Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Основи економічної теорії: політ економічний аспект. Частини IV,V,VI. КНУ ім. Т. Шевченка
§ 7. фактори і методи ринкового ціноутворення
З процесу виробництва товар виходить як носій вартості та спо-живної вартості. Вартість товару - це кількісна визначеність вті-леної в ньому уречевленої та живої праці. Важливою її складовою є витрати виробництва, що визначаються після закінчення виробни-
чого процесу. Виходячи з товаром на ринок, виробник достеменно знає, скільки він коштував йому як виробникові.
Для споживача на ринку товар представлений його споживною вартістю. Корисні якості товару є рушійною силою зацікавленості покупця у придбанні товару. Орієнтуючись на попередньо пропо-новану продавцем ціну товару, покупець визначає, чи вартий він тих споживчих якостей, що в ньому втілені, і чи зможуть вони задовольнити запити покупця.
На етапі виходу товару з сфери виробництва діє закон вартості, що встановлює попередню вартісну пропозицію майбутнього рин-кового обміну залежно від його ринкової вартості. Домінуючим законом ціноутворення в обігу стає закон попиту і пропозиції, який коригує вартість відповідно до споживної вартості товару. Ціна про-позиції та ціна попиту, що формуються під дією зазначених зако-нів, зустрічаються на ринку, щоб знайти деяку середню величину ціни - ринкову ціну товару. Коливання ринкової ціни залежно від попиту і пропозиції об'єктивно обмежені в діапазоні, де для вироб-ника нижня межа визначається вартістю середніх витрат вироб-ництва, а верхня - граничною кількістю грошей у споживача, тоб-то рівнем його платоспроможності.
Значення ціни як грошового вираження вартості товару не є вичерпним: ринкова ціна фокусує складні економічні зв'язки між середніми суспільними умовами виробництва товару і можливос-тями його споживання. Як індикатор нормального зворотного зв'яз-ку між виробництвом і споживанням, у процесі відтворення про-дукту ціна має встановлювати відповідність кількості та якості спо-живних вартостей із платоспроможним попитом, активно вплива-ти на рівень і масштаби виробництва товару в межах середніх умов
ефективності.
Отже, визначальними факторами ринкової економіки є: 1) вар-тість товару; 2) співвідношення попиту і пропозиції, зумовлене пе-редусім споживною вартістю товару. Таку подвійну залежність ко-ливань ринкової ціни подано на рис. 15.
Рух кривої ціни товару Ц відбувається навколо значень суспіль-ної вартості товару - прямої В. Значення відхилень кривої Ц від прямої В (+? чи -?), тобто відхилень ціни від вартості товару, зумовлюється відхиленням кількісного обсягу споживних вартостей на ринку (крива С) відносно прямої П, що визначає платоспромож-ний попит на цей товар. Величина відхилень від ціни товару вста-новлюється в обернено пропорційній залежності від відповідних значень пропозиції товару відносно попиту.
Значенням кількісного надлишку споживних вартостей на рин-ку (+ ? на кривій С) відповідають значення ціни товару, нижчі від його вартості (-? на кривій Ц], і навпаки. Точка збігу ціни товару
з його суспільною вартістю 0 відповідає ринковій рівновазі попиту
і пропозиції. Саме за цих умов сума цін товарів дорівнює сумі їхніх вартостей у суспільстві в цілому.
Крім наведених визначальних факторів формування ринкової ціни, важливим є також фактор розвитку інфляції. Вона спричиняє зростання цін на всі товари.
Сучасна теорія і практика ціноутворення - це продукт трива-лої еволюції соціально-економічних відносин суспільства. Безпереч-ним досягненням у ході цієї еволюції свого часу була марксистсь-ка трудова теорія вартості, що систематизувала і розвинула відпо-відні погляди А. Сміта та ін. Прагматизм ринкових відносин в їхній підприємницькій формі XIX ст. вимагав розширення аналізу фак-торів ціноформування як у сфері виробництва, так і поза ним. Ви-никла теорія "граничної продуктивності факторів виробництва", в якій розглядалася участь у формуванні вартості товару всіх факто-рів виробничого процесу - капіталу, праці та землі (природних факторів). За твердженням Дж. Б. Кларка, участь кожного фактора виробництва у формуванні вартості визначається "граничним про-дуктом". Останній показує, яку саме частину вироблюваного про-дукту (його вартості) можна створити за допомогою фіксованої додаткової кількості окремого фактора при незмінному значенні інших. Відповідно до "граничного продукту" має відбутися розпо-діл доходів за факторами.
