Українська Банерна Мережа
UkrKniga.org.ua
Саме знання нікому їсти не дасть. / Іван Франко

Додати в закладки



Додати в закладки zakladki.ukr.net Додати в закладки links.i.ua Додати в закладки kopay.com.ua Додати в закладки uca.kiev.ua Написати нотатку в vkontakte.ru Додати в закладки twitter.com Додати в закладки facebook.com Додати в закладки myspace.com Додати в закладки google.com Додати в закладки myweb2.search.yahoo.com Додати в закладки myjeeves.ask.com Додати в закладки del.icio.us Додати в закладки technorati.com Додати в закладки stumbleupon.com Додати в закладки slashdot.org Додати в закладки digg.com
Додати в закладки bobrdobr.ru Додати в закладки moemesto.ru Додати в закладки memori.ru Додати в закладки linkstore.ru Додати в закладки news2.ru Додати в закладки rumarkz.ru Додати в закладки smi2.ru Додати в закладки zakladki.yandex.ru Додати в закладки ruspace.ru Додати в закладки mister-wong.ru Додати в закладки toodoo.ru Додати в закладки 100zakladok.ru Додати в закладки myscoop.ru Додати в закладки newsland.ru Додати в закладки vaau.ru Додати в закладки moikrug.ru
Додати в інші сервіси закладок   RSS - Стрічка новин сайту.
Переклад Натисни для перекладу. Сlick to translate.Translate


Вхід в УЧАН
Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.



Додати книгу на сайт:
Завантажити книгу


Скачати одним файлом. Книга: Конспект лекцій Педагогіка


2. Сімейне виховання в різні періоди розвитку суспільства.

Традиції родинного виховання складалися упродовж багатьох століть і зміцнювалися в ході історичного розвитку людства. З давніх-давен українці розглядали сім'ю і рід як святиню, а виховання дітей - як святий обов'язок батьків: завдяки вихованню в родині народ продовжував себе в своїх дітях, генезував свій національний дух, характер, менталітет, традиційну родинно-побутову культуру (М.Стельмахович).

В українських родинах дітей завжди вчили, що людина невіддільна від свого роду, нації. Головним охоронцем ладу в родинах та суспільних взаєминах був звичай. Він зобов'язував кожного члена роду досконало вивчати і знати свій родовід до сьомого коліна. Людину, яка не знала історії свого роду, вважали безрідною. Повага і любов до свого роду, рідної землі, національних звичаїв і традицій починалася з поцінування писемних пам'яток, переказів, предметів побуту, портретів, сімейних реліквій та інших матеріалів про життя предків.

Дбаючи про майбутнє дітей, батьки усвідомлювали, що передумовою успішного виховання є духовний зв'язок між поколіннями. Тому в родинному середовищі формувалися такі якості як повага до старших, милосердя, доброта, щирість.

Однією з найбільших доброчинностей була любов і повага до батьків. У багатьох родинах був звичай ''віддавати чолом'', тобто цілувати руку батькам і родичам. Змалечку привчали дітей молитися за батьків і за всю свою сім'ю. Виявом шанобливого ставлення до старших за віком було звертання на ''ви''. Вітаючись, діти мали вклонятися. У народній педагогіці такий послух і шана базувались на переконанні, що в суспільстві найбільшу повагу треба виявляти до того, хто має більший життєвий досвід.

Вихованням дітей у сім'ї опіковувалася в основному мати. Роль матері в родинному вихованні є неперевершеною. Вона стояла на сторожі доброї, лагідної, світлої атмосфери в домі. Тому ідеал людини, характер моралі, спосіб життя українців підпорядковані нормам, що є типовими для жінки. Звідси й генетичні риси національного характеру: сердечність, доброта, щирість, гостинність, працьовитість.

Справжньою школою виховання щедрості, душевності і чуйності є сім'я: ставлення до матері, батька, дідуся, бабусі, братів, сестер є випробуванням людяності.

В. О. Сухомлинський.

