Вхід в УЧАН
Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
Додати книгу на сайт:
§ 5. Елементи механізму правового регулювання та їх призначення
Механізм правового регулювання складають елементи, обов'язкові на окремих його стадіях:
1) принципи права, норми права, нетипові правові розпорядження (спеціалізовані норми права), об'єктивовані в нормативно-правових актах;
2) правовідносини, суб'єктивні юридичні права і обов'язки в їх індивідуалізації (конкретизації);
3) акти безпосередньої реалізації прав і обов'язків;
4) акти застосування норм права.
Кожний елемент виконує специфічну роль у регулюванні діяльності суб'єктів і суспільних відносин, що виникають на їх основі.
Розглянемо коротко кожний з елементів.
1. Норма права в механізмі правового регулювання.
Норма права — це споконвічний елемент і нормативна основа механізму правового регулювання.
Норма права являє собою загальне обов'язкове правило (модель) поведінки, яке встановлює для суб'єкта як можливий варіант поведінки — суб'єктивні юридичні права, так і необхідний варіант поведінки — суб'єктивні юридичні обов'язки.
Специфічне завдання норми права в механізмі правового регулювання полягає в тому, щоб:
а) визначити загальне коло людей, на які вона поширює свою Дію;
б) встановити зміст суспільних відносин (зміст поведінки суб'єкта), а також об'єкти правовідносин;
в) визначити обставини, в яких особа повинна керуватися даним правилом поведінки;
г) розкрити саме правило поведінки вказівкою на права і обов'язки учасників відносин, що регулюються, характер їх зв'язку між собою, а також державно-примусові заході, що застосовуються до осіб у разі невиконання ними юридичних обов'язків.
Зобов'язуючі норми регламентують активну поведінку зобов'язаних осіб.
Дозвільні та заборонні норми покладають пасивні обов'язки на зобов'язаних осіб і дозволяють вчинення активних дій носієм суб'єктивного права.
Характер регулюючого впливу нормативної основи механізму правового регулювання залежить від того, як впливає право: шляхом зобов'язуючого розпорядження, або шляхом дозволяння чи заборони.
Норма права набуває зовнішнього вираження в нормативно-правовому акті, який забезпечує її дійовість.
Нормативно-правові акти обслуговують нормативну основу механізму правового регулювання. Функції нормативно-правових актів полягають головним чином у тому, щоб увести в правову систему нові юридичні норми, забезпечити їх зміну або скасування, підвищити ефективність їх дії.
До нормативно-правових актів (законів, підзаконних актів) приєднуються акти, в яких дається їх офіційне роз'яснення, тлумачення.
Акти тлумачення норм права (інтерпретаційні акти) не містять нових правоположень, а є засобом, який забезпечує однакове розуміння і застосування чинних нормативних актів. Чіткість і ефективність механізму правового регулювання залежать від правильного тлумачення норм права.
2. Правовідносини у механізмі правового врегулювання.
Правовідносини — необхідний елемент механізму правового регулювання, важлива ступінь здійснення програм, закладених у нормах права. У правовідносинах індивідуалізуються положення відповідної правової норми, конкретизуються суб'єктивні юридичні права і обов'язки певних суб'єктів, їх повноваження і юридична відповідальність. Індивідуалізація загальних моделей поведінки стосовно конкретних осіб — другий рівень правового регулювання.
Особливості прав, обов'язків, повноважень і відповідальності (а звідси й особливості правовідносин) багато в чому залежать від характеру регулюючого впливу норм права, у результаті якого складаються різні види правовідносин — регулятивні чи охоронні, активні чи пасивні.
Отже, правовідносини в механізмі правового регулювання утворюють певну систему і лише так вони забезпечують переведення загальних розпоряджень норм права в суб'єктивні юридичні права і суб'єктивні юридичні обов'язки, повноваження і юридичну відповідальність для конкретних осіб, дозволяють досягти виконання їх волі, задоволення інтересів.
При цьому центром загальних юридичних зв'язків, що складають основу правовідносин, є правовий статус, у тому числі правосуб'єктність, як перший крок у конкретизації розпоряджень норм права на цій стадії.
