Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Квінт Горацій Флакк Оди Переклад Андрія Содомори
ДО ПАРІСА
На ідейськім судні з дому гостинного
Віроломний пастух морем Єлену віз,
Та, скувавши вітри, долю сумну з глибин
Так йому віщував Нерей:
“Знай: в годину лиху жінку везеш собі —
Рушить Греція вся, склавши обітницю
Геть стоптати твій шлюб, а заразом — усе
Давнє царство Пріамове.
Піт вже, бачу,— гай-гай! — з коней, з людей струмить,
Бачу, скільки смертей вже спричиняєш ти Трої!
Щит свій, шолом, повіз і гнів святий
Вже Паллада готує в бій.
Тут Венера тобі — вже не заступниця:
Як на лірі не грай ніжних пісень жінкам
На солодкім ладу, як не причісуйся —
Від списів і від кноських стріл
Спальня не вбереже: вдарить і там гроза,
Мужній воїн Аянт хутко й туди вбіжить.
І хоч пізно, а все ж, о перелюбнику,
Вкриє пил твої кучері!
Ось Лаертів Улісс — рід він твій вигубить.
Ось пілоський владар — Нестор. Ти бачиш їх?
Тут грозить тобі Тевкр, із Саламіну вождь,
Там — бувалий в боях Сфенел,
Перший серед візниць, хай лише віжки він
Візьме в руки міцні. Ось Меріон, а це —
Невгамовний Тідід, дужчий за батька, взявсь
Наздогнати тебе будь-що.
Олень так на долах вже й про траву забув,
Вовка вчувши здаля, він що є духу мчить,
Як тікатимеш ти, зблідлий, задиханий,
Не такий, як ото при ній.
Хай гнівливий Ахілл і кораблі його
Для фрігійських жінок чорний відстрочать день,
Низка зим промайне — й весь Іліон в огні
Запалає ахейському.”
ПАЛІНОДІЯО ти, красуне, мами прекрасної
Ще краща дочко! Ось тії ямби злі —
В огонь їх кинь або, зім'явши,
З вітром пусти на Гадрійське море.
Ні Діндімена, мати богів, ні Феб,
Дельфійський житель, так не стрясуть жерцям
їх душ, ні Вакх, ні корібанти
Так не гримочуть лункою міддю,
Як та гнівливість: не вгомонять її
Ні меч норіцький, ні каламуть морська,
Ні лютий пломінь, ні Юпітер,
Хай він у громі на землю рине.
Дрібні частинки, взявши їх там і сям,
Додати мусив, кажуть, Япета син
До глини, ліплячи людину,—
Так нам прищеплено й норов лева.
В жахливий спосіб через гнівливість цю
Фієст загинув. Саме вона змела
З лиця землі міста високі
Аж до основ їх, і ворог тут же
На місці мурів землю заорював...
Тому зласкався, я ж бо ще в юності,
В солодкий вік, швидкі ті ямби
Зопалу став укладати; нині ж...
Цю злобу нині я замінити б рад
На ласку тиху, тож поверни мені
Свою прихильну душу, поки
Пісню покутну тобі співаю.
ДО ТІНДАРІДИЗ Лікея часто Фавн у Лукретіл мій
Майнути любить. Літом він кіз моїх
Від сонця спечного рятує,
В дні дощові — од хльосткого вітру.
У темнім гаю то чебрецю скубнуть,
А то й суничку хитро приховану
Жінки козла, що потом пахне,
Та й не бояться зелених змійок,
Ні злого вовка — навіть козля мале,
Коли ті скелі й пагорби Устіки,
Й доли повторять, Тіндарідо,
Ніжним відлунням сопілки голос.
Богам я милий; видно, до серця їм
Мої чесноти, муза моя. Тебе ж
Тут ріг достатку повітає
Плодом рясним із моєї ниви.
В долині тихій, де прохолодніше,
До струн теоських пісню про те почнеш,
Як одного й того ж любили
І Пенелопа стійка, й Цірцея.
Легке лесбійське тут попиватимеш
У милій тіні. Звади не зчинять тут
Семели син і Марс; не будеш
Кіра лякатись, що він, ревнивий,
Рукам дасть волю, ніжний вінок зірве
З твого волосся — що йому опір твій? —
А потім, п'яний од бажання,
Грубо порве й твій невинний одяг.
ДО КВІНТІЛІЯ ВАРАВаре, тільки її, Вакха лозу, першу з рослин сади
Біля Катіла стін в землю пухку, де колись Тібурн жив.
Бо ж для тих, що не п'ють, біди одні приготував той бог.
Тільки в парі з вином — більше ніяк не розігнать гризот.
Хто про вбогість почне, війни тяжкі, випивши, річ вести,
Замість пісні тобі, Вакху-отцю, й милій Венері, хто?
В міру дар свій однак Лібер дає; бійку страшну колись
Рід кентаврів почав через вино з родом лапітів,— ось
Кара за перепій. В гніві страшний, Вакх і фракійцю мстить,
Бо, рвучись до вина, надто вузьку, п'яний, межу кладе
Він між злом і добром. Я ж не почну, о Бассарею, ні,
Без бажання твого тирсом трясти і з таємниць твоїх
Я плюща не зірву, лиш угамуй берекінтійський ріг
І тимпан той страшний: сліпо за ним Самовдоволення
Вже крокує й пиха — ніс догори — пустоголова йде,
Вірність — для таємниць робиться склом щонайпрозорішим.
Книга: Квінт Горацій Флакк Оди Переклад Андрія Содомори
ЗМІСТ
На попередню
|
|
