Українська Банерна Мережа
UkrKniga.org.ua
Псам-бо і свиням не треба золота, а нерозумному – мудрих слів. / Данило Заточник

Додати в закладки



Додати в закладки zakladki.ukr.net Додати в закладки links.i.ua Додати в закладки kopay.com.ua Додати в закладки uca.kiev.ua Написати нотатку в vkontakte.ru Додати в закладки twitter.com Додати в закладки facebook.com Додати в закладки myspace.com Додати в закладки google.com Додати в закладки myweb2.search.yahoo.com Додати в закладки myjeeves.ask.com Додати в закладки del.icio.us Додати в закладки technorati.com Додати в закладки stumbleupon.com Додати в закладки slashdot.org Додати в закладки digg.com
Додати в закладки bobrdobr.ru Додати в закладки moemesto.ru Додати в закладки memori.ru Додати в закладки linkstore.ru Додати в закладки news2.ru Додати в закладки rumarkz.ru Додати в закладки smi2.ru Додати в закладки zakladki.yandex.ru Додати в закладки ruspace.ru Додати в закладки mister-wong.ru Додати в закладки toodoo.ru Додати в закладки 100zakladok.ru Додати в закладки myscoop.ru Додати в закладки newsland.ru Додати в закладки vaau.ru Додати в закладки moikrug.ru
Додати в інші сервіси закладок   RSS - Стрічка новин сайту.
Переклад Натисни для перекладу. Сlick to translate.Translate


Вхід в УЧАН
Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.



Додати книгу на сайт:
Завантажити книгу


Скачати одним файлом. Книга: Луцій Анней Сенека Моральні листи до Луцілія Переклад А.Содомори


ЛИСТ LХІV

Сенека вітає свого Луцілія!

Вчора ти був з нами. Можеш дорікнути мені: хіба ж тільки вчора? Тому й додаю: «з нами», бо зі мною ти - завжди. Завітали друзі. Веселіше заструмував димок над покрівлею. Не такий, звісно, що клубочиться з кухні вельмож, лякаючи нічних сторожів, а скромний вісник прибулих гостей. Говорили, як то буває під час гостини, то про се, то про те; починали одним, закінчували іншим, аби лиш снувалась нитка милої бесіди. Читали й книгу Квінта Секстія-батька, видатної - якщо віриш мені - людини, стоїка, хоч сам він заперечує те. Скілько-то сили в ньому, скільки запалу! Клянусь богами, таке знайдеш не в кожного філософа: твори деяких - дарма що й славою втішаються - якісь безкровні. Повчають, сперечаються, силкуються на дотеп, а снаги не додають, бо й не мають її. Коли ж перечитаєш Секстія, скажеш: «От хто живе, росте, вільно дихає, височить над людьми! От хто залишає мене, переповнивши довір'ям!» При будь-якому настрої, читаючи його, повір, хочеться кинути виклик навіть найбільшій негоді, хочеться вигукнути: «Чому зволікаєш, фортуно? Нападай же! Глянь - я готовий!» Підводжу чоло, наче той, хто озирається, де б випробувати себе, де проявити б свою мужність:

Прагне, щоб дикий кабан серед тих звірят безборонних

Вийшов, запінений, з гір, або велет, лев рудогривий .

Хочеться долати щось, нелегку перемогу здобувати, гартуватися.

