Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.



Додати книгу на сайт:

Скачати одним файлом. Книга: Кримінально-виконавче право України: Курс лекцій / Семаков Г. С, Гель А. П.

1.7. Праця осіб, позбавлених волі, та її правове регулювання

У чинному кримінально-виконавчому законодавстві (ст. 7 ВТК України) суспільно корисна праця засуджених закріплена як один з основних заходів виправлення та перевиховання засуджених. З метою реалізації цього положення у ст. 49—54 ВТК України визначаються порядок і умови здійснення засудженими їх трудових прав та обов'язків.

Реалізація приписів зазначених юридичних норм зумовлена соціальними властивостями і об'єктивними можливостями праці як певного явища в житті суспільства, виділенням та закріпленням у праві саме тих властивостей і можливостей праці, що здатні принести користь в умовах виконання покарання.

Використання праці як одного з основних заходів виправлення та перевиховання засуджених базується, по-перше, на її об'єктивних мож-

82

ливостях позитивно впливати на свідомість і мораль учасників трудових процесів, а по-друге, на посиленні цих можливостей за рахунок привнесення до праці низки факторів виховного характеру, властивих нашому суспільству.

Виховне значення праці полягає в тому, що участь засуджених у трудових процесах сприяє формуванню та становленню особи трудівника, дає змогу людині усвідомити свою корисність для суспільства, укріплює свідомість та почуття відповідальності за доручену справу.

У праці формується особистість людини і зокрема такі її якості, як колективізм, дисципліна, повага до інших, почуття особистої гідності. Праця є необхідною передумовою ефективного використання інших заходів виправно-трудового впливу: режиму, виховної роботи, загальноосвітнього та професійного навчання.

Крім виправлення та перевиховання застосування праці засуджених здійснюється також для досягнення економічної, соціальної та оздоровчої мети. Економічна мета праці полягає в тому, що праця засуджених є складовою загальної праці, яка створює матеріальні цінності — засуджені працюють на себе та суспільство, членами якого вони є. Соціальна мета полягає в тому, що за допомогою праці та набуття певної трудової кваліфікації засуджений отримує необхідну підготовку до нормального самостійного життя після звільнення. Оздоровча мета полягає в тому, що праця сприяє підтримці нормального фізичного стану людини, а бездіяльність не тільки фізично калічить людину, а й призводить до повної її деградації.

Необхідно зазначити, що праця засуджених до позбавлення волі має специфічні особливості, які полягають у такому.

По-перше, праця засуджених до позбавлення волі здійснюється в умовах режиму покарання у вигляді позбавлення волі. Це означає, що обов'язок працювати набирає категоричнішої форми, зменшує роль волевиявлення самого працюючого та посилює значення адміністративного примусу з метою виконання кожним працездатним засудженим вказаного обов'язку.

По-друге, обмеження сфери волевиявлення засуджених у зв'язку з їх участю у трудових процесах закріплюється нормами кримінально-виконавчого права, зокрема ВТК України.

По-третє, фактичні умови праці засуджених до позбавлення волі відрізняються від умов праці вільних громадян. Це визначається особливим характером життя засуджених, що регулюється нормами ВТК України.

б*

83

Залучення осіб, позбавлених волі, до суспільно корисної праці визначається ст. 49 ВТК України, згідно з вимогами якої кожний засуджений зобов'язаний працювати, а адміністрація ВТУ повинна забезпечувати залучення засуджених до суспільно корисної праці з урахуванням їх працездатності та по можливості спеціальності.

Засуджені залучаються до праці, як правило, на виробництві ВТУ, а в окремих випадках — на контрагентній основі на підприємствах державної або інших форм власності за умови забезпечення належної їх охорони та ізоляції. Крім того, засуджені до позбавлення волі можуть залучатися до робіт, пов'язаних із господарським обслуговуванням ВТУ, а також до сільськогосподарських робіт на землях, закріплених за установою.

Засудженим чоловікам віком понад 60 років, жінкам віком понад 55 років, інвалідам І та II групи, хворим на активну форму туберкульозу, вагітним жінкам, а також жінкам, які мають дітей у будинках дитини при ВТУ, дозволяється працювати за їх бажанням та з урахуванням висновку лікарської комісії ВТУ.

Уся виробничо-господарська діяльність ВТУ повинна підпорядковуватись їх основному завданню — виправляти та перевиховувати засуджених.

