Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: ЛОГІКА ДЛЯ ЮРИСТІВ: ЛЕКЦІЇ. / Правничий коледж ЛНУ ім. І.Франка
7. Висловлювання про відношення (реляційні висловлювання)
Відношення, які існують об'єктивно між предметами і явищами природного і соціального світу, досліджуються різ ними науками, а висловлювання про відношення є об'єктом вивчення особливого напряму Сучасної символічної логіки, яка називається логікою відношень. Логіка відношень є складовою частиною логіки предикатів.
У висловлюваннях про відношення або реляційних висловлюваннях встановлюється структура відношень, властивості відношень, формально-логічні операції з відношеннями, види відношень та інші.
Відношення виникають між двома і більше суб'єктами думок (предметами і явищами об'єктивного світу, що відображається у мисленні людини), або класами (множинами) чи між елементами певного класу. Кожний клас або елемент класу позначається логічними змінними х, у, z і т.д., а оператор відношення або релатор — символом "R". Символічний запис висловлювання про відношення — "Xr y" (читається: "х знаходиться у відношенні R до у". Дана схема "xRy" позначає клас елементів "х" і клас елементів "у", які знаходяться в певному відношенні R один до одного. З'єднання ралатором R відношення певного класу "х" до класу "у" називається полем або сферою відношень. Відповідно, висловлювання можна будувати лише про певні види і типи відношень в межах певного поля (сфери, галузі тощо).
Коли певний клас елементів "х" знаходиться у відношенні R до класу елементів "у", то між ними можна визначити такі типи від ношень:
а) елементи певного класу "х" знаходяться у відношенні до самого себе, що символічно позначається формулою "xRx" і "yRy". Таке самовідношення називається відношенням тотожності;
б) елемент класу "х" знаходиться у відношенні до елементу класу "у"- Таке відношення називається прямим;
в) елемент класу "у" знаходиться у відношенні до елементу класу "х". Таке відношення називається зворотнім.
Таким чином, якщо "х" знаходиться у відношенні до "у", то і "у" знаходиться у відношенні до "х", що символічно зображається формулою імплікації: "xRy" —» "уОх", де "0" - символ зворотнього (інверсного) відношення.
Модальні висловлювання є предметом аналізу модальної логіки.
Модальна логіка — це розділ сучасної логіки, де вивчаються модальні висловлювання та їхні відношення в структурі міркувань.
Залежно від того, які види модальних висловлювань досліджуються, виділяють різні види модальних логік: алетичку, тем-поральну, епістемічну, деонтичну та інші.
Щоб дати загальну характеристику цим логікам, побудуємо таку таблицю:
№№ Модальності Види модальних висловлювань Види модальних логік
1. необхідно, можливо, випадково алетичні висловлювання алетична логіка
2 доведено, спростовано, не вирішено,
перекона-ний.сумнівається,
припускає епістемічні висловлювання епістемічна логіка
3. було, є, буде, раніше, одночасно,
пізніше темпоральні (часові)
висловлювання темпоральна логіка
(логіка часу)
4. обов'язково, заборонено, дозволено деонтичні висловлення деонтична логіка
Слід зазначити, що розглянуті вище модальні логіки не вичерпують увесь клас подібних логічних теорій. За останні десятиріччя модальна логіка почала бурхливо розростатися, включаючи до своєї орбіти все нові й нові модальні поняття.
Серед модальних висловлювань особливе значення для юристів мають деонтичні висловлювання.
Деонтичні висловлювання — це модальні висловлювання, до складу яких входять такі модальності: «дозволено*, «обов'язково*, «заборонено* і їхні модифікації.
Прикладами деонтичних висловлювань можуть бути такі речення:
♦ Обов'язково дотримуватися законодавства;
♦ Дозволено купувати квартири;
♦ Заборонено читати чужі листи.
Деонтичні висловлювання вивчаються в рамках деонтичної логіки.
Деонтична логіка — це розділ модальної логіки, де досліджуються деонтичні висловлювання та їхні відношення в структурі міркування.
Історія становлення деонтичної логіки нараховує декілька століть. Так, витоки логічного підходу до аналізу деонтичних модальностей можна знайти ще в працях Г. Лейбниця. У 1672 році він написав працю «Elementa juris naturalise, де спробував визначити основні нормативні модальності та виявити логічні відношення між ними. Він вважав, що на такі поняття, як «обов'язково*, «дозволено*, «байдуже*, «заборонено* можна перенести всі основні положення логічного вчення Аристотеля, зокрема, його погляди на відносини, що мають місце між традиційними (алетичними) модальностями.
Саме цією працею Лейбниця було започатковано народження нового напряму логічних досліджень, а саме — деонтичної логіки.
Однак ідеї німецького вченого занадто випереджали свій час, потреби тогочасної науки і можливості розвитку логіки у XVII ст. Сучасники скептично сприйняли його концепцію, не оцінивши її новизни та новаторства, що призвело врешті-решт до її забуття.
Лише у XVIII ст. науковці знову повертаються до аналізу цієї проблематики. Так, англійський філософ, юрист Ієремія Бентам (1748—1832) висунув у своїх працях ідею логіки повеління, або логіки волі. Однак, на відміну від Г. Лейбниця, І. Бентам вважав, що його вчення повинне стати новим напрямком логічного знання, відмінним від старої аристотелівської логіки. Плани І. Бентама не були реалізовані, він так і не зміг систематично розвинути свої ідеї, сформулювати на їхній основі обгрунтовану концепцію нової логіки.
Це спробував зробити у 20-ті роки XX ст. австрійський вчений Ернст Малі, який у 1926 році побудував одну з перших логічних теорій нормативних міркувань. Найвірогідніше, він не був знайомий з працями І. Бентама, які залишалися непомітними аж до середини XX ст. Але свою логіку Е. Малі також назвав «логікою волі». Надалі саме він запропонував для цього напрямку логічного знання назву «деонтика», однак у ті часи цей термін не отримав широкого розповсюдження. Назва «деонтична логіка» була запроваджена пізніше, незалежно від Е. Малі, фінським філософом і логіком І\ X. фон Врігтом у його знаменитій статті «Деонтична логіка», що вийшла друком у журналі «Mind* у 1951 році. Саме з того часу цей термін широко застосовують науковці.
Якщо теорії Г. Лейбниця, І. Бентама, Е. Малі можна вважати передісторією деонтичної логіки, то дату виходу статті Г. X. фон Врігта дуже часто в літературі називають датою виникнення сучасної логічної теорії норм.
У середині XX ст. деонтична логіка розвивалася в рамках такого підходу, згідно з яким деонтичні модальності розглядалися за аналогією з алетичними модальностями. Велику роботу у цьому напрямку провів вищезгаданий Г. X. Фон Врігт.
Зараз поряд із старим підходом розвивається новий, відповідно до якого трактовка деонтичних модальностей відходить від класичного трактування алетичних та інших модальностей. У його рамках створюються логічні системи, де логіка норм розглядається як розширення темпоральної логіки (так звана деонтико-темпоральна логіка), логіки дії або взаємодії.
Книга: ЛОГІКА ДЛЯ ЮРИСТІВ: ЛЕКЦІЇ. / Правничий коледж ЛНУ ім. І.Франка
ЗМІСТ
На попередню
|
|
