Українська Банерна Мережа
UkrKniga.org.ua
Поезія – яскравий показник життєздатності національної мови. / Павло Мовчан

Додати в закладки



Додати в закладки zakladki.ukr.net Додати в закладки links.i.ua Додати в закладки kopay.com.ua Додати в закладки uca.kiev.ua Написати нотатку в vkontakte.ru Додати в закладки twitter.com Додати в закладки facebook.com Додати в закладки myspace.com Додати в закладки google.com Додати в закладки myweb2.search.yahoo.com Додати в закладки myjeeves.ask.com Додати в закладки del.icio.us Додати в закладки technorati.com Додати в закладки stumbleupon.com Додати в закладки slashdot.org Додати в закладки digg.com
Додати в закладки bobrdobr.ru Додати в закладки moemesto.ru Додати в закладки memori.ru Додати в закладки linkstore.ru Додати в закладки news2.ru Додати в закладки rumarkz.ru Додати в закладки smi2.ru Додати в закладки zakladki.yandex.ru Додати в закладки ruspace.ru Додати в закладки mister-wong.ru Додати в закладки toodoo.ru Додати в закладки 100zakladok.ru Додати в закладки myscoop.ru Додати в закладки newsland.ru Додати в закладки vaau.ru Додати в закладки moikrug.ru
Додати в інші сервіси закладок   RSS - Стрічка новин сайту.
Переклад Натисни для перекладу. Сlick to translate.Translate


Вхід в УЧАН
Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.



Додати книгу на сайт:
Завантажити книгу


Скачати одним файлом. Книга: Вільям Шекспір Венеціанський купець Переклад Ірина Стешенко


Вільям Шекспір Венеціанський купець Переклад Ірина Стешенко

© William Shakespeare, The Merchant of Venice, 1598

© І.Стешенко (переклад з англійської), 1986

Джерело: В.Шекспір. Зібрання творів у 6-ти томах. Том 2. К.: Дніпро, 1986. 624 с. - С.: 477-570.

