Українська Банерна Мережа
UkrKniga.org.ua
Кожне слово переконує тоді, коли за ним дзвенить зброя! / Микола Куліш

Додати в закладки



Додати в закладки zakladki.ukr.net Додати в закладки links.i.ua Додати в закладки kopay.com.ua Додати в закладки uca.kiev.ua Написати нотатку в vkontakte.ru Додати в закладки twitter.com Додати в закладки facebook.com Додати в закладки myspace.com Додати в закладки google.com Додати в закладки myweb2.search.yahoo.com Додати в закладки myjeeves.ask.com Додати в закладки del.icio.us Додати в закладки technorati.com Додати в закладки stumbleupon.com Додати в закладки slashdot.org Додати в закладки digg.com
Додати в закладки bobrdobr.ru Додати в закладки moemesto.ru Додати в закладки memori.ru Додати в закладки linkstore.ru Додати в закладки news2.ru Додати в закладки rumarkz.ru Додати в закладки smi2.ru Додати в закладки zakladki.yandex.ru Додати в закладки ruspace.ru Додати в закладки mister-wong.ru Додати в закладки toodoo.ru Додати в закладки 100zakladok.ru Додати в закладки myscoop.ru Додати в закладки newsland.ru Додати в закладки vaau.ru Додати в закладки moikrug.ru
Додати в інші сервіси закладок   RSS - Стрічка новин сайту.
Переклад Натисни для перекладу. Сlick to translate.Translate


Вхід в УЧАН
Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.



Додати книгу на сайт:
Завантажити книгу


Скачати одним файлом. Книга: Марк Твен. ПРИНЦ І ЗЛИДАР


Розділ III. ЗУСТРІЧ ТОМА З ПРИНЦОМ

Том прокинувся голодний і, не ївши, подався з дому, але всі його думки крутилися навколо примарної пишноти нічних видінь. Він тинявся по місту, не відаючи, куди йде і що діється круг нього. Люди штовхали його і часом лаяли, але замріяний хлопець пускав усе те повз вуха. Нарешті він опинився біля брами Темпл-Бар. Ніколи ще не заходив він так далеко в цей бік. Він став, хвильку подумав, а потім знову поринув у мрії і вийшов за місто. Стренд у ті часи вже був не путівцем, а вважав себе вулицею, тільки трохи чудною на вигляд. Адже по один бік майже всуціль стояв ряд будинків, а по другий — лиш де-не-де височіли палаци вельмож з розкішними садами, що тяглись аж до річки. Тепер на місці тих садів тісняться на цілі милі похмурі кам'яні й цегляні будівлі.

Том дістався до селища Черінг і сів перепочити під гарним хрестом, якого поставив там у давні часи один овдовілий король, що оплакував дочасну смерть дружини. Потім він знову неквапно поплентав прегарною безлюдною дорогою повз пишний палац кардинала до ще пишнішого й величнішого палацу — Вестмінстерського. Вражений і щасливий, дивився Том на величезну муровану будівлю з широко розкинутими крилами, на грізні бастіони та вежі, на масивну кам'яну браму з позолоченими гратами й рядом велетенських гранітних левів, на всі інші знаки й символи королівської влади. Невже, нарешті, настав час, коли здійсниться його заповітна мрія? Адже це, безперечно, королівський палац. Хіба не може статися так, що небеса поставляться прихильно до Тома і він побачить принца — справжнього принца з плоті й крові?

Пообіч позолоченої брами стояли дві живі статуї — стрункі, непорушні й неприступні вартові, закуті з голови до п'ят у блискучі сталеві панцери. На шанобливій відстані товпилася ціла юрба селян і городян, дожидаючи нагоди вгледіти бодай краєчком ока когось із королівської родини. То одною, то другою величною брамою палацової огорожі проїжджали туди або назад розкішні екіпажі з пишно вбраними придворними й не менш розкішними слугами на приступках.

Бідний маленький Том у жалюгідному лахмітті наблизився до огорожі й повільно та боязко рушив повз вартових. Серце в нього шалено калатало, але в душі зажевріла надія. Бо нараз, глянувши крізь позолочені грати, він побачив таке, що мало не скрикнув з радості. За огорожею стояв гарненький хлопчик, засмаглий від ігор та гімнастичних вправ на свіжому повітрі, вбраний у шовк та атлас, оздоблені самоцвітами. Збоку висіли маленька шпага й кинджал, обсипані діамантами; на ногах були зграбні чобітки з червоними підборами, на голові — гарненька малинова шапочка, з якої звисали прикріплені великим іскристим самоцвітом страусові пір'їни. Поблизу стояло кілька ошатно вбраних панів — безперечно, його слуги. О, це був принц, справжній, живий принц — тут не могло бути й тіні сумніву! Нарешті молитву хлопчика-злидаря почуто!

