Українська Банерна Мережа
UkrKniga.org.ua
Будь-який план поганий, якщо він у тебе єдиний. / Андрій Коваль

Додати в закладки



Додати в закладки zakladki.ukr.net Додати в закладки links.i.ua Додати в закладки kopay.com.ua Додати в закладки uca.kiev.ua Написати нотатку в vkontakte.ru Додати в закладки twitter.com Додати в закладки facebook.com Додати в закладки myspace.com Додати в закладки google.com Додати в закладки myweb2.search.yahoo.com Додати в закладки myjeeves.ask.com Додати в закладки del.icio.us Додати в закладки technorati.com Додати в закладки stumbleupon.com Додати в закладки slashdot.org Додати в закладки digg.com
Додати в закладки bobrdobr.ru Додати в закладки moemesto.ru Додати в закладки memori.ru Додати в закладки linkstore.ru Додати в закладки news2.ru Додати в закладки rumarkz.ru Додати в закладки smi2.ru Додати в закладки zakladki.yandex.ru Додати в закладки ruspace.ru Додати в закладки mister-wong.ru Додати в закладки toodoo.ru Додати в закладки 100zakladok.ru Додати в закладки myscoop.ru Додати в закладки newsland.ru Додати в закладки vaau.ru Додати в закладки moikrug.ru
Додати в інші сервіси закладок   RSS - Стрічка новин сайту.
Переклад Натисни для перекладу. Сlick to translate.Translate


Вхід в УЧАН
Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.



Додати книгу на сайт:
Завантажити книгу


Скачати одним файлом. Книга: Шота Руставелі Витязь у тигровій шкурі Переклад Миколи Бажана


ЯК АВТАНДІЛ ПИТАВ ЦАРЯ РОСТЕВАНА, І ПРО ТЕ, ЩО ГОВОРИВ ВАЗІР

Ранком вийшов на подвір'я витязь, вдягнений охайно,

Мовив: «Боже, дай же сили заховать кохання тайно,

Дай терплячості і серце чимсь порадуй життєдайно!»

До вазіра він - як місяць - на коні помчав негайно.

Вийшов сам вазір назустріч: «Сонце бачити приємно!

Нині радість всі прикмети віщували недаремно!»

Він вітав його достойно, поклонився левню земно,-

Гостя чемного господар і зустріти мусить чемно.

Із коня зійти помігши, просить витязя у гості,-

Стелять килими китайські попід ноги на помості.

Витязь сяяв, і казали люди знатні й люди прості:

«Вітер західний приніс нам пах трояндової брості».

Він присів. Хто тільки бачив вроду левня засіялу,

Зразу серцем божеволів, знепритомнівши од шалу,-

Не один, а десять тисяч зойків чулося загалу.

Всім звеліли вийти,- челядь порозходилась помалу.

І тоді вазіру витязь мовив речі величаві:

«Знаєш ти, державний радцю, все, що діється в державі,

Цар не схвалює без тебе постанови в жодній справі.

Отже, вислухай мене ти, рани вилікуй криваві.

Стрівши витязя, відтоді я горю вогнями тут

І, в розлуці з ним, не бачу більше радості навкруг.

Ні, не можна забувати невіддячених заслуг! -

Все віддав би ради мене він, незаздрий, щедрий друг!

Бути з ним - таке бажання серце сплутало, мов сіть,-

З ним лишив терпець і душу я в оту прощальну мить.

Справді дав йому Всевишній сонцем сяяти й горіть! -

Та й Асмат, немов сестру, я полюбив несамохіть.

При від'їзді склав я клятву, повну сили й ваготи:

«Повернуся знов до тебе, знов мене побачиш ти:

Принесу для тебе світло і звільню від темноти».

Ось вогнем я пломенію - час мені до нього йти! [118]

Не хвалитимуся марно, тільки правду я повім:

Він на мене вже чекає, я ж - в паланні вогневім,

Бо в біді шаленця-брата не покине побратим.

Той - нещасний, хто зневажить словом клятвенним своїм!

Йди, скажи царю Ростану сам про діло це сумне.

Я чолом його клянуся: як відпустить геть мене,-

Я піду, а не відпустить - то чого він досягне?

