Вхід в УЧАН
Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
Додати книгу на сайт:
§5. Відносна самостійність держави
Розглядаючи тісний взаємозв'язок і взаємозалежність суспільства і держави, громадських об'єднань і держави, комерційних корпорацій і держави, слід зважувати на те, що держава має відносну самостійність.
Відомо, що "абсолютної самостійності" ні в природі, ні в суспільстві бути не може, оскільки існує загальний взаємозв'язок
процесів і явищ. Не може бути й "абсолютної залежності". Коли ми говоримо про державу як про "слугу суспільства", це не означає, що ми представляємо її як слугу, маріонетку в грі зовнішніх умов, суспільних відносин. Якби держава не мала певної самостійності, своєї внутрішньої та зовнішньої свободи, вона була б пасивною, мертвою, а отже, зайвою ланкою в політичній системі суспільства, у громадянському механізмі. Поняття "відносна самостійність" держави покликано відбити активність держави у всіх сферах громадського життя. Зворотний вплив держави на суспільство є мислимим лише в рамках її відносної самостійності.
Відносну самостійність держави слід розглядати конкретно-історично, зважаючи на специфічні умови розвитку суспільства, його політичної системи та ін. У процесі науково-технічного і суспільного прогресу відносна самостійність держави зростає.
Знаходячись у певній залежності від зовнішніх чинників (економіки, класової боротьби, політики, ідеології), держава справляє на них зворотний вплив, що є однією з форм вияву її відносної самостійності. Іншою формою прояву відносної самостійності держави можна назвати підвищення держави над інтересами класів, що борються, виконання загальносоціальних завдань або її організаційну відокремленість від суспільства в цілому, наявність власної внутрішньої структури і функцій. Таких форм прояву відносної самостійності держави можна навести чимало, вони специфічні для різних країн кожної історичної епохи.
Крім того, у держави є своя логіка розвитку. Наявність особливих етапів розвитку держави є однією з форм прояву відносної самостійності. Держава додержується свого власного шляху розвитку, над яким має зверхність розвиток виробництва. Але держава, завдяки своїм власним законам і фазам розвитку, справляє зворотний вплив на розвиток виробництва, що є однією з загальних (властивих всім історичним етапам) форм відносної самостійності держави.
Чи слушним буде ствердження, що "держава не має власної історії", оскільки її поява і подальший розвиток були обумовлені розвитком суспільства - економічним, соціальним, політичним? Ні, певна річ. Держава розвивається разом із суспільством і в той же час має свою історію. Аргументом на користь останнього твердження є відносна самостійність держави у вигляді різних форм її прояву.
Поняття "громадянське суспільство" з'явилося в XVII ст. в працях Г.Гроція, Т.Гоббса, Дж.Локка й одержало фундаментальний розвиток у наступних століттях у роботах Ж.-Ж. Руссо, Ш.Монтеск'є, Гегеля й ін. Гегель, наприклад, розглядав громадянське суспільство як єдність осіб, що його складають. Він вважав, шо оскільки ці особи мають різні інтереси, нерідко протилежні, виникає потреба в державі як організації загального зв'язку кожного з кожним. Діалектично пояснюючи їх взаємозв'язок, Гегель називав державу абсолютною метою громадянського суспільства, їй (державі) підвладного.
Спочатку протягом тривалого часу громадянське суспільство виробляє норму права в рамках фактичних відносин. Завдяки визнанню норми державою фактичні відносини доводяться до статусу "юридичних".
Американський політолог Г. Алмонд запропонував класифікацію політичних систем світу: англо-американська (США, Англія, Канада, Австралія); континентально-європейська (Франція, Німеччина, Італія); доіндустриаль-на і частково індустріальна (країни Азії, Африки і Латинської Америки); тоталітарна (фашистська Італія, нацистська Німеччина, країни так званої "світової системи соціалізму").
В Україні правові основи взаємовідносин держави і об'єднань громадян закріплені в Законі від 16 червня 1992 р. "Про об'єднання громадян", визначені статтями 36, 37 Конституції України.