Правовідносини в механізмі правового регулювання виконують такі функції:
а) визначають конкретне коло осіб, на яких поширюється дія норм права у цей момент;
б) закріплюють конкретну поведінку, якої повинні або можуть додержуватися особи;
в) служать умовою для можливого приведення в дію спеціальних юридичних засобів (прокуратурою, судом, міліцією) з метою забезпечення суб'єктивних прав, обов'язків, відповідальності.
Таким чином, правовідносини в механізмі правового регулювання — це засіб «переведення» загальних розпоряджень юридичних норм у площину суб'єктивних прав і обов'язків для даних суб'єктів.
3. Акти безпосередньої реалізації прав і обов'язків у механізмі правового регулювання.
Акти безпосередньої реалізації прав і обов'язків — це фактична поведінка суб'єктів правовідносин, пов’язана зі здійсненням (реалізацією) своїх прав і обов'язків.
Можливі два результати реагування на правове регулювання:
• активний — вчинення дій, що дозволяються (наприклад, брати участь у виборах органів влади);
• пасивний — утримування від заборонених дій (наприклад, не завдавати шкоди довкіллю).
Якщо активними діями реалізуються права — має місце використання правових норм.
Якщо активними діями реалізуються обов'язки — має місце виконання правових норм.
Якщо реалізація правових норм, що забороняють які-небудь дії, полягає в утримуванні від їх вчинення — має місце додержання норм права. Наприклад, норми кримінального права реалізуються тоді, коли громадяни не вчиняє протиправних дій.
Отже, акти безпосередньої реалізації у формах використання наданих нормами права можливостей, виконання зобов'язуючого правового розпорядження, додержання правових заборон посідають особливе місце у механізмі правового регулювання, тому що являють собою його кінцеву мету.
4. Акти застосування норм права у механізмі правового регулювання.
У процесі правового регулювання можлива (але не обов'язкова) стадія застосування норм права, яка полягає у виданні державно-владного акта — акта застосування норм права, який забезпечує виникнення, зміну або припинення правових відносин. Якщо суб'єкти права не в змозі самі реалізувати суб'єктивні права і юридичні обов'язки, держава в особі компетентних органів здійснює застосування норм права (наприклад, стягнення податків, призначення пенсій, відправлення правосуддя).
Акти застосування норм права мають форму рішень, розпоряджень, наказів, вироків тощо. У них персоніфікуються загальні права і обов'язки, а також, якщо це необхідно, індивідуалізуються санкції. Специфіка акта застосування норм права полягає в тому, що індивідуалізація здійснюється від імені держави як вимога, яка може бути у разі необхідності виконана і примусово.
Акти застосування норм права у механізмі правового регулювання використовуються в таких випадках:
1) коли самі норми права передбачають, що індивідуалізація прав і обов'язків здійснюється органами держави, посадовими особами, а не учасниками відносин. Так, нормами про порядок надання відпусток робітникам і службовцям передбачається, що відпустка конкретній особі надається згідно з наказом адміністрації;
2) коли суб'єкти відносин, що регулюються, поводяться протиправне: порушують права, не виконують обов'язки. У цьому разі актом застосування норм права індивідуалізується юридична відповідальність, передбачена нормами права за їх порушення, тобто встановлюється персональна відповідальність правопорушників.
У всіх випадках акти безпосередньої або опосередкованої реалізації прав і обов'язків завершують правове регулювання. Саме тут відбувається «переведення» розпоряджень юридичних норм (спочатку виражених у правах і обов'язках) у фактичну, реальну поведінку учасників суспільних відносин, на які було спрямовано правове регулювання.
Книга: Теорія держави і права: Підручник / Скакун О.Ф.