Сканування та коректура: Aerius (ae-lib.org.ua), 2004

Зміст

Дійові особи

Дія перша

Дія друга

Дія третя

Дія четверта

Дія п'ята

Примітки

ДІЙОВІ ОСОБИ Дож Венеції. Принц Марокканський поклонники Порції. Принц Арагонський Антоніо, венеціанський купець. Бассаніо, його друг. Граціано Салеріо друзі Антоніо й Бассаніо. Соланіо Лоренцо, закоханий в Джессіку. Шейлок, багатий єврей. Тубал. єврей, його друг. Ланчелот Гоббо, блазень, слуга Шейлока. Старий Гоббо, батько Ланчелота. Леонардо, слуга Бассаніо. Балтазар слуги Порції. Стефано Порція, багата спадкоємиця. Нерісса, її служниця. Джессіка, дочка Шейлока. Венеціанські сенатори, члени суду, тюремник, слуги, почет та інші. Дія відбувається почасти в Венеції, почасти в Бельмонті - маєтку Порції на суходолі. ДІЯ ПЕРША СЦЕНА 1 Венеція. Вулиця. Входять Антоніо, Салеріо й Соланіо. Антоніо Ох, далебі, я й сам не розумію, Чому мені так сумно! Сум і вас Бентежить, ви сказали; але як Той сум піймав я, чи знайшов, чи стрінув, Я не збагну... Я наче зовсім загубив свій розум І сам собі немов зробивсь чужий! Салеріо Ваш дух тепер літа по океанах, Ширяє там, де ваші кораблі, Могутні владарі стихій зрадливих, Немов синьйори пишні і заможні, Напнувши всі вітрила полотняні, З презирством, згорда дивляться униз На ті нікчемні торговельні судна, Що перед ними голови схиляють, Коли вони, бува, на тканих крилах Проносяться повз них. Соланіо Повірте, друже: Якби і я ризикував так само, Як ви, то навздогін моїм надіям, Мабуть, летіли б і мої чуття! Раз по раз рвав би й підкидав травичку, Аби довідатися, звідки вітер; Шукав би пристаней, портів на картах І рейдів. Кожна річ, яка могла б Моїм ділам загрозу вістувати. Мені б у серце смуток заронила. Салеріо Ба навіть дмухаючи раз у раз, Щоб страву гаряченну остудити, Від жаху б сам здригнувся, пригадавши Оту біду, що нам накоїть може В безкраїм морі надто дужий вітер. Не зміг би я і разу подивитись На пісковий годинник, не згадавши Про коси та мілизни, і про те- Не думати, що, може, корабель мій Захряс в піску, і нижче від боків Схилився головою, і цілує Свою могилу. Увійшовши в церкву І на каміння глянувши святе, ' Невже ж би я відразу не згадав Про скелі небезпечні: та якби Мій корабель бортом черкнувся їх, У нього з трюмів прянощі пішли б Морському вітровію на поталу, А хвилі огорнулися б шовками. Чи міг би я, все лихо уявивши, Не думати, що весь набуток мій Нараз обернеться в ніщо? О ні! Хіба я можу думать, не відчувши, Що це нещастя може засмутити? Не треба слів: Антоніо, я певен, Сумує через те, що він думками У справах торговельних. Антоніо Ні, повірте; Я щиро дякую моїй фортуні, Що не довірив усього майна Одному кораблеві й не в одне Його відправив місце. Окрім того, Не все моє майно залежить тільки Від того, чи щасливий буде рік. Мене смутять не торговельні справи. Салеріо Тоді ви закохалися. Антоніо Ну, що ви?! Салеріо Не закохалися? Тоді, скажімо, Від того ви смутні, що невеселі. Так само ви сміятися могли б> Стрибати і казать: веселий я Тому; що не сумую. Присягаюсь Дволиким Янусом,синьйор, природ* Кумедних творить іноді людей: В одного - радощі в очах, і він Регоче, як папуга, що почув Козиці звук; а інший виглядає, Як оцет - хай хоч Нестор запевняє, Що річ кумедна,- не покаже він Своїх зубів у посмішці веселій. Входять Бассаніо, Лоренцо й Граціано. Соланіо Іде шановний родич ваш - Бассаньйо, А також Граціано та Лоренцо. Тож прощавайте! Залишаєм вас У кращім товаристві. Салеріо 3 вами б я Зостався, доки б ви не звеселились, Однак прийшли достойніші за мене. Антоніо Я вашу дружбу високо ціную, Та бачу - справи в вас, і цю причину Знайшли ви, щоб мерщій податись звідси. Салеріо Вітаю вас, синьйори дорогі! Бассаніо Коли ж ми з вами знов посміємося? Якісь відлюдні стали ви, синьйори... Салеріо У вільний час - ми завжди вам до послуг! Салеріо й Соланіо виходять. Лоренцо (до