Дотримуючись норм народної педагогіки, батьки самі розвивали в собі доброчинні цінності, власними вчинками формували те, що хотіли бачити в своїх дітях. Адже в народі по батьках судили про дітей: ''Яблуко від яблуньки далеко не котиться'', ''Яка хата - такий тин, який батько - такий син'', ''Який кущ, така хворостина, який батько, така й дитина''.

В основі традиційного родинного виховання лежить спільна трудова діяльність батьків і дітей. Упродовж віків українці вважали працю мірилом духовних і фізичних якостей людини. Ще в часи Давньоруської держави хлопчиків готували до трудової діяльності, до виконання функцій годувальника сім'ї та її глави. Дівчаток залучали до жіночої праці, вчили прясти, ткати, шити тощо. Батьки прищеплювали дитині не тільки трудові навички, а й любов до праці, виховували свідоме ставлення до неї, культуру праці, нетерпимість до неробства, ледарства, байдикування.

Родинна етнопедагогіка звертає увагу на виховання в дітей прагнення жити й творити за законами краси. Українці завжди намагалися прикрасити свій побут, одухотворити працю, облагородити стосунки між членами родини. Дітей вчили привітності, ввічливості, вихованості у спілкуванні з людьми. Розвитку естетичних почуттів і смаків сприяла поетичність і мелодійність пісень, краса танців, обрядів, традицій, звичаїв. Виростаючи в цій атмосфері, діти розвивали творчі сили: вони вчилися співати, танцювати, приказувати, поводитися серед людей, виготовляти предмети ужиткового мистецтва. Все це виховувало у підростаючого покоління високі естетичні і етичні ідеали, потяг до прекрасного, любов до отчого дому, родини, природи, свого краю.

Це свідчить про те, що за багатовікову історію наш народ створив високий рівень статусу родини з її непорушним авторитетом, любов'ю до дітей і відданістю обов'язку їх виховання.

Протягом усього XX ст. сім'я в Україні переживала глибокі зміни, які торкалися усіх аспектів її існування. З одного боку, сім'я подолала кризу патріархальності родинних стосунків, а з іншого, вона стикнулася з новими проблемами, значною мірою втратила здатність виконувати життєво необхідні для людства функції й опинилася в кризовому стані.

Кризові явища, що спостерігаються в сучасній сім'ї, стосуються, головним чином, її економічних та демографічних основ. Так, набула тенденції до зниження шлюбність (на 100 укладених шлюбів припадає 46 розлучень); народжуваність знизилася до рівня, який не забезпечує простого відтворення поколінь. Неповні сім'ї, де немає батька, рідше - матері, становлять 13%. Характерними стали такі явища, як дитяче сирітство, безпритульність, бродяжництво.

Змінився сімейний склад населення: якщо ще ЗО років тому середня сім'я налічувала 4,0 осіб, то у 1994 році - 3,0, а у 1999 році - 2,6 осіб. Важливою ознакою сучасних змін є відхід від збереження сімей, які складаються з представників багатьох поколінь, процеси відокремлення молодих від батьківських сімей.

Економічні труднощі, які переживають держава та безпосередньо сім'ї, поставили під загрозу інтелектуальний і моральний потенціал родини. Основний свій час батьки витрачають на пошуки засобів для виживання (коштів, продуктів харчування, товарів), а не на духовне формування і розвиток дітей. За даними соціологічних досліджень, жінка, яка працює, за добу приділяє вихованню дітей 16 хвилин, а у вихідні дні - 30 хвилин. Спілкування батьків з дітьми зводиться переважно до контролю за їх навчанням, а сам контроль - до з'ясування того, які оцінки одержав.

Істотно обмежені можливості соціального оточення дитини. Значну роль у цьому відіграли урбанізація населення, недооцінка ''живого'' спілкування як у колі сім'ї, так і з ровесниками. Це призводить до того, що спосіб засвоєння соціального досвіду з безпосереднього перетворюється на опосередкований, внаслідок чого значно знижується цінність набутого досвіду та рівень і можливості світосприймання.

