Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: ІНВЕСТОЗНАВСТВО. В. Г. Федоренко. Частина 2.
16.4. ОСОБЛИВОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ПРОМИСЛОВО-ФІНАНСОВИХ ГРУП В УКРАЇНІ
Наведемо основні особливості діяльності ПФГ в Україні:
- головним підприємством ПФГ є те, що виготовляє кінцеву продук-цію, здійснює її збут, платить податки в Україні та офіційно пред-ставляє інтереси ПФГ в Україні та за її межами;
- учасником ПФГ може бути підприємство, банк, наукова чи проект-на установа або іноземна юридична особа, що виробляє проміжну продукцію або надає банківські послуги учасникам та головному підприємству ПФГ і передбачає отримання прибутку;
- на банки-учасники ПФГ не поширюються обмеження щодо вкла-дення комерційних банків у статутні фонди інших підприємств та організацій у частині інвестування коштів у розробку, розвиток та модернізацію виробництва; придбані банками корпоративні права власності та інші майнові права зберігаються за ними після реорга-нізації та ліквідації;
- річний обсяг реалізації кінцевої продукції ПФГ має бути не меншим за еквівалент 100 млн дол. США починаючи з другого року після створення ПФГ. Цей строк може бути продовжений у разі вироб-ництва новоосвоюваних видів кінцевої продукції та продукції з три-валим циклом виробництва.
Наведені особливості стимулюють створення ПФГ у чорній металур-гії, вугільній, енергетичній та хімічній галузях.
Згідно з чинним законодавством України ПФГ мають специфічні ознаки порівняно з іншими видами фінансово-виробничих об’єднань (табл. 34).
Можливості, які дає об’єднання підприємств України у промислово-фінансові групи, показано на рис. 44.
Функціонування ПФГ в Україні виявляє комплекс проблем корпора-тивного управління, а саме:
- вибір типу промислово-фінансового об’єднання;
- вирішення конфлікту інтересів учасників;
- вибір схем управління реальними власниками;
- позбавлення синдрому “маленької людини”.
Особливим мотивом інтеграції підприємств у єдину корпоративну структуру є намагання скористатися потенційними плодами інтеграції без жорсткої централізації контролю над ресурсами. Проте більшість
340
Таблиця 34 Характеристика об'єднань підприємств і організацій
|
Показник |
Об’єднання підприємств і організацій |
|||
|
ПФГ |
Холдингова група (компанія) |
Концерн |
Корпорація |
|
|
Ознаки об’єднання: наявність юридичної особи наявність установчого договору (угоди) наявність статуту наявність головного (базового) підприємства наявність виокремленого апарату управління характер об’єднання державна реєстрація об’єднання Засновники об’єднання: підприємства, організації банки, інвестиційні фонди, фінансові установи наукові та проектні установи Умови створення та пільги: мінімальна кількість об’єктів для об’єднання квота за обсягом продажів звільнення від сплати ввізного та вивізного мита на проміжну продукцію звільнення комерційного банку від обмеження внесків до статутного фонду |
Договірне Статутно-договірне Кабінет Місцеві органи Міністрів України за згодою Згідно з антимонопольними обмеженнями |
|||
341
директорів підприємств намагаються уникнути концентрації акцій у ру-ках великих зовнішніх інвесторів (у тому числі банків) під час розміщен-ня акцій. Під впливом економічних умов ставлення до великих зовнішніх акціонерів еволюціонує в напрямку пошуку партнерів для взаємовигід-ного співробітництва.
Внутрішньогрупові відносини є “найвужчим місцем” ПФГ, що може спричинитись до негативних явищ, зокрема:
- неповної реалізації інтеграційного ефекту;
- збільшення “дистанції” між груповими проектами та їх практичною реалізацією;
- появи проблеми головного підприємства ПФГ щодо реальних ва-желів впливу на підприємства — члени групи;
- відсутності стратегії спільної діяльності;
- дефіциту надійної та оперативної інформації про роботу підприємств.
Виявляється нова роль центральних компаній ПФГ як консультатив-них служб або “клубів директорів” з їх подальшою трансформацією у штаби стратегічного планування та координування фінансових потоків. Орієнтиром є перетворення компанії на основне товариство стосовно інших учасників групи, одним з основних напрямків дій якої має стати акумулювання капіталу для подальшого інвестування.
Можливі такі способи формування ПФГ у добровільному порядку або через консолідацію пакетів акцій:
1) заснування учасниками групи акціонерного товариства відкритого типу (рис. 45);
2) передання цими учасниками (підприємствами та фінансово-кредит-ними установами) пакетів акцій, які перебувають в їх власності, у довірче управління одному з учасників групи (рис. 46);
3) придбання одним з учасників групи пакетів акцій інших підприємств, а також установ та організацій, які стають учасниками гру-пи (рис. 47).
Найпопулярнішим у Росії та країнах СНД (таких як Білорусь, Казах-стан) є перший спосіб, найменш популярним — останній через високу затратність.