Бассаніо) Синьйоре, ну, Антоніо знайшли ви,- Тепер бувайте. Прошу пам'ятати, Де маєм стрітись ми в обідній час. Бассаніо Прийду напевно. Граціано. Ах, синьйор Антоніо, Вас непокоїть щось: ви забагато Піклуєтесь про справи світові. Життя своє втрачає той, хто хоче. Його набути клопотом надмірним. Повірте, ви змінилися занадто. Антоніо Та ні, на світ дивлюся, як на світ... Це ж тільки сцена, Граціано, де Всі люди мають грати певні ролі; Мені ж, на жаль, припала роль сумна. Граціано Тоді хай блазня роль зіграю я. "Нехай мені веселий, втішний сміх Покриє зморшками усе обличчя; Хай краще розпалю вином печінку, Ніж серце голосінням остуджу... Чи може хто, у кого тепла кров, Сидіти, мов той предок мармуровий? Спать наяву? І злитись, і бурчати, Щоб розлилася жовч? Що ж, знай, Антоньйо, Це промовля моя любов до тебе; Є люди, що обличчя в них застигли, Немов стоячі води, і мовчать. Мовчать уперто, прагнучи тим самим Собі здобути славу дуже мудрих. Немов нам кажуть: «Гляньте, я - оракул, Коли віщаю, хай не гавкне й пес!» Антоніо, я знаю їх багато, Кого звуть мудрецями лиш тому, Що зроду не промовлять ані слова; Проте я переконаний цілком: Якби хоч раз наважились вони Розкрити рота, всі їх слухачі Набрались би гріха, потребу мавши Назвати дурнями своїх братів. Я згодом побалакаю з тобою Докладніше про це, та кинь лише Ловити на гачок сумного виду Привіт юрби, що править за принаду Всім йолопам... Ну що ж, ходім, Лоренцо! Тим часом прощавайте. Я скінчу Своє повчання тільки по обіді. Лоренцо Ми залишаємо вас до обіду. Я, певно, й сам такий мовчун, бо слова Не дасть мені промовить Граціано. Граційно Та поживи зі мною років зо два, То й голосу свого забудеш звук. Антоніо А я базікою зроблюсь для тебе! Граціано Чудово! Хай щастить! В речах лиш двох Цінуємо найбільше ми мовчання: В копчених язиках та в тих жінках, Які іще не звідали кохання. Граціаной Ларенцо виходять. Анто-ніо , Що він мав на думці? Бассаніо Граціано говорить неймовірну безліч, порожніх слів - другого такого на цілу Венецію не знайдеш. Розважлива думка у нього - це дві зернини пшениці в двох мішках полови: треба шукати цілий день, щоб їх знайти, а знайдеш - виявляється, що їх не варто було й шукати. Антоніо Гаразд. Тепер скажіть, хто дама та, Що присяглися ви до неї потай Піти з поклонами? Ви ж обіцяли. Бассаніо Ви знаєте, Антоніо, напевне, Що дуже розладнав я власні справи, Бо жив пишніш, ніж право мав на те, Зважаючи на незначні достатки... Я нині не жалкую, що не можу І далі жити весело та пишно. Одне мене найбільше непокоїть: Як вибитись мені з боргів великих, Що наробив я марнотратством. Вам, Антоніо, найбільш заборгував я І дружбою, і грішми. Дружба ця Мені є запорукою, що зможу Відкрити вам всі наміри і плани, Які я нині сам собі намітив, Щоб від боргів звільнитися скоріш. Анюніо Прошу, Бассаніо, мій друже добрий, Скажіть про все: якщо ті плани ваші Не відхиляються, як і самі ви, Від чесного шляху, то, запевняю, Мій гаманець, себе й мої достатки - Все до кінця для вашої потреби Відкрию я. Бассаніо Коли хлоп'ям стрілу, Бувало, я губив свою зненацька, Пускав одразу ж другу їй услід У тому ж напрямку й таку ж, як перша, І за цією пильно слідкував, Щоб відшукати нершу; обома Так важачи, я часом їх обидві Знаходив. Приклад цей з невинних Дитячих літ я лиш тому навів, Що і слова, які сказати хочу, Цілком невинні. Я напозичався Багато в вас і все розтринькав, ніби Хлопчисько легковажний. Та, якщо Стрілу ви зважитесь пустити другу В той бік, куди упала й ваша перша, То певен я цілком, що як уважно Я подивлюсь в той бік, знайду обидві Або вам другу принесу назад, І вдячним я зостанусь боржником За першу. Антонів Знаєте мене ви добре І гаєте лиш зайвий час, мій друже; Повірте, що, під сумнів беручи Мою любов, завдаєте ви більше Мені жалю, аніж тоді, якби Прогайнували все моє майно. Кажіть, що саме маю я зробити І що, на вашу думку, зможу