У багатьох сучасних сім'ях спостерігається значна плутанина з цінностями. На перше місце вони висувають ідею збагачення, прагнуть виховати в дітей прагматизм, раціональність, волю до успіху. Детермінантами поведінки старших щодо дітей стали комерція, маніпулювання, бездушність, постійне бажання займати переважно рольову чи особистісну позицію. Такі крайнощі призводять до відчуження дітей від .батьків, встановлення між ними формально-ділових стосунків (зроби, прибери, принеси, мовчи) з відповідними реакціями - санкціями за порушення вимоги. Це сприяє ще більшому загостренню одвічної проблеми батьків і дітей.

Не всі батьки можуть усвідомити суть соціальної рівності між дітьми і дорослими, а тому відкидають навіть саму ідею. Насправді, рівність не передбачає одноманітність. Той незаперечний факт, що дитина не може зрівнятись із дорослим ні в знаннях, ні в навичках та вміннях, не віднімає у неї права на повагу й особисту гідність.

Батьки відчувають гостру нестачу педагогічних знань і потребують спеціальної підготовки для виконання виховної функції. Водночас відстань між сім'єю і школою збільшилась. Звичайна загальноосвітня школа, що внаслідок багатьох причин стала непрестижною і мало привабливою, майже відійшла від ролі помічника сім'ї. Нові ж суспільні інститути хоча і з'явились, але не зміцніли. Тому вони поки що не в змозі надати дієву допомогу сім'ї.

Сукупність цих та інших змін привела до фундаментальних зрушень у системі взаємодії особистість - сім'я - суспільство.