Поможи мені - інакше дух мій пекло проглине.

Передай царю: «Будь славен в кожнім слові людських мов!

Знає бог, як не хотів би вас печалити я знов,

Але витязь стрункостанний запалив у мене кров,-

Ні, його не встерегтися,- він мій розум поборов!

Царю! Буду я забитий з ним розлукою лихою!

Взяв він серце, а без серця що подіється зі мною?

Побратимові помігши, увінчаю вас хвалою,

Та й нічим не допомігши, все ж сумління заспокою.

Хай відхід мій не завдасть вам ані болів, ні образ;

Хай господь мене рятує, як врятовував не раз;

Хай він дасть вам перемогу і верне мене до вас,-

Не вернуся ж я - царюйте щасно й владно повсякчас!»

Знов сказав вазіру витязь: «Скоротив я річ мою.

Розкажи царю докладно, що на серці я таю,

Дозвіл виблагай у нього, смілість вияви свою.

Я червінців сотню тисяч хабаром тобі даю».

Та вазір всміхнувся й мовив: «Залиши собі хабар,-

Досить з того, що вказав ти путь злегшити твій тягар.

Знаю я: коли по правді все скажу царю, то цар

Збагатить мене дарами: дуже щедрий буде дар.

Він з життям мене розлучить без вагання, в ту ж хвилину,

В тебе золото лишиться, я ж здобуду домовину,

Я життя віддам - найкраще, що потішує людину.

Ні, царю не змовлю й слова, бо відразу ж там загину!

Нащо марно загибати? Шлях оцей - то шлях омильний.

Цар мене зганьбить чи знищить, він скричить:

«Ти божевільний! Чом розвіяти не зміг ти в нього вимисел свавільний?»

Ліпше жити, ніж конати,- рішенець мій неухильний.

Якщо цар тебе відпустить, то вояцтво зроду-віку

Не відпустить воєводу, славного свого владику,

Бо, як ти поїдеш, стане ворогів на нас без ліку,-

При нагоді і горобчик хоче здатись за шуліку». [119]

Плакав, мовив витязь: «В серце я встромлю ножа свойого!

О вазіре, ти кохання не зазнав, мабуть, палкого,

Ти не знаєш, певне, дружби й клятви, складеної строго,

Бо інакше ти б повірив, що не житиму без нього!

Одвернулось сонце знову. Тільки я один здолію

Повернути сонцю сяйво, теплоту і благодію!

Так, мені одному знати, чи печалюсь, чи радію,

Марна ж бесіда в людини тільки збільшить безнадію.

Ані цар, ні військо з мене більш не матиме користі,

Бо віднині можу тільки проливати сльози чисті.

Випробовують людину обітниці урочисті,-

Я піду до нього й, може, принесу щасливі вісті.

0 вазіре, ти прокляте маєш серце й мисль байдужу!

Тут залізо б стало воском, а не ствердло в скелю дужу.

Хоч з очей Геон би хлинув - сліз його не надолужу!

Поможи, й тобі на поміч сили теж колись напружу.

Якщо цар мене не пустить, то порушу цей наказ

1 поїду звідси нишком, щоб вогонь у серці згас.

Цар тебе за щире слово не накаже вбити враз,-

Може, витерпиш за мене трохи лайки та образ».

Відповів вазір: «Твій пломінь розтопив і в мене лід!

Я дивитися не можу, як ти плачеш, як ти зблід.

Часом краще говорити, часом - і помовчать слід,

Але зважусь - і про тебе владарю складу я звіт!»

Це сказав вазір, підвівся, і в царські пішов палати,

І царя отам побачив, пишно вбраного у шати,

Та, злякавшись, прикре слово не рішився проказати

І в задумі та мовчанні він продовжував стояти.

Враз печального вазіра цар побачив у юрбі І спитав:

«Чого стоїш ти там в печалі та журбі?» Відповів вазір:

«Помітив цар печаль в своїм рабі,-

Ти заб'єш мене, почувши, що повім оце тобі.

І не зменшить, і не збільшить жаль мій лиха й безнадій.

Хоч посол не знає жаху, але жах в душі моїй.