Згідно з Правилами внутрішнього розпорядку ВТУ забороняється використовувати працю засуджених:

• в управліннях, відділах ГУ УМВС та адміністративних структурах ВТУ, крім робіт господарського призначення;

• у штабах та приміщеннях військових підрозділів, де розміщуються особовий склад, озброєння та документація;

• на роботах, пов'язаних з обладнанням для множення документів, радіотелеграфною та телефонною технікою;

• на посадах продавців, бухгалтерів-операціоністів, касирів, завідуючих продовольчими, речовими складами, а також складами зі складним та іншим дорогим обладнанням;

• на роботах, пов'язаних з обліком, зберіганням та видачею ліків, медичного інструментарію, а також вибухових та отруйних речовин;

• на посадах фотографів, зубопротезистів, водіїв легкових та оперативних автомобілів і мотоциклів, у тюрмах — водіїв усіх видів транспорту за межами тюрем;

• на посадах, де їм підпорядковуватимуться вільнонаймані працівники;

• на приймальному та вихідному контролі за якістю продукції.

84

Правилами внутрішнього розпорядку ВТУ передбачено також певні особливості праці засуджених у колоніях-поселеннях та тюрмах. Згідно з § 53 Правил в окремих випадках з дозволу начальника колонії-поселення допускається залучення до праці засуджених за межами території колонії-поселення, але в межах району дислокації установи за умови щоденного повернення їх до колонії-поселення. Згідно з § 55 Правил особи, які відбувають покарання у вигляді тюремного ув'язнення, залучаються до праці тільки на об'єктах та інших роботах всередині тюрем. Виводити засуджених, які відбувають покарання в тюрмах, на роботи за межі зони тюрми, що охороняється, заборонено. Виробничі цехи в тюрмах розміщуються в ізольованих приміщеннях у межах зони, що охороняється. У разі потреби адміністрація тюрем може залучати засуджених, які відбувають тюремне ув'язнення, до ремонтно-будівельних робіт на території тюрем за умови забезпечення суворої ізоляції цих осіб від засуджених, які залишені в тюрмі для господарського обслуговування. Засуджених, які відбувають тюремне ув'язнення, забороняється залучати до будь-яких видів робіт, пов'язаних з господарським обслуговуванням у режимних корпусах і на території тюрем. Праця засуджених у тюрмі організовується із забезпеченням суворої ізоляції різних категорій засуджених.

Умови праці осіб, яких позбавлено волі, регулюються законодавством України про працю, за винятком деяких обмежень, що визначаються ст. 50 ВТК України.

Тривалість робочого дня є однією з важливих умов праці. Згідно із законодавством України нормальна тривалість робочого дня на підприємствах, в установах та організаціях становить 41 годину на тиждень. Ця норма поширюється також на засуджених, які відбувають покарання в колоніях-поселеннях. Тривалість робочого дня неповнолітніх засуджених, які відбувають покарання у виховно-трудових колоніях, а також надання їм щотижневих днів відпочинку встановлюється на загальних підставах згідно із законодавством про працю.

Для засуджених, які відбувають покарання у виправно-трудових колоніях інших видів режиму та тюрмах, встановлюється 48-годинний робочий тиждень.

Час відпочинку, що надається засудженим, суттєво відрізняється від часу відпочинку, що надається робочим та службовцям згідно із законодавством про працю. Ці розбіжності полягають у такому:

• особи, яких позбавлено волі, права на відпустку в період відбування покаранйя не мають;

85

• особам, які засуджені до позбавлення волі і відбувають покарання у ВТК (крім колоній-поселень та виховно-трудових колоній) та тюрмах, щотижня для відпочинку надається один день.

Засуджені звільняються від роботи у святкові дні в порядку, передбаченому законодавством про працю. Перелік святкових днів встановлюється законодавством України. У святкові дні допускається виконувати роботи, зупинити які неможливо за виробничо-технічних умов (наприклад, на виробництві безперервного циклу, невідкладні ремонтні та вантажно-розвантажувальні роботи).

Час роботи засуджених у період відбування ними покарання у вигляді позбавлення волі до трудового стажу не зараховується, крім випадків, спеціально передбачених у законі. Згідно зі ст. 33 ВТК України у разі сумлінного ставлення до роботи і зразкової поведінки засуджених, які відбули покарання в колоніях-поселеннях усіх видів, суд за спільним поданням органу, який відає виконанням покарання, і спостережної комісії може включити час їх роботи в колоніях-поселеннях до загального трудового стажу.

Згідно з ч. 7 ст. 50 ВТК України праця засуджених організовується з додержанням правил охорони праці та техніки безпеки, встановлених законодавством про працю. Адміністрація ВТУ зобов'язана забезпечити належне технічне обладнання всіх робочих місць та створити на них умови праці, що відповідають правилам охорони праці та техніки безпеки.