З подиву й радості широко розплющивши очі, Том часто, схвильовано задихав. У ту хвилю все на світі відступило перед одним-єдиним бажанням: близенько підійти до принца і досхочу на нього надивитися. Не тямлячи, що робить, він жадібно припав обличчям до грат. Ту ж мить один із солдатів брутально схопив його й відкинув у юрбу сільських роззяв та лондонських гультяїв.

— Знай своє місце, старченя! — крикнув він.

Юрба глузливо зареготала, але враз до брами підбіг юний принц. Обличчя його палало, очі виблискували гнівом.

— Як смієш ти кривдити цього бідного пахолка? — вигукнув він. — Як смієш ти поводитися так хай і з найнижчим підданцем мого батька-короля? Відчини браму і впусти його!

Бачили б ви, як поскидав шапки й схилився перед ним отой мінливий натовп! Чули б ви, як радісно юрба загорлала: «Хай живе принц Уельський!»

Солдати віддали честь алебардами, відчинили браму й знову віддали честь, коли повз них, метляючи лахміттям, пройшов принц Злиднів і привітався за руку з принцом Безмежного Достатку. — Ти, здається, голодний і стомлений, — мовив Едуард Тюдор. — Тебе скривджено. Ходи зі мною.

З шестеро придворних слуг кинулись були до Тома — не знаю для чого: мабуть, хотіли не пустити його. Але принц владним рухом руки спинив їх, і вони вмить закам'яніли на місці, наче статуї. Едуард завів Тома до багато прибраної кімнати в палаці, яку називав своїм кабінетом. За його наказом подали такі чудові страви, яких Том зроду не бачив, а знав про них тільки з книжок. Делікатно й люб'язно, як і личить принцу, Едуард відіслав слуг, щоб ті не бентежили злиденного гостя своїми презирливими поглядами, а сам підсів до Тома і, поки той їв, став розпитувати його.

— Як тебе звуть, пахолку? — спитав він.

— З ласки вашої, сер, — Том Кенті.

— Дивне ім'я. А де ти живеш?

— З ласки вашої, сер, — у місті. У Смітному дворі, за Тельбуховим провулком.

— Смітний двір! Теж дивна назва. А в тебе є батько й мати?

— І батько є, сер, і мати. Та ще бабуся — я люблю її так, що аж нікуди, прости мене Господи, якщо це гріх! — і близнючки-сестри, Нен і Бет.

— Як я зрозумів, твоя бабуся не дуже ласкава з тобою?

— Вона ні з ким не ласкава, зосмілюся сказати вашій милості. У неї люте серце, і вона день у день чинить тільки зло.

— Вона кривдить тебе?

— Не завжди. Коли спить або лежить п'яна, тоді не займає. А як у голові у неї проясниться, то ого як лупцює.

Очі маленького принца блиснули гнівом.

— Як! Вона б'є тебе? — вигукнув він.

— О так, б'є, зосмілюся сказати вашій милості, сер.

— Б'є! Такого маленького й кволого! Слухай: перше ніж настане ніч, вона аж загуде до Тауера. Король, мій батько...

— Ви забуваєте, сер, що вона простого звання. Адже ж Тауер тільки для вельмож.

— Твоя правда. Я й не подумав про це. Ну, та дарма, знайду на неї кару. А батько добрий до тебе?

— Не добріший за бабу, сер.

— Батьки, мабуть, усі однакові. У мого теж не ангельська вдача. Рука в нього важка, але мене він не займає. Зате на лайку він, сказати правду, не скупий. А як поводиться з тобою твоя мати?

1 Кенті (canty) — жвавий, веселий (англ.)

— Вона добра, сер, і ніколи не завдає мені ні прикрощів, ні болю. Нен і Бет теж хороші.

— А скільки їм років?

— З ласки вашої, п'ятнадцять, сер.

— Леді Елізабет, моїй сестрі, чотирнадцять років, а кузині, леді Джейн Грей, стільки, як і мені. Вони ласкаві й добрі. А от друга моя сестра, леді Мері, та завжди похмура... Слухай, твої сестри забороняють своїм служницям усміхатися, щоб ті не вводили в гріх свою душу?

— Мої сестри, сер? Ви гадаєте, що в них є служниці? Юний принц якусь хвилю поважно дивився на маленького

злидаря, а відтак сказав:

— А чом би й ні? Хто ж допомагає їм роздягатися ввечері? Хто вбирає їх уранці?

— Ніхто, сер. Ви хочете, щоб вони скидали на ніч свою одіж і спали зовсім роздягнені, як звірі?

— Зовсім роздягнені? То хіба на них тільки по одній одежині?

— Ой ваша милість, та навіщо ж їм більше? Адже в них не по двоє тіл.