Книга: Конспект лекцій Педагогіка

ЗМІСТ

1. Конспект лекцій Педагогіка
2. 2. Об'єкт, предмет і функції педагогіки.
3. 3. Зв'язок педагогіки з іншими науками та її структура
4. 4. Філософські основи педагогіки.
5. 5. Суть нової методології педагогіки.
6. 6. Аксіологічний підхід до вивчення педагогічних явищ.
7. 7. Педагогічні цінності.
8. 8. Загально- і конкретно-наукова методологія педагогіки.
9. 9. Методи педагогічних досліджень.
10. Тема 2. Розвиток, соціалізація і виховання особистості. Тема 2. Розвиток, соціалізація і виховання особистості. 1. Особистість і умови її розвитку
11. 2. Спадковість у людському розвитку.
12. 3. Соціалізація і становлення особистості.
13. 4. Роль виховання у розвитку людини і формуванні її особистості.
14. Тема 3. Мета виховання. Тема 3. Мета виховання. 1. Поняття про мету виховання.
15. 2. Умови і фактори визначення цілей виховання.
16. 3. Зародження та розвиток ідеї про всебічний розвиток особистості.
17. 4. Мета виховання в сучасній педагогіці.
18. 5. Освіта як найважливіша ланка реалізації мети виховання.
19. 6. Основні тенденції розвитку освіти.
20. Тема 4. Педагогічний процес. Тема 4. Педагогічний процес. 1. Суть педагогічного процесу.
21. 2. Рушійні сили педагогічного процесу.
22. 3. Педагогічний процес як система.
23. 4. Цілісність педагогічного процесу.
24. 5. Закономірності педагогічного процесу.
25. 6. Організація педагогічного процесу.
26. Тема 5. Педагог: професійна діяльність і особистість. Тема 5. Педагог: професійна діяльність і особистість. 1. Суть педагогічної діяльності, основні види, специфіка.
27. 2. Структура педагогічної діяльності вчителя.
28. 3. Педагог демократичної школи.
29. 3.1. Гуманістична спрямованість особистості вчителя.
30. 3.2. Педагогічна і гуманітарна культура.
31. 3.3. Професійно значимі якості.
32. 3.4. Професійна компетентність.
33. ЧАСТИНА II. ТЕОРІЯ НАВЧАННЯ. ЧАСТИНА II. ТЕОРІЯ НАВЧАННЯ. Тема 6. Дидактика: суть, дидактичні концепції, сучасні підходи.
34. 1. Поняття про дидактику.
35. 2. Основні дидактичні концепції.
36. 3. Навчання і розвиток у гуманістичній дидактиці.
37. Тема 7. Процес навчання. Тема 7. Процес навчання. 1. Суть процесу навчання.
38. 2. Процес навчання як система.
39. 3. Цілі процесу навчання (цільовий компонент).
40. 4. Стимулювання процесу навчання (стимуляційно-мотиваційний компонент).
41. 5. Зміст навчального процесу (змістовий компонент).
42. 6. Організація навчально-пізнавальної діяльності учнів (операційно-діяльнісний компонент).
43. 7. Контроль і регулювання навчально-пізнавальної діяльності (контрольно-регулювальний компонент).
44. 8. Оцінка і самооцінка результатів навчального процесу (оцінно-результативний компонент).
45. 9. Діяльність учителя й учня у різних видах навчання.
46. Тема 8. Закономірності і принципи навчання. Тема 8. Закономірності і принципи навчання. 1. Історія проблеми.
47. 2. Класифікація закономірностей навчання.
48. 3. Поняття про принцип, правило.
49. 4. Система дидактичних принципів.
50. Тема 9. Зміст освіти в загальноосвітній школі. Тема 9. Зміст освіти в загальноосвітній школі. 1. Поняття про зміст загальної середньої освіти.
51. 2. Фактори, що зумовлюють формування змісту освіти.
52. 3. Теорії організації змісту освіти.
53. 4. Наукові вимоги до формування змісту освіти.
54. 5. Реалізація змісту освіти в сучасній школі.
55. Тема 10. Форми навчання. Тема 10. Форми навчання. 1. Поняття про форми навчання
56. 2. З історії форм організації навчання.
57. 3. Індивідуалізація і диференціація навчання.
58. 4. Урок - основна форма організації навчання.
59. 5. Типи і структура уроків.
60. 6. Організація навчальної діяльності учнів на уроці.
61. 7. Нестандартні уроки.
62. 8. Допоміжні форми навчання.
63. 10. Самоаналіз уроку.
64. Тема 11. Методи навчання. Тема 11. Методи навчання. 1. Поняття про методи навчання.
65. 2. Класифікація методів навчання.
66. 3. Методи організації і самоорганізації навчально-пізнавальної діяльності.
67. 4. Методи стимулювання і мотивації уміння.
68. 5. Методи контролю і самоконтролю в навчанні.
69. 6. Бінарні методи навчання.
70. 7. Ситуаційний метод.
71. 8. Вибір методів навчання.
72. Тема 12. Засоби навчання. Тема 12. Засоби навчання. 1. Поняття про засоби навчання.
73. 2. Прості засоби.
74. 3. Складні засоби.
75. Тема 13. Діагностика навчання. Тема 13. Діагностика навчання. 1. Діагностика результатів навчання
76. 2. Контроль результатів навчально-пізнавальної діяльності учнів.
77. 3. Тестування рівня засвоєння змісту освіти.
78. 4. Оцінювання результатів навчання.
79. Тема 14. Процес виховання. Тема 14. Процес виховання. 1. Суть процесу виховання
80. 2. Процес виховання як система.
81. 3. Особливості виховного процесу.
82. 4. Мета і завдання гуманістичного виховання.
83. 5. Механізми становлення особистості.
84. 6. Школи гуманістичного виховання.
85. 7. Закономірності і принципи гуманістичного виховання.
86. 8. Самовиховання учнів.
87. Тема 15. Зміст процесу виховання. Тема 15. Зміст процесу виховання. 1. Поняття про зміст виховання.
88. 2. Особливості змісту виховання в сучасній школі.
89. 3. Базова культура особистості: зміст і шляхи формування. 3. Базова культура особистості: зміст і шляхи формування. 3.1. Виховання громадянської культури.
90. 3.2. Виховання розумової культури.
91. 3.3. Філософсько-світоглядна підготовка.
92. 3.4. Виховання основ моральної культури.
93. 3.5. Виховання екологічної культури.
94. 3.6. Трудове виховання і профорієнтація.
95. 3.7. Виховання естетичної культури.
96. 3.8. Формування фізичної культури.
97. Тема 16. Виховання особистості в колективі. Тема 16. Виховання особистості в колективі. 1. Форми виховання.
98. 2. Колектив як форма виховання.
99. 3. Педагогічне управління колективом.
100. 4. Розвиток дитячого колективу.
101. 5. Колектив і особистість.
102. 6. Учнівський колектив.
103. 7. Позашкільні форми виховання.
104. Тема 17. Загальні методи виховання. Тема 17. Загальні методи виховання. 1. Поняття про методи виховання.
105. 2. Класифікація методів виховання.
106. 3. Методи формування свідомості особистості.
107. 4. Методи організації діяльності.
108. 5. Методи стимулювання.
109. Тема 18. Технологія виховання. Тема 18. Технологія виховання. 1. Поняття про технологію виховання.
110. 2. Комплексний підхід.
111. 3. Виховні справи.
112. 4. Тематика виховних справ.
113. 5. Виховна справа як система.
114. Тема 19. Діагностика вихованості. Тема 19. Діагностика вихованості. 1. Діагностика і вимірювання вихованості.
115. 2. Критерії вихованості.
116. 3. Ступені вихованості
117. 4. Методи діагностики вихованості.
118. Тема 20. Родинне та суспільне виховання. Тема 20. Родинне та суспільне виховання. 1. Сім'я як специфічна педагогічна система.
119. 2. Сімейне виховання в різні періоди розвитку суспільства.
120. 3. Правові основи сучасного сімейного виховання.
121. 4. Взаємодія школи і сім'ї у вихованні дітей та молоді.
122. 5. Суспільне виховання.
123. Тема 21. Управління: суть, історія розвитку, сучасний стан управління освітою.
124. 1. Поняття про управління, менеджмент, внутрішкільне управління, педагогічний менеджмент.
125. 2. Державне управління системою загальної середньої освіти.
126. 3. Внутрішкільне управління.
127. 4. Школа як педагогічна система й об'єкт управління.
128. Тема 22. Процес управління. Тема 22. Процес управління. 1. Поняття про процес управління.
129. 2. Функції внутрішкільного управління.
130. 3. Прийняття рішень.
131. Тема 23. Інноваційні процеси в освіті. Підвищення кваліфікації вчителів. Тема 23. Інноваційні процеси в освіті. Підвищення кваліфікації вчителів. 1. Інновації в освіті.
132. 2. Передовий педагогічний досвід і впровадження досягнень педагогічної науки.
133. 3. Підвищення кваліфікації вчителів і їх атестація.