Усі відносини, пов'язані із забезпеченням охорони праці, дотриманням техніки безпеки та виробничої санітарії у ВТУ, регулюються законодавством про працю. Контроль за технікою безпеки здійснюють інженери з техніки безпеки виробництва. Кожний засуджений, який прибуває до ВТУ для відбування покарання, проходить спеціальний інструктаж з техніки безпеки. Про це робиться позначка у спеціальному журналі та контрольній картці засудженого. На виробництві організовується пропаганда з питань техніки безпеки та охорони праці: вивішуються плакати, інструкції, попереджувальні написи тощо. Щороку у ВТУ здійснюються огляди стану техніки безпеки. У цих оглядах беруть участь представники адміністрації, члени спостережної комісії та члени секції з охорони праці ради колективу колонії.

Засудженим, які працюють на виробництві зі шкідливими умовами праці, безплатно видаються спецодяг, взуття та інші засоби захисту.

Виробничі приміщення обладнуються вентиляційними установками і в них підтримується певна температура. Верстати, агрегати, трансформатори забезпечуються огороджувальними пристроями.

86

На неповнолітніх засуджених поширюється дія норм трудового права, що регламентують робочий час: не більше 36 годин на тиждень для неповнолітніх віком 16—17 років та 24 години — для неповнолітніх віком 15 років. Засуджені віком до 15 років до виробництва не залучаються. Забороняється використовувати неповнолітніх для роботи у нічний та позаурочний час.

Засуджених жінок залучати до важкої праці та праці зі шкідливими умовами забороняється. На них поширюються правила охорони праці для вагітних жінок і матерів-годувальниць.

На засуджених поширюються всі види доплат до заробітної плати за шкідливі умови праці.

Особи, які втратили працездатність під час відбування покарання, після звільнення від покарання мають право на пенсію і на компенсування шкоди у випадках і в порядку, встановлених законодавством України (ст. 51 ВТК України).

Оплата праці засуджених здійснюється за нормами та розцінками, що діють у народному господарстві, відповідно до обсягу та якості роботи. На засуджених поширюється преміальна система оплати праці, переліки професій та робіт, що оплачуються за підвищеними тарифними ставками, та інші види доплат, за винятком винагороди за вислугу років. Без оплати праці засуджені можуть залучатися лише до робіт, пов'язаних із благоустроєм місць позбавлення волі та прилеглих до них територій, а також поліпшенням культурно-побутових умов засуджених або до допоміжних робіт для забезпечення установ продовольством (ст. 54 ВТК України). До перелічених робіт засуджені залучаються, як правило, у порядку черговості в неробочий час і щонайбільше на дві години на день.

Заробітна плата нараховується засудженим з урахуванням часткового відшкодування ними витрат, пов'язаних з утриманням ВТУ. Йдеться про відшкодування засудженими лише частини витрат, які несе держава на утримування ВТУ. Ці витрати відшкодовуються шляхом утримання з нарахованого заробітку засудженого вартості наданих йому харчування, одягу, взуття, білизни, комунально-побутових та інших послуг.

Окремим категоріям засуджених — неповнолітнім, інвалідам І та II груп, жінкам, які вагітні понад 4 місяці, жінкам, які не працюють і мають дітей у будинках дитини при ВТУ, чоловікам, які не працюють, віком понад 60 років і жінкам віком понад 55 років, а також особам, які звільнені від роботи через хворобу, харчування, одяг, взуття, білизна

87

та комунально-побутові послуги надаються безкоштовно (ст. 53 ВТК України).

Винагорода засудженим за винаходи та раціоналізаторські пропозиції нараховується повністю і в розмірі, встановленому для вільнонайманих працівників.

Засудженим, за винятком осіб, які відбувають покарання в колоніях-поселеннях, та жінок, яким дозволено проживати за межами колонії, під час відбування покарання заробітна плата в руки не видається, а зараховується на їх особисті рахунки. Зазначеними грошима засуджені можуть розпоряджатися лише за безготівковим розрахунком у порядку, встановленому ВТК України.

Засудженим забезпечується гарантований мінімум заробітку, який за певних умов та у встановленому законом розмірі зараховується на особисті рахунки засуджених. Гарантований мінімум заробітку різним категоріям засуджених має на меті створити для них додаткові матеріальні стимули для чесної, сумлінної праці та доброї поведінки.

