Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.



Додати книгу на сайт:

Скачати одним файлом. Книга: Квінт Горацій Флакк Поезії Переклад М.Зерова

ДО ПОСТУМА Оди, II, 14

O, як же хутко, Постуме, Постуме,

Спливають роки! Як не годи богам,

А прийдуть зморшки, прийде старість,

Смерть невблаганна тебе настигне.

Дарма Плутона ти гекатомбами

Щодня благаєш немилосердного -

Його ж підземних пут не зірвуть

Велет лихий Геріон* і Тітій**,-

А всі ми, смертні, щедро згодовані

Землі дарами, маєм до хвиль зійти,

Чи скіпетр*** в світі ми носили,

Чи хліборобське тримали рало.

Даремно бою ми уникатимем

І буйно збитих хвиль Адріатики,

Даремно будем в дні осінні

Вітрових змін стерегтись облудних,-

Однак побачим мляво розгойдані

Коціту хвилі і Данаїд-сестер

Безславну долю, смутку повну,

І ненастанну Сізіфа муку;

Однак покинем землю і власний дім.

Дружину вірну, і з усього добра [464]

Самий тобі повік лишиться

Смутку віщун, кипарис жалібний.

А твій наступник, мудро розтратливий,

Добуде Цекуб**** - із-під семи замків

І марно піде плин коштовний,

Гідний найкращих бенкетів жрецьких.

[* Геріон - міфічний триголовий потворний велетень, який жив десь па крайньому заході відомого тоді світу, на острові Еріфеї (або в Іспанії) і був убитий Ге-раклом.]

[** Тітій - другий міфічний велетень, скинутий у Тартар.]

[*** Скіпетр (грецьке «скептрон», латинське «спептрум»)-відзнака царської влади.]

[**** Цекубське вино - один з вищих сортів вина в стародавній Італії.]

20. ДО МЕЦЕНАТА

На незвичайному, на дужому крилі -

Співець двообразний* - яв небеса полину;

І, звившись понад заздрістю землі,

Оселі людські і людей покину.

Батьків убогих син, нащаддя їх дрібне,

Я твій улюбленець - ти свідчиш, Меценате! -

І смерті вже не поглинуть мене,

І хвилі Стіксовій не обіймати!

Вже тіло у рубці взялося на ногах,

Вже наростає пух на пальцях сніжнобілий,

І весь я став співучий білий птах,

І чую: за плечима плещуть крила.

Світами лину я, немов Дедалів син**,

І бачу я Босфор, і береги бентежні,

Піски гетульських спалених рівнин,

Гіпербореїв займища безмежні

Колх пізнає мене, і наддунайський дак,

Нестямний у бою, і кінники-гелони,

I люд освічений, де плине Таг,

І галл, що п'є із голубої Рони.

На марний порох мій не проливайте рік,

Вгамуйте, заглушіть непрошене ридання:

Тут не потрібний плач, даремний крик,

Тут не до речі шана вся остання.

[* Співець двообразний (людина за життя і лебідь після смерті) - він не умирає, не перепливає через підземні ріки, але, перелітаючи з краю в край, бачить, як його сприймають різні племена - близькі і далекі, освічені і неосвічені.]

[** Дедалів син- Ікар. Лебедя-співця побачать гетульські піски (Африка), гіперборейські землі - землі десь за межами північного вітру, колх - тобто населення Колхіди (сучасна Абхазія). Із народів «освічених» згадано Іберів (біля ріки Тахо, сучасна Іспанія) і галлів понад рікою Роною.]

Книга третя

30. ДО МЕЛЬПОМЕНИ

Мій пам'ятник стоїть триваліший від міді*.

Піднісся він чолом над царські піраміди.

Його не сточить дощ уїдливий, гризький,

Не звалить налітний північний буревій,

Ні років довгий ряд, ні часу літ невпинний.

Я не умру цілком: єства мого частина

Переживе мене, і від людських сердець

Прийматиму хвалу, поки понтифік-жрець**

Пій сходить з дівою в високий Капітолій.

І де шумить Авфід*** в безудержній сваволі,

І де казковий Давн**** ратайський люд судив,-

Скрізь говоритимуть, що син простих батьків [466]

Я перший положив на італійську міру*****

Еллади давній спів. Так не таїсь від миру

І лавром, що зростив святий Дельфійський гай******,

O Мельпомено, ти чоло моє звінчай.

[* Вільний переклад; рим в оригіналі, звичайно, нема.]

[** Головний жрець - Понтіфекс Максімум - щороку сходив на Капітолій із старшою весталкою молитись Юпітерові Капітолійському про благоденство Римської держави.]

[*** Авфід або Ауфід - ріка в Апулії, поблизу якої народився Горацііі.]

[**** Давн - міфічний цар Апулії.]

[***** В оригіналі «еолійський твір», тобто поезія, бо мова йде про еолійських поетів Алкея й Сапфо, метри яких Горацій справді перший розробив у римській літературі.]

[****** Переможців на Дельфійських іграх нагороджували лавровим вінком.]

Книга четверта

7. ДО ТОРКВАТА

Збігли струмками сніги... Уже зеленіють долини,

Закучерявився гай.

В свіжім убранні земля, і ріки, що в повідь гриміли,

В ложе вертаються знов.

Грації й німфи, одкинувши шати й серпанки прозорі,

Йдуть у веснянім танку...

Все на землі перемінне - так кажуть нам роки текучі

Й сутінь померклого дня.

Тільки повіє весною, і літо уже на порозі;

Літо перейде - і глянь:

Осінь розсипала овочі стиглі; за осінню слідом

Мертва ступає зима.

Місяця круг защербиться і знову пливе, повновидий,-

Смертним віднови нема.

В темнім житлі, де владика Еней, де Анк і Гостілій*,

Будем ми - порох і тінь.

Хто тобі скаже - докинуть до інших могутні безсмертні

Ще один, завтрашній, день?

Тож потішай свою душу! не хочеш, то візьме нащадок

Спадки незбуті твої.

А як умер ти, і Мінос-суддя проказав урочисто

Праведний присуд тобі,

Вже не воскреснеш, Торквате! безсила побожність і рід твій.

I красномовство твоє!

Бо від підземної тьми не звільнила свого Іполита

Навіть Діана сама,

Навіть могутній Тесей не подужав зірвать з Піріфоя

Вічних Аїдових пут. [467]

[* Тулл Гостілій, Анк Марцій - легендарні царі Риму (див. уривок з «Енеїди» «Пророцтво Анхізове»).]

Книга: Квінт Горацій Флакк Поезії Переклад М.Зерова

ЗМІСТ

1.	Квінт Горацій Флакк Поезії Переклад М.Зерова
2.	14. РИМСЬКІЙ ДЕРЖАВІ O кораблю, вважай, знову помчать...
3.	ДО ПОСТУМА Оди, II, 14 O, як же хутко, Постуме,...
4.	ЕПОДИ Епод 2 «Блажен, хто...
5.	САТИРИ Сатира шоста...

На попередню



Додати в закладки

  
Переклад Translate