ЗМІСТ
| 1. | Теорія держави і права: Підручник / Скакун О.Ф.
|
|
| 2. | ЗМІСТ
|
|
| 3. | Розділ І. ВСТУП ДО ЗАГАЛЬНОЇ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА Глава 1. ПОНЯТТЯ І СИСТЕМА ЮРИДИЧНОЇ НАУКИ § 1. Поняття та ознаки юридичної науки
|
|
| 4. | § 2. Об`єкти, предмет, метод, функції юридичної науки
|
|
| 5. | § 3. Юриспруденція як система юридичних наук
|
|
| 6. | Глава 2. ЗАГАЛЬНА ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ЯК ФУНДАМЕНТАЛЬНА НАУКА § 1. Виникнення загальної теорії держави і права
|
|
| 7. | § 2. Предмет теорії держави і права
|
|
| 8. | § 3. Функції теорії держави і права
|
|
| 9. | § 4. Метод теорії держави і права
|
|
| 10. | § 5. Теорія держави і права в системі суспільних наук
|
|
| 11. | § 6. Теорія держави і права в системі юридичних наук
|
|
| 12. | Розділ II ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ Глава З ПОХОДЖЕННЯ ДЕРЖАВИ § 1. Основні теорії походження держави
|
|
| 13. | § 2. Загальні закономірності виникнення держави
|
|
| 14. | § 3. Ознаки держави, що відрізняють її від соціальної (публічної) влади первіснообщинного ладу
|
|
| 15. | § 4. Особливості виникнення держав у різних народів світу
|
|
| 16. | Глава 4 ДЕРЖАВНА ВЛАДА І ДЕРЖАВА § 1. Поняття влади. Співвідношення політичної та державної влади, державної влади і держави
|
|
| 17. | § 2. Поняття і ознаки держави
|
|
| 18. | § 3. Сутність держави
|
|
| 19. | § 4. Суверенітет держави і його співвідношення із суверенітетом народу і суверенітетом нації
|
|
| 20. | § 5. Функції держави
|
|
| 21. | § 6. Типологія держав
|
|
| 22. | § 7. Деякі наукові концепції сучасної держави
|
|
| 23. | Глава 5 ДЕРЖАВА У ПОЛІТИЧНІЙ СИСТЕМІ СУСПІЛЬСТВА § 1. Громадянське суспільство і держава
|
|
| 24. | § 2. Політична система суспільства І держава
|
|
| 25. | § 3. Правові форми взаємовідносин держави і громадського об`єднання
|
|
| 26. | § 4. Правові форми взаємовідносин держави і комерційної корпорації
|
|
| 27. | § 5. Відносна самостійність держави
|
|
| 28. | Глава 6 ФОРМА ДЕРЖАВИ § 1. Поняття і структура форми держави. Види форм державного правління
|
|
| 29. | § 2. Класифікація форм державного устрою
|
|
| 30. | § 3. Види форм державного (політичного) режиму
|
|
| 31. | Глава 7 МЕХАНІЗМ І АПАРАТ ДЕРЖАВИ § 1. Механізм держави
|
|
| 32. | § 2. Апарат держави. Орган держави. Інститут держави
|
|
| 33. | § 3. Принципи організації та діяльності державного апарату
|
|
| 34. | § 4. Види органів держави. Поділ влади як принцип організації роботи державного апарату
|
|
| 35. | § 5. Загальна характеристика трьох гілок влади: законодавчої, виконавчої, судової
|
|
| 36. | § 6. Система «стримувань і противаг» органів законодавчої, виконавчої і судової влади
|
|
| 37. | § 7. Управління в адміністративно-територіальних одиницях. Місцеве самоврядування
|
|
| 38. | § 8. Професійна і державна служба.
