Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Франц Фюман Пісня про Нібелунгів у прозовому переказі Переклад Миколи Настеки
ЯК ОПЛАКАЛИ І ПОХОВАЛИ ЗІГФРІДА
Отож діждали ночі і Рейн перепливли.
Більш не вполює витязь безсмертної хвали.
Не звіра ж бо забили, а славного героя.
А лицарство розплатиться - труп на труп горою.
Гунтерові поплічники зачекали, доки настала ніч, і лише тоді поїхали додому. Зігфрідове тіло вони потайки підкинули під Крімгільдині двері. Так порадив їм Гаген. Рано-вранці в соборі подзвонили до утрені. Крімгільда пробудилася. Вона рідко запізнювалась на відправу. Цього разу вона прокинулась раніше служниці і погукала, щоб та принесла одяг і свічку. Саме в цей час камергер проходив повз її двері й побачив мертвого Зігфріда, проте не впізнав, хто це лежить, бо смерть спотворила героя. Він зайшов до Крімгільди і сказав:
- Поки не йдіть до відправи. Біля ваших дверей лежить мертвий рицар.
Крімгільда закричала:
- То Зігфрід! Це Брюнгільда придумала, а Гаген убив! У неї ротом пішла кров, і вона зомліла.
Коли Крімгільда прийшла до тями, камергер сказав:
- Як би міг Зігфрід потрапити сюди? Адже він на полюванні. Це хтось чужий. Почекайте, все з'ясується.
Крімгільда похитала головою й підійшла до порога, де лежав Зігфрід. І хоч його обличчя було дуже бліде, вона одразу впізнала чоловіка.
- Горе мені! - закричала невтішна красуня.- Ви загинули од руки вбивці, мій любий чоловіче! Ваш щит'не розрубаний мечем. Хто це зробив, той повинен негайно померти!
Крімгільда послала камергера, щоб той сповістив сивого Зігмун-да та Зігфрідових людей про смерть героя.
- Нехай приїдуть і допоможуть мені оплакати небіжчика,- сказала вона.
Камергер пішов, проте ні Зігмунд, ні Нібелунги не могли повірити в те, що він говорить,- таку страшну звістку він приніс. Однак не могли вони також подумати, що камергер каже неправду. [78]
Всі побігли до Крімгільди. Нібелунги були нашвидкуруч одягнені і тримали оголені мечі. Уже в коридорі вони почули голосіння жінок з Крімгільдиного почту. Надії на те, що тут якесь непорозуміння, враз розвіялися. А коли вони побачили Зігфрідове тіло, кожний із них пройнявся горем і зажадав помсти.
Від стогону та зойків гули мури замку і вулиці Вормса. Це налякало городян. Вони казали одне одному:
- Сталося якесь лихо. Треба довідатись, що там.
Трохи оговтавшись, король Зігмунд спитав Крімгільду, кого вона підозрює у вбивстві.
- Коли б я це знала,- відповіла стражденна вдова,- то не було б йому пощади! Ні про що інше, крім помсти, я не можу й думати! Я зроблю так, що мій рід вічно буде в жалобі.
Нібелунги говорили:
- Вбивця тут, у замку. Бо хто б то міг непомітно принести сюди Зігфрідове тіло!
Ці слова злякали Крімгільду.
Потім був похорон, такий, як це заведено в королів. Над небіжчиком голосили дівчата. Вони обмили його рани, умили обличчя. Для цього їм не потрібна була вода - вистачило сліз. Потім небіжчика вкрили білим саваном і поклали на смертне ложе. Нібелунги і нідерландські воїни наділи на нього панцир, а щит, спис і меч поклали поруч. Рицарі заприсяглися помститися. Вони сказали:
- Вбивця серед тих, хто їздив на лови, а там були король Гунтер і його люди! Ми повинні знайти його й розквитатися з ним!
Аж ось повернулися можновладці Бургундії. Попереду їхали Гунтер і Гаген.
Побачивши їх, Зігмунд наказав своїм дружинникам приготуватися до бою. Але Крімгільда сказала:
- Не треба вдаватися до зброї, любий батьку! В мого брата - величезне військо! Він вас усіх порубає!
Та Нібелунги міцно підв'язали шоломи і рвалися в бій. Крімгільда стала благати:
- Вгамуйтеся, відважні рицарі! Навіщо безглуздо гинути! Для помсти ще настане час! Дайте мені спочатку знайти вбивцю й зібрати проти нього докази - і я приготую таку помсту, про яку ще не чув світ! А зараз ставати до герцю ще рано. На Рейні багато народу, на одного вашого буде тридцять тутешніх. Тож ви їх не здолаєте, і нічого доброго з того не вийде. Нехай їх покарає бог. Лишайтеся тут і розрадьте мене в горі! Коли розвидниться, Зігфріда треба покласти в труну. Допоможіть мені, благаю!