я. На; все я ладен, мовте слов'о, друже! Бассаніо Одна заможна панна проживає В маєтку Бельмонті. З лиця прекрасна... Та ще цінніші за її красу її чесноти пречудові. Вже З тих чарівних її очей не раз Я діставав німі, принадні вісті. її звать Порція. Катона донька, Вродлива Порція - дружина Брута - Не переважила б її нічим. На цілий світ вже слава пролунала Про гідності її; з усіх країн Усі чотири вітри мчать до неї Вельможних женихів. Неначе сонце, Шовкові сяють кучері у неї, І руном золотим зі скронь збігають, І обертають той маєток Бельмонт В Колхіду, що до неї не один Герой Язон у пошуках звитяги Вже припливав. Антоніо, мій друже! Якби я мав всі засоби для того, Щоб серед них суперником з'явитись! Мені дає таку надію серце, Що там чека на мене перемога! Антоніо Ти знаєш сам - усе моє майно На морі. А готівки я не маю, Не маю й засобів, щоб роздобути Відразу капітал; іди розвідай,, Яку кредит мій зараз має сил.у В Венеції. Зберу все до останку, Щоб вирядить тебе туди як слід,- До Бельмонта, до Порції-крзіеуні. Іди ж шукай, я пошукаю гещ Де гроші є; якщо не помилюся, То нам дадуть, коли я поручуся! Виходять. СЦЕНА 2 Бельмонт. Кімната в домі Порції. Входять Порція й Нерісса. Порція Щиро кажучи, Неріссо, моїй маленькій особі вже над силу цей великий світ. Нерісса Так воно й було б, люба синьйоро, якби фортуна послала вам стільки ж турбот, скільки дала втіхи. А проте бачу я, що ті, котрі їдять надто багато, хворіють так само, як і ті, що їх мордує голод. Отже, середні достатки - неабияке щастя. Зайви- на швидко доживає до сивого волосся, а помірність живе довго. Порція Хороші слова і добре сказані. Нерісса Вони були б ще кращі, коли б їх дотримувались як слід. Порція Коли б робити було так само легко, як і знати, що саме треба робити, то каплички стали б церквами, а халупи бі- дарів - королівськими палацами. Добрий проповідник той, хто сам діє так, як повчає; а мені легше навчити двадцятьох, що вони повинні робити, ніж бути однією з тих двадцяти і виконувати свої власні повчання.; Мозок може винаходити закони для крові, але палка вдача перестрибує через холодний розум. Шалена моло- дість - це заєць, що плигає через пастки, які ставить йому каліка- розсудливість. А проте зараз, коли я маю обрати собі чоловіка, такі балачки зовсім не до речі. Ах, яке це слово - «обрати»! Я ж не можу ні обрати того, кого сама бажала б, ані відмовити тому, хто мені не до: вподоби; так воля живої дочки мусить схили- тись перед волею небіжчика батька. Чи ж не жорстоко це, Неріссо, що я не можу ні обрати когось, ані комусь відмовити? / Нерісса Ваш батько був завжди доброчесною людиною, а святим людям перед смертю приходять спасенні думки. Отже, в тій лотереї, що він її придумав з трьома скриньками - золотою, срібною і свинцевою (якщо хтось вибере вас так, як замислив ваш батько), справдяться його надії, і виграє тільки той, хто щиро вас полюбить. А втім, чи почуваєте ви прихильність до когось із вель- можних наречених, що вже вас навідували? Порція Будь ласка, перерахуй поіменно їх; коли нази- ватимеш, я їх описуватиму по черзі; а знаючи мою думку про них, зробиш висновок, наскільки я до них прихильна. Нерісса По-перше, принц Неаполітанський. Порція Годі! То справжній жеребець, бо в нього тільки й мови, що про свого коня; він вихваляється, що сам уміє добре його підкувати. Боюся: чи не согрішила його найясніша матуся з якимось ковалем? Нерісса Далі - пфальцграф. Порція О, цей тільки те й робить, що хмуриться, немов сказати хоче: «Якщо ви не бажаєте мене, то й не треба...» Він слухає веселі історії, а й разу не всміхнеться. Коли вже замолоду він такий безнадійно похмурий, боюсь, що з нього вийде плаксивий філософ під старість. Волію одружитися з мертвою головою, що має кістку в роті, ніж з одним із цих двох синьйорів. Хай бог мене від них обох боронить! Нерісса Що скажете ви про французького