|
|
| 39. | § 9. Служба в органах внутрішніх справ
|
|
| 40. | Глава 8 ДЕРЖАВНІ ОРГАНІ ВЛАДИ В УКРАЇНІ § 1. Вищий представницький орган державної влади
|
|
| 41. | § 2. Глава держави
|
|
| 42. | § 3. Вищий виконавчий орган влади
|
|
| 43. | § 4. Представницькі органи влади на місцях
|
|
| 44. | § 5. Виконавчі органи влади на місцях
|
|
| 45. | § 6. Судові органи влади
|
|
| 46. | § 7. Правоохоронні та контрольно-наглядові органи
|
|
| 47. | § 8. Роль органів внутрішніх справ у механізмі правової держави
|
|
| 48. | § 9. Міністерство юстиції та Вища рада юстиції
|
|
| 49. | Глава 9 СОЦІАЛЬНА ПРАВОВА ДЕРЖАВА § 1. Історія ідеї про правову і соціальну державу
|
|
| 50. | § 2. Поняття і ознаки соціальної правової держави
|
|
| 51. | § 3. Особа і держава
|
|
| 52. | Розділ III ТЕОРІЯ ДЕМОКРАТІЇ. ПРАВА ЛЮДИНИ Глава 10 ЗАГАЛЬНЕ ВЧЕННЯ ПРО ДЕМОКРАТІЮ § 1. Поняття і ознаки демократії
|
|
| 53. | § 2. Функції і принципи демократії
|
|
| 54. | § 3. Форми та інститути демократії
|
|
| 55. | § 4. Демократія і самоврядування
|
|
| 56. | § 5. Демократія як загальнолюдська цінність
|
|
| 57. | § 6. Демократія і права соціальних меншостей (меншин)
|
|
| 58. | Глава 11 ПРАВА ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА § 1. Історія ідеї прав людини. Теорія трьох поколінь прав людини
|
|
| 59. | § 2. Основні права людини і громадянина. Міжнародні стандарти в галузі прав людини
|
|
| 60. | § 3. Система основних прав і свобод людини і громадянина
|
|
| 61. | § 4. Система обов`язків людини і громадянина
|
|
| 62. | § 5. Система прав дитини
|
|
| 63. | § 6. Система гарантій прав, свобод і обов`язків людини і громадянина в демократичній державі
|
|
| 64. | § 7. Соціально-правовий механізм забезпечення (реалізації, охорони та захисту) прав людини
|
|
| 65. | § 8. Міжнародний захист прав людини
|
|
| 66. | § 9. Роль органів внутрішніх справ у забезпеченні прав і свобод людини
|
|
| 67. | Глава 12 ОСНОВНІ ТЕОРІЇ ДЕМОКРАТІЇ
|
|
| 68. | § 1. Пролетарська (соціалістична) теорія демократії
|
|
| 69. | § 2. Теорія «плюралістичної демократії»
|
|
| 70. | § 3. Теорія елітарної демократії
|
|
| 71. | § 4. Теорія партисипаторної демократії
|
|
| 72. | § 5. Теорія корпоративної демократії
|
|
| 73. | § 6. Теорія «комп`ютерної демократії»
|
|
| 74. | Розділ IV ТЕОРІЯ ПРАВА Глава 13 ЗАГАЛЬНЕ ВЧЕННЯ ПРО ПРАВО § 1. Термін «право»
|
|
| 75. | § 2. Походження права
|
|
| 76. | § 3. Ознаки, що відрізняють норми права від норм поведінки в первісному суспільстві
|
|
| 77. | § 4. Основні юридичні джерела формування права у різних народів світу
|
|
| 78. | § 5. Сучасні концепції праворозуміння
|
|
| 79. | § 6. Поняття і ознаки права
|
|
| 80. | § 7. Сутність права
|
|
| 81. | § 8. Принципи права
|
|
| 82. | § 9. Функції права
|
|
| 83. | § 10. Цінність права
|
|
| 84. | § 11. Співвідношення права і закону
|
|
| 85. | § 12. Співвідношення національного і міжнародного права
|
|
| 86. | § 13. Право, економіка, політика: їх взаємозв`язок і взаємовплив
|
|
| 87. | Глава 14. ПРАВОВА СИСТЕМА ДЕРЖАВИ І СИСТЕМА ПРАВА. СИСТЕМА ЗАКОНОДАВСТВА І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО МАТЕРІАЛУ § 1. Поняття і структура правової системи
|
|
| 88. | § 2. Поняття, основні ознаки і структура системи права
|
|
| 89. | § 3. Предмет і метод правового регулювання як підвалини формування системи права
|
|
| 90. | § 4. Публічне і приватне право
|
|
| 91. | § 5. Галузь права
|
|
| 92. | § 6. Інститут і підгалузь права
|
|
| 93. | § 7. Система законодавства. Співвідношення системи права і системи законодавства
|
|
| 94. | § 8. Поняття галузі та інституту законодавства. Причини розбіжності деяких галузей права і галузей законодавства
|
|