Однак для виконання статутних завдань і цілей зареєстровані суспільні об'єднання (особливо благодійні організації) можуть здійснювати необхідну комерційну діяльність, бути співзасновниками комерційних організацій, створювати госпрозрахункові установи і організації зі статутом юридичної особи, засновувати підприємства в порядку, встановленому законодавством (в інтересах захисту прав споживачів, екології, охорони культурних цінностей, розвитку наукових, правових і інших експертиз). Політичні партії, створені ними установи і організації не мають права займатися комерційною діяльністю, за винятком продажу суспільно-політич- ної літератури, інших агітаційно-пропагандистських матеріалів, виробів із власною символікою і т. ін.
Релігійні організації мають право для виконання статутних завдань засновувати свої видавничі, поліграфічні, виробничі, реставраційно-будівельні та інші підприємства, а також благодійні установи, що мають право юридичної особи.
Книга: Теорія держави і права. Скакун О.Ф.. Глави 1-17.
ЗМІСТ
| 1. | Теорія держави і права. Скакун О.Ф.. Глави 1-17.
|
|
| 2. | Розділ І. ВСТУП ДО ЗАГАЛЬНОЇ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА. Глава 1. ПОНЯТТЯ І СИСТЕМА ЮРИДИЧНОЇ НАУКИ. §1. Поняття та ознаки юридичної науки
|
|
| 3. | §2. Об'єкти, предмет, метод, функції юридичної науки
|
|
| 4. | §3. Юриспруденція як система юридичних наук
|
|
| 5. | Глава 2. ЗАГАЛЬНА ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ЯК ФУНДАМЕНТАЛЬНА НАУКА. §1. Виникнення загальної теорії держави і права
|
|
| 6. | §2. Предмет теорії держави і права
|
|
| 7. | §3. Функції теорії держави і права
|
|
| 8. | §4. Метод теорії держави і права
|
|
| 9. | §5. Теорія держави і права в системі суспільних наук
|
|
| 10. | §6. Теорія держави і права в системі юридичних наук
|
|
| 11. | Розділ II ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ. Глава 3 ПОХОДЖЕННЯ ДЕРЖАВИ. §1. Основні теорії походження держави
|
|
| 12. | §2. Загальні закономірності виникнення держави
|
|
| 13. | §3. Ознаки держави, що відрізняють її від соціальної (публічної) влади первіснообщинного ладу
|
|
| 14. | §4. Особливості виникнення держав у різних народів світу
|
|
| 15. | Глава 4 ДЕРЖАВНА ВЛАДА І ДЕРЖАВА. §1. Поняття влади. Співвідношення політичної та державної влади, державної влади і держави
|
|
| 16. | §2. Поняття і ознаки держави
|
|
| 17. | §3. Сутність держави
|
|
| 18. | §4. Суверенітет держави і його співвідношення із суверенітетом народу і суверенітетом нації
|
|
| 19. | §5. Функції держави
|
|
| 20. | §6. Типологія держав
|
|
| 21. | §7. Деякі наукові концепції сучасної держави
|
|
| 22. | Глава 5 ДЕРЖАВА У ПОЛІТИЧНІЙ СИСТЕМІ СУСПІЛЬСТВА. §1. Громадянське суспільство і держава
|
|
| 23. | §2. Політична система суспільства і держава
|
|
| 24. | §3. Правові форми взаємовідносин держави і громадського об'єднання
|
|
| 25. | §4. Правові форми взаємовідносин держави і комерційної корпорації
|
|
| 26. | §5. Відносна самостійність держави
|
|
| 27. | Глава 6 ФОРМА ДЕРЖАВИ. §1. Поняття і структура форми держави. Види форм державного правління
|
|
| 28. | §2. Класифікація форм державного устрою
|
|
| 29. | §3. Види форм державного (політичного) режиму
|
|
| 30. | Глава 7 МЕХАНІЗМ І АПАРАТ ДЕРЖАВИ. §1. Механізм держави
|
|
| 31. | §2. Апарат держави. Орган держави. Інститут держави
|
|
| 32. | §3. Принципи організації та діяльності державного апарату
|
|
| 33. | §4. Види органів держави. Поділ влади як принцип організації роботи державного апарату
|
|
| 34. | §5. Загальна характеристика трьох гілок влади: законодавчої, виконавчої, судової
|
|
| 35. | §6. Система \\"стримувань і противаг\\" органів законодавчої, виконавчої і судової влади
|
|
| 36. | §7. Управління в адміністративно-територіальних одиницях. Місцеве самоврядування
|
|
| 37. | §8. Професійна і державна служба.