вельможу, мосьє Ле Бона? Порція Бог створив його, то нехай уже він вважається людиною. Далебі, я знаю, що глузувати гріх, але ж він!.. Правда, він має кращого коня, ніж той неаполітанець; він уміє ще брид- кіше хмуритись, аніж пфальцграф; у нього прикмети всіх і нікого. Тільки-но заспіває дрізд, він уже ладен стрибати. Свою власну тінь він ладен проткнути шпагою. Якби я за нього вийшла - я б ви- йшла за двадцятьох чоловіків воднораз. Коли б він схотів знева- жити мене, я б йому простила, бо як би шалено він мене кохав, я б не відповідала на його кохання. Нерісса А що ви скажете про Фолконбріджа, молодого англійського барона? Порція Ти ж знаєш, що я з ним не розмовляю зовсім, бо ні він мене не розуміє, ні я його: він не знає ні латини, ні фран- цузької, ані італійської мови; а ти сміливо можеш заприсягнути на суді, щ&яі на.пекні не знаю англійської мови. Він - утілення по- рядної людини; проте - горенько! - хто може розмовляти з німим манекеном? А як дивно він одягається! Мені здається, що свого камзола купив він в Італії, штани - у Франції, капелюха - в Ні- меччині, а свої манери - в усіх країнах світу. Нерісса А якої ви думки про шотландського лорда, його сусіда? Порція Гадаю, що він надто зичливий до своїх сусідів: позичив ляпаса в англійця і заприсягнувся, що поверне його, тіль- ки-но здужає. Здається, француз поручився за нього і навіть дав підписку. Нерісса Чи до вподоби вам молодий німець, небіж герцо- га Саксонського? Порція Він огидний ранком, коли тверезий, і ще огидні- ший опівдні, коли нап'ється. В найкращому стані - він трохи гір- ший за людину, а в найгіршому - трохи кращий за тварину. Яке б не скоїлось нещастя, сподіваюся, мені, проте, пощастить позбутись його. Нерісса Але якщо він схоче спробувати щастя й вибере саме ту скриньку, що треба, то невже ж ви не виконаєте волі вашого батька, відмовитесь узяти його собі за чоловіка? Порція А щоб не сталось такого нещастя, будь ласка, постав велику склянку рейнвейну на ту скриньку, яка не повинна виграти: тоді хай сидить у тій скриньці хоч сам диявол, а поверх неї ця спокуса, я певна, що він вибере саме її. Я ладна швидше відмовитись від усього на світі, Неріссо, ніж віддатися за губку, що ніколи не просихає. Нерісса Не бійтеся, синьйоро, вам не дістанеться жоден із цих добродіїв. Вони вже сповістили мене про своє рішення: нині лаштуються повернутись додому й не турбуватимуть вас більше своїм сватанням - хіба що знайдеться якийсь інший засіб здобути вас, крім засобу вашого батька, який залежить від скриньок. Порція Навіть доживши до Сивілиного віку, я помру цнотливою, мов Діана, коли нікому не пощастить здобути мене так, як того бажав мій батько. Я рада, що ця партія наречених така розважлива, бо серед них немає жодного, кому б я не бажала бути далеко звідси; я благаю в бога щасливої для них дороги. Нерісса Чи пригадуєте в-и-, синьйоро, одного венеціанця, вченого й вояка, що приїздив сюди ще за життя вашого батька разом з маркізом Монферратським? Порція Так, так, то був Бассаніо. Здається, так його звати? Нерісса Саме так, синьйоро. З усіх чоловіків, що їх бачили мої дурні очі, він більше за всіх вартий прекрасної СИНЬЙори. Порція "Я пригадую його добре; пригадую, що він гідний твоєї хвали. Входить слуга. Що сталося? Якісь новини? Слуга Четверо чужинців шукають вас, синьйоро, щоб попрощатися з вами. Крім того, прибув посланець від п'ятого - принца Марокканського; він подає звістку, що принц, його воло- дар, сьогодні ввечері буде тут. Порція Якби могла я цьому п'ятому сказати від щирого серця «ласкаво просимо», як кажу тим чотирьом «щасливої доро- ги»,- приїзд його потішив би мене. Якщо він має вдачу святого, а обличчя чорта, я воліла б, щоб він відпускав гріхи, а не був мені за чоловіка. Ходім, Неріссо. йди, хлопче, уперед. Оце так штука! Зачиним за одним, вже другий стука! Виходять. СЦЕНА З Венеція. Майдан. Входять