| 95. | § 9. Структура системи законодавства. Види галузей законодавства
|
|
| 96. | §10. Поняття і форми систематизації нормативно-правових актів
|
|
| 97. | Глава 15 НОРМИ ПРАВА У СИСТЕМІ СОЦІАЛЬНИХ НОРМ § 1. Поняття, ознаки і види соціальних норм, їх співвідношення з технічними нормами
|
|
| 98. | § 2. Норми моралі і норми права: їх зв`язок і взаємодія
|
|
| 99. | § 3. Норми-звичаї і норми права
|
|
| 100. | § 4. Корпоративні норми і норми права
|
|
| 101. | § 5. Поняття і ознаки норми права
|
|
| 102. | § 6. Види норм права
|
|
| 103. | § 7. Спеціалізовані (нетипові) норми права
|
|
| 104. | § 8. Структура норми права і норми-розпорядження
|
|
| 105. | § 9. Класифікація структурних елементів норми права за ступенем визначеності та складом
|
|
| 106. | §10. Способи (форми) викладення норм права у статтях нормативно-правового акта
|
|
| 107. | Глава 16 ПРАВОТВОРЧІСТЬ § 1. Поняття правотворчості, її відмінність від законотворчості
|
|
| 108. | § 2. Принципи і функції правотворчості
|
|
| 109. | § 3. Стадії правотворчого процесу
|
|
| 110. | § 4. Види і форми правотворчості держави
|
|
| 111. | § 5. Види правотворчості громадянського суспільства
|
|
| 112. | § 6. Судова правотворчість - особливий вид правотворчості
|
|
| 113. | § 7. Юридичні джерела (форми) права
|
|
| 114. | Глава 17. ПРАВОВИЙ АКТ. НОРМАТИВНО-ПРАВОВИЙ АКТ. МІЖНАРОДНИЙ ДОГОВІР § 1. Правовий акт
|
|
| 115. | § 2. Поняття нормативно-правового акта і його відмінність від інших правових актів
|
|
| 116. | § 3. Види нормативно-правових актів
|
|
| 117. | § 4. Поняття і ознаки закону
|
|
| 118. | § 5. Законодавчий процес
|
|
| 119. | § 6. Види законів
|
|
| 120. | § 7. Конституція — основний закон громадянського суспільства і держави
|
|
| 121. | § 8. Дія нормативно-правового акта в часі
|
|
| 122. | § 9. Дія нормативно-правового акта в просторі і за колом осіб
|
|
| 123. | § 10. Поняття підзаконного нормативно-правового акта.
|
|
| 124. | §11. Відомчий акт
|
|
| 125. | § 12. Підзаконний нормативний акт органу місцевого самоврядування. Підзаконний нормативний акт місцевого органу виконавчої влади
|
|
| 126. | § 13. Підзаконний нормативний акт державного підприємства, установи, організації. Підзаконний нормативний акт комерційної організації
|
|
| 127. | § 14. Міжнародний договір
|
|
| 128. | Глава 18 ПРАВОВІДНОСИНИ. ЮРИДИЧНІ ФАКТИ § 1. Поняття та ознаки правовідносин
|
|
| 129. | § 2. Склад (структура) правовідносин
|
|
| 130. | § 3. Передумови виникнення правовідносини
|
|
| 131. | § 4. Суб`єктивне право і суб`єктивний обов`язок як основний юридичний зміст правовідносин
|
|
| 132. | § 5. Суб`єкти правовідносин
|
|
| 133. | § б. Правосуб`єктність фізичних осіб
|
|
| 134. | § 7. Правосуб`єктність юридичних осіб
|
|
| 135. | § 8. Компетенція державного органу як вираз його спеціальної правосуб`єктності
|
|
| 136. | § 9. Об`єкти правовідносин
|
|
| 137. | § 10. Види правовідносин
|
|
| 138. | §11. Юридичний факт. Фактичний (юридичний) склад
|
|
| 139. | §12. Презумпції
|
|
| 140. | § 13. Правовідносини, що виникають при виконанні обов`язків
|
|
| 141. | Глава 19 ПРАВОВИЙ СТАТУС ОСОБИ, НАРОДУ, ДЕРЖАВИ § 1. Правовий статус особи
|
|
| 142. | § 2. Правовий статус народу
|
|
| 143. | § 3. Правовий статус держави
|
|
| 144. | Глава 20 РЕАЛІЗАЦІЯ НОРМ ПРАВА. ПРАВОЗАСТОСУВАННЯ § 1. Поняття і основні форми реалізації норм права
|
|
| 145. | § 2. Поняття і ознаки правозастосування
|
|
| 146. | § 3. Основні стадії застосування норм права
|
|
| 147. | § 4. Основні вимоги до правильного застосування норм права
|
|
| 148. | § 5. Поняття і ознаки акта застосування норм права
|
|
| 149. | § 6. Види актів застосування норм права
|
|
| 150. | § 7. Прогалини в праві і способи їх усунення.