|
|
| 38. | §9. Служба в органах внутрішніх справ
|
|
| 39. | Глава 8 ДЕРЖАВНІ ОРГАНІ ВЛАДИ В УКРАЇНІ. §1. Вищий представницький орган державної влади
|
|
| 40. | §2. Глава держави
|
|
| 41. | §3. Вищий виконавчий орган влади
|
|
| 42. | §4. Представницькі органи влади на місцях
|
|
| 43. | §5. Виконавчі органи влади на місцях
|
|
| 44. | §6. Судові органи влади
|
|
| 45. | §7. Правоохоронні та контрольно-наглядові органи
|
|
| 46. | §8. Роль органів внутрішніх справ у механізмі правової держави
|
|
| 47. | §9. Міністерство юстиції та Вища рада юстиції
|
|
| 48. | Глава 9 СОЦІАЛЬНА ПРАВОВА ДЕРЖАВА. §1. Історія ідеї про правову і соціальну державу
|
|
| 49. | §2. Поняття і ознаки соціальної правової держави
|
|
| 50. | §3. Особа і держава
|
|
| 51. | Розділ III ТЕОРІЯ ДЕМОКРАТІЇ. ПРАВА ЛЮДИНИ. Глава 10 ЗАГАЛЬНЕ ВЧЕННЯ ПРО ДЕМОКРАТІЮ. §1. Поняття і ознаки демократії
|
|
| 52. | §2. Функції і принципи демократії
|
|
| 53. | §3. Форми та інститути демократії
|
|
| 54. | §4. Демократія і самоврядування
|
|
| 55. | §5. Демократія як загальнолюдська цінність
|
|
| 56. | §6. Демократія і права соціальних меншостей (меншин)
|
|
| 57. | Глава 11 ПРАВА ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА. §1. Історія ідеї прав людини. Теорія трьох поколінь прав людини
|
|
| 58. | §2. Основні права людини і громадянина. Міжнародні стандарти в галузі прав людини
|
|
| 59. | §3. Система основних прав і свобод людини і громадянина
|
|
| 60. | §4. Система обов'язків людини і громадянина
|
|
| 61. | §5. Система прав дитини
|
|
| 62. | §6. Система гарантій прав, свобод і обов'язків людини і громадянина в демократичній державі
|
|
| 63. | §7. Соціально-правовий механізм забезпечення (реалізації, охорони та захисту) прав людини
|
|
| 64. | §8. Міжнародний захист прав людини
|
|
| 65. | §9. Роль органів внутрішніх справ у забезпеченні прав і свобод людини
|
|
| 66. | Глава 12 ОСНОВНІ ТЕОРІЇ ДЕМОКРАТІЇ
|
|
| 67. | §1. Пролетарська (соціалістична) теорія демократії
|
|
| 68. | §2. Теорія \\"плюралістичної демократії\\"
|
|
| 69. | §3. Теорія елітарної демократії
|
|
| 70. | §4. Теорія партисипаторної демократії
|
|
| 71. | §5. Теорія корпоративної демократії
|
|
| 72. | §6. Теорія \\"комп'ютерної демократії\\"
|
|
| 73. | Розділ IV ТЕОРІЯ ПРАВА. Глава 13 ЗАГАЛЬНЕ ВЧЕННЯ ПРО ПРАВО. §1. Термін \\"право\\"
|
|
| 74. | §2. Походження права
|
|
| 75. | §3. Ознаки, що відрізняють норми права від норм поведінки в первісному суспільстві
|
|
| 76. | §4. Основні юридичні джерела формування права у різних народів світу
|
|
| 77. | §5. Сучасні концепції праворозуміння
|
|
| 78. | §6. Поняття і ознаки права
|
|
| 79. | §7. Сутність права
|
|
| 80. | §8. Принципи права
|
|
| 81. | §9. Функції права
|
|
| 82. | §10. Цінність права
|
|
| 83. | §11. Співвідношення права і закону
|
|
| 84. | §12. Співвідношення національного і міжнародного права
|
|
| 85. | §13. Право, економіка, політика: їх взаємозв'язок і взаємовплив
|
|