Бассаніо та Шейлок. Шейлок Три тисячі дукатів? Гаразд. Бассаніо Так, синьйоре, на три місяці. Шейлок На три місяці? Гаразд. Бассаніо За сплату, як я вже сказав, поручиться Антоніо. Шейлок Антоніо поручиться? Гаразд. Бассаніо Чи можете ви мені допомогти? Чи зробите лас- ку? Чи дасте відповідь? Шейлок Три тисячі дукатів на три місяці і за порукою Антоніо. Бассаніо Ваша відповідь? Шейлок Антоніо - гідна людина. Бассаніо Хіба ви чули коли-небудь щось протилежне? Шейлок Е, ні, ні, ні, ні! Розумієте, коли я кажу, що він «гідна людина», то я маю на увазі, що він ^ає чим заплатити. Проте весь капітал його- в надіях. Один з його кораблів пливе до Тріполі, другий - до Індії; а ще довідався я на Ріальто, що третій корабель його простує до Мексіки, четвертий - до Англії, і решту суден теж розкидано по всіх світах. Та кораблі - це ж усього-на-всього дошки, а матроси - тільки люди; але ж є ще су- ходільні пацюки і водяні пацюки, водяні злодії і земні злодії,- я маю на думці піратів; крім того, загрожують ще й хвилі, вітри та скелі. І все-таки ця людина має чим заплатити. Три тисячі дукатів... Я гадаю, що можу прийняти його боргове зобов'язання. Бассаніо Будьте певні, що можете. ШейЛок Я хочу бути певним, що можу; щоб упевнитися, я мушу обміркувати. Чи можу я поговорити з Антоніо? Бассаніо Якщо зробите нам ласку й пообідаєте з нами. Шейлок Авжеж, щоб нанюхатися свинини? Щоб їсти те добро, що в нього ваш пророк назаретський загнав диявола своїм закляттям? Я ладен у вас купувати, вам продавати, з вами розмов- ляти, з вами гуляти тощо, але не хочу ні їсти з вами, ні пити з ва- ми, ані молитися з вами. Які новини на Ріальто? Хто це йде сюди? Входить Антоніо. Бассаніо Ось і синьйор Антоніо. Шейлок (убік) Він виглядає як фальшивий митар! Ненавиджу його я через те, Що він християнин; але ще більше За те> що він в огидній простоті Всім гроші без відсотків позичає, І наших зисків убива зростання В Венеції. Якщо мені хоч раз Йому помацать боки пощастить, Втамую давню я свою ненависть. Він зневажає наш народ святий, Знущається, і навіть в тих місцях, Де крамарі збираються докупи, Він кидає мені лихі слова, Мої він справи ганить, бариші Законні зве лихвою. Хай мій рід Загине, коли я йому пробачу! Бассаніо! То як же, Шейлок? Шейлок Га? Мою готівку Рахую я напам'ять; з обрахунку Виходить так, що вам зібрать відразу Три тисячі дукатів я не зможу. Проте дарма! Є багатій єврей - Мій друг Тубал, і він мені поможе. Стривайте! На який же строк потрібні (до Антонів) Дукати вам? Хай вам щастить, синьйоре! Ми саме розмовляли тут про вас. Антоніо Хоч і не маю я такої звички- Давати гроші на відсотки й брати, Проте на цей раз виняток зроблю, Щоб друга вивести із скрути. Ви Назвали вже йому потрібну суму? Шейлок Так, так, три тисячі дукатів. Антоніо Просить Три місяці він строку. Шейлок Я й забув,- Авжеж, три місяці, сказали ви, І ваша запорука... Поміркуєм... Проте стривайте, мовили ви ніби, Що звички ви не маєте ні брати, Ні в позику давати на відсотки? Антоніо Так, я того ніколи не роблю. Шейлок Коли Лавана вівці Яків пас - Святого Авраама був той Яків (По волі мудрій матері своєї) Наступник третій. Третій, так... Антоніо То що? Він правив теж відсотки? Шейлок Ні, відсотків Не брав він; ні, там не було того, Що ви звете відсотками звичайно. Ось слухайте, що він зробив. Лаван З ним склав таку умову, що ягнята Самі строкаті та усі рябі Віддасть він Якову у нагороду. За труд його.' Коли ж пора осіння Настала врешті, й подались овечки До тонкорунних баранів в жадобі Й почався у тварин отих кошлатих Труд творення, тоді чабан-хитрун Гілок нарізав, наздирав корИ} І ті гілки в хвилину парування Встромляв він перед кожною з овець. І вівці зачинали, і потому Родилися рябенькі всі ягнята Й дістались Якову. Такий обрав Він шлях, щоб мати зиск; його за це Благословило небо: хоч і зиск, Проте благословенний він, коли