягають зобов'язання підприємства щодо контролю за обов'язковим продажем валютної виручки резидентами?

22. Який економічний зміст акредитива, його призначення та уніфікація?

23. Перерахуйте форми документарного акредитива.

24. Назвіть форми одержання коштів за акредитивом.

25. Пригадайте послідовність операцій та бухгалтерські проводки у розрахунках за допомогою акредитива при експорті товарів (послуг).

26. Назвіть послідовність операцій та бухгалтерські проводки у розрахунках за допомогою акредитива при імпорті товарів (послуг).

27. У чому полягає економічний зміст та порядок операцій інкасо?

28. Перерахуйте переваги та недоліки форми документарного інкасо.

29. Наведіть типи документарного інкасо.

30. Який порядок торгівлі іноземною валютою?

31. Як оформлюються операції з видачі кредитів у іноземній валюті?

Вправи для самостійної роботи

Вправа 1. 10 вересня банк «Аваль» видав аванс касиру обмінного пункту при готелі «Дніпро» — 30 000 грн. та 3000 дол. США. Зі звіту касира, поданого 11 вересня, видно, що куплена наступна валюта:

долари США — 200; шведські крони — 140; німецькі марки — 80;

датські крони — 700. Одержана комісія. Куплена іноземна валюта та залишок авансу здані в касу.

• Визначте за діючим курсом еквівалент у гривнях.

• Складіть бухгалтерські проводки.

Вправа 2. В АКБ «Інтер» 12 вересня здійснено виплату готівкової іноземної валюти за дорожніми чеками на суму 5000 дол. США. Одержана комісія.

• Складіть бухгалтерські записи.

• Визначте розмір комісії.

Вправа 3. Громадянин України 5 жовня звернувся до банку з заявою про продаж дорожнього чека «VISA» на суму 3000 нім. марок:

• Розкрийте техніку продажу дорожніх чеків.

• Складіть бухгалтерські проводки.

• Визначте комісію банку.

Вправа 4. Комерційною фірмою «Лада» в АКБ «Мрія» відкритий поточний валютний рахунок. 25 вересня фірма «Лада» здає виручку в іноземній валюті для зарахування на рахунок:

доларів США — 750; японських ієн — 2500.

• Назвіть документи, на підставі яких відкриваються поточні рахунки в іноземній валюті.

• Складіть бухгалтерські проводки.

Вправа 5. Громадянину США 16 жовтня відкрито поточний рахунок у іноземній валюті. При відкритті був зроблений внесок готівкою—3000дол. США. Власнику рахунку видано 1500дол. США 20 жовтня; 22 жовтня на рахунок надійшло 1200дол. США; 24 жовтня видано 700 дол. США; 29 жовтня за заявою власника рахунок закрито. Невитрачений залишок на прохання громадянина США переведено до Нью-Йорка.

• Якими документами оформляються ці записи?

• Визначіть суму залишку, переведеного до Нью-Йорка.

Вправа 6. Спільному підприємству «Дана» у АКБ «Юнекс» відкрито поточні рахунки в національній та іноземній валютах. Підприємство звернулось 20 листопада до банку з заявою про купівлю 2000 марок для оплати контракту.

• Визначте порядок купівлі іноземної валюти.

• Назвіть документи, які необхідно подати до банку.

Вправа 7. ТзОВ «Оріон» звернулось 21 листопада до банку «Антарес» із заявою про продаж іноземної валюти з його валютного рахунку на суму 9000 дол. США. Виручку від продажу необхідно зарахувати на поточний рахунок ТзОВ «Оріон».

• Назвіть документи, на підставі яких здійснюється продаж валюти.

• Складіть бухгалтерські проводки.

Вправа 8. 26 листопада спільне підприємство «Арлес» подало в АКБ «Мрія» заяву та платіжне доручення про перерахування з його валютного рахунку суми в розмірі 4570 дол. США згідно з контрактом з постачальником з Польщі.

• Назвіть документи, які підприємство повинно подати банку. • Складіть бухгалтерські проводки за рахунком при імпортних операціях.

Книга: Облiк та аудит в комерцiйних банках - Герасимович

ЗМІСТ

1. Облiк та аудит в комерцiйних банках - Герасимович
2. ГЛАВА 2 ОСНОВИ ПОБУДОВИ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ В БАНКАХ УКРАЇНИ
3. ГЛАВА 2 ОСНОВИ ПОБУДОВИ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ В БАНКАХ УКРАЇНИ
4. ГЛАВА 4 ОБЛІК ОПЕРАЦІЙ З ФОРМУВАННЯ СТАТУТНОГО КАПІТАЛУ БАНКУ
5. ГЛАВА 5 ОБЛІК МІЖБАНКІВСЬКИХ РОЗРАХУНКІВ
6. ГЛАВА 6 ПЛАТІЖНІ РАХУНКИ І ОБЛІК РОЗРАХУНКОВИХ ОПЕРАЦІЙ
7. ГЛАВА 7 ОБЛІК КРЕДИТНИХ ОПЕРАЦІЙ
8. ГЛАВА 8 ОБЛІК КАСОВИХ ОПЕРАЦІЙ
9. ГЛАВА 9 КАСОВЕ ВИКОНАННЯ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ
10. ГЛАВА 10 ОБЛІК ДЕПОЗИТНИХ І ДОВІРЧИХ ОПЕРАЦІЙ
11. ГЛАВА 12 ОБЛІК ВАЛЮТНИХ ОПЕРАЦІЙ
12. ГЛАВА 13 ОБЛІК ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ. НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ ТА МАТЕРІАЛІВ
13. ГЛАВА 14 ОБЛІК ДОХОДІВ, ВИТРАТ І ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ДІЯЛЬНОСТІ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ
14. ГЛАВА 15 ОБЛІК ПОДАТКІВ, ЗБОРІВ І ВНЕСКІВ ДО ДЕРЖАВНИХ ТА НЕДЕРЖАВНИХ ЦІЛЬОВИХ ФОНДІВ
15. ГЛАВА 16 ЗВІТНІСТЬ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ
16. ГЛАВА 17 ВНУТРІШНІЙ АУДИТ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ
17. СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

На попередню


Додати в закладки



Додати в закладки zakladki.ukr.net Додати в закладки links.i.ua Додати в закладки kopay.com.ua Додати в закладки uca.kiev.ua Написати нотатку в vkontakte.ru Додати в закладки twitter.com Додати в закладки facebook.com Додати в закладки myspace.com Додати в закладки google.com Додати в закладки myweb2.search.yahoo.com Додати в закладки myjeeves.ask.com Додати в закладки del.icio.us Додати в закладки technorati.com Додати в закладки stumbleupon.com Додати в закладки slashdot.org Додати в закладки digg.com
Додати в закладки bobrdobr.ru Додати в закладки moemesto.ru Додати в закладки memori.ru Додати в закладки linkstore.ru Додати в закладки news2.ru Додати в закладки rumarkz.ru Додати в закладки smi2.ru Додати в закладки zakladki.yandex.ru Додати в закладки ruspace.ru Додати в закладки mister-wong.ru Додати в закладки toodoo.ru Додати в закладки 100zakladok.ru Додати в закладки myscoop.ru Додати в закладки newsland.ru Додати в закладки vaau.ru Додати в закладки moikrug.ru
Додати в інші сервіси закладок   RSS - Стрічка новин сайту.
Переклад Натисни для перекладу. Сlick to translate.Translate