Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.



Додати книгу на сайт:

Скачати одним файлом. Книга: Вільям Вордсворт Поезія Переклад Юрія Швайдака, Олександра Мокровольського, Максима Стріхи та інших

Семірко нас

Що може знать про смерть дитя,

Що зна - дитя просте,

Що чує всім єством життя,

І дихає, й росте?

Зустрів я дівчинку в селі -

Їй вісім літ було;

Безладно кучері малій

Спадали на чоло.

Пістряве дрантячко на ній -

Дитя лісовиків...

А очі, очі - ой ясні!

Аж серцем я зрадів.

- Сестер, братів, скажи, мала,

А скільки в тебе їх?

Здивовано відповіла:

- Семірко нас усіх.

- А де вони? Скажи мені!

- Нас семеро-таки.

В Конвеї двоє, в чужині,

А двоє - моряки.

Ще двоє - там, за ворітьми,

В могилках сплять тихцем;

Та в хижі біля церкви ми

Із матір'ю живем.

- Ти кажеш: двоє в чужині,

Ще двоє - моряки,

І - сім вас! Поясни ж мені,

Бо не візьму втямки.

І повторя дівча ще раз:

- Нас сім - братів, сестер.

Сестричка й братик - двоє з нас

Лежать в землі тепер.

- Ось ти біжиш, бо ти - жива.

Як ніжки лопотять!

Якщо з сімох в могилі два,

Тоді вас тільки п'ять.

- Оті горбки - їх могилки,-

Відповіло дівча.

Ось - дім, а там лежати їм

Плечем та й до плеча.

Бува, панчоху там плету,

Хустинку підрублю,

А то роботу відкладу

І пісеньку їм шлю.

Як сіло сонечко в бору

І вітерець затих,

Тоді я мисочку беру -

Вечерять біля них.

Померла перша Джейн, сестра,-

Стогнала день і ніч.

Та зжаливсь Бог - прийшла пора:

Пішла сестричка пріч.

На цвинтарі їй сниться сон...

А восени, хлоп'я,

Кругом могилки бігав Джон,

А доганяла я.

Коли ж сніжочок забілів -

Ох, ковзатись лишень!-

Та Джон - мій братик - захворів,

І ліг він біля Джейн.

- Як двійко в небеса пішло,-

Питаю,- скільки ж вас?

І вмить дівча відповіло:

- Семірко, пане, нас.

-Але ж померли двоє ті!

І жить на небі їм...-

Та затялась - не збить з путі:

- О ні, усіх нас - сім!

* * *

Немов самотня хмара, брів

Я навмання в високих травах

І раптом на путі зустрів

Поля нарцисів золотавих;

І переливами заграв

Над ними вітер пробігав!

Неначе зорям мерехтливим,

Числа нарцисам не було.

Вони постали над заливом,-

Мінливе нескінченне тло,

Котре стелилось перед зором

Дзвінким різноголосим хором.

Іскрились хвилі на воді,

І вторили їм блиском квіти,

Й нараз поет прогнав тоді

Від себе настрій сумовитий,

Хоч достеменно ще не знав,

Якого Дару там надбав...

Бо часто в роздумі глибокім

Чи як жену, думки пусті,

Встають перед духовним оком,

Що нам - розрада в самоті,

Нарциси хвилями ясними

І серце йде в танок із ними!

Люсі Грей, або Самотність

Я часто чув про Люсі Грей

І бачив далі ті,

Де Люсі обік від людей

Жила на самоті.

У неї подруг не було.

Лиш вересовий діл

Моєї милої житло

Скрізь обступав довкіл.

У нетрях можна стріти фей,

Підстерегти наяд,

Та вже ніколи Люсі Грей

Не повернуть назад.

«Надвечір буря налетить,

Та час до міста йти...

Візьми ж ліхтар собі світить

Крізь снігові нурти».

«Мій батьку, день ясний навкруг,

Хмарин нема ніде

І сонце за вечірній пруг

Не скоро ще зайде!»

В путь Люсі спорядив отець,

Одяг торбинку їй,

І вийшла та на путівець,

Ліхтар узявши свій...

Козулю буря валить з ніг,

Страхає бідну грім,

Її січе колючий сніг,

Імлавий, наче дим.

Неждано вітер налетів.

На землю впала мла;

Блукала Люсі між полів -

До міста не дійшла.

Батьки нещасні всю ту ніч

Гукали їй у тьму,

Та вітер крик відносив пріч

У темряву німу.

А як розвидніло - вони

Зійшли на ближній схил,

Дивились довго з кружини

На вересовий діл...

З гори заплакані й бліді

Пішли вони назад

І мати вгледіла тоді

Слідів маленьких ряд.

З гори у діл проліг той слід

Крізь нетрі й хащину,

Повз похиленний живопліт,

Повз кам'яну стіну...

А далі через шир снігів

Маленьких ніг сліди

Нещасних вивели батьків

До бистрої води.

Від прибережних валунів

Слід на місточок біг,

До середини ледь виднів,

А далі - тільки сніг.

Та чутка йде поміж людей

Іще й до цього дня,

Що досі в нетрях Люсі Грей

Блукає навмання...

Не озираючись, вона

В долину йде з гори,

Й самотня пісня долина,

І вторять їй вітри.

Книга: Вільям Вордсворт Поезія Переклад Юрія Швайдака, Олександра Мокровольського, Максима Стріхи та інших

ЗМІСТ

1.	Вільям Вордсворт Поезія Переклад Юрія Швайдака, Олександра Мокровольського, Максима Стріхи та інших
2.	Семірко нас Що може знать про смерть дитя, Що зна -...
3.	Люсі І Цю пристрасть, досі ще німу, Я...
4.	* * * О ні, про це і думати дарма, Що корабель...

На попередню



Додати в закладки

  
Переклад Translate