Секстій знаменитий ще й тим, що, вирисовуючи велич щасливого життя, не позбавляє тебе надії досягти його: знатимеш, як високо воно, але знатимеш і те, що при бажанні все-таки можна його здобути. Доброчесність допоможе тобі в цьому: будеш захоплюватися цим життям, а водночас - боротися за нього. Мені ж багато часу йде, звичайно, на самі роздуми над мудрістю: споглядаю на неї з таким подивом, з яким дивлюся й на весь світ, а його я бачу не раз немовби той глядач, який тільки що прийшов на виставу. Поважаю відкриття, які робить мудрість, поважаю самих відкривачів. Усе це миле мені, наче спадщина по багатьох предках. Для мене ж усе це придбано, для мене й опрацьовано! Але ж поставмо й себе на місце доброго батька родини; примножмо те, що отримали. Хай багатшим перейде цей спадок од мене до нащадків моїх. Багато ще не зроблено сьогодні, багато й залишиться незробленим. Буде до чого докласти рук тому, хто житиме й тисячі століть після нас. Припустімо, що наші предки все винайшли, всього дійшли, то навіть тоді новим буде для нас застосування цих набутків, їх дослідження, упорядкування. Скажімо, хтось залишив нам ліки для очей; нема потреби, отже, вишукувати нових - треба ці, що є, вміло застосовувати при різних обставинах і захворюваннях. Один засіб, наприклад, вигоює запалення очей, від іншого сходить пухлина повік; той - найкращий при якомусь пошкодженні й слізливості; цей - загострює зір. Потрібно все це знати, підмітити відповідну пору, належну міру їх застосування. Ліки ж від душевних недуг винайдені нашими предками; як ними користуватись і коли до них звертатися - це вже нам випало дослідити. Багато робили ті, які жили до нас, та всього, звісно, не доробили. І все ж їх треба поважати, складати їм шану нарівні з богами. Чому б мені не мати їх зображень для підбадьорення свого духу? Чому б я мав не святкувати день їх уродин? Чому б не мав закликати їх, сповнений пошани? Яку шанобливість я повинен мати для своїх учителів, з такою ж повинен схилятися в поклоні перед учителями всього роду людського, перед тими, хто щедрою рукою засіяв нам перші зерна всякого добра. Коли зустріну консула чи претора, то зроблю все, що, звичайно, належить робити, виявляючи пошану достойникам: зійду з коня, скину шапку й уступлю йому з дороги. То як? Чи не з найвищою шанобою привітаю в душі своїй одного й другого Марка Катона, Лелія Мудрого, Сократа і Платона, Зенона і Клеанта? Шаную їх і - хай лише почую якесь із цих славних імен - побожно встаю.

Бувай здоров!

ЛИСТ LХV

Сенека вітає свого Луцілія!

Вчорашній день я розділив з недугою: першу його половину, до полудня, вона забрала собі, другою - мені поступилася. Спочатку я випробував свою душу читанням. Далі, побачивши, що це заняття їй під силу, я зважився наказати їй, чи то пак дозволити, дещо складніше: почав писати, щоправда, з більшим напруженням, ніж звичайно,- змагався з трудністю предмета, не даючи йому так просто мене здолати. Тут і навинулися друзі й разом приборкали мене, як то роблять з непокірним хворим. Стилос поступився розмові. З неї переповім тобі ту її частину, яку вважаю спірною: тебе ж ми, власне, обрали суддею. Мороки матимеш більше, ніж тобі здається, адже доведеться висловитися щодо трьох різних міркувань.