Розміри гарантованого мінімуму заробітку для засуджених до позбавлення волі визначаються ст. 52 ВТК України, згідно з якою у виправно-трудових колоніях і тюрмах на особисті рахунки засуджених, які не допускають злісних порушень режиму, повинно зараховуватися незалежно від усіх відрахувань не менше 10 %, а на особисті рахунки засуджених чоловіків віком понад 60 років, жінок — віком понад 55 років, інвалідів І та II груп, хворих на активну форму туберкульозу, вагітних жінок, а також жінок, які мають дітей у будинках дитини при ВТК, що не допускають злісних порушень режиму, — не менше 25 % нарахованого їм місячного заробітку. У виховно-трудових колоніях на особисті рахунки засуджених повинно зараховуватися незалежно від усіх відрахувань не менше 45 % нарахованого їм місячного заробітку.

Засудженим, які відбувають покарання у виправно-трудових коло-ніях-поселеннях усіх видів, а також засудженим жінкам, яким дозволено проживати за межами колонії, незалежно від усіх відрахувань повинно зараховуватися не менше 50 % нарахованого їм місячного заробітку.

Місячний заробіток засуджених, які виконують норму виробітку або встановлені завдання, не може бути меншим від мінімального розміру заробітної плати.

88

Для більшості засуджених законом передбачаються певні умови, за яких засудженим надається гарантований мінімум заробітку — відсутність порушень режиму. Без будь-яких умов гарантований мінімум надається засудженим, які відбувають покарання у виховно-трудових колоніях, колоніях-поселеннях усіх видів, та засудженим жінкам, яким дозволено проживати за межами колонії.

Передбачені законом умови надання засудженим гарантованого мінімуму стимулюють належну поведінку та сумлінну працю засуджених, що має велике значення для їх виправлення та перевиховання.

Неоднакові розміри гарантованого мінімального заробітку різним категоріям засуджених зумовлені необхідністю диференціювати каральний та виховний вплив на засуджених, вжиттям заходів щодо повного відшкодування заподіяної ними матеріальної шкоди державі та громадянам, а також деякими особливостями їх правового положення.

Умовою для нарахування засудженому заробітку в обсязі мінімального розміру заробітної плати є виконання ним норм виробітку або встановлених завдань.

Як уже зазначалось, із заробітку засуджених здійснюються певні відрахування. Порядок здійснення цих відрахувань встановлюється ст. 53 ВТК України.

Засуджені, які відбувають покарання у ВТК та тюрмах, із нарахованого їм заробітку або іншого доходу відшкодовують вартість харчування, одягу, взуття, білизни, комунально-побутових та інших послуг, крім вартості спецодягу та спецхарчування. Після відшкодування цих витрат із нарахованого заробітку здійснюються відрахування за виконавчими листами та іншими виконавчими документами в порядку, встановленому ст. 374 Цивільного процесуального кодексу України.

Як виняток з цього правила аліменти на неповнолітніх дітей обчислюються з усієї суми, заробленої засудженим, і відраховуються до відшкодування цих витрат. Таким чином, стягнення аліментів на користь неповнолітніх дітей здійснюється з усієї заробленої засудженим суми і передбачене законом з метою захисту матеріальних інтересів неповнолітніх дітей засудженого.

Відрахування із заробітку засудженого здійснюється з дотриманням такої черговості:

• прибутковий податок;

• вартість харчування, одягу, взуття, білизни, комунально-побутових та інших послуг;

89

• за виконавчими листами та іншими виконавчими документами, крім стягнення аліментів на неповнолітніх дітей;

• відшкодування матеріальних збитків, заподіяних державі під час відбування покарання.

У ч. З ст. 53 ВТК України встановлено порядок здійснення відрахування вартості харчування, одягу, взуття, білизни, комунально-побутових та інших послуг із засуджених, які злісно ухиляються від роботи. Оскільки засуджені цієї категорії не працюють і тому не мають заробітку, зазначені відрахування здійснюються з коштів, які є на їх особистих рахунках.

Первинною та основною формою організації праці засуджених у ВТУ є бригада. Вона створює можливості для підвищення змістовності праці, поліпшення якості продукції. В основу формування бригади покладено виробничий принцип. Бригади можуть поділятися на ланки. Очолює бригаду бригадир, який призначається адміністрацією ВТУ з числа найдисциплінованіших засуджених, які позитивно зарекомендували себе, мають організаторські здібності та високу кваліфікацію. Бригадир має певні права з питань керування виробничою діяльністю бригади: розподіляє отримані завдання серед членів бригади, веде облік виходу засуджених на роботу і виконання виробничих завдань, перевіряє правильність заповнення нарядів та нарахування заробітку, слідкує за дотриманням правил техніки безпеки тощо. Бригади можуть бути спеціалізованими та комплексними. Перші складаються із засуджених однієї професії, другі організовуються для виконання всього обсягу робіт на виробничій дільниці. Засуджені, які входять до складу бригади, проживають в одній жилій секції чи приміщенні. Бригадир не тільки керує виробничою діяльністю бригади, а й несе відповідальність за стан дисципліни членів бригади.