Автанділ тебе благає,- відпусти його мерщій,

Бо в розлуці з Таріелом світ для нього - звук пустий!»

Він царю своєму з жахом все, що відав, те й повів;

Він сказав: «Ти зрозумієш із моїх коротких слів

І який він був печальний, і які він сльози лив.

Правий будеш, як повергнеш ти на мене владний гнів!» [120]

В мить, коли вазіра слово до царевих вух дійшло,-

Цар розгнівався жахливо, враз нахмуривши чоло:

«Лиш твоє безумство люте це проказувать змогло!

Зла людина поспішає як хутчій розвідать зло.

Так ти квапився сказати, мов щось радісне прорік.

Тільки вбивши, заподіє більше лиха чоловік!

Як мені таке докласти твій наважився язик?

За вазіра в мене бути не достоїн ти повік!

Мудрий муж все прикре пану мусить в слові обминути,

Бо ведуть дурні промови тільки дурні-баламути.

Хай оглухли б в мене вуха, ніж таке я маю чути.

Я заб'ю тебе,- за тебе я не побоюсь покути!»

Знову цар гукнув: «Коли б ти не з його прибув ухвали,-

Присягаюся,- відразу б голову твою зрубали!

Геть тікай ти, божевільний, лютий, зганьблений, зухвалий!

О, як гарно промовляв ти! О, яких ми втіх зазнали!»

Він схопив стільця, об стінку розтрощив, понятий сказом;

Не попав, але вазіру краяв мозок, мов алмазом;

«Як наважився піддати ти царя таким образам?»

По блідій щоці вазіра сльози бігли раз за разом.

Втік тоді вазір нещасний, не питав, у чім провина;

Заховався, мов лисиця, і трусився, мов билина.

Входив гордий, вийшов хмурий,- від ганьби ця переміна.

Вороги отак не шкодять, як сама собі людина.

Він казав: «Мені страждати богом звелено коханим!

Я ошуканий, я хмурий, світ мені здається тьмяним.

Хто наважиться зухвало говорити з власним паном,

Так з ним буде, як зі мною, хоч яким пишався б саном!»

Йшов вазір у темній тузі, посмутнів з наруг-неслав

І з нахмуреним обличчям Автанділові сказав:

«Вам я дякувати мушу - добивався ж ваших прав,

От ходжу в ганьбі, ще й мало головою не наклав».

Про хабар він став казати, не почав ні звад, ні чвар.

Дивно! Міг він глузувати, жартувати, мов штукар:

«Хто не здержав обіцянки - злий на того і владар.

Влучно сказано, що й в пеклі справи звершує хабар.

Як мене владар паплюжив - навіть згадувати годі!

Став для нього я огидний, найгидкіший у природі,

Не достойний бути мужем, розум втративши відтоді.

Я загинув би, та, видно, став господь на перешкоді. [121]

Все, що сталось,- те обдумав, те робив з своєї волі;

Хоч і знав, що гнів накличу, все ж горюю мимоволі.

Ні, людина не уникне передвизначення долі!

Я за тебе вмер би радо і терплю не марно болі».

Відповів юнак: «Вагання, чи втекти звідсіль, немає,

Бо, коли троянда в'яне, соловей тоді вмирає;

Щоб знайти росу цілющу, помандрує він в безкрає,-

Чим потішиться, що зробить, як роси не відшукає?

Я без витязя не в силі ні сидіти, ні лежати.

Ні! Мов звір той, подолаю перешкоди і загати!

Нащо цар мене благає проти ворога рушати?

Як з неволі мати дру-зів, краще зовсім їх не мати.

Знов благатиму владику - може, гнів його розвію,

Може, він збагне нарешті, як я серцем пломенію.

Не відпустить - сам подамся, всяку втративши надію,

І, коли помру,- покину життьову я веремію».

Вдвох пішли вони на учту, розмовляючи, як друзі:

Дав вазір дарунки левню, щоб розважився у тузі,

Збагатив старих і юних, частував усіх в окрузі.

Як назад вертався витязь, сонце вже було на прузі.