Король Зігмунд неохоче підкорився. Нібелунги ремствували, але Зігмунд сказав:
- Така воля нашої королеви! [79]
І вони вклали мечі в піхви.
Всі в місті плакали й ридали, дізнавшись про Зігфрідову загибель. Люди юрбами йшли до замку, щоб іще раз побачити доброго рицаря.
За Зігфрідом тужили всі - високородні люди і прості - прості, мабуть, дужче.
Ще вдосвіта ковалі почали кувати труну. Вона була із золрта і срібла, а ззовні оббита крицею.
Вранці Зігфріда перенесли в собор. Жалібно дзвонили дзвони. До собору звідусіль сходилися люди. Прийшли всі рицарі й придворні, а також Гунтер і Гаген.
Гунтер мовив до Крімгільди:
- Люба сестро, Зігфрідова загибель завдала мені щирого жалю! Не думав я і не гадав, що хтось заподіє йому смерть.
Крімгільда відповіла:
- До чого мені ці ваші слова? Якби ви не попустили, не сталося б лиха. Ви забули про те, що ще я є на світі!
- Не розумію, люба сестро, про що ви говорите! - знизав плечима король.
Тоді Крімгільда мовила:
- Краще б ви й мене убили. Король Гунтер повторив:
- Не знаю, про що ви говорите, люба сестро! Ми не вбивали Зігфріда.
І тоді Крімгільда сказала:
- Хто невинний, той нехай підійде до труни. І побачимо, хто вбивця.
Весь двір підійшов до труни. Попереду йшли Гунтер та Гаген. І раптом Зігфрідова рана відкрилася, і з неї потекла кров. Хто це помітив, затулив руками очі.
Гунтер вигукнув:
- Я правду каЖуг Зігфріда вбили розбійники! Не Гаген убив його!
Кров із рани потекла ще дужче. І Крімгільда мовила:
- Вбивці мені відомі! Допоможи мені, боже, помститися! Вбивці - Гунтер і Гаген!
Нібелунги знову схопилися за мечі. Проте Крімгільда і цього разу заборонила їм іти на герць.
Потім повз Зігфріда пройшли Гернот, Гізельгер та інші рицарі, і рана закрилася.
Незабаром почалася панахида. Всі плакали.
Після відправи Гернот і Гізельгер втішали Крімгільду:
- Заспокойтеся, сестро, і скоріться долі! Нічого змінити не можна! Поки житимемо, ми не залишимо вас.
Проте їхні щирі слова не могли втішити Крімгільду. [81]
В обідню пору Зігфріда сповили в шовк і поклали в труну із срібла і золота. Після цього Крімгільда сказала камергерові:
- Роздайте всі коштовності добрим людям. Візьміть також усі прибутки від орендованих земель і витратьте їх на похорон. Хто піде з нами на похорон, того треба щедро обдарувати.
В соборі зібралося повно-повнісінько Зігфрідових друзів. Цього дня священики відправили понад сто панахид. Вони добре заробили, та й собор теж одержав доволі дарунків.
Камергери роздали тридцять тисяч марок.
Коли' Крімгільда ішла за труною, вона сказала Нібелунгам і нідерландцям:
- Спасибі вам за те, що розділили зі мною горе, шляхетні герої! Три дні і три ночі я буду біля небіжчика. Не їстиму, не питиму і не спатиму всі ці дні. Може, бог зглянеться і візьме мене до себе!
Крімгільда пробула біля небіжчика три дні і три ночі. Третього дня вона зомліла, і, щоб повернути до життя, її облили водою. Прийшовши до пам'яті, Крімгільда сказала: -у
- Відкрийте труну, любі друзі! Я хочу іііїе раз подивитися на мого коханого!
Вона так благала, що труну відкрили.
Небіжчик був білий, мов сніг. Крімгільда схилилася над ним і поцілувала в очі, щоки й вуста. Вона плакала кривавими сльозами. А тоді впала без сил, і її довелося віднести набік.
Ще день і ніч Крімгільда пробула біля Зігфрідової могили. Король Зігмунд теж був там. Він аж зчорнів від журби.
Старий тужив за сином до самісінької смерті.
Багато Нібелунгів три дні і три ночі постили, як того вимагав звичай. Вони зблідли і спали з лиця.
Так сумували Нібелунги за найшляхетнішим своїм героєм. Але потім життя пішло звичайним шляхом.
Відтоді багато води спливло, та, мабуть, і сьогодні відбувається щось подібне.
Книга: Франц Фюман Пісня про Нібелунгів у прозовому переказі Переклад Миколи Настеки
ЗМІСТ
На попередню
|
|