| 86. | Глава 14. ПРАВОВА СИСТЕМА ДЕРЖАВИ І СИСТЕМА ПРАВА. СИСТЕМА ЗАКОНОДАВСТВА І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО МАТЕРІАЛУ. §1. Поняття і структура правової системи
|
|
| 87. | §2. Поняття, основні ознаки і структура системи права
|
|
| 88. | §3. Предмет і метод правового регулювання як підвалини формування системи права
|
|
| 89. | §4. Публічне і приватне право
|
|
| 90. | §5. Галузь права
|
|
| 91. | §6. Інститут і підгалузь права
|
|
| 92. | §7. Система законодавства. Співвідношення системи права і системи законодавства
|
|
| 93. | §8. Поняття галузі та інституту законодавства. Причини розбіжності деяких галузей права і галузей законодавства
|
|
| 94. | §9. Структура системи законодавства. Види галузей законодавства
|
|
| 95. | §10. Поняття і форми систематизації нормативно-правових актів
|
|
| 96. | Глава 15 НОРМИ ПРАВА У СИСТЕМІ СОЦІАЛЬНИХ НОРМ. §1. Поняття, ознаки і види соціальних норм, їх співвідношення з технічними нормами
|
|
| 97. | §2. Норми моралі і норми права: їх зв'язок і взаємодія
|
|
| 98. | §3. Норми-звичаї і норми права
|
|
| 99. | §4. Корпоративні норми і норми права
|
|
| 100. | §5. Поняття і ознаки норми права
|
|
| 101. | §6. Види норм права
|
|
| 102. | §7. Спеціалізовані (нетипові) норми права
|
|
| 103. | §8. Структура норми права і норми-розпорядження
|
|
| 104. | §9. Класифікація структурних елементів норми права за ступенем визначеності та складом
|
|
| 105. | §10. Способи (форми) викладення норм права у статтях нормативно-правового акта
|
|
| 106. | Глава 16 ПРАВОТВОРЧІСТЬ. §1. Поняття правотворчості, її відмінність від законотворчості
|
|
| 107. | §2. Принципи і функції правотворчості
|
|
| 108. | §3. Стадії правотворчого процесу
|
|
| 109. | §4. Види і форми правотворчості держави
|
|
| 110. | §5. Види правотворчості громадянського суспільства
|
|
| 111. | §6. Судова правотворчість -особливий вид правотворчості
|
|
| 112. | §7. Юридичні джерела (форми) права
|
|
| 113. | Глава 17. ПРАВОВИЙ АКТ. НОРМАТИВНО-ПРАВОВИЙ АКТ. МІЖНАРОДНИЙ ДОГОВІР. §1. Правовий акт
|
|
| 114. | §2. Поняття нормативно-правового акта і його відмінність від інших правових актів
|
|
| 115. | §3. Види нормативно-правових актів
|
|
| 116. | §4. Поняття і ознаки закону
|
|
| 117. | §5. Законодавчий процес
|
|
| 118. | §6. Види законів
|
|
| 119. | §7. Конституція - основний закон громадянського суспільства і держави
|
|
| 120. | §8. Дія нормативно-правового акта в часі
|
|
| 121. | §9. Дія нормативно-правового акта в просторі і за колом осіб
|
|
| 122. | §10. Поняття підзаконного нормативно-правового акта.
|
|
| 123. | §11. Відомчий акт
|
|
| 124. | §12. Підзаконний нормативний акт органу місцевого самоврядування. Підзаконний нормативний акт місцевого органу виконавчої влади
|
|
| 125. | §13. Підзаконний нормативний акт державного підприємства, установи, організації. Підзаконний нормативний акт комерційної організації
|
|
| 126. | §14. Міжнародний договір
|
|
На попередню
Translate
