Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.



Додати книгу на сайт:

Скачати одним файлом. Книга: Пісня про Роланда [уривки] Переклад Василя Щурата

XLII

"Дивуюсь Карлу я, - сказав Марсілій, -

Старий він, сивий, двісті літ прожив

Отримав перемог немало

Булатних списів зазнавав удари

І сам без ліку королів разив...

Коли кінець отим боям його?"

"Кінця не буде, - мовив Ганелон, -

Поки Роланд лишається живий.

Де ще на світі рицар є такий?

Так само і відважний Олів'єр,

І з ним усі дванадцять франкських перів,

І двадцять тисяч їхньої дружини -

Не страшно Карлові нікого з ними".

XLIII

"Мій любий граф, - король Марсілій каже, -

І в мене військо - кращого не знайдеш:

Чотири сотні тисяч зможу я [168]

Повести в бій супроти короля".

"Тепер не час, - відмовив Ганелон, -

Багато військ загине по-дурному.

Нерозум киньте, розуму держіться!

Пошліть добра до Карла якнайбільше.

Щоб здивувалися йому французи;

Заручників пошліть десятків два -

І Карл в прекрасну Францію поверне.

За ним піде сторожа військова,

А в ній лишиться певне й граф Роланд,

Відважний та звитяжний Олів'єр -

Обох, ручуся в тім, спітка тут смерть!

Пиху прийдеться Карлові сховати,

І він покине з вами воювати".

XLIV

"А як же ж, любий графе Ганелоне, -

Питає мавр,- Роланда нам убити?"

А граф на це: "Я можу пояснити:

Як прийде Карл в міжгір'є Цезарійське,

То там залишить військову сторожу,

З Роландом на чолі, з своїм небожем,

І з Олів'єром, відданим йому,

А з ними буде двадцять тисяч франків.

На них своїх сто тисяч ви пошліть-

Хай розпочнуть із ними бій одразу.

Загине війська їхнього багато,

Та й ваших жертвою немало ляже.

Тоді почніть новий із ними бій-

В однім бою з цих двох Роланд сконає.

Здобудете отак ви перемогу,

І вже не треба буде воювати".

LVI

Могучий Карл спустошив край Іспанський,

Взяв кріпості, поруйнував міста,

I вирішив війну тим закінчити,

До Франції прекрасної спішити...

Напроти неба, наверху горба

Роланд поставив прапор військовий -

В долині військо стало навкруги.

Долинами вже сунуть сарацини

У панцерах, кольчугах і шоломах;

У них щити, в руках мечі.

Тримають всі списи напереваги.

Спинились маври в лісі, серед гір.

Чотири сотні тисяч ждуть світанку.

О, горе! зрада і невздогад франкам.

LIX

Минає ніч, займається зоря.

Вже на коні відважний Імператор

Стурбовано на військо поглядає:

"Дивіться-но, панове, - мовить Карл, -

Які ось тут ущелини ворожі,

Кого б лишити з військом на сторожі?"

"Сміліший всіх мій пасинок Роланд,

Лишім його!" - озвався Ганелон.

На зрадника поглянув Карл суворо

І відповів: "Ти справжній чорт

І лють твоя за тебе промовляє,

А хто ж передні поведе полки?"

"Нехай датчанин їх веде Оджьєр, -

Говорить граф, - найкращий він для цього".

LXIV

Могучий Карл промовив до Роланда:

"Лишаю тут з тобою, любий графе,

Всього свого я війська половину,

Воно тебе від смерті порятує".

"Цього не треба, - відповів Роланд, -

Себе і рід свій я не посоромлю!

Лишіть зо мною двадцять тисяч франків

І йдіть спокійно: поки я живу -

Ніхто вас вже ніяк не потривожить".

LXV

І скочив на коня Роланд одважний,

З ним поруч побратим став Олів'єр,

За ними Джерін і сміливий Джер'єр, [169]

Пішов Оттон, так само Беранджьєр,

Пішов Самсон і Ансеіс старий,

Джерарт погордий, русільйонський граф,

Так само і гасконець Енджельєр.

Турпін сказав: "Авжеж і я піду" .

"Роланд - сеньйор мій, я його не кину",

Такі слова промовив граф Готьєр.

З усіх обрали рівно двадцять тисяч.

LXIX

... Іспанський цар своїх васалів кличе:

Віконтів, графів, герцогів, баронів.

Із челяддю, з синами всі прийшли.

Всього зібрав він тисяч сот з чотири.

Гуркочуть в Сарагосі барабани,

Стоїть на вежі Мухамеда ідол,

І моляться йому всі маври ревно.

LXXX

На маврах панцери міцні, потрійні,

На голові шоломи сарагоські,

Мечі при боці сталеві,

У всіх щити і списи валенсійські,

І прапорці на списах різно мають,

Серед яких червоні, білі, сині.

Уже зійшли з дорожніх мулів маври

І мчать вперед на баских конях чвалом.

Був ясний день, вгорі світило сонце,

Блищала зброя безліччю вогнів,

Сурмили сурми, кличучи на бій;

Страшний той гук почуло й військо франків.

"Здається, друже, - Олів'єр сказав, -

Нам з маврами до бою треба братись".

"Ну, що ж, дай боже! - відповів Роланд, -

За короля повинні ми стояти:

Васал повинен за свого сеньйора

Терпіть нестатки, спеку і мороз,

Віддати тіло й кров і все життя!

Глядіть же всі, без жалю бийте маврів,

Вони невірні, з нами ж бог і правда!

Щоб злих пісень про нас не заспівали,

Я ж прикладу поганого не дам".

Книга: Пісня про Роланда [уривки] Переклад Василя Щурата

ЗМІСТ

1.	Пісня про Роланда [уривки] Переклад Василя Щурата
2.	Пісня про Роланда (із скороченнями) Пісня про Роланда...
3.	XIV Скінчив свою промову володар. Не годиться із...
4.	XLII "Дивуюсь Карлу я, - сказав Марсілій, -...
5.	LXXXIV Знов каже Олів'єр: «Багато маврів, А наших...
6.	CXXXIV Але Турпін цю суперечку вчув, Коня свого...

На попередню



Додати в закладки

  
Переклад Translate