Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Юрій Іванович Ковбасенко Архіпелаг "Павич", острів "Дамаскин" (2003)
26. Тут не можна не згадати про т. зв. пантекстуальні теорії, особливо поширені зараз, в добу постіндустріального інформаційного суспільства: “Оскільки, як не втомлюється повторювати Дерріда, “нічого не існує поза текстом”, то й будь-який індивід у такім разі неминуче знаходиться усередині тексту, тобто в межах визначеної історичної свідомості... Увесь світ врешті решт сприймається Деррідою як нескінченний, безмежний текст” (Ильин И.П. Постмодернизм от истоков до конца столетия: эволюция научного мифа. – М.: Интрада, 1998). Додам, що ставлення до всього оточуючого світу як до тексту (одиниці передачі інформації) не є винаходом постмодерністів, а має дуже давню традицію, елементи якої можна знайти, наприклад, у Платона з його “ейдосами”. В разі такого, універсального розуміння лексеми “текст” правильне прочитання тексту може асоціюватися з правильним розумінням і влаштуванням життя і всесвіту, що відчувається і в Павича.
27. Етнопсихологи і фахівці з маркетингу полюбляють наводити студентам курйозний факт: західна фармацевтична фірма потрапила у велику халепу й влетіла в чималу копієчку, розтиражувавши в одній східній країні плакат із рекламою своїх пігулок від головного болю. Плакат був без слів, чим ця фірма надзвичайно пишалася: його мали зрозуміти в усіх куточках планети, незалежно від тамтешньої мови спілкування. У вигляді математичної формули там було зображено: а) спотворене болем обличчя + б) пігулка = в) обличчя усміхнене. Висновок: купуйте пігулки. Та курйоз полягав у тому, що саме в цій країні будь-який текст читався справа наліво: а) усміхаєшся + б) ковтнув пігулку = в) маєш проблеми. Висновок: обходьте ці пігулки стороною. Ось тобі ще одна грань Павичевого “прочитання книги/тексту/життя в правильному порядку”.
28. “Симулáкр (фр. – стереотип, псевдоріч, порожня форма) – одне з ключових понять постмодерністської естетики, яке займає в ній місце, яке в класичних ест-них системах належить художньому образові. С. – образ відсутньої дійсності, правдоподібна копія, позбавлена оригіналу, поверхневий, гіперреалістичний об’єкт, за яким немає певної реальності… Естетика С. знаменує собою тріумф ілюзії над метафорою, небезпечний ентропією культурної енергії. Шизоїдний, істерично параноїдальний стереотипи раннього постмодернізму змінюються на естетичну меланхолію і іпохондрію. Порівнюючи культуру кінця ХХ ст. із засинаючою осінньою мухою, Бодрійяр вказує на ризик деградації, виснаження, “сходження зі сцени”, які зачаїлися в естетиці С.” [К, ХХ, 423].
29. Скажімо, якщо держава – “корабель”, то її керівник – “стерновий”, “керманич”; якщо держава – “корабель”, то якість негаразди у її житті – це “рифи на шляху корабля” а успіхи – “вітер у вітрила” і т.п.
30. “Існують книги, які викликають у читача щось подібне до хімічної реакції. “Хозарський словник” містить у собі саме такий складник” (“Mainichi Shimbun”, Японія, 1993) (Ї).
31. Схоже використання стилю плетення словес дослідники знаходять і в інших слов’янських письменників, зокрема – М.Гоголя: “Прием полноты перечисления... реализуется в перечислении реалий, которые, с первого взгляда, создают смысловую избыточность” (Храпова В. В. Элементы стиля “плетение словес” в творчестве Н.В.Гоголя (на материале произведения "Выбранные места из переписки с друзьями" // Сибирский лингвистический семинар. - Новосибирск, 2002, № 1).
32. Історія української культури: В 5-ти тт. – Т.2. – К.: Наукова думка, 2001. – С.317.
33. Детальніше див. у згад. роб. “Филологический анализ художественного текста”.
34. “Іконоборство – релігійний рух у Візантії в 8–1-шої пол. 9 ст., що заперечував вшанування ікон як ідолопоклонство, ґрунтуючись на старозавітних заповідях (“не сотвори собі кумира і жодного зображення того, що на небі вгорі,.. не поклоняйся їм і не служи їм”, – “Ісход”, 20, 4-5). Проти іконоборства виступив Іоанн Дамаскин. Урочисте відновлення 843 р. іконовшанування святкується Східною церквою в 1-шу неділю Великого посту (“Торжество Православ’я”)... Внаслідок іконоборства були знищені тисячі пам'ятників мистецтва (мозаїки, фрески, статуї святих, розписні вівтарі, вітражі, ікони й ін.)” (Большой энциклопедический словарь (БЭС). – М.: Большая российская энциклопедия; СПБ.: Норинт, 2001. – С.440).
35. Одне з догматичних визначень іконоборського Собору 754 р. (Деяния Вселенских Соборов. – Казань, 1873. – Т.7. – С.496).
36. Див.: Аверинцев С.С. София-Логос, 268.
37. Дамаскин повторює аргументи єпископа Неаполя на Кіпрі, відомого агіографа Леонтія: як ті, хто вклоняється Біблії, вклоняються не природі шкіри і чорнила, з яких її зроблено, але слову Божію, яке знаходиться там, так і я поклоняюся образу Христа, а не природі дерева і фарб, із яких зроблено ікону.
Книга: Юрій Іванович Ковбасенко Архіпелаг "Павич", острів "Дамаскин" (2003)
ЗМІСТ
На попередню
|
|