Він червінців сотню тисяч зав'язав одним пакунком,

риста звоїв оксамиту з злототканим візерунком,

Шістдесят рубінів-лалів, гарних барвою й гатунком,

І людину до вазіра надіслав з оцим дарунком.

Він звелів сказать: «Чи можу повернути те, що винний?

Не дарю - тобі належить скарб ще більше неоцінний.

Якщо жити залишуся, стану я - твій раб уклінний,

За любов віддам любов'ю, зважу все, в чуттях незмінний».

Для чеснот його високих де шукати слово схоже?

Славний муж, він вчинить подвиг, довершить він діло гоже.

Так і треба помагати, хто кому наскільки може.

Братня поміч нам потрібна, як в біді наш дух знеможе.

Книга: Шота Руставелі Витязь у тигровій шкурі Переклад Миколи Бажана

ЗМІСТ

1. Шота Руставелі Витязь у тигровій шкурі Переклад Миколи Бажана
2. ПРО РОСТЕВАНА, АРАБСЬКОГО ЦАРЯ Ростеван був цар...
3. ЯК ЦАР АРАВІЙСЬКИЙ ПОБАЧИВ ВИТЯЗЯ В ТИГРОВІЙ ШКУРІ...
4. ГРАМОТА АВТАНДІЛА ДО ЙОГО ПІДДАНЦІВ Склав...
5. ТАРІЕЛОВА РОЗПОВІДЬ ПРО СЕБЕ, КОЛИ ВІН УПЕРШЕ ОПОВІДАВ...
6. ПРО КОХАННЯ ТАРІЕЛА, КОЛИ ВІН УПЕРШЕ ЗАКОХАВСЯ...
7. ПЕРШИЙ ЛИСТ, ЯКОГО НЕСТАН-ДАРЕДЖАН НАПИСАЛА СВОЄМУ КОХАНОМУ...
8. ЛИСТ, ЯКОГО ЦАР ХАТАВСЬКИЙ НАПИСАВ У ВІДПОВІДЬ ТАРІЕЛОВІ, ТА...
9. ЛИСТ ТАРІЕЛА ДО ЦАРЯ ІНДІЙСЬКОГО, КОЛИ ВІН ПОДОЛАВ ХАТАВІВ...
10. ЛИСТ НЕСТАН-ДАРЕДЖАН ДО її КОХАНОГО Пише та, що...
11. СИН ХВАРЕЗМШІ ПРИБУВАЄ ДО ІНДІЇ НА ВЕСІЛЛЯ, АЛЕ ТАРІЕЛ ЙОГО...
12. ЯК ТАРІЕЛ ЗУСТРІВ НУРАДІНА-ФРІДОНА НА БЕРЕЗІ МОРЯ...
13. ТАРІЕЛОВА ДОПОМОГА ФРІДОНУ ТА ЇХНЯ ПЕРЕМОГА НАД ВОРОГАМИ...
14. ПРО ПОВОРОТ АВТАНДІЛА ДО АРАВІЇ ПІСЛЯ ТОГО, ЯК ВІН ЗНАЙШОВ...
15. ЯК АВТАНДІЛ ПИТАВ ЦАРЯ РОСТЕВАНА, І ПРО ТЕ, ЩО ГОВОРИВ ВАЗІР...
16. РОЗМОВА АВТАНДІЛА З ШЕРМАДІНОМ, КОЛИ ВІН ТАЄМНО ВІД'ЇЗДИВ...
17. АВТАНДІЛОВА МОЛИТВА ТА ЙОГО ТАЄМНИЙ ВІД'ЇЗД Він...
18. ЯК АВТАНДІЛ ТАЄМНО ВІД'ЇХАВ І ВДРУГЕ ЗУСТРІВСЯ З ТАРІЕЛОМ...
19. АВТАНДІЛОВІ ШУКАННЯ ТАРІЕЛА, ЙОГО ПЛАЧ ТА СТОГІН...
20. ТАРІЕЛОВЕ ОПОВІДАННЯ АВТАНДІЛУ ПРО ТЕ, ЯК ВІН ЗАБИВ ЛЕВА Й...
21. ЯК ПІШОВ АВТАНДІЛ ДО ФРІДОНА, ЩО З НИМ ВІН БУВ ЗУСТРІВСЯ В...
22. ВІД'ЇЗД АВТАНДІЛА З ФРІДОНОВОГО ЦАРСТВА НА РОЗШУКИ...
23. ПРИЇЗД АВТАНДІЛА ДО ГУЛАНШАРО, КОЛИ ВІН ПРИЧАЛИВ ДО...
24. ЛЮБОВНИЙ ЛИСТ, ЩО ЙОГО ФАТЬМА НАПИСАЛА ДО АВТАНДІЛА...
25. ТУТ - УБИВСТВО АВТАНДІЛОМ ЧАШНАГІРА ТА ЙОГО ДВОХ ВАРТОВИХ...
26. ЯК ФАТЬМА ПРИВЕЛА НЕСТАН-ДАРЕДЖАН ДО СЕБЕ Й ОПОВІЛА ПРО НЕЇ...
27. ФАТЬМА ОПОВІДАЄ АВТАНДІЛУ ПРО ТЕ, ЯК КАДЖІ ВЗЯЛИ...
28. ЛИСТ, ПИСАНИЙ ВІД ФАТЬМИ ДО НЕСТАН-ДАРЕДЖАН...
29. ЛИСТ НЕСТАН-ДАРЕДЖАН ДО ЇЇ КОХАНОГО До...
30. ЛИСТ АВТАНДІЛА, ПИСАНИЙ ДО ФРІДОНА Написав:...
31. ВІД'ЇЗД ТАРІЕЛА ТА АВТАНДІЛА ДО ФРІДОНА Вранці...
32. ЗДОБУТТЯ КАДЖЕТСЬКОЇ ФОРТЕЦІ ТА ВИЗВОЛЕННЯ НЕСТАН-ДАРЕДЖАН...
33. РОЗЛУКА ТАРІЕЛА З ЦАРЕМ МОРІВ ТА ПРИБУТТЯ ЙОГО ДО...
34. ТАРІЕЛ ЗНОВУ ІДЕ ДО ПЕЧЕРИ ТА БАЧИТЬ СКАРБИ...
35. ТУТ - ВЕСІЛЛЯ АВТАНДІЛА І ТІНАТІН, ЩО ЙОГО ВЛАШТУВАВ ЦАР...
36. ТАРІЕЛ ДІЗНАЄТЬСЯ ПРО СМЕРТЬ ІНДІЙСЬКОГО ЦАРЯ...
37. ТАРІЕЛ ПРИБУВАЄ ДО ІНДІЇ ТА ПЕРЕМАГАЄ ХАТАВІВ...
38. ВЕСІЛЛЯ ТАРІЕЛА ТА НЕСТАН-ДАРЕДЖАН Руки...
39. ПРИКІНЦЕВІ СТРОФИ Наче сон нічний, кінчилась...