|
|
| 151. | Глава 21 ТЛУМАЧЕННЯ НОРМ ПРАВА § 1. Поняття тлумачення норм права
|
|
| 152. | § 2. Способи (методи) тлумачення норм права
|
|
| 153. | § 3. Види тлумачення норм права за суб`єктами
|
|
| 154. | § 4. Види тлумачення норм права за обсягом їх змісту
|
|
| 155. | § 5. Акт тлумачення норм права
|
|
| 156. | Глава 22. ПРАВОВА І ПРАВОМІРНА ПОВЕДІНКА. ПРАВОПОРУШЕННЯ § 1. Поняття, ознаки і види правової поведінки
|
|
| 157. | § 2. Правомірна поведінка. Причини нестабільності правомірної поведінки
|
|
| 158. | § 3. Склад і види правомірної поведінки
|
|
| 159. | § 4. Поняття і ознаки правопорушення
|
|
| 160. | § 5. Склад правопорушення
|
|
| 161. | § 6. Види правопорушень. Правопорушність
|
|
| 162. | § 7. Зловживання правом
|
|
| 163. | Глава 23 ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ § 1. Поняття і ознаки юридичної відповідальності
|
|
| 164. | § 2. Принципи і функції юридичної відповідальності
|
|
| 165. | § 3. Види юридичної відповідальності залежно від галузевої структури права
|
|
| 166. | § 4. Підстави і стадії юридичної відповідальності
|
|
| 167. | § 5. Правопорушення і юридична відповідальність співробітника органів внутрішніх справ
|
|
| 168. | Глава 24 ЗАКОННІСТЬ. ПРАВОПОРЯДОК § 1. Поняття законності
|
|
| 169. | § 2. Принципи законності
|
|
| 170. | § 3. Вимоги законності
|
|
| 171. | § 4. Гарантії законності
|
|
| 172. | § 5. Поняття правопорядку
|
|
| 173. | § 6. Функції та принципи правопорядку
|
|
| 174. | § 7. Державна дисципліна
|
|
| 175. | Глава 25 ПРАВОСВІДОМІСТЬ. ПРАВОВА КУЛЬТУРА § 1. Поняття і структура правосвідомості
|
|
| 176. | § 2. Класифікація форм правосвідомості за суб`єктами і глибиною відображення правової дійсності
|
|
| 177. | § 3. Функції правосвідомості. Роль правосвідомості в процесі правотворчості і правореалізації
|
|
| 178. | § 4. Правова культура: зв`язок із загальною культурою. Види правової культури
|
|
| 179. | § 5. Правова культура суспільства
|
|
| 180. | § 6. Правова культура особи
|
|
| 181. | § 7. Професійна правова культура
|
|
| 182. | § 8. Структура правової культури суспільства
|
|
| 183. | § 9. Професійна правосвідомість і правова культура співробітників органів внутрішніх справ
|
|
| 184. | Глава 26 ПРАВОВЕ ВИХОВАННЯ. ПРАВОВИЙ ВСЕОБУЧ § 1. Поняття, ознаки і функції правового виховання
|
|
| 185. | § 2. Система і механізм правового виховання. Правова вихованість
|
|
| 186. | § 3. Правове загальне навчання (правовий всеобуч)
|
|
| 187. | § 4. Правовий нігілізм: джерела і шляхи подолання
|
|
| 188. | Глава 27 ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ І ЙОГО МЕХАНІЗМ. ЮРИДИЧНА ТЕХНІКА § 1. Поняття правового регулювання і його відмінність від правового впливу
|
|
| 189. | § 2. Сфера, основні напрямки і межі правового регулювання
|
|
| 190. | § 3, Види, способи і типи правового регулювання
|
|
| 191. | § 4. Механізм правового регулювання
|
|