Наші стоїки, як знаєш, твердять, ніби все у природі виникає з двох начал: причини і матерії. Матерія лежить бездіяльна - річ, до всього готова, але, поки її ніщо не рушить,- ні до чого не здатна. Натомість причина, тобто розум, надає матерії вигляду, обертає нею, як хоче, добуває з неї всілякі вироби. Тому-то слід визнати, що мусить бути те, з чого якась річ твориться, як і те, за допомогою чого вона твориться. Це останнє - причина; перше - матерія. Будь-яке мистецтво - це наслідування природи. Так ось: те, що я говорив про всесвіт, віднеси тепер до всього, що творить людина. Статуя, скажімо,- це початково й матерія, що підлягала роботі митця, і сам митець, який надавав тій матерії вигляду. Матерія статуї - бронза, причина - митець. Така ж сама умова й усього сущого: кожна річ - це те, з чого вона створена, і те, що її створило. На думку стоїків, є лишень одна причина - те, що створює речі. А от Арістотель вважає(1), що про причину можна говорити трояко: «Перша причина,- каже він,- це матерія, без якої нічого не можна зробити; друга - митець; третя - форма, що дається кожному виробу, приміром, статуї». Цю форму, до речі, Арістотель називає «ейдос». «Ще й четверта,- зазначає він,- долучається до них причина - це намір, з яким приступають до твору». Поясню тобі, що це таке. Отже, бронза - перша причина статуї; та статуя ніколи б не могла бути виготовленою, коли б не було того, з чого її відлито, викарбувано. Друга причина - митець: не могла б та бронза набути вигляду статуї, коли б за неї не взялися досвідчені руки. Третя причина - форма: статуя ніколи б не отримала назви «Дорифор» чи «Діадумен»(2), коли б їй не надали саме такого обличчя. Четверта причина - намір, з яким стають до роботи: якби його не було, того наміру, то статуї взагалі б не виготовили. То що ж таке намір? Те, що спонукає митця, те, заради чого він бере до рук різця: якщо він має на думці продати свій твір, то це - гроші; якщо трудиться задля свого ймення, то - слава, а якщо готує дарунок для храму, то - побожність. Отже, причиною є також те, з якою метою виготовляється та чи інша річ. Таж не вважаєш, що до причин викінченого твору не варто зараховувати того, без чого той твір взагалі б не був створений. Платон додає ще й п'яту причину: зразок, який називає «ідеєю»(3). Це те, на що поглядає митець, аби не схибити, втілюючи свій задум у матеріал. І зовсім не має значення, чи той зразок, на якому він час од часу зупиняє око, десь осторонь, чи таки в ньому, ним же сприйнятий і довірений пам'яті. Ось такі зразки всіх речей має у собі божество, що охоплює своїм помислом як числа, так і форми всього, що має бути створене; те божество й сповнене тими несмертельними, незмінними, невтомними образами, які у Платона мають назву «ідеї». Приміром, гинуть люди,- а людськість, на зразок якої створюється людина, залишається, і не завдає їй жодної шкоди те, що ті люди страждають, загибають. Отож, як повчає Платон, є п'ять усіх причин: те, з чого; те, через кого; те, в якому вигляді; те, на подобу чого; те, задля чого; врешті - те, що з тих причин виходить. Так, аби не відходити від нашого прикладу - статуї: те, з чого вона,- бронза; те, через кого,- митець; те, в якому вигляді,- форма, якою вона наділена; те, на подобу чого,- зразок, за яким створював її митець; те, задля чого,- намір митця; те, що з тих причин виходить,- сама статуя. Все це, говорить Платон, є також у всесвіті: творець - це бог; те, з чого всесвіт створено,- матерія; форма - це вигляд і порядок, що спостерігаємо довкіл; зразок - те, на подобу чого бог створив таку оздобну велич; намір, задля якого він усе це створив. Запитаєш, мабуть, який же був намір у бога? - Доброта. Читаємо ж у Платона: «Що спонукало бога створити світ? Бог добрий. Добрий же не скупиться іншим на добро. От він і створив, що лиш міг найкращого»(4). Тож вислови свою суддівську думку - скажи, чиї слова видаються тобі найвірогіднішими; саме найвірогіднішими, а не найправдивішими, бо до остаточного вирішення цього питання нам так далеко, як до самої чистої правди. Те, що Арістотель і Платон говорять стосовно тієї юрби причин, то їх насправді або надто багато, або надто мало. Адже коли до причин зараховувати все те, без чого взагалі ніщо не може бути зроблене, то їх надто мало; хай тоді причиною вважають також час: без нього ж ніщо не може статися; так само й місце: як зробити якусь річ, коли не буде місця, де б її зробити? Або ж рух: ніщо ж без нього не виникає, ані не гине - жодного мистецтва не може бути без руху, жодної переміни. Але ж ми дошукуємося першої, загальної причини. Вона мусить бути простою, оскільки і матерія проста. Що ж це за причина? Звичайно, дійовий розум, тобто бог. А щодо наведених причин, хоч би скільки їх було, то це не окремі причини: всі вони залежать від однієї - тієї, що діє. Скажеш, причиною є форма? Але ж митець прикладає її до свого твору, значить, це якась частка причини, а не сама причина. Так само й зразок не є причиною, а лиш її необхідне знаряддя. Зразок настільки потрібний митцеві, як різець чи напилок: без них мистецтво й кроку не зробить, але вони не є ні частинами мистецтва, ані його причинами.- «Намір митця,- кажуть вони,- тобто те, заради чого він береться до роботи,- це причина».- Хай так. Але ж це не дійова, а лиш побічна причина. Таких причин не злічити, а ми шукаємо загальної причини. Тут їх і зрадила звична для них тонкість, коли вони твердили, начебто весь світ, викінчений твір,- це причина. Адже твір і його причина - далеко не одне й те ж саме.

