Вхід в УЧАН
Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
Додати книгу на сайт:
1.5. Фармакокінетика.
Фармакокінетика (грец. pharmakon -лікарський засіб отриманий із зілля і kinetikos -те, що стосується руху) - розділ фармакології, який вивчає надходження (шляхи введення); транспорт (абсорбція, всмоктування); розподіл, перетворення (біотранс-формація) лікарських речовин в організмі; виведення (екскреція, елімінація) їх з організму, а також ефективність і переносність препаратів залежно від цих процесів.
Розрізняють клінічну й експериментальну фармакокінетику. Клінічна фармакокінетика досліджує процеси надходження, розподілу, біотрансформації та екскреції лікарських речовин, а також виявлення зв'язків між концентрацією лікарської речовини і (чи) її метаболітів у біологічних рідинах і тканинах та фармакологічним ефектом. Клінічна фармакокінетика визначає таке дозування лікарських речовин, яке забезпечує їх необхідну концентрацію в середовищах організму для досягнення оптимального лікувального ефекту.
Головне завдання експериментальної фармакокінетики - вивчення трансформації лікарських засобів в організмі тварин у нормі і при моделюванні різних захворювань.
Фармакокінетика розвинулась значною мірою за останні чотири десятиріччя, широко використовуючи фізико-хімічні, біохімічні, математичні, статистичні, радіоімунні, ферментохімічні, спектрофотометричні, хроматографічні, полярографічні методи дослідження для встановлення загальних закономірностей взаємодії лікарської речовини і тканинних мішеней.
Для визначення фармакокінетичних показників організм людини чи експериментальної тварини розглядається як особливе біологічне середовище, де відбувається розподіл лікарських засобів в органах, тканинах, клітинах, субклітинних структурах, біотрансформація, а також взаємодія лікарських речовин з тканинними рецепторами.
Одним з основних показників, що визначають ефективність лікарських засобів, є концентрація лікарської речовини в ділянці рецептора або тканини, де відбувається їх взаємодія. Визначити концентрацію лікарських речовин в організмі людини, в окремому органі чи тканині практично неможливо. Для визначення фармакокінетичних параметрів реєструють кількість лікарської речовини в крові, оскільки здебільшого існує залежність між концентрацією речовини в крові і в ділянці рецептора. Ґрунтуючись на отриманих даних, будують графік - фармакокінетичну криву. На осі ординат зазначають концентрацію речовини у плазмі крові, а на осі абсцис - термін дослідження.
Книга: Конспект лекцій Фармакологія
ЗМІСТ
| 1. | Конспект лекцій Фармакологія
|
|
| 2. | Історія лікознавства і фармакології
|
|
| 3. | 1.2. Чинники, що зумовлені лікарською речовиною.
|
|
| 4. | 1.3. Чинники, що зумовлені організмом
|
|
| 5. | 1.4. Вплив навколишнього середовища на взаємодію організму і лікарської речовини.
|
|
| 6. | 1.5. Фармакокінетика.
|
|
| 7. | 1.5.1. Головні поняття фармакокінетики.
|
|
| 8. | 1.5.2. Шляхи введення лікарської речовини в організм.
|
|
| 9. | 1.5.3. Вивільнення лікарської речовини з лікарської форми.
|
|
| 10. | 1.5.4. Абсорбція лікарської речовини в організмі.
|
|
| 11. | 1.5.5. Розподіл лікарської речовини в органах і тканинах.
|
|
| 12. | 1.5.6. Біотрансформація лікарської речовини в організмі.
|
|
| 13. | 1.5.6.1. Мікросомне окиснення.
|
|
| 14. | 1.5.6.2. Немікросомне окиснення.
|
|
| 15. | 1.5.6.3. Реакції кон'югації.
|
|
| 16. | 1.5.7. Виведення лікарської речовини з організму.
|
|
| 17. | 1.6. Фармакодинаміка.
|
|
| 18. | 1.6.1. Види дії лікарської речовини.
|
|
| 19. | 1.6.2. Побічна дія лікарських засобів.
|
|
| 20. | 1.6.3. Молекулярні механізми первинної фармакологічної реакції.