| 192. | § 5. Елементи механізму правового регулювання та їх призначення
|
|
| 193. | § 6. Стадії механізму правового регулювання
|
|
| 194. | § 7. Правові форми діяльності держави як засіб функціонування механізму правового регулювання
|
|
| 195. | § 8. Юридична техніка
|
|
| 196. | Розділ V. ОСНОВНІ ТИПИ ПРАВОВИХ СИСТЕМ СВІТУ (ЗАГАЛЬНЕ ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО) Глава 28. ПРЕДМЕТ ЗАГАЛЬНОГО ПОРІВНЯЛЬНОГО ПРАВОЗНАВСТВА. ПОНЯТТЯ ТИПУ І ТИПОЛОГІЇ ПРАВОВИХ СИСТЕМ СВІТУ
|
|
| 197. | § 1. Предмет і об`єкти аналізу науки загального порівняльного правознавства.
|
|
| 198. | § 2. Поняття типу (сім`ї) правової системи
|
|
| 199. | § 3. Класифікація правових систем світу
|
|
| 200. | § 4. Основні типи і підтипи (груп
|
|
| 201. | § 5. Місце правової системи України
|
|
| 202. | Глава 29 РОМАНО-ГЕРМАНСЬКИЙ ТИП ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ § 1. Поняття романо-германського типу правової системи
|
|
| 203. | § 2. Формування романо-германського типу правової системи
|
|
| 204. | § 3. Система права та її структура
|
|
| 205. | § 4. Нормативно-правовий акт (закон) у системі джерела права
|
|
| 206. | § 5. Делегована правотворчість
|
|
| 207. | § 6. Правотворчість суб`єктів федерації
|
|
| 208. | § 7. Правовий звичай
|
|
| 209. | § 8. Правова доктрина
|
|
| 210. | § 9. Принципи права
|
|
| 211. | § 10. Роль судової практики
|
|
| 212. | §11. Кодификація
|
|
| 213. | Глава 30 АНГЛО-АМЕРИКАНСЬКИЙ ТИП ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ Частина І ПРАВОВА СИСТЕМА АНГЛІЇ § 1. Поняття англо-американського типу правової системи
|
|
| 214. | § 2. Загальне право Англії
|
|
| 215. | § 3. Право справедливості
|
|
| 216. | § 4. Судовий прецедент у системі джерела права
|
|
| 217. | § 5. Правовий звичай
|
|
| 218. | § 6. Правова доктрина
|
|
| 219. | § 7. Принципи права
|
|
| 220. | § 8. Система англійського права
|
|
| 221. | § 9. Норма права
|
|
| 222. | §10. Дія прецедентної норми в часі та просторі
|
|
| 223. | § 11. Закон в англійській правовій системі. Співвідношення закону і прецеденту
|
|
| 224. | § 12. Делегована правотворчість Англії
|
|
| 225. | § 13. Юридична термінологія країн загального права
|
|
| 226. | § 14. Судова система Англії
|
|
| 227. | Частина II ПРАВОВА СИСТЕМА США § 1. Вплив англійського права на становлення правової системи США
|
|
| 228. | § 2. Специфічні риси американської правової системи (у порівнянні з англійською)
|
|
| 229. | § 3. Судова система США
|
|
| 230. | Частина ІІІ. ІНШІ ПРАВОВІ СИСТЕМИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО І ПОЗАЄВРОПЕЙСЬКОГО ПРАВА АНГЛО-АМЕРИКАНСЬКОГО ТИПУ § 1. Своєрідність правової системи Шотландії
|
|
| 231. | § 2. Загальна характеристика правової системи Ірландії
|
|
| 232. | § 3. Основні риси правової системи Канади
|
|
| 233. | § 4. Особливості правової системи Австралії
|
|
| 234. | § 5. Характерні риси правової системи Нової Зеландії
|