Отже, ухвали своє рішення або - це легше у подібних питаннях - оголоси, що для тебе ще не все ясно, і зажадай ширшого розгляду справи.- «Дивна приємність,- скажеш,- марнувати час на те, що не вгамує тобі жодної пристрасті, не прогонить жодного бажання!» - Що ж, я теж надаю перевагу тому, що втихомирює душу, і насамперед намагаюся збагнути сам себе(5), а потім уже всесвіт. Але й тепер, хоч ти й дорікаєш мені, часу намарно не витрачаю: навіть оті роздуми, якщо їх не здрібнювати, якщо не вдаватись до непотрібних тонкощів, підносять, полегшують наш дух, що прагне звільнитися з-під тяжкої ноші й повернутись до тих обширів, звідкіля він походить. Бо ж тіло - це тягар, це кара для духу; воно тисне, пригнічує його, тримає в путах, аж поки на допомогу не прийде філософія, поки не звелить йому насолоджуватися спогляданням природи, відіславши його від земного - до небесного. У тій мандрівці - його свобода: він вихоплюється з-під сторожі, набирається у небі снаги. Як митці, натомивши очі над якоюсь тонкою роботою, що вимагає напруженої уваги, та ще й коли приміщення поганенько освітлене, виходять на свіже повітря і десь у призначеному для громадського дозвілля місці втішають свій зір вільно розлитим світлом, так і дух, замкнений у тій понурій і темній оселі, за будь-якої нагоди поривається на простір і відпочиває, споглядаючи природу. Мудрець, а також той, хто прагне мудрості, хоч вони тісно зв'язані з тілом, усе ж кращою своєю часткою - вільні від нього, звернені думками у високість. Подібно до воїнів, які прийняли присягу, термін свого життя вони вважають терміном військової служби; вони виховали себе так, що ні любові до життя не чують, ані ненависті: терпляче переносять свою смертну долю, хоча знають, що краще жде їх попереду. Забороняєш мені приглядатися до природи й, забираючи з-перед очей цілість, залишаєш якусь частку? Я не мав би запитувати себе, якими є початки всесвіту? Хто формує всі речі? Хто порозмежовував усе те, що, поспливавшись докупи, бовваніло єдиним клубом бездіяльної матерії? Я не мав би дошукуватися, хто ж є творцем усесвіту? В який спосіб така громада прийшла до закону й порядку? Хто зібрав порозкидуване, поділив перемішане, а всьому тому, що лежало безформним звалищем, надав виразного обличчя? Звідки проливається таке світло? Чи його джерело - вогонь, а чи ще щось ясніше? Не вивідуватиму цього? Не знатиму, звідки я походжу? Чи один лише раз мені озирати цей світ, чи маю народжуватися знову й знову? Куди піду звідси? Яка оселя чекає душу, звільнену від її рабського існування в людському тілі? Забороняєш поцікавитися справами небесними, тобто велиш мені жити з опущеною головою?.. Ні! Я вищий, бо й народжений для чогось вищого, ніж для слугування своєму тілу, на яке дивлюсь не інакше, як на зашморг, що накинутий на мою свободу!

Ним я прикриваюсь від фортуни, щоб вона не проникала глибше,- не дозволяю, щоб якийсь із її ударів, пройшовши крізь тіло, сягнув і мене. Одне лише тіло є в мені вразливим. І в тому нараженому на удари житлі мешкає вільна душа. Ніколи ота моя плоть не схилить мене до страху, ніколи не змусить до ганебного для чесної людини лицемірства, ніколи заради того нікчемного тіла не опущуся до брехні! Як тільки вважатиму за потрібне - тут же розірву з ним союз. Але й тепер, поки ми ще пов'язані співжиттям, той союз нерівний: всі права забрала собі душа. Зневага до тіла - теж певна свобода. Повертаючись до суті, зауважу, що й споглядання природи, над чим ми тільки-но міркували, чимало прислуговується тій свободі. Адже справді все складається з матерії і бога. Бог керує, а все, що довкола нього, йде за ним, як за вождем, кориться його верховній волі. Могутнішим, вагомішим є те, що діє, тобто бог, а не те, що підлягає дії, тобто матерія. Яке місце посідає у світі бог, таке в людині - душа. Чим для світу є матерія, тим для нас - тіло. Тож нехай гірше слугує кращому. Отже, будьмо стійкими до всяких несподіванок! Не жахаймося ні кривд, ні ран, ні пут, ані жодних нестатків! Бо що таке смерть? Або кінець, або перехід. Я не боюся завершити своє буття, бо то все одно, що не почати його. Не боюся також перейти в інший стан, бо ніде не буду в такій тісноті.

Бувай здоров!