|
|
| 21. | 1.6.4. Залежність фармакологічного ефекту від дози лікарської речовини.
|
|
| 22. | 1.7. Залежність фармакологічного ефекту від лікарської форми.
|
|
| 23. | 1.8. Комбінована дія лікарських речовин.
|
|
| 24. | 1.9. Несумісність лікарських речовин.
|
|
| 25. | 1.10. Види фармакотерапії і вибір лікарського препарату.
|
|
| 26. | 1.11. Засоби, що впливають на аферентну іннервацію.
|
|
| 27. | 1.11.1. Адсорбуючі засоби.
|
|
| 28. | 1.11.2. Обволікаючі засоби.
|
|
| 29. | 1.11.3. Пом'якшувальні засоби.
|
|
| 30. | 1.11.4. В'яжучі засоби.
|
|
| 31. | 1.11.5. Засоби для місцевої анестезії.
|
|
| 32. | 1.12. Складні ефіри бензойної кислоти та аміноспиртів.
|
|
| 33. | 1.12.1. Складні ефіри ядрд-амінобензойної кислоти.
|
|
| 34. | 1.12.2. Заміщені аміди ацетаніліду.
|
|
| 35. | 1.12.3. Подразнювальні засоби.
|
|
| 36. | 1.13. Засоби, що впливають на еферентну іннервацію (переважно на периферичні медіаторні системи).
|
|
| 37. | 1.2.1. Засоби, що впливають на функцію холінергічних нервів. 1.2.1. Засоби, що впливають на функцію холінергічних нервів. 1.2.1.1. Холіноміметичні засоби прямої дії.
|
|
| 38. | 1.2.1.2. Н-холіноміметичні засоби прямої дії.
|
|
| 39. | Оліноміметичні засоби непрямої дії.
|
|
| 40. | 1.2.1.4. Антихолінергічні засоби.
|
|
| 41. | 1.2.1.4.2. Н-холіноблокуючі засоби гангліоблокуючі засоби.
|
|
| 42. | 1.2.2. Засоби, що впливають на адренергічну іннервацію.
|
|
| 43. | 1.2.2.1. Адреноміметичні засоби.
|
|
| 44. | 1.2.2.1.1. Адреноміметичні засоби прямої дії.
|
|
| 45. | 1.2.2.1.2. Адреноміметичні засоби непрямої дії.
|
|
| 46. | 1.2.2.2. Антиадренергічні засоби.
|
|
| 47. | 1.2.2.2.1. Симпатолїтичні засоби.
|
|
| 48. | 1.2.2.2.2. Адреноблокуючі засоби.
|
|
| 49. | 1.3. Засоби, що впливають на функцію центральної нервової системи.
|
|
| 50. | 1.3.1. Засоби, що пригнічують функцію центральної нервової системи.
|
|
| 51. | 1.3.1.2. Снодійні засоби.
|
|
| 52. | 1.3.1.2.1. Барбітурати і споріднені з ними сполуки.
|
|
| 53. | 1.3.1.2.2. Похідні бензодіазепіну.
|
|
| 54. | 1.3.1.2.3. Снодійні аліфатичного ряду.
|
|
| 55. | 1.3.1.2.4. Ноотропні засоби.
|
|
| 56. | 1.3.1.2.5. Снодійні засоби різних хімічних груп.
|
|
| 57. | 1.3.1.3. Спирт етиловий.
|
|
| 58. | 1.3.1.4. Протисудомні засоби.
|
|
| 59. | 1.3.1.5. Анальгетичні засоби.
|
|
| 60. | 1.3.1.5.1. Наркотичні анальгетики.
|
|
| 61. | 1.3.1.5.2. Ненаркотичні анальгетики.
|
|
| 62. | 1.3.1.6. Психотропні лікарські засоби.
|
|
| 63. | 1.3.1.6.1. Невролептичні засоби.
|
|
| 64. | 1.3.1.6.2. Транквілізатори.
|
|
| 65. | 1.3.1.6.3. Седативні засоби.
|
|
| 66. | 1.3.2. Засоби, що стимулюють функцію центральної нервової системи.
