Додати в закладки

  
Переклад Translate

Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.

Додати книгу на сайт:

Скачати одним файлом. Книга: Чарлз Діккенс Спійманий на гарячому Переклад Олександра Мокровольського

Через день опісля я знову сидів за своєю скляною перегородкою, коли це він знов увійшов до контори. Заледве я його побачив, ще й не почувши слів, як ураз ще дужче його зненавидів.

Це тривало коротку мить, - не встиг я глянути на нього, а він уже привітно помахав мені рукою в тугій чорній рукавичці й увійшов до мого кабінету.

- Добрий день, містере Семсон! Як бачите, я скористався з вашого люб'язного дозволу ненадовго відірвати вас від справ. Я не дотримав своєї обіцянки не турбувати вас інакше, як у важливій справі, адже справа моя - коли дозволено вжити це слово в цьому випадку, - справа моя щонайдріб'язковіша.

Я спитав, чим можу бути йому корисним.

- Дякую вам, нічим. Я просто зайшов до контори довідатися, чи не зрадив себе мій забарний приятель - чи не став він практичною і розсудливою людиною. Але, звісно, з'ясувалося, [69] що він нічого не зробив. Люди взагалі неохоче роблять те, що треба, та особливо неохоче вони страхують своє життя. Для них це все одно, що написати заповіт. До чого люди марновірні - вони думають, ніби, написавши заповіт, неодмінно скоро помруть.

«Будьте ласкаві, сюди, просто сюди, містере Семсон. Не праворуч і не ліворуч». Мені так і чулося, мовби він, усміхаючись, шепоче ці слова, а його нестерпний проділ стирчав у мене просто перед очима.

- Деякі люди і справді так думають, - погодився я, - але таких, здається, не дуже багато.

- Ну, - промовив він, здвигнувши плечима й усміхнувшись, - хотів би я, щоб який-небудь добрий геній вказав моєму приятелеві правильну путь. Я трохи необачно пообіцяв його матері й сестрі - вони живуть у Норфолку - простежити за тим, щоб він застрахував своє життя, та й сам він обіцяв їм це зробити. Але він, напевно, так ніколи й не збереться.

Побазікавши ще хвилини дві про те-се, він пішов.

Наступного ранку, не встиг я відімкнути шухляди свого письмового столу, як містер Слінктон явився знову. Я завважив, що він підійшов просто до дверей у моїй перегородці, ні на мить не затримавшись у конторі.

- Ви можете приділити мені дві хвилини, дорогий містере Семсон?

- Прошу вас.

- Дуже вдячний, - сказав він, поклавши на стіл капелюх і парасолю, - я прийшов рано, щоб не уривати ваших занять. Річ у тім, що мене захопила зненацька заява мого приятеля.

- А хіба він написав заяву? - спитав я.

- Та-ак, - відказав він, задумано дивлячись на мене. І раптом йому неначе сяйнув несподіваний здогад: - Чи він тільки сказав мені, що написав? Можливо, це для нього лише новий спосіб відкрутитися. Чорт забирай, як це спало мені на думку!

Містер Адамс у цей час розпечатував ранкову кореспонденцію в конторі.

- Як прізвище вашого приятеля, містере Слінктон? - спитав я.

- Беквіт.

Я визирнув у контору й попросив містера Адамса перевірити, чи надійшла заява від Беквіта, і якщо надійшла, то принести її. Містер Адамс, виявляється, вже поклав цю заяву на прилавок. її легко розшукали в купі інших паперів, [70] і клерк передав її мені. Альфред Беквіт. Заява про бажання застрахувати своє життя на дві тисячі фунтів. Позначена вчорашнім числом.

- Адреса - Мідл-Темпл, містере Слінктон.

- Так. Мій приятель живе на одних сходах зі мною - двері в двері. Але я ніяк не сподівався, що він укаже на мене як на свого поручителя.

- Але ж це дуже природно з його боку.

- Цілком правильно, містере Семсон, але я цього ніяк не сподівався. Та-ак! - Він дістав з кишені друкований бланк. - Як же мені відповісти на всі ці питання?

- Зрозуміла річ - по совісті, - відповів я.

- Авжеж, зрозуміла річ! - мовив він, з усмішкою звівши очі. - Я хотів тільки сказати, що питань надто вже багато! Але ви праві, що виявляєте таку передбачливість. Вам необхідно бути передбачливим. Ви дозволите скористатися вашим пером і чорнилом?

- Прошу.

- І вашим столом?

- Прошу.

Він уже назорював на столі місце між своїм капелюхом і парасолею, де б можна було покласти бланк. Тоді сів у мов крісло, перед моїм бюваром і чорнильницею, а я, ставши спиною до каміна, побачив просто перед себе довгу доріжку на його голові.

Перш ніж відповісти на яке-небудь питання, він прочитував його вголос і обговорював. Скільки років він знайомий з містером Альфредом Беквітом? Це йому довелося порахувати на пальцях. Який спосіб життя веде містер Альфред Беквіт? На це відповісти нетяжко: він надзвичайно поміркована людина, тільки, мабуть, надто ревно займається спортом. Усі відповіді були задовільні. Написавши останню, містер Слінктон переглянув їх від самого початку й нарешті підписався дуже гарним почерком. Тоді спитав, чи все він зробив, як вимагалось? Я відказав, що ми більше його не турбуватимемо. Чи може він залишити папери? Дуже вдячний.

Того дня до мене, ще перед ним, приходив інший відвідувач, але не в контору, а додому. Цей відвідувач прибув ще вдосвіта, заставши мене в ліжку, ніхто не довідався про його відвідини, крім мого відданого довіреного слуги.

Другий бланк (адже ми завжди вимагали два поручительства) послано в Норфолк і своєчасно одержано назад поштою. В ньому також усі відповіді були з усіх поглядів задовільні. Ми виконали всі формальності, уклали угоду її дістали страховий внесок за рік. [71]

Додати в закладки

  
Переклад Translate