Нема крадіжки! Антоніо. Випадок щасливий, І не від Якова залежав зиск: Божественна рука те все здійснила. Та чи можливо ж прикладом таким Виправдувать відсотки всі лихварські? Чи срібло й щире золото для вас •- Однаково, що барани та вівці? Шейлок Не знаю... Множити я вмію їх Не гірше. Слухайте, синьйоре... Антоніо Друже, Зверніть увагу, як уміє чорт І на письмо святеє посилатись. Коли гидка душа бере собі Святі слова, щоб ними захищатись, Це лиходій, хоч усміх на устах; Рум'яне яблуко, хоч в серцевині Воно й гниле. О, цей огидний фальш! Чому ти чарівний такий на вигляд? Шейлок Три тисячі дукатів - кругла сума! Три місяці... На рік -збагнути треба - Які тут можна взять відсотки? Антоніо Отже, Скажіть, чи можете зарадить нам? Шейлок Синьйор Антоніо, траплялось часто, Що ви в Ріальто з мене глузували - З моїх відсотків і з мого багатства; Я все терпів і знизував плечима: Терпіть - така вже доля всіх євреїв. .Де>раз:мене ви обзивали псом, Невірою й плювали на каптан Святковий мій єврейський - все за те, Що користуюсь я із власних грошей. А нині я потрібен вам, вельможні? Ну що ж! Тепер до мене ви йдете Г-кажете: «Нам треба грошей, Шейлок!» Ви просите у мене грошей! Ви, Що тільки в бороду мені плювали І копняками гнали, ніби пса, Од вашого порога. А сьогодні Вам треба грошей! Що ж сказати вам? Чи не сказати часом: «О синьйоре, Хіба ж собака може мати гроші? Де ж чувано, щоб шолудивий пес Позичить зміг три тисячі дукатів»? Чи я повинен, низько уклонившись, Затамувати подих і сказать Несміливо, немов той раб покірний: «О найшановніший синьйор! На мене Ви середи минулої плювали, А в інший день дали ви стусана І часто псом огидним називали; І ось тепер за ласки ваші всі Я вам позичу певну суму грошей?» Антоніо Ладен я лаяти тебе й тепер, І плюнути на тебе, й пхнуть ногою. Якщо не відмовляєш нам у грошах, Ну, то й давай, та тільки не як друзям (Чи чувано, щоб друг коли платив Відсотки другу за метал нікчемний?),- Як ворогові грошей ти позич; Якщо у строк не зможе він віддати, Щоб міг ти править з нього без жалю Відсотки. Шейлок Ти диви, як ви скипіли! Здобути хтів би вашу я любов І дружбу щиру; ту ганьбу забути, Що ви мене так часто плямували. Допомогти вам хочу у біді, Не вимагаючи за це відсотків; А ви, проте, і вислухать мене Не маєте бажання. Зичу вам Добра. Бассаніо І справді ти добра бажаєш. Шейлок Я довести це хочу. Ось ходімо Усі до нотаря, й дасте підписку На зобов'язанні, ну, так, для>, жарту, Допишемо, що як не вдасться вам Сплатити в певний день і в^м|сці певнім Мені ту суму, згадану в розписці, То як відшкодування зможу я У вас на тілі взяти м'яса фунт - І то в якому тільки схочу місці. Антоніо Гаразд, я підпишу і всім скажу, Що жид ласкавий вельми! Бассаніо Я не згоден! Такого зобов'язання ніколи Тобі я не дозволю підписати; Ладен скоріш зостатися в нужді! Антоніо Не бійся! Терміну додержу я. Ще за два місяці - до строку місяць - Утроє більше я дістати маю За борг отой. Шейлок О, Аврааме-батьку! Які ж ці християни! їх жорстокість Навчає їх підозрювати всіх. Ну посудіть самі: якщо вже він У строк мені свого не сплатить боргу, Який же зиск мені? Фунт м'яса лиш? Таж людське м'ясо варт багато менше, Аніж бараняче або козине. Я помагаю з тим, щоб заслужити Його прихильність. Згодиться Антоньйо, Тоді - гаразд! Не схоче - то прощайте! І кривдою за ласку не платіть. Антоніо Так, Шейлоку, папір я підпишу. Шейлок Ідіть до нотаря, а незабаром І я прийду. Ви розкажіть йому, Як цей контракт кумедний краще скласти, А я дукатів назбирать піду І гляну, як там в мене у господі: Чи все гаразд? Адже глядить її Слуга мій непутящий. Повернусь Я вмить. Антонів Іди мерщій, шляхетний жиде! Шейлок виходить. Ще вихриститься він: бач, став сердечний. Бассаніо Шахрай страшний тоді, коли він ґречний. Антонів Ходімо, друже! Не турбуйсь! Нівроку - Прибудуть кораблі мої до строку. Виходять.

