Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Пісня про Роланда Переклад Вадима та Нінелі Пащенків
ПОСОЛЬСТВО МАВРІВ
8
Великий Карл був радісний, веселий.
Кордова впала, вщент розбиті стіни,
На землю скинуті й фортечні башти...
Велику здобич вояки дістали,
Не зрахувать багатства, злота, срібла...
А в місті не лишилось сарацина,
Який не вбитий був чи не хрещений.
Величний Карл сидів в саду під тінню,
З ним граф Роланд і Олів'єр розумний,
Самсон вельможний з гордим Ансеїсом,
Джефрейт д'Анжу, прапороносець Карла,
Джерін з Джер'єром, нерозлучні друзі.
Крім них було ще вояків багато
Із Франції - всього п'ятнадцять тисяч.
На килимах шовкових влаштувались:
Там грають в кості, хто ж старіший віком
Чи розумніший - в шахи весь поринув.
А поруч юнаки меткі фехтують...
В тіні сосни, де зацвіта шипшина,
Сидить король у кріслі золотому,
Красуні -Франції правитель мудрий.
Вже сива голова, білобородий,
Осанка горда і велична врода,
Хто б не побачив, враз його пізнав би.
Посли ввійшли і Карла привітали,
Як вимагають честь того й закони.
9
Вклонився першим Бланкандрін й промовив:
«Хай береже тебе Господь Всевишній,
Пресвітлий Бог, якого ти шануєш!
Марсілій привітатись так велів нам:
Він розпитав знавців про віру вашу
И переконався - в ній лише спасіння!
Свої багатства він поділить з вами:
Відправить гончаків, ведмедів, левів,
Сімсот верблюдів, соколів мисливських,
Чотири сотні мулів з сріблом-злотом,
І з цінностями п'ятдесят возів ще,
Також бізанок щирозлотих безліч.
Тож з військом враз розрахуватись можна...
Вже надто довго ви у цьому краї,
До Франції час повертатись, в Ахен».
Зняв вгору руки славний Імператор,
Чоло схилив, замислився глибоко.
Аой!
10
Наш Імператор довго думав думу,
Бо не любив квапливих рішень, скорих -
Такий його незмінний мудрий звичай.
Та врешті очі звів, з лицем суворим,
На посланця і відповів неспішно:
«Що ж, непогані обіцяєш речі,
Та цар Марсілій - ворог мій заклятий!
Я чув слова. А де ж тоді порука
Його запевненням?» «Додати хочу! -
Мавр відповів. - Заручників охоче
Дамо: п'ятнадцять або двадцять діток.
На смерть готовий сина я послати,
Найблагороднішого з них, гадаю!
Коли ж повернешся у стольний Ахен,
В день Михаїла, що від вод рятує,
Слідом, як обіцяв, мій цар прибуде,
В тих джерелах, що Бог колись надав вам,
Святу він прийме християнську віру».
Карл відповів: «Він зможе ще спастися!»
Аой!
РАДА У КАРЛА ВЕЛИКОГО
11
Кінчався ясний день, вже вечоріло.
Посольських мулів Карл до ясел зразу ж
Звелів одвести. У саду затишнім
Він наказав поставити намет розкішний
І всіх послів до нього запросити,
Пажів дванадцять дав, щоб їм служити.
Посли проспали аж до сходу сонця.
Раніш за них прокинувсь Імператор,
Прослухав ранню службу, помолився.
Обрав затишне місце під сосною
І поскликав баронів на нараду,
Щоб справи не вершити без придворних.
Аой!
12
Замисливсь Імператор під сосною...
Барони всі зібрались на нараду:
Там був Одж'єр, Турпін-архієпископ,
Старий Річард з Анрі, своїм небожем,
І Ацелін, сміливий граф гасконський,
А з ним кузен Мілон, Тедбальт із Реймса.
Були там і Джер'єр з Джеріном, також
І граф Роланд з'явився, а з ним разом
Друг Олів'єр, шляхетний і відважний.
Зійшлось до тисячі мужів французьких,
Між ними й Ганелон, майбутній зрадник...
В недобрий час та рада відбулася.
Аой!
13
«Барони! - так звернувся Карл до франків. -
Марсілій вирядив до нас посольство.
Він обіцяє нам багатства незчисленні:
Надішле гончаків, ведмедів, левів,
Сімсот верблюдів, соколів мисливських
І сотні мулів з злотом сарацинським,
З коштовностями п'ятдесят возів ще.
Умова - нам до Франції вернутись.
А він, Марсілій, прийде сам до мене
І в Ахені спасе себе хрещенням,
А в ленний дар одержить володіння...
І все ж його думок таємних я не знаю...»
Відповіли барони: «Будьмо пильні!»
Аой!
14
Скінчив свою промову Імператор,
Роландові вона не до вподоби.
Підвівшися, він палко заперечив:
«Не можу я Марсілію повірить.
Сім довгих літ в Іспанії я б'юся.
Я підкорив вам Нобль разом з Комміблем,
Здобув Вальтерну, всю округу Піно,
Туделу й Балагер, іще Себілью.
Та сам Марсілій був завжди зрадливий.
Згадайте, надіслав п'ятнадцять маврів,
І кожний гілочку тримав оливи,
Словами тими ж нас вони дурили,
Порадились ви з франками відразу,
И вони ж підтримали вас, нерозумні,
Ви графів двох послали до поганця:
Один - Базан, а другий був Базилій...
їм голови відтяли близ Альтільї.
Я раджу: воювати слід із ними
І грізну рать вести на Сарагосу,
Облогу до взяття її тримайте,
Від помсти зраднику втекти не дайте!»
Аой!
15
Схилив чоло великий Імператор,
Куйовдить вуса, бороду рукою...
Не відповів ні слова він Роланду,
Мовчать й барони. Ганелон тут раптом
Підвівсь і Карлові сказав сміливо:
«Даремно вірите Ви божевільним,
Мені чи іншим. Слухається мудрий
Порад корисних. Цар Марсілій ладний
Кінчать війну і як васал покірний
Готовий в лен Іспанію прийнять, сумирний,
Як ми, вклонитися хресту Ісуса.
Хто ж радить відхилить заяву мирну,
Забув про смерть, яка на нас чекає.
Не слухайте порад, яких причина
Чванливість або гірше ще - безумство.
Володарю, керуйтесь власним глуздом!»
Аой!
Книга: Пісня про Роланда Переклад Вадима та Нінелі Пащенків
ЗМІСТ
На попередню
|
|