|
| 235. | Глава 31 ЗМІШАНИЙ (ГІБРИДНИЙ) ТИП ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ Частина І. ПІВШЧНОЄВРОПЕЙСЬКА (СКАНДИНАВСЬКА) ГРУПА ПРАВОВИХ СИСТЕМ § 1. Поняття змішаного типу правової системи
|
|
| 236. | § 2. Загальна характеристика скандинавської групи правових систем
|
|
| 237. | § 3. Джерела (форми) права скандинавських країн
|
|
| 238. | § 4. Система права. Кодифікація
|
|
| 239. | § 5. Уніфікація права скандинавських країн та її вплив на правові системи країн Балтії
|
|
| 240. | Частина II ЛАТИНОАМЕРИКАНСЬКА ГРУПА ПРАВОВИХ СИСТЕМ § 1. Загальна характеристика латиноамериканської групи правових систем
|
|
| 241. | § 2. Основні риси правових систем країн Латинської Америки
|
|
| 242. | Глава 32 РЕЛІГІЙНО-ТРАДИЦІЙНИЙ ТИП ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ Частина І РЕЛІГІЙНО-ОБЩИННА ГРУПА ПРАВОВИХ СИСТЕМ 1.1. МУСУЛЬМАНСЬКЕ ПРАВО
|
|
| 243. | § 1. Поняття релігійно-традиційного типу правової системи
|
|
| 244. | § 2. Поняття мусульманського права
|
|
| 245. | § 3. Виникнення і розвиток мусульманського права
|
|
| 246. | § 4. Джерела мусульманського права
|
|
| 247. | § 5. Система мусульманського права та її структура
|
|
| 248. | § 6. Норма мусульманського права
|
|
| 249. | § 7. Мусульманське право в сучасних правових системах: загальна характеристика
|
|
| 250. | § 8. Мусульмансько-правова доктрина
|
|
| 251. | § 9. Принципи права
|
|
| 252. | § 10. Правовий звичай
|
|
| 253. | § 11. Закон. Кодифікація
|
|
| 254. | § 12. Особливості судової системи
|
|
| 255. | 1.2. ІНДУСЬКЕ ПРАВО § 1. Поняття індуського права
|
|
| 256. | § 2. Релігійні та ідеологічні джерела індуського права
|
|
| 257. | § 3. Правовий звичай, закон і судовий прецедент
|
|
| 258. | § 4. Еволюція індуського права. Вплив англійської системи права
|
|
| 259. | § 5. Індуське право у правовій системі сучасної Індії
|
|
| 260. | Частина II ДАЛЕКОСХІДНА ГРУПА ПРАВОВИХ СИСТЕМ 2.1. КИТАЙСЬКЕ ПРАВО § 1. Загальна характеристика далекосхідної групи правових систем
|
|
| 261. | § 2. Поняття китайського права і філолофсько-моральні джерела його формування
|
|
| 262. | § 3. Джерела права
|
|
| 263. | § 4. Термін «право». Ставлення до суб`єктивного права
|
|
| 264. | § 5. Система права. Норма права
|
|
| 265. | § 6. Кодифікація
|
|
| 266. | 2.2. ЯПОНСЬКЕ ПРАВО § 1. Поняття японського права і особливості його формування
|
|
| 267. | § 2. Джерела права сучасної Японії
|
|
| 268. | § 3. Система права сучасної Японії
|
|
| 269. | § 4. Закон. Кодифікація
|
|
| 270. | Частина III ЗВИЧАЄВО-ОБЩИННА ГРУПА ПРАВОВИХ СИСТЕМ 3.3. ЗВИЧАЄВЕ ПРАВО АФРИКИ І МАДАГАСКАРУ § 1. Загальна характеристика звичаєво-общинної групи правових систем
|
|
| 271. | § 2. Основні риси звичаєвого права
|
|
| 272. | § 3. Звичаєве право і суди в умовах колонізації країн Африки
|
|
| 273. | § 4. Звичаєве право в сучасних правових системах Африки і Мадагаскару
|
|
На попередню
Translate
