Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Плутарх Агесилай
X.
Коли підійшов час для поновлення військових дій, Агесилай оголосив, що поведе військо в Лідію. На цей раз він не обманював Тіссаферна, але той, не довіряючи Агесилаю після того як був введений ним в оману, тепер обдурив самого себе. Він вважав, що Агесилай, який, на його думку, мав недосить кінноти, виступить тепер в Карію, де місцевість не сприяє пересуванню вершників. Коли ж Агесилай, як він говорив раніше, прибув на рівнину у Сард, Тіссаферн був вимушений поспішити на допомогу місту. При цьому він напав зі своєю кіннотою на воїнів противника, які розбрелися по рівнині з метою грабежу, і багатьох з них знищив. Агесилай, міркувавши, що піхота противника ще не підійшла, сам же він має під рукою все своє військо, вирішив дати битву як можна швидше. Поставивши легку піхоту між вершниками, він наказав їм виступати і ударити на противника, не втрачаючи ні хвилини, сам же слідом повів важку піхоту. Варвари були звернені у втечу, і греки, що спрямувалися в погоню, багатьох убили і захопили ворожий табір. Після цієї битви греки не тільки могли безперешкодно брати здобич і відводити рабів і худоба з царських володінь, але з задоволенням побачили, що Тіссаферн, найзліший ворог греків, поніс справедливу відплату. Цар негайно відправив проти нього Тітравста, який відрубав голову Тіссаферну, а потім звернувся до Агесилаю з проханням припинити війну і відплисти додому, пропонуючи йому при цьому гроші, але той відповів, що питання про мир може вирішити тільки сама Спарта, а що стосується до нього, то він більше знаходить задоволення в збагаченні своїх солдат, чим в тому, щоб самому стати багатим. Взагалі ж, сказав він, у греків вважається брати у ворога не подарунки, а здобич. Однак, щоб виявити вдячність Тітравсту, що покарав загального ворога греків Тіссаферна, він виступив зі своїм військом у Фрігию, взявши у перса тридцять талантів на шляхові витрати. По дорозі він отримав скиталу від спартанської влади, що наказувала йому взяти командування і над флотом. Таку честь не надавали нікому, крім Агесилая. Він безперечно був, як говорить і Теопомп, найбільшим і найвідомішим серед своїх сучасників, але і за всім тим більше гордився своїми особистими якостями, ніж величезною владою. Тепер, однак, він, як здається, зробив помилку, доручивши командування флотом Пісандру. Незважаючи на те, що були більш досвідчені і розсудливі люди, він брав до уваги не інтереси вітчизна, а родинні почуття і на догоду своїй дружині, братом якою був Пісандр, поставив його на чолі морських сил.
Сам Агесилай, вступивши з військом в землю, підлеглу Фарнабазу, не тільки опинився в місцях, багатих всім необхідним, але і зібрав багато грошей. Пройшовши до самої Пафлагонії, він залучив на свою сторону пафлагонського царя Котія, який бажав дружби з ним, захоплюючись його доблестю і чесністю. Спітрідат же, відтоді як відділився від Фарнабаза і перейшов до Агесилаю, постійно супроводив його у всіх походах. У нього був син - прекрасний юнак на ім'я Мегабат, якого Агесилай гаряче любив. Спітрідат мав так само і дочку, красиву дівчину на виданні. Агесилай умовив Котія одружуватися на ній, а сам, взявши у нього тисячу вершників і двох тисяч піхотинців, повернувся у Фрігию. Він прийнявся спустошувати землю Фарнабаза, який не чинив опору, не довіряючи навіть фортецям, але, захопивши з собою більшую частина своєї скарбниці і скарбів, бродив по всій країні, уникаючи зустрічі з Агесилаєм. Нарешті, Спітрідат за допомогою спартанця Геріппіда захопив його табір і оволодів всіма його багатствами. Однак Геріппід учинив такий суворий нагляд над захопленим, змушуючи варварів повертати здобич і все детально оглядаючи і розсліджувати, що розсердив Спітрідата, і той відразу ж пішов з всіма пафлагонцями в Сарди. Це, як повідомляють, до крайності засмутило Агесилая. Він був незадоволений передусім тим, що позбавився такої благородної людини, як Спітрідат, а з ним -- і значних військових сил; потім, він соромився, що йому можуть докорити в користолюбстві, в той час як він завжди прагнув очистити від цього не тільки власну душу, але і вітчизну. Крім цих двох явних причин, його не менш мучила і любов до Мегабата, хоч, коли юнак бував з ним, він наполегливо, всіма силами старався подолати цю пристрасть. Одного разу, коли Мегабат підійшов до нього з привітанням і хотів обійняти і поцілувати його, Агесилай відхилився від поцілунку. Юнак був зніяковілий, перестав підходити до нього і вітав його лише здалека. Тоді Агесилай, жаліючи, що позбавився його ласки, з удаваним здивуванням спитав, що трапилося з Мегабатом, чому той перестав вітати його поцілунками. "Ти сам винен, -- відповіли його друзі, -- оскільки не приймаєш поцілунків красивого хлопчика, але в страху біжиш від них. Його ж і зараз можна переконати прийти до тебе з поцілунками, якщо ти тільки знов не виявиш несміливості". Після деякого мовчання і роздуми Агесилай відповів: "Вам не треба умовляти його, так як я знаходжу більше задоволення в тому, щоб знов почати з самим собою цю боротьбу за його поцілунки, ніж в тому, щоб мати всі скарби, які я коли-небудь бачив". Так тримав себе Агесилай, коли Мегабат був поблизу; коли ж той віддалився, він відчув таку пристрасть до нього, що важко сказати, чи утримався б він від поцілунків, якби той знов з'явився перед ним.
ЗМІСТ
На попередню
|
|