Книга: Вільям Шекспір Венеціанський купець Переклад Ірина Стешенко

ЗМІСТ

1. Вільям Шекспір Венеціанський купець Переклад Ірина Стешенко
2. ДІЯ ДРУГА СЦЕНА 1 Бельмонт. Кімната в домі Порції. Фанфари....
3. ДІЯ ТРЕТЯ СЦЕНА 1 Венеція. Вулиця. Входять Соланіо й Салеріо....
4. ДІЯ ЧЕТВЕРТА СЦЕНА 1 Венеція. Зала суду. Входять дож, сенатори,...
5. ДІЯ П'ЯТА СЦЕНА 1 Бельмонт. Алея, що веде до дому Порції. Входять...
6. Примітки Час створення «Венеціанського купця» датується...

На попередню


Додати в закладки



Додати в закладки zakladki.ukr.net Додати в закладки links.i.ua Додати в закладки kopay.com.ua Додати в закладки uca.kiev.ua Написати нотатку в vkontakte.ru Додати в закладки twitter.com Додати в закладки facebook.com Додати в закладки myspace.com Додати в закладки google.com Додати в закладки myweb2.search.yahoo.com Додати в закладки myjeeves.ask.com Додати в закладки del.icio.us Додати в закладки technorati.com Додати в закладки stumbleupon.com Додати в закладки slashdot.org Додати в закладки digg.com
Додати в закладки bobrdobr.ru Додати в закладки moemesto.ru Додати в закладки memori.ru Додати в закладки linkstore.ru Додати в закладки news2.ru Додати в закладки rumarkz.ru Додати в закладки smi2.ru Додати в закладки zakladki.yandex.ru Додати в закладки ruspace.ru Додати в закладки mister-wong.ru Додати в закладки toodoo.ru Додати в закладки 100zakladok.ru Додати в закладки myscoop.ru Додати в закладки newsland.ru Додати в закладки vaau.ru Додати в закладки moikrug.ru
Додати в інші сервіси закладок   RSS - Стрічка новин сайту.
Переклад Натисни для перекладу. Сlick to translate.Translate