Суттєве значення для пояснення коригуючого впливу на ціну факторів, що лежать поза виробництвом, має теорія "граничної корисності", що виникла в останній третині XX ст. Не заперечую-чи залежності ринкової ціни товару від платоспроможного попиту і споживних характеристик товару, ця теорія дещо гіперболізу-вала вплив психологічних факторів, суб'єктивної оцінки корисно-сті товару на ціноутворення. Корисною була її провідна ідея -
залежність кінцевої ринкової ціни товару від споживача і тих економічних умов, за яких відбувається купівля-продаж. Цінність благ, що обертаються на ринку, перебуває в безпосередній залеж-ності від обсягу наявних ресурсів у виробника і доходів у спожива-ча. Лімітованість ресурсів і доходів відіграє роль додаткового фак-тора руху ціни товару. При обмеженні ресурсів "гранична корис-ність" дефіцитного товару підвищується за умов конкуренції по-купців, зростає його відносна цінність для споживача, а отже, і ціна. "Низька межа" доходів зменшує "граничну корисність", вста-новлює рамки споживання шляхом приведення ціни і споживної вартості товарів у відповідність зі платоспроможним попитом. На відміну від трудової теорії вартості теорія "граничної корисності" робить наголос на споживній вартості товару як факторі ціноутво-рення.
Згодом принципові положення теорії, розроблені представника-ми "австрійської школи" К. Менгером, Ф. Візером, Е. Бем-Бавер-ком, а також Л. Вальрасом (Швейцарія) та У. Джевонсом (Вели-кобританія), конкретизувалися у підходах "кардиналістів" та "орди-налістів". Перші (найвідоміший серед них А. Маршалл) виходили з деякої абсолютної "граничної корисності" товару, що встановлює фіксовану верхню межу вартості. "Ординалісти", навпаки, підхо-дили до "граничної корисності" будь-якого товару як до відносної величини, що визначається зіставленням відданої покупцями пере-ваги певним споживним якостям товарів (Дж. Хікс, П. Самуельсон та ін.).
А. Маршалл в 70-ті роки XIX ст. розпочав пошук теоретичних обгрунтувань ринкового ціноутворення на базі поєднання всіх за-значених підходів. Він вважав себе наступником Д. Рікардо і в своїх дослідженнях поєднав теорії витрат виробництва, попиту і пропо-зиції, продуктивності та помірності з поширеними теоріями "гра-ничної продуктивності".
На практиці в сучасній змішаній економіці розвинених країн використовуються різні методи формування цін. Функція ціно-утворення реалізується самим господарюючим суб'єктом - вироб-ником (фірмою, акціонерною компанією, монополістичним об'єд-нанням, державним підприємством тощо) або посередницьким струк-турам (торговим, маркетинговим), що доставляють товар на ринок. Найпоширенішим і найпростішим є метод, за яким ринкова ціна визначається двома кількісними параметрами: собівартістю вироб-ництва товару плюс середньою величиною прибутку. Цей метод дістав умовну назву "собівартість і прибуток'1.
Технічно складнішим є метод "контрольної точки", що грунту-ється на виробничій функції Кобба-Дугласа (Cobb-Douglas Produc-tion Function). Вона заснована на припущеннях, що гранична віддача ресурсів зменшується, а коефіцієнти еластичності вироб-ництва за затратами залишаються незмінними. При цьому елас-тичність заміщення ресурсів в будь-якій точці дорівнює 1. Алгеб-раїчний вираз функції, що описує загальноекономічний рівень, такий:
де N - національний доход; А - коефіцієнт розмірності; L, К - відповідні об'єми застосованої праці та капіталу; , Р - незмінні коефіцієнти еластичності виробництва, відповідно по праці та капіталу.
Функція, що розглядається, дає можливість визначати рівень дохо-ду відповідно до характеру змінних. Якщо їа 4- Р == 1, існує ліній-на залежність; в усіх інших випадках ефект масштабу позитивний, коли Есе + Р > 1, і негативний, коли 2а + ? < 1. Аналогічно можна визначити вартісні значення виробництва на локальних рівнях.
Хоча за другим методом враховується широке коло факторів ціноформування, він, як і перший, має істотний недолік: викорис-тання лінійних залежностей між значеннями факторів динаміки ринкової ціни. Усунути його можна за допомогою методу, заснова-ного на визначенні показника цінової еластичності, коли отриму-ють кількісне вираження можливого діапазону коливання ринко-вих цін залежно від динаміки обсягу попиту на товар:
де Е^ - цінова еластичність; Я,, Лд - значення зміни попиту; Ц,, Ц^ - значення зміни ціни.
Іноді застосовують метод "споживної вартості", коли за допомо-гою експертних оцінок споживних властивостей товару визнача-ють цінову політику на ринку певного товару.
Ціноутворення в ринкових умовах реалізується через цінову стра-тегію продавця товару. Загальними напрямами цінової стратегії є:
1) визначення місця ціни в системі засобів конкурентної бороть-би на ринку; 2) вибір методу розрахунку ціни; 3) характер ціно-вої адаптації нових товарів на ринку; 4) зв'язок ціни з життєвим циклом товару; 5) моделювання відношення покупця до ціни това-ру; 6) аналіз обмежень ринкового і позаринкового характеру на ціну.
Загальні принципи і методи ціноутворення можуть використо-вуватись залежно від конкретної сфери ринкових відносин, харак-теру і місця застосування цін, а також способу їх використання (табл. 7).
Книга: Основи економічної теорії: політ економічний аспект. Частини IV,V,VI. КНУ ім. Т. Шевченка
ЗМІСТ
На попередню
|
|