|
|
| 67. | 1.3.2.1. Психотропні засоби збуджувальної дії.
|
|
| 68. | 2.1. Стимулятори дихання.
|
|
| 69. | 2.2. Протикашльові засоби.
|
|
| 70. | 2.3. Відхаркувальні засоби.
|
|
| 71. | 2.4. Засоби, що застосовують у випадках бронхіальної обструкції.
|
|
| 72. | 2.4.1. Бронхорозширювальні засоби
|
|
| 73. | 2.4.2.Протиалергічні, десенсибілізуючі засоби.
|
|
| 74. | 2.5. Засоби, що застосовують при набряку легень.
|
|
| 75. | 3.1. Кардіотонічні засоби
|
|
| 76. | 3.1.1. Серцеві глікозиди.
|
|
| 77. | 3.1.2. Неглікозидні (нестероїдні) кардіотонічні засоби.
|
|
| 78. | 3.2. Антигіпертензивні засоби.
|
|
| 79. | 3.2.1. Невротропні засоби.
|
|
| 80. | 3.2.2. Периферичні судинорозширювальні засоби.
|
|
| 81. | 3.2.3. Антагоністи кальцію.
|
|
| 82. | 3.2.4. Засоби, що впливають на водно-сольовий обмін.
|
|
| 83. | 3.2.5. Засоби, що впливають на ренін-анпотензинову систему
|
|
| 84. | 3.2.6. Комбіновані антигіпертензивні засоби.
|
|
| 85. | 3.3. Гіпертензивні засоби.
|
|
| 86. | 3.3.1 Засоби, що стимулюють судиноруховий центр.
|
|
| 87. | 3.3.2. Засоби, що тонізують центральну нервову і серцево-судинну системи.
|
|
| 88. | 3.3.3. Засоби периферичної судинозвужувальної та кардіотонічної дії.
|
|
| 89. | 3.4. Гіполіпідемічні засоби.
|
|
| 90. | 3.4.1. Ангіопротектори непрямої дії.
|
|
| 91. | 3.4.2 Ангіопротектори прямої дії.
|
|
| 92. | 3.5 Протиаритмічні засоби.
|
|
| 93. | 3.5.1. Мембраностабілізатори.
|
|
| 94. | 3.5.2. Р-адреноблокатори.
|
|
| 95. | 3.5.3. Блокатори калієвих каналів.
|
|
| 96. | 3.5.4. Блокатори кальцієвих каналів.
|
|
| 97. | 3.6. Засоби, що застосовують для лікування хворих на ішемічну хворобу серця (антиангінальні засоби).
|
|
| 98. | 3.6.1. Засоби, що знижують потребу міокарда в кисні й поліпшують його кровопостачання.
|
|
| 99. | 3.6.2. Засоби, що знижують потребу міокарда в кисні.
|
|
| 100. | 3.6.3. Засоби, які підвищують транспорт кисню до міокарда.
|
|
| 101. | 3.6.4. Засоби, що підвищують стійкість міокарда до гіпоксії.
|
|
| 102. | 3.6.5. Засоби, що призначають хворим на інфаркт міокарда.
|
|
| 103. | 3.7. Засоби, що регулюють кровообіг головного мозку.
|
|
| 104. | 4.1. Сечогінні засоби.
|
|
| 105. | 4.1.1. Засоби, що діють на рівні клітин ниркових канальців.
|
|
| 106. | 4.1.2. Осмотичні сечогінні засоби.
|
|
| 107. | 4.1.3. Засоби, що підвищують кровообіг нирок.
|
|
| 108. | 4.1.4. Лікарські рослини.
|
|
| 109. | 4.1.5. Принципи комбінованого застосування сечогінних засобів.
|
|
| 110. | 4.2. Урикозуричні засоби.
|
|
| 111. | 5.1. Засоби, що стимулюють скоротливу здатність матки.
|
|
| 112. | 5.2. Засоби для припинення маткової кровотечі.
|
|
| 113. | 5.3. Засоби, що знижують тонус і скоротливу здатність матки.
|
|
| 114. | 6.1. Засоби, що впливають на апетит.