На попередню


Додати в закладки



Додати в закладки zakladki.ukr.net Додати в закладки links.i.ua Додати в закладки kopay.com.ua Додати в закладки uca.kiev.ua Написати нотатку в vkontakte.ru Додати в закладки twitter.com Додати в закладки facebook.com Додати в закладки myspace.com Додати в закладки google.com Додати в закладки myweb2.search.yahoo.com Додати в закладки myjeeves.ask.com Додати в закладки del.icio.us Додати в закладки technorati.com Додати в закладки stumbleupon.com Додати в закладки slashdot.org Додати в закладки digg.com
Додати в закладки bobrdobr.ru Додати в закладки moemesto.ru Додати в закладки memori.ru Додати в закладки linkstore.ru Додати в закладки news2.ru Додати в закладки rumarkz.ru Додати в закладки smi2.ru Додати в закладки zakladki.yandex.ru Додати в закладки ruspace.ru Додати в закладки mister-wong.ru Додати в закладки toodoo.ru Додати в закладки 100zakladok.ru Додати в закладки myscoop.ru Додати в закладки newsland.ru Додати в закладки vaau.ru Додати в закладки moikrug.ru
Додати в інші сервіси закладок   RSS - Стрічка новин сайту.
Переклад Натисни для перекладу. Сlick to translate.Translate