Існують варіанти одночасного використання кількох механізмів кон-солідації капіталу:
- спільно відкриваються акціонерні компанії (центральна компанія групи, торговий дім та ін.);
- частина активів учасників групи передається в довірче управління центральній компанії;
343
Учасник ПФГ1
Учасник ПФГ 2
Учасник ПФГ 3
Акціонерне товариство відкритого типу
Рис. 45. Заснування акціонерного товариства відкритого типу
Учасник ПФГ 1
Учасник ПФГ 2
Учасник ПФГ 3
ет с
m
Учасник ПФГ
------------------------ Довірче управління -----------------------
Рис. 46. Схема передання пакетів акцій у довірче управління
Учасник ПФГ 1
Учасник ПФГ 2
Учасник ПФГ 3
Підприємство 1
Підприємство 2
Рис. 47. Схема придбання одним учасником групи пакетів акцій інших підприємств
- формуються спеціалізовані централізовані фонди групи;
- концентрація ресурсів підвищується за допомогою кредитів;
- одні члени групи беруть участь у капіталі інших. Узагальнений склад промислово-фінансової групи подано на рис. 48. Для модернізації виробничого процесу, принципового оновлення його
технологічної бази потрібні великі інвестиції. Нині в умовах відносно ви-сокої концентрації виробничих потужностей на окремих підприємствах концентрація капіталу у вітчизняній економіці ще не досягла рівня, який дав би змогу фінансувати масштабні інвестиційні проекти, у тому числі програми НДЦКР. Тим часом, за експертними оцінками, здатність ефек-тивно конкурувати на світовому ринку мають лише компанії (чи їх гру-
344
Управлінський блок
Центр розвитку,
консалтингова
фірма
Кредитно-фінансовий блок
Комерційний банк, інвестиційна фірма, страхова компанія, пенсійний фонд, лізингова компанія
|
Промислово-конструкторський блок |
Торговельно-транспортний блок |
||
|
Промислові підпри-ємства, конструк-торські бюро, науково-дослідні інститути |
Торговий дім, транспортна компанія |
||
Рис. 48. Склад ПФГ
пи) з оборотом кілька десятків мільярдів доларів. Тому за можливостями концентрації капіталу найбільші українські компанії значно поступають-ся провідним зарубіжним диверсифікованим ПФГ.
Важливим джерелом ресурсного забезпечення інвестицій є інтенсифі-кація використання наявного економічного потенціалу. Основними фак-торами підвищення віддачі від наявних виробничих фондів є такі:
- економія на витратах за рахунок кооперації в постачальницько-збу-товій та маркетинговій діяльності, зниження потреби в оборотних коштах;
- підвищення конкурентоспроможності у зв’язку зі зміцненням парт-нерських відносин між технологічно пов’язаними підприємствами.
При цьому істотним є поліпшення ритмічності виробництва як факто-ра, який розширює можливості збуту продукції на внутрішньому та зов-нішньому ринках.
Орієнтація на використання додаткових виробничих потужностей та економія матеріальних і фінансових ресурсів, що виникають внаслідок внутрішньогрупової кооперації, відіграє особливу роль у функціонуванні власного фінансового механізму ПФГ. Ця роль пов’язана з реалізацією таких дій:
- виявлення ефекту кооперації;
- консолідації цього ефекту з урахуванням інтересів учасників ПФГ та його використання для фінансування інвестиційної активності групи;
345
- розподілу віддачі від цих інвестицій;
- послаблення податкового тиску на отримані додаткові ресурси. Для економії оборотних коштів і маневрування податковим наванта-женням великі можливості дає застосування трансфертних цін.
Результати зусиль ПФГ щодо концентрації капіталу для розв’язання проблем стабілізації виробництва та його технологічного оновлення зде-більшого залежать від того, якою мірою вдасться залучити до цього ре-сурси найсамостійніших з фінансового погляду галузей вітчизняної еко-номіки.
Промислово-фінансові групи, концерни, холдинги, конгломерати та консорціуми, а також інші структури асоціативного типу, які базуються на внутрішніх договірних відносинах, є своєрідним каркасом економіки провідних індустріальних країн і світового господарства в цілому. Ство-рення ПФГ в Україні сприятиме виявленню економічних пріоритетів, зміцненню господарських зв’язків, підвищенню міцності промисловості та розвитку фінансової сфери, підвищенню конкурентоспроможності українських підприємств і виходу їх на світовий ринок, розвитку під-приємств стратегічної орієнтації шляхом їх інвестування та реструкту-ризації.
КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ
1. Причини зменшення обсягу внутрішніх інвестицій в Україні.
2. Методи та напрями активізації внутрішнього інвестиційного ринку України.
3. Основні види промислово-фінансових груп.
4. Проблеми корпоративного управління промислово-фінансовими групами в Україні.
346
Книга: ІНВЕСТОЗНАВСТВО. В. Г. Федоренко. Частина 2.
ЗМІСТ
На попередню
|
|