|
|
| 115. | 6.2. Засоби, що впливають на функцію слинних залоз.
|
|
| 116. | 6.3. Засоби, що регулюють секреторну функцію шлунка.
|
|
| 117. | 6.4. Засоби, що впливають на рухову активність (моторику) шлунка.
|
|
| 118. | 6.5. Жовчогінні засоби.
|
|
| 119. | 6.6. Гепатопротектори.
|
|
| 120. | 6.7. Засоби, які впливають на екскреторну функцію підшлункової залози.
|
|
| 121. | 6.8. Засоби, що впливають на рухову функцію кишок.
|
|
| 122. | 6.8.1. Засоби, що підвищують рухову функцію кишок.
|
|
| 123. | 6.8.2. Засоби, що пригнічують рухову функцію кишок.
|
|
| 124. | 6.9. Розчини для парентерального харчування.
|
|
| 125. | 7.1. Засоби, що впливають на кровотворення.
|
|
| 126. | 7.2. Засоби, що впливають на згортання крові.
|
|
| 127. | 7.3. Плазмозамінні рідини.
|
|
| 128. | 8. 1. Препарати жиророзчинних вітамінів.
|
|
| 129. | 8.2. Препарати водорозчинних вітамінів.
|
|
| 130. | 8.3. Полівітамінні препарати.
|
|
| 131. | 8.4. Види вітамінної терапії.
|
|
| 132. | 10.1. Гормони гіпоталамуса і гіпофіза та їх препарати.
|
|
| 133. | 10.2. Препарати гормонів щитоподібної залози. антитироїдні засоби.
|
|
| 134. | 10.3. Препарати гормонів прищитоподібних залоз.
|
|
| 135. | 10.4. Препарати гормонів підшлункової залози. препарати інсуліну.
|
|
| 136. | 10.4.1. Синтетичні протидіабетичні препарати.
|
|
| 137. | 10.5. Препарати гормонів кори надниркових залоз (кортикостероїди) та їх інгібітори.
|
|
| 138. | 12.2. Протимікробні хіміотерапевтичні засоби. 12.2. Протимікробні хіміотерапевтичні 12.2.1. АНТИБІОТИКИ.
|
|
| 139. | 12.2.2. Сульфаніламідні препарати.
|
|
| 140. | 12.2.3. Синтетичні протимікробні засоби різної хімічної структури.
|
|
| 141. | 12.2.4. Протисифілітичні засоби.
|
|
| 142. | 12.2.5. Протитуберкульозні засоби.
|
|
| 143. | 12.2.6. Противірусні засоби.
|
|
| 144. | 12.2.7. Протилепрозні засоби.
|
|
| 145. | 12.2.8. Протипротозойні засоби.
|
|
| 146. | 12.2.9. Протимікозні засоби.
|
|
| 147. | 12.2.10. Протигельмінтні засоби.
|
|
| 148. | 13.1. Алкілювальні засоби.
|
|
| 149. | 13.2. Антиметаболіти.
|
|
| 150. | 13.3. Протипухлинні антибіотики.
|
|
| 151. | 13.4. Протипухлинні засоби рослинного походження.
|
|
| 152. | 13.5. Ферментні препарати з протипухлинною активністю.
|
|
| 153. | 13.6. Гормональні препарати та їх антагоністи.
|
|
| 154. | 13.7. Препарати різних хімічних груп, інтерферони, інтерлейкіни.
|
|
| 155. | 15.1. Кислоти, луги.
|
|
| 156. | 15.2. Препарати лужних і лужноземельних металів.
|
|
| 157. | 17.1. Методи активної детоксикації організму.
|
|
| 158. | 17.2. Симптоматичні засоби, що застосовують у випадках гострих інтоксикацій.
|
|
| 159. | 3.1. Поняття про лікарську речовину, засіб, форму, препарат, сировину.
|
|
| 160. | 3.2. Рецепт.
|
|
| 161. | 3.3. Аптека.
|
|
| 162. | 3.4. Фармакопея.
|
|
| 163. | 3.5. Лікарська форма.
|
|
На попередню
Translate