Книга: Луцій Анней Сенека Моральні листи до Луцілія Переклад А.Содомори

ЗМІСТ

1. Луцій Анней Сенека Моральні листи до Луцілія Переклад А.Содомори
2. ЛИСТ II Сенека вітає свого Луцілія! З листів, що...
3. ЛИСТ IV Сенека вітає свого Луцілія! Наполегливо...
4. ЛИСТ VI Сенека вітає свого Луцілія! Я розумію,...
5. ЛИСТ VIII Сенека вітає свого Луцілія! «Ти велиш...
6. ЛИСТ Х Сенека вітає свого Луцілія! Так-так. Я не...
7. ЛИСТ XII Сенека вітає свого Луцілія! Всюди, куди...
8. ЛИСТ XIII Сенека вітає свого Луцілія! Знаю, тобі...
9. ЛИСТ XIV Сенека вітає свого Луцілія! Погоджуюся:...
10. ЛИСТ XV Сенека вітає свого Луцілія! Був у наших...
11. ЛИСТ XVI Сенека вітає свого Луцілія! Знаю,...
12. ЛИСТ XVIII Сенека вітає свого Луцілія! Ось і...
13. ЛИСТ XIX Сенека вітає свого Луцілія! Аж...
14. ЛИСТ XX Сенека вітає свого Луцілія! Якщо ти...
15. ЛИСТ ХХІ Сенека вітає свого Луцілія! То ти гадаєш,...
16. ЛИСТ ХХІІ Сенека вітає свого Луцілія! Ти, врешті,...
17. ЛИСТ ХХІІІ Сенека вітає свого Луцілія!...
18. ЛИСТ XXV Сенека вітає свого Луцілія! Що...
19. ЛИСТ XXVII Сенека вітає свого Луцілія! «Ти от...
20. ЛИСТ XXIX Сенека вітає свого Луцілія! Запитуєш...
21. ЛИСТ XXX Сенека вітає свого Луцілія! Бачив я...
22. ЛИСТ XXXI Сенека вітає свого Луцілія! Пізнаю мого...
23. ЛИСТ XXXII Сенека вітає свого Луцілія! Все...
24. ЛИСТ XXXIV Сенека вітає свого Луцілія! Здається...
25. ЛИСТ XXXVII Сенека вітає свого Луцілія! Найбільша...
26. ЛИСТ ХL Сенека вітає свого Луцілія! Я вдячний...
27. ЛИСТ XLI Сенека вітає свого Луцілія! Добре Й...
28. ЛИСТ XLIII Сенека вітає свого Луцілія! Ти...
29. ЛИСТ ХLVI Сенека вітає свого Луцілія! Обіцяну...
30. ЛИСТ XLVIII Сенека вітає свого Луцілія! На твого...
31. ЛИСТ XLIX Сенека вітає свого Луцілія! Хіба що...
32. ЛИСТ L Сенека вітає свого Луцілія! Твого листа я...
33. ЛИСТ LII Сенека вітає свого Луцілія! Що ж то за...
34. ЛИСТ LIII Сенека вітає свого Луцілія! На що тільки...
35. ЛИСТ LIV Сенека вітає свого Луцілія! Довгу...
36. ЛИСТ LVI Сенека вітає свого Луцілія! Хай я...
37. ЛИСТ LVII Сенека вітає свого Луцілія! Змушений...
38. ЛИСТ LIX Сенека вітає свого Луцілія! Велику...
39. ЛИСТ LX Сенека вітає свого Луцілія! Нарікаю,...
40. ЛИСТ LХІV Сенека вітає свого Луцілія! Вчора ти був...
41. ЛИСТ LХVІ Сенека вітає свого Луцілія! Після...
42. ЛИСТ LХVІІ Сенека вітає свого Луцілія! Аби й собі...
43. ЛИСТ LXVIII Сенека вітає свого Луцілія!...
44. ЛИСТ LХІХ Сенека вітає свого Луцілія! Я б не...
45. ЛИСТ LХХІ Сенека вітає свого Луцілія! Часто...
46. ЛИСТ LХХII Сенека вітає свого Луцілія! Те, про що...
47. ЛИСТ LXXIII Сенека вітає свого Луцілія! На мою...
48. ЛИСТ LХХІV Сенека вітає свого Луцілія! Твій лист...
49. ЛИСТ LХХV Сенека вітає свого Луцілія! Нарікаєш,...
50. ЛИСТ LXXVI Сенека вітає свого Луцілія! Ти грозиш...
51. ЛИСТ LXXVII Сенека вітає свого Луцілія! Сьогодні...
52. ЛИСТ LХХVIII Сенека вітає свого Луцілія! Те, що...
53. ЛИСТ LХХІХ Сенека вітає свого Луцілія! Чекаю від...
54. ЛИСТ LXXX Сенека вітає свого Луцілія! Нині у мене...
55. ЛИСТ LXXXI Сенека вітає свого Луцілія! Нарікаєш,...
56. ЛИСТ LХХХІІ Сенека вітає свого Луцілія! Я вже...
57. ЛИСТ LXXXIII Сенека вітає свого Луцілія! Жадаєш,...
58. ЛИСТ LXXXIV Сенека вітає свого Луцілія! Ті...
59. ЛИСТ LХХХV Сенека вітає свого Луцілія! Досі я...
60. ЛИСТ LXXXVI Сенека вітає свого Луцілія! Пишу...
61. ЛИСТ LXXXVII Сенека вітає свого Луцілія! Я...
62. ЛИСТ LXXXVIII Сенека вітає свого Луцілія! Ти...
63. ЛИСТ LХХХІХ Сенека вітає свого Луцілія! Жадаєш...
64. ЛИСТ XC Сенека вітає свого Луцілія! Хто, мій...
65. ЛИСТ ХСІ Сенека вітає свого Луцілія! Наш...
66. ЛИСТ XCII Сенека вітає свого Луцілія! Гадаю,...
67. ЛИСТ ХСІІІ Сенека вітає свого Луцілія! У листі,...
68. ЛИСТ ХСІV Сенека вітає свого Луцілія! Декотрі...
69. ЛИСТ ХСV Сенека вітає свого Луцілія! Жадаєш, щоб...
70. ЛИСТ XCVI Сенека вітає свого Луцілія! І все ж ти...
71. ЛИСТ ХСVIII Сенека вітає свого Луцілія! Ніколи не...
72. ЛИСТ XCIX Сенека вітає свого Луцілія! Надсилаю...
73. ЛИСТ С Сенека вітає свого Луцілія! Пишеш, що з...
74. ЛИСТ СІ Сенека вітає свого Луцілія! Кожен день,...
75. ЛИСТ СІІ Сенека вітає свого Луцілія! Як робить...
76. ЛИСТ СІІІ Сенека вітає свого Луцілія! Чому так...
77. ЛИСТ СV Сенека вітає свого Луцілія! Я скажу тобі,...
78. ЛИСТ CVII Сенека вітає свого Луцілія! То де ж твоя...
79. ЛИСТ CIX Сенека вітає свого Луцілія! Хочеш знати,...
80. ЛИСТ CX Сенека вітає свого Луцілія! А це вітання...
81. ЛИСТ СХІ Сенека вітає свого Луцілія! Ти питав...
82. ЛИСТ СХІV Сенека вітає свого Луцілія! Ти питаєш...
83. ЛИСТ СХV Сенека вітає свого Луцілія! Не хочу, мій...
84. ЛИСТ СХVІ Сенека вітає свого Луцілія! Не раз...
85. ЛИСТ СХVIII Сенека вітає свого Луцілія! Вимагаєш,...
86. ЛИСТ СХІХ Сенека вітає свого Луцілія! Хоч би...
87. ЛИСТ CXX Сенека вітає свого Луцілія! Твій лист,...
88. ЛИСТ CXXI Сенека вітає свого Луцілія! Я бачу, ти...
89. ЛИСТ CXXII Сенека вітає свого Луцілія! От уже й...
90. ЛИСТ CXXIII Сенека вітає свого Люцілія! Втомлений...
91. ЛИСТ СХХІV Сенека вітає свого Луцілія! Можу чимало...
92. ПРИМІТКИ Даний переклад - це перша повна українська...

На попередню


Додати в закладки



Додати в закладки zakladki.ukr.net Додати в закладки links.i.ua Додати в закладки kopay.com.ua Додати в закладки uca.kiev.ua Написати нотатку в vkontakte.ru Додати в закладки twitter.com Додати в закладки facebook.com Додати в закладки myspace.com Додати в закладки google.com Додати в закладки myweb2.search.yahoo.com Додати в закладки myjeeves.ask.com Додати в закладки del.icio.us Додати в закладки technorati.com Додати в закладки stumbleupon.com Додати в закладки slashdot.org Додати в закладки digg.com
Додати в закладки bobrdobr.ru Додати в закладки moemesto.ru Додати в закладки memori.ru Додати в закладки linkstore.ru Додати в закладки news2.ru Додати в закладки rumarkz.ru Додати в закладки smi2.ru Додати в закладки zakladki.yandex.ru Додати в закладки ruspace.ru Додати в закладки mister-wong.ru Додати в закладки toodoo.ru Додати в закладки 100zakladok.ru Додати в закладки myscoop.ru Додати в закладки newsland.ru Додати в закладки vaau.ru Додати в закладки moikrug.ru
Додати в інші сервіси закладок   RSS - Стрічка новин сайту.
Переклад Натисни для перекладу. Сlick to translate.Translate