— Яка дивна й химерна думка. Вибач за сміх, я не думав глузувати з тебе. У твоїх добрих сестер, Нен і Бет, буде вдосталь і убрань, і служниць. І то скоро — мій скарбник подбає про це. Ні, не дякуй мені, це дрібниці. А ти добре говориш: легко й гарно. Ти десь учився?

— Не знаю, як вам і сказати, сер. Один добрий священик, отець Ендрю, трохи навчав мене по своїх книжках.

— А латину знаєш?

— Трошки, сер.

— Учи латину, хлопче, воно нелегко тільки наприпочатку. Грецька куди важча. Але, здається, ні латина, ні грецька, ані інші мови неважкі для леді Елізабет і моєї кузини. Послухав би ти, як ці юні дами розмовляють чужими мовами! Але розкажи мені що-небудь про твій Смітний двір. Тобі там весело живеться?

— Сказати правду, весело, з ласки вашої, сер. Тільки, звісно, коли я не голодний. У нас там показують Панча й Джуді, та ще мавпочок — то такі кумедні звірята! А як вони барвисто вбрані! Крім того, бувають іще вистави, де грають актори: вони кричать і б'ються, а потім убивають один одного і падають мертві. Ото цікаво подивитися! І коштує якийсь там фартинг, тільки роздобути того фартинга часом не так-то й легко, зосмілюся сказати вашій милості.

— Розказуй далі. — Інколи ми, хлопці зі Смітного двору, б'ємося на палицях, як ото ремісничі підмайстри. Принцові зблиснули очі.

— Бігме, це б і мені сподобалось, — зауважив він. — Ну, а ще що?

— Потім ми бігаємо наввипередки, сер, хто кого пережене.

— І це мені до душі. Розказуй далі.

— Улітку, сер, ми бродимо й плаваємо в ровах та в річці, жартома натоплюємо один одного в воду, бризкаємося, пірнаємо, перекидаємось, кричимо...

— Я віддав би королівство свого батька, щоб хоч раз отак повеселитися. Ну, розкажи ще що-небудь.

— Ми співаємо й танцюємо навколо травневого стовпа в Чіпсайді, граємось у піску, засипаючи один одного. А то ще ліпимо пиріжки з грязюки... Ох, яка гарна та грязюка! Немає нічого приємнішого на світі! Ми просто качаємось у грязюці, даруйте на слові, сер.

— Ні слова більше, прошу тебе. Таж це чиста розкіш! Якби я тільки міг убратися в такий одяг, як оце на тобі, пройтися босоніж, досхочу покачатися в грязюці, бодай раз, але щоб ніхто мені не забороняв і не вичитував! Я задля цього, здається, відмовився б і від корони.

— А якби мені хоч раз випало щастя надіти таке вбрання, як на вас, ваша милість... один-єдиний раз...

— Тобі хочеться цього? Хай буде так. Скидай своє дрантя, пахолку, і надягай мій пишний одяг. Хоч і недовге буде наше щастя, та все ж не менш радісне. Ми так побавимося, поки можна, і знову переодягнемося, перше ніж нас хтось потурбує.

Через кілька хвилин принц Уельський натяг на себе Томове рам'я, а маленький принц із царства Злиднів — пишні королівські шати. Обидва стали поруч перед великим дзеркалом, і — о диво! — їм здалося, що вони не мінялися одежею. Хлопці вражено поглянули один на одного, потім у дзеркало й знов один на одного. Нарешті збентежений принц промовив:

— Ну, що ти на це скажеш?

— Ах, ваша милість, дозвольте мені не відповідати. Такі, як я, не сміють говорити про це.

— Тоді я сам скажу. У тебе волосся, очі, голос, поводження, постать, зріст і обличчя такі самі, як і в мене. Якби ми зовсім роздяглися, ніхто б не зміг пізнати, хто з нас злидар, а хто принц Уельський. Тепер, коли я надів на себе твій одяг, я ще більше розумію, що почував ти, коли негідний вартовий... Стривай, то не синець у тебе на руці?

— Так, ваша милість, але це дрібниця. Адже ви знаєте, що бідний вартовий...

— Мовчи! Він учинив ганебно й жорстоко! — крикнув маленький принц, тупнувши босою ногою. — Якби король... Стій-но, не руш з місця, поки я вернуся! Такий мій наказ!

Він умить схопив зі столу якусь маленьку річ державної ваги, сховав її і, вибігши з кабінету, стрімголов помчав палацовим парком. Лахміття маяло на вітрі, обличчя палало, очі виблискували. Добігши до брами, він схопився за грати й крикнув:

— Відчини! Відчини браму!

Солдат, який так брутально обійшовся з Томом, відразу послухався. Але тільки-но принц, задихаючись від царственого гніву, вибіг за браму, солдат одважив йому такого ляпаса, що хлопець покотився на дорогу.