На попередню


Додати в закладки



Додати в закладки zakladki.ukr.net Додати в закладки links.i.ua Додати в закладки kopay.com.ua Додати в закладки uca.kiev.ua Написати нотатку в vkontakte.ru Додати в закладки twitter.com Додати в закладки facebook.com Додати в закладки myspace.com Додати в закладки google.com Додати в закладки myweb2.search.yahoo.com Додати в закладки myjeeves.ask.com Додати в закладки del.icio.us Додати в закладки technorati.com Додати в закладки stumbleupon.com Додати в закладки slashdot.org Додати в закладки digg.com
Додати в закладки bobrdobr.ru Додати в закладки moemesto.ru Додати в закладки memori.ru Додати в закладки linkstore.ru Додати в закладки news2.ru Додати в закладки rumarkz.ru Додати в закладки smi2.ru Додати в закладки zakladki.yandex.ru Додати в закладки ruspace.ru Додати в закладки mister-wong.ru Додати в закладки toodoo.ru Додати в закладки 100zakladok.ru Додати в закладки myscoop.ru Додати в закладки newsland.ru Додати в закладки vaau.ru Додати в закладки moikrug.ru
Додати в інші сервіси закладок   RSS - Стрічка новин сайту.
Переклад Натисни для перекладу. Сlick to translate.Translate