Загін є основним структурним підрозділом колонії. До складу загону може входити одна чи кілька бригад залежно від місця роботи та кількості робочих змін.

Важливу роль у трудовому вихованні та підвищенні рівня професійної підготовки відіграє залучення засуджених до роботи з раціоналізації та винахідництва. Адміністрація ВТУ заохочує творче ставлення засуджених до праці й застосовує для цього моральні та матеріальні стимули. Робота раціоналізаторів та винахідників широко пропагується у ВТУ. За раціоналізаторські пропозиції та винаходи засуджені отримують грошову винагороду у встановлених для

90

всіх громадян порядку та розмірі. Участь засуджених у раціоналізаторстві та винахідництві враховується при визначенні ступеня їх виправлення та перевиховання.

Засуджені (переважно з числа обмежено придатних до праці), які характеризуються позитивно, можуть бути залучені до робіт з господарського обслуговування ВТУ. Засуджених для виконання таких робіт, а також для заміщення посад майстрів, бригадирів та наряд-чиків добирають начальники відповідних служб за погодженням з оперативними та оперативно-режимними відділами. При призначенні на роботи для господарського обслуговування в тюрмах необхідна письмова згода засуджених. Призначення засуджених на зазначені роботи оформляються наказами начальників ВТУ, виписки з яких додаються до особових справ засуджених.

Засуджені, яких призначено для виконання робіт з господарського обслуговування, формуються, як правило, в один загін. їх обов'язки визначаються начальниками відповідних служб.

Книга: Кримінально-виконавче право України: Курс лекцій / Семаков Г. С, Гель А. П.

ЗМІСТ

1.	Кримінально-виконавче право України: Курс лекцій / Семаков Г. С, Гель А. П.
2.	1.2. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОРГАНІЗАЦІЇ ВИКОНАННЯ КРИМІНАЛЬНИХ ПОКАРАНЬ В УКРАЇНІ. СОЦІАЛЬНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС ЗАСУДЖЕНИХ
3.	1.3. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПОПЕРЕДНЬОГО УВ'ЯЗНЕННЯ ПІД ВАРТУ
4.	1.4. КЛАСИФІКАЦІЯ, РОЗПОДІЛ, ПРИЙНЯТТЯ ТА ОБЛІК ЗАСУДЖЕНИХ ДО ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ В УСТАНОВАХ ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ
5.	1.5. ОСНОВНІ ЗАСОБИ ВИПРАВЛЕННЯ ТА РЕСОЦІАЛІЗАЦІЇ ЗАСУДЖЕНИХ, ЇХ ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ
6.	1.6. Режим у місцях позбавлення волі: правове регулювання та засоби забезпечення
7.	1.7. Праця осіб, позбавлених волі, та її правове регулювання
8.	1.8. Виховна робота з особами, позбавленими волі: завдання, форми та правове регулювання
9.	1.9. Загальноосвітнє та професійно-технічне навчання засуджених у місцях позбавлення волі, його правове регулювання
10.	1.10. МАТЕРІАЛЬНО-ПОБУТОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТА МЕДИЧНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ ЗАСУДЖЕНИХ
11.	1.11. ПОРЯДОК ТА УМОВИ ВИКОНАННЯ КРИМІНАЛЬНИХ ПОКАРАНЬ, НЕ ПОВ'ЯЗАНИХ З ПОЗБАВЛЕННЯМ ВОЛІ
12.	1.12. Порядок та умови виконання виправних робіт без позбавлення волі
13.	1.13. Порядок та умови виконання покарання у вигляді направлення військовослужбовців строкової служби до дисциплінарного батальйону
14.	1.14. Порядок та умови виконання кримінальних покарань не пов'язаних із застосуванням заходів виправно-трудового впливу
15.	1.15. Правові підстави та порядок звільнення засуджених до позбавлення волі від подальшого відбування покарання
16.	1.16. Постпенітенціарний вплив та соціальна адаптація осіб, звільнених з місць позбавлення волі
17.	1.17. Адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі
18.	1.18. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ТА РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

На попередню



Додати в закладки

  
Переклад Translate