— Ось тобі, жебрачий виродку, за те, що через тебе мені дісталося від його високості! — крикнув вартовий.

Юрба зареготала. Принц підвівся з землі й обурено кинувся на вартового.

— Я принц Уельський, моя особа священна, — вигукнув він. — За те, що ти насмілився підняти на мене руку, тебе повісять.

Солдат віддав йому честь алебардою:

— Вітаю вас, ваша королівська високість! — глузливо вигукнув він і злісно додав: — Геть звідси, скажений паскудо!

Юрба з гигиканням і свистом оточила маленького принца і погнала його дорогою, глузливо гукаючи:

— Дорогу його королівській високості! Дорогу принцові Уельському!

Книга: Марк Твен. ПРИНЦ І ЗЛИДАР

ЗМІСТ

1. Марк Твен. ПРИНЦ І ЗЛИДАР
2. Розділ І. НАРОДЖЕННЯ ПРИНЦА І ЗЛИДАРЯ
3. Розділ II. ТОМОВЕ ДИТИНСТВО
4. Розділ III. ЗУСТРІЧ ТОМА З ПРИНЦОМ
5. Розділ IV. ЛИХІ ПРИГОДИ ПРИНЦА ПОЧИНАЮТЬСЯ
6. Розділ V. ТОМ — ВЕЛЬМОЖА
7. Розділ VI. ТОМ СКОРЯЄТЬСЯ ВОЛІ КОРОЛЯ
8. Розділ VII. ПЕРШИЙ КОРОЛІВСЬКИЙ ОБІД ТОМА
9. Розділ VIII. КЛОПІТ ІЗ ПЕЧАТКОЮ
10. Розділ IX. СВЯТО НА ТЕМЗІ
11. Розділ X. ПРИНЦ У ТЕНЕТАХ
12. Розділ XI. У РАТУШІ
13. Розділ XII. ПРИНЦ І ЙОГО ВИЗВОЛИТЕЛЬ
14. Розділ XIII. ПРИНЦ ЗНИК
15. Розділ XIV. LE ROI EST MORT — VIVE LE ROI !
16. Розділ XV. ТОМ — КОРОЛЬ
17. Розділ XVI. ПАРАДНИЙ ОБІД
18. Розділ XVII. ФУ-ФУ ПЕРШИЙ
19. Розділ XVIII. ПРИНЦ СЕРЕД ВОЛОЦЮГ
20. Розділ XIX. ПРИНЦ У СЕЛЯН
21. Розділ XX. ПРИНЦ І ПУСТЕЛЬНИК
22. Розділ XXI. ГЕНДОН ПОСПІШАЄ НА ПОМІЧ
23. Розділ XXII. ЖЕРТВА ВІРОЛОМСТВА
24. Розділ XXIII. ПРИНЦА ЗААРЕШТОВАНО
25. Розділ XXIV. УТЕЧА
26. Розділ XXV. ГЕНДОН-ХОЛ
27. Розділ XXVI. НЕВИЗНАНИЙ
28. Розділ XXVII. У В'ЯЗНИЦІ
29. Розділ XXVIII. ЖЕРТВА
30. Розділ XXIX. ДО ЛОНДОНА!
31. Розділ XXX. ТОМОВІ УСПІХИ
32. Розділ XXXI. КОРОНАЦІЙНИЙ ПОХІД
33. Розділ XXXII. ДЕНЬ КОРОНАЦІЇ
34. Розділ ХХХІІІ. ЕДУАРД — КОРОЛЬ

На попередню


Додати в закладки



Додати в закладки zakladki.ukr.net Додати в закладки links.i.ua Додати в закладки kopay.com.ua Додати в закладки uca.kiev.ua Написати нотатку в vkontakte.ru Додати в закладки twitter.com Додати в закладки facebook.com Додати в закладки myspace.com Додати в закладки google.com Додати в закладки myweb2.search.yahoo.com Додати в закладки myjeeves.ask.com Додати в закладки del.icio.us Додати в закладки technorati.com Додати в закладки stumbleupon.com Додати в закладки slashdot.org Додати в закладки digg.com
Додати в закладки bobrdobr.ru Додати в закладки moemesto.ru Додати в закладки memori.ru Додати в закладки linkstore.ru Додати в закладки news2.ru Додати в закладки rumarkz.ru Додати в закладки smi2.ru Додати в закладки zakladki.yandex.ru Додати в закладки ruspace.ru Додати в закладки mister-wong.ru Додати в закладки toodoo.ru Додати в закладки 100zakladok.ru Додати в закладки myscoop.ru Додати в закладки newsland.ru Додати в закладки vaau.ru Додати в закладки moikrug.ru
Додати в інші сервіси закладок   RSS - Стрічка новин сайту.
Переклад Натисни для перекладу